Групування витрат

Економічно обґрунтоване групування витрат згідно нор­мативних документів є основою створення та функціонування підсистеми їх обліку. При виборі напрямків класифікації витрат необхідно виходити з потреб управління підприємством та при­йняття управлінських рішень щодо запровадження або розши­рення різних видів діяльності, функціонування структурних підрозділів, асортименту продукції, що випускається, тому облік витрат необхідно організувати за такими напрямками:

1) за видами діяльності підприємства;

2) за елементами (видами) витрат;

3) за способом включення до собівартості продукції (прямі та непрямі);

4) за місцем виникнення (групуються по цехам, відділам, ді­лянкам, бригадам тощо);

5) за видами продукції, робіт, послуг;

6) за етапами виробничого процесу (стадіями, переділами);

7) за часом виникнення (по календарним періодам);

8) за статтями калькулювання.

Організація обліку витрат за видами діяльності дозволяє визначити їх фінансові результати, встановити чинники, що на них впливають та скласти форму 2 «Звіт про фінансові результа­ти». Для цього облік витрат необхідно організувати за центрами виникнення витрат у розрізі виробництв та структурних підрозді­лів, що забезпечить управління їхньою діяльністю (рис. 10.2).

Витрати звичайної діяльності — це витрати, що виникають під час будь-якої діяльності підприємства, а також операцій, що її за­безпечують або виникають в наслідок здійснення такої діяльності.

Вони включають витрати: 1) операційної, основної діяльності під­приємства, а також інших видів діяльності, що не є інвестиційною або фінансовою; 2) іншої діяльності (фінансової та інвестиційної).

Витрати основної діяльності - це витрати, пов'язані з вироб­ництвом або реалізацією продукції (товарів, послуг), які є метою створення підприємства і забезпечують основну частку його дохо­дів (50%). Витрати основної діяльності включають витрати вироб­ництва, витрати управління та витрати на збут.

До складу витрат виробництва включають прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змін­ні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати, з яких складається виробнича собівартість продукції (ро­біт, послуг).

Адміністративні витрати - це витрати, пов'язані з обслугову­вання підприємства та управління ним. Витрати на збут - це ви­трати, пов'язанні з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг). До складу інших операційних витрат включаються витра­ти з реалізації іноземної валюти, інших оборотних активів, з опе­раційної оренди активів, втрати від операційної, курсової різниці, резерви сумнівних боргів, уцінка запасів, суми сплачених штра­фів, пені.

До фінансових витрат відносять витрати на сплату процен­тів, за користування кредитами отриманими, за облігаціями ви­пущеними, за фінансовою орендою та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу. Витрати від участі в капіталі є збитками від інвестицій.

До складу інших витрат включаються витрати, які виника­ють під час звичайної діяльності крім фінансових витрат, але не пов'язані безпосередньо з виробництвом або реалізацією продук­ції (товарів, робіт, послуг).

Надзвичайні витрати, що виникають внаслідок операцій або подій, які відрізняються від звичайної діяльності і не відбуваються часто або регулярно, включаються до фінансової звітності за ви­рахуванням суми, на яку зменшується податок на прибуток від ді­яльності підприємства в наслідок збитків від надзвичайних подій.

Групування витрат за економічними елементами викорис­товують для розробки технологічних карт, складання кошторисів, розробки нормативної бази виробництва, визначення структури витрат за їх видами. Перелік та склад кожного виду витрат підпри­ємство визначає, виходячи із вимог П(С)БО 16 «Витрати» та зазначає у наказі про облікову політику. Витрати операційної ді­яльності групуються за такими елементами: матеріальні витрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амор­тизація; інші операційні витрати (рис. 10.3).

Організація обліку кожного виду витрат потребує розв'язання цілого комплексу обліково-економічних завдань.

Організація обліку матеріальних витрат призначена забез­печити облік витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва) сировини й основних матеріалів; купівельних напів­фабрикатів та комплектуючих виробів; палива й енергії; будівель­них матеріалів; запасних частин; тари й тарних матеріалів; допо­міжних та інших матеріалів. Оптимальна організація обліку мате­ріальних витрат забезпечує раціональне використання сировини і матеріалів, що сприяє підвищенню конкурентоспроможності про­дукції підприємства.

Для організації обліку витрат на оплату праці необхідно ор­ганізувати облік відпрацьованого робочого часу (годин, днів) або облік виробітку, що дозволить забезпечити нарахування заробіт­ної плати за окладами й тарифами, премій та заохочень, матері­альної допомога, компенсаційних виплат, оплати відпусток та ін­шого невідпрацьованого часу, інших витрат на оплату праці.

Для організації обліку відрахувань на соціальні заходи (відрахувань на загальнообов'язкове державне соціальне страху­вання, відрахувань на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахувань на інші соціальні заходи) необхідно орга­нізувати облік заробітної плати за структурними підрозділами та категоріями персоналу.

Для організації обліку амортизації необхідно організувати аналітичний облік основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів за групами об'єктів та структурними підрозділами, де їх експлуатують.

Для організації обліку інших операційних витрат необхід­но організувати облік витрат на відрядження, на послуги зв'язку, плати за розрахунково-касове обслуговування, тощо.

За способом включення до собівартості продукції витрати поділяють на прямі, що належать до одного виду продукції (прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати) і непрямі, що належать до двох і більше видів продукції. Такий поділ безпосередньо впливає на організацію обліку витрат. Прямі витрати можуть бути віднесені безпосередньо до конкретно­го об'єкта витрат економічно доцільним шляхом, тобто на підставі первинних документів, що засвідчують їх виникнення. А непрямі витрати необхідно збирати па окремих рахунках і розподіляти між об'єктами обліку витрат шляхом розподілу.

Для організації калькулювання собівартості продукції, робіт або послуг витрати групують за статтями калькулювання. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.