Як звертатися до файла

До файла можна звертатися з допомогою імені, повного імені, специфікації. Для того щоб скористатися одним з цих варіантів, треба знати ряд правил і угод, що дозволяють уніфікувати в операційній системі процедуру звернення до файла. Розглянемо ці варіанти.

Правило утворення імені. Ім'я файла завжди унікальне і служить для відмінності одного файла від іншого. Ім'я файла утворюється не більш ніж з восьми символів, причому використовуються тільки букви латинського алфавіту.

На ім'я до файла звертаються рідко, звичайно тільки в тих прикладних програмах, коли це спеціально передбачене, а також при введенні імені файла, де зберігається команда операційної системи.

Правило утворення повного імені. Звичайно до файла звертаються з допомогою повного імені, за винятком обумовлених вище випадків. Повне ім'я файла більш детально характеризує файл і утвориться з імені файла і типу (розширення), розділеного крапкою.

Тип файла служить для характеристики інформації, що зберігається в файлі і утворюється не більш ніж з трьох символів, причому використовуються при утворенні імені, тільки букви латинського алфавіту.

Увага! У повному імені недопустимі пропуски між ім'ям і типом.

При утворенні типу, так само як і імені, не можна використати російські букви і символи. *?:;, < > = пропуск.

При роботі на персональному комп'ютері встановлений ряд угод по завданню типу файла, деякі з яких приведені в табл. 1.

Таблиця 1. Угоди що до типу файлів

Правило утворення специфікації. Специфікація файла звичайно використовується тоді, коли файл зберігається на диску пасивного дисковода або в пасивному каталозі. Розрізнюють дві форми специфікації: скорочену і повну. Правило утворення повної форми специфікації буде розглянуте далі після того, як буде визначене поняття каталогу. Скорочена форма специфікації утвориться з імені логічного диска і повного імені файла, розділеного двокрапкою.

БІЛЕТ 4.1 --------------------------------------------------------------------------