Розділ V. Журналістика: творчий процес 2 страница

За останнє десятиріччя до теми інформаційного суспільства неодноразово зверталися і вітчизняні вчені. Вони запропонували декілька визначень інформаційного суспільства.

Так, дослідник А. І. Ракитов наприкінці 80-х років писав, що перехід до інформаційного суспільства означає, що найважливішим продуктом соціальної діяльності стає виробництво, експлуатація та використання послуг і знань, причому, питома вага знань у цій бінарній формулі зростає. Справжнє інформаційне суспільство повинно забезпечити правові та соціальні гарантії того, що кожний громадянин суспільства, у будь-якому пункті та в будь-який час отримати необхідну для його життєдіяльності інформацію. Інформаційне суспільство - це суспільство, де всі ресурси інформаційної технології, тобто комп'ютери, інтегровані системи, кабельний, супутниковий та інший зв'язок, відеопристрій, програмне забезпечення, наукові дослідження, націлені на те, щоб зробити інформацію загальнодоступною, такою, що активно впроваджується у виробництво і в життя.....

На думку А. І. Ракитова, основними критеріями інформаційного суспільства є кількість і якість наявної в обігу інформації, її ефективна передача і переробка. Додатковим критерієм є доступність інформації для кожного завдяки її порівняній дешевизні.

О.А.Фінько і Ю.М.Нестеров описують інформаційне суспільство як суспільство, в якому: персональний комп'ютер, підключений до трансграничних інформаційних мереж, входить у кожну оселю кожний член суспільства має можливість вчасно отримувати повну і достовірну інформацію будь-якого вигляду та призначення з будь-якої держави, перебуваючи при цьому практично в будь-якій точці географічного простору; надається можливість оперативної комунікації як кожного члена суспільства з кожним, так між державними та суспільними структурами, незалежно від місцеперебування на земній кулі; зникають географічні та геополітичні кордони держав у рамках інформаційних мереж, відбувається " зіткнення" інфор­маційного законодавства країн, виникає необхідність гармонізації законодавства; з'являються нові форми діяльності з використанням інформаційних мереж: робота, творчість, виховання і освіта, медицина.

Г.Л.Смолян і Д.С.Черешкін до головних ознак інформаційного суспільства відносять: формування єдиного світового інформаційного простору й поглиблення процесів інформаційної та економічної інтеграції країн і народів; створення ринку інформації та знань як чинників виробництва на доповнення до ринків природних ресурсів праці й капіталу та перехід інформаційних ресурсів суспільства в реальні ресурси соціально-економічного розвитку за рахунок розширення доступу до них; підвищення значущості проблем забезпечення інформаційної безпеки особи, товариства та держави й створення ефективної системи забезпечення прав громадян і соціальних інститутів на вільне отримання, поширення та використання інформації.

Глобальне інформаційне суспільство формується локально, в різних країнах цей процес іде з різною інтенсивністю і має свої особ­ливості. Інформаційним товариствам притаманні три важливі характеристики. По-перше, інформація потрактується як економічний ресурс. Організації використовують інформацію у дедалі більших масштабах з метою підвищити ефективність, стимулювати інновації, укріпити конкурентноздатність. По-друге, інформація стає предме­том масового споживання в населення. По-третє, відбувається інтенсивне формування інформаційного сектора економіки, який зростає швидшими темпами, ніж інші галузі. Причому рух до інформаційного суспільства загальна тенденція як для розвинених країн, так і до країн, що розвиваються.

Становлення інформаційних товариств зумовлене двома взаємопов'язаними причинами: тривалими тенденціями економічного розвитку та технологічним прогресом. Економічна структура суспільства змінюється. Сфера послуг переважає над промисловістю та сільським господарством. Створення ж інформаційних продуктів і послуг можна віднести до сфери послуг. Сучасні ІТТ в багато разів збільшили нашу здатність опрацьовувати інформацію, а отже, сприяти зростанню інформаційно насиченого сектора економіки.

Серед економістів поширена теорія про довгострокові цикли економічного розвитку, кожний з яких породжується технологічними новинами типу електрики або двигуна внутрішнього згорання. Цикл, що переживається пов'язаний з інформаційними і телекомунікаційними технологіями. їхній вплив на суспільство пов'язаний з такими особливостями. По-перше, ІТТ - допоміжні технології, які застосовуються практично скрізь і сприяють підвищенню продуктивності. По-друге, технічні можливості ІТТ зростають експонентно, і поки що не спостерігається уповільнення цих темпів. Нарешті, вартість ІТТ стало і швидко знижується. Поєднання цих трьох чинників і дає новий тривалий цикл економічного розвитку, що приводить у соціальному плані до інформаційного суспільства.

Інформація в даному контексті тлумачиться широко і включає як аудіовізуальну, видовищну інформацію, так і бази даних зі спеціалізованими відомостями. Нематеріальна природа інформації породжує ряд проблем, пов'язаних із розумінням природи власності на інформацію, визначенням її вартості і цінності. Створення нової інформації, наприклад, довідника чи художнього фільму, може бути дуже високою, а вартість копіювання отриманих результатів надзвичайно низькою. Тому інформацію важко оцінити та врахувати в економічних балансах. Глобализація інформаційного сектора економіки породжує ще й проблеми у сфері законодавчого регулювання виробництва та споживання інформації.

Вивчення інформаційного суспільства вимагає використанні такого терміну, як інформаційна індустрія. У неї входять приватні й державні організації, які створюють інформацію різних видів, інтелектуальну власність, забезпечують функціонування пристроїв для поширення інформації споживачам, проводять обладнання та програмне забезпечення, покликане опрацьовувати інформацію.

Інформаційну індустрію у свою чергу можна подати у вигляді трьох її галузей, які створюють зміст, розповсюджують його та опрацьовують. До індустрії змісту відносять усі організації, котрі створюють інтелектуальну власність. Це стосується письменників, композиторів, художників, фотографів, науковців, інженерів. їм допомагають видавці, продюсери, і інші організації, які надають первинному змістові " товарного вигляду". Сюди ж входять організації, які самі не створюють нової інформації, але компілюють її, виробляючи довідники, бази даних, статистичні збірники тощо. На частку цих постачальників інформації припадає значна частина прибутків, що створюються в індустрії змісту.

Індустрія поширення інформації пов'язана зі створенням і управлінням телекомунікаціями та мережами поширення інформації. Вона охоплює телекомунікаційні компанії, мережі кабельного телебачення, системи супутникової трансляції, радіо- і телевізійні станції, компанії супутникового зв'язку тощо.

Індустрія обробки змісту охоплює виробників комп'ютерів, телекомунікаційне обладнання та споживчу електроніку.

На загальну думку, яку складно підтвердити цифрами через відсутність прийнятої статистики, в інформаційній індустрії лідирує індустрія змісту. Саме в ній проводиться велика частина доданої вартості, що привело в середині 90-х років до інтенсивного процесу злиття та поглинання компаній інформаційного сектора економіки, метою яких є прагнення підвищити прибутковість свого бізнесу.

Таким чином, визначити поняття " інформаційного суспільства" можна, щонайменше, трьома способами. По-перше, перелічити характеристики, властиві цьому типу суспільства: створені значні інформаційні ресурси; виробництво, зберігання, поширення і передача, як аудіовізуальної продукції, так і ділової та розважальної інформації стає найважливішою частиною економіки; сформувалася інформаційна індустрія, яка включила в себе комп'ютерну і телекомунікаційну промисловість, розробників аудіовізуального змісту та програмного забезпечення, виробників елементної бази та побутової електроніки, мультимедійну промисловість; громадяни.мають технічні та правові можливості доступу до різноманітних джерел інформації. Перелік цих характеристик можна продовжувати залежно від глибини збагнення суті інформаційного суспільства. Повний і вичерпний список скласти неможливо, оскільки життя буде постійно вносити свої корективи. По-друге, можна піти від " абстрактного до конкретного", вказавши, що інформаційне суспільство це наступний рівень в історичному розвитку людства по ланцюгу " аграрне індустріальне постіндустріальне" суспільство, пов'язати становлення інформаційного суспільства з реалізацією концепції стійкого розвитку або з втіленням ідей Вернадського про розвиток ноосфери.

Можливий і третій, компромісний, варіант типу: " інформаційне суспільство це наступний рівень або стадія розвитку людства, на якому домінуючим об'єктом виробництва та споживання стають інформаційні продукти і послуги". Звичайно, це не означає, що традиційні предмети споживання, вироблені промисловістю чи сільським господарством, втрачають для людини свою актуальність. У процесі виробництва, в обсязі споживаних товарів і послуг частка " інформаційноємних" операцій і продуктів переважає.

Нарешті, слід брати до уваги ще й позицію, що заперечує прогресивність і бажаність переходу до інформаційного суспільства, позицію, яка грунтується на недовір'ї до того, що технології можуть поліпшити життя людини і функціонування соціальних структур. У зв'язку з цим варто зазначити, що технологія сама по собі лише частково визначає характер її використання; більшою мірою залежить від розвитку суспільства, його економіки, демократичності соціального механізму, рівня освіти та інших соціальних чинників. Водночас, відставання законодавчого забезпечення прав людини на інформацію, недоторканість особистого життя, збереження персональних даних, обмеження на концентрацію засобів масової інформації та комунікації може реально привести і в ряді випадків приводить до маніпуляції масовою свідомістю, контролю за особою з боку державних або кримінальних структур. Особливу заклопотаність викликає уразливість інформаційних і телекомунікаційних систем, адже вони залежать від функціонування енергетики, авіатранспорту, міського господарства, інших життєво важливих об'єктів.

Сучасні інформаційні і телекомунікаційний технології стали такою частиною інфраструктури суспільства, якій підпорядковується не тільки технологічний, а й соціальний прогрес, економічна конкурентноздатність країни в цілому, її місце у світовій економіці, в міжнародному розподілі праці, здатність розвивати демократичні інститути, забезпечувати зростання нових робочих місць тощо. Тобто, ІТТ з технологічного чинника розвитку перетворилися на істотний елемент функціонування сучасного суспільства. Однак при такій трансформації їх подальше втілення вже залежить не лише від прогресу науково-технічної думки, а й від соціально-економічних та правових умов, в яких вони існують.

§ 3. ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА

За останні роки багато які країни та міжнародні організації як пріоритетне завдання виділили реалізацію концепцій і програм щодо переходу до інформаційного суспільства. Ці документи мають різноманітну форму, але переслідують одну мету - увійти в число лідерів світової спільноти. Аналіз концепцій дозволяє виявити системні ознаки інформаційного суспільства.

Концепція інформаційного суспільства може послужити об'єднуючим ідейним початком для України. Вона, нарівні з концепцією стійкого розвитку, дає цілісне бачення суспільного прогресу та пропонує конкретні шляхи його досягнення. Для багатьох привабливою ознакою цієї концепції є її неідеологізований характер.

При створенні концепцій інформаційного суспільства, як правило, використовується комплексний підхід, заснований на формуванні балансу інтересів держави, суспільства, підприємницьких кіл, особи. Подібні концепції розроблені й реалізуються в США, Великобританії, Канаді, Фінляндії, Франції, Японії, Італії, ФРН, Данії. їхній опис можна отримати через Інтернет на серверу Європейської Комісії в рамках проекту Глобальний інвентарій, на якому представлений великий масив інформації, що стосується світових процесів в галузі створення інформаційного суспільства.

Зміни відбуваються так стрімко, що люди зможуть призвичаїтися до умов постійно прогресуючого інформаційного суспільства тільки в тому разі, якщо воно стане суспільством, де навчання триває все життя. Не можна допустити, щоб хтось був " виключений" з інформаційного суспільства й воно розділилося на тих, що мають інформацію і що не мають її. Поки чимало інформаційних послуг, таких як онлайновий доступ скажімо, інтерактивне телебачення, знаходяться поза фінансовою досяжністю для багатьох людей. Тому важлива організація вільного доступу до інформаційних масивів через освітні установи, бібліотеки. Держава зобов'язана зосередити зусилля на підвищенні якості життя звичайних громадян шляхом електронного надання своїх послуг.дня розвитку демократії нові технології несуть як небезпеку, так і переваги: з'являється можливість залучити людей до прийняття пішень, дозволити їм здійснювати пильніший контроль над державою 3 другого боку, є ймовірність і того, що постраждає право на недоторканність особистого життя.

Значно більше зусиль слід докласти, щоб зацікавити людей діалогом щодо проблем і можливостей інформаційного суспільства. В кінцевому підсумку інформаційне суспільство може привести до Другого Відродження - розквіту творчості, наукових відкриттів, культурного розвитку.

Інформаційне суспільство не зводиться до систем телекомунікацій та інформаційних ресурсів. Інформацію необхідно переробити в корисне знання, а інформаційна економіка, по суті, має стати економікою, що грунтується на знаннях. У побудові інформаційного суспільства немає заданих алгоритмів, можуть реалізуватися різні його моделі, так само, як нині співіснують різні моделі індустріальних товариств. Ці моделі будуть відрізнятися мірою соціальної напруженості, можливостями, які надаються тим, хто не зміг пристосуватися до нових вимог. Тому інформаційне суспільство - це суспільство без­перервного навчання.

Оскільки інформація займає значне місце в нашому житті, адже необхідно забезпечити такі умови, за яких люди контролюють інформацію, а не навпаки. Людська діяльність, включно аж до роботи, дозвілля, контактів із керівництвом, банком, здійснюватиметься все дедалі більше за допомогою телекомунікацій. Відповідно ця діяльність базуватиметься швидше на уявленнях про реальність, що може викликати психологічне перенапруження та конфлікти.

Серйозні перетворення в промисловості призводять до зникнення одних видів трудової діяльності та появи нових. Цей процес являє загрозу для багатьох людей. Відбуваються також істотні зміни в якості й організації самого процесу. Організації мають бути досить гнучкими, щоб функціонувати за умов праці: конкуренції нового типу та швидких новацій.

ІТТ забезпечують колосальні можливості для зростання і створення робочих місць, ефективнішого використання не тільки праці й енергії, природних ресурсів, капіталу, для переходу до стабільнішого розвитку, великих прибутків і високого рівня добробуту.

Європейське Співтовариство поставило завдання побудову інформаційного суспільства в число найпріоритетніших напрямів своєї діяльності. Так, ним досягнуто значного успіху в реалізації стратегії просування Європи до інформаційного суспільства, а саме;

- успішно розпочато лібералізацію телекомунікаційного сектора;

- зроблені зусилля для забезпечення соціальної орієнтації інформаційного суспільства, підтримки регіональних ініціатив для досягнення узгодженого розвитку;

- сформульовано план дій у галузі освіти;

- надано підтримку європейській індустрії виробництва, що, як очікується, створить додатково близько 1 млн. робочих місць протягом наступних 10 років;

- успішно втілено програми наукових розробок; Європейська Комісія стала важливим інструментом у процесі

створення загальних норм, необхідних для переходу до глобально­го інформаційного суспільства.

З урахуванням досягнутого перед європейськими країнами вису­ваються нові завдання. Необхідно поліпшити умови для ведення бізнесу за допомогою ефективної та узгодженої лібералізації теле-комунікацій, створити засновки для впровадження електронної торгівлі. Важливий перехід до навчання протягом усього життя. В цьому напрямі працює ініціатива " Навчання в інформаційному суспільстві".

З метою обговорення проблем становлення інформаційного суспільства Європейська Комісія в лютому 1995 р. заснувала Форум, мета якого відслідкувати процес становлення інформаційного суспільства в таких галузях: вплив на економіку та зайнятість; основні соціальні й демократичні цінності у " віртуальному співтоваристві"; вплив на суспільні, державні служби; освіта, перекваліфікація, навчання в інформаційному суспільстві; культурне вимірювання та майбутні ЗМІ; стабільний розвиток, технологія та інфраструктура.

Підкреслюється, що коли країни Європи не зможуть швидко й ефективно пристосуватися до нового інформаційно-технологічного оточення, їх чекає не тільки втрата конкурентоспроможності перед США та азіатською економікою, а й зростання соціального відчужен­ня. Комплексно проблеми розвитку інформаційного суспільства подано в першій щорічній доповіді Форуму " Мережі для людей і співтовариств"............

Метою однієї з важливих ініціатив Європейської Комісії є приско-пене входження шкіл в інформаційне суспільство шляхом надання їм нових коштів для доступу, заохочення до широкого використання мультимедійних додатків у педагогічній практиці, формування критичних мас користувачів, удосконалення систем утворення і перекваліфікації з урахуванням культурної і мовної різноманітності. Для реалізації цієї мети пропонується:

- заохочення взаємозв'язку між регіональними та національними шкільними мережами на рівні співтовариства;

- стимулювання розвитку та поширення європейського освітнього матеріалу;

- навчання та перенавчання вчителів різних способів інтеграції технології та викладацьких методик;

- інформування всіх учасників процесу освіти про можливості, що їх дають аудіовізуальне обладнання і мультимедійні продукти.

Завдання даної ініціативи - не допустити ситуації, коли тільки діти привілейованих кіл суспільства можуть розраховувати на муль­тимедійну освіту...

Слід зазначити, що в багатьох країнах уже прийняті аналогічні ініціативи: у Великобританії " Супермагістралі в освіті - шлях уперед", у США - " Виклик технологічної писемності", в Німеччині - " Школи в мережі".

На міжнародних ринках вживаються заходів що до захисту нових інформаційних і аудіовізуальних послуг від піратського копіювання. Цифрова технологія призвела до розквіту кодованих телевізійних послуг, що надаються комерційними телеканалами. Але підпільна промисловість із виготовлення неліцензійних декодерів і незаконного перегляду та копіюванню кінопродукції також швидко розвивається. З метою захисту і розвитку цього сегмента ринку пропонується ряд заходів з ефективного захисту закодованих сигналів від незаконного прийому.

Прийнято спеціальну програму, що має стимулювати розвиток європейської мультимедійної індустрії та заохочувати використання мультимедійного змісту, під яким розуміють дані, текст, звук, образи, подані в аналоговому чи цифровому форматах, на різних носіях, таких як папір, мікрофільми, магнітні або оптичні накопичувачі.

Індустрія виробництва змісту ключовий напрям формуванню інформаційного суспільства, оскільки вона підвищує рівень зайнятості, конкурентоспроможність європейської економіки, сприяє збереженню культурної ідентичності і мовного різноманіття. її роль буде ще значнішою в майбутньому, оскільки розширення інформаційної інфраструктури підігріє попит на легкодоступні інформаційні послуги високої якості.

Ще один напрям, якому приділяється величезна увага при формуванні концепції інформаційного суспільства, це охорона авторських прав та інтелектуальної власності взагалі в сучасних умовах. На європейському рівні було вжито певних заходів для створення універсальних і гнучких норм регулювання. У лютому 1995 р. відбулася конференція " сімки" провідних промислових країн з проблем інформаційного суспільства. її метою було розробити загальні правила будівництва цього суспільства. У документах конференції підкреслюється, що ІТТ здійснюють нову революцію, яка вводить людство у добу інформації.

Інформаційне суспільство впливає не тільки на те, як люди взаємодіють, а й на організаційні структури. Традиційно жорсткі та застиглі, вони, як очікується, будуть замінені на гнучкіші, децентралізовані моделі, що цілком змінить суспільство, функціонування економіки, приватний бізнес і державні інститути.

Створення глобальної інформаційної інфраструктури та її засто­сування є однією з найважливих ініціатив, розробка якої почалася на межі XX і XXI ст. у Західній Європі і яку слід широко запроваджува­ти в країнах колишнього СРСР.

Потенційні переваги від цього безперечні: це і вищий рівень соціальної інтеграції, відновлення почуття співтовариства, стимулювання розвитку демократичних цінностей, збереження та поширення культури, створення робочих місць, більша економічна ефективність, встановлення балансу між націями в економічному й соціальному прогресі, м'якша й органічніша інтеграція країн, що розвиваються, в глобальну економіку.

При створенні національної інформаційної інфраструктури необхідно, щоб вона трансформувалася в глобальну інформаційну

. фраструктуру. Це завдання вимагає безпрецедентної міжнародної '" півпраці, мета якої гарантувати кожному громадянинові право на поступ до глобальної інформаційної інфраструктури (ПІ). Виділимо деякі принципи, що ними слід керуватися при створенні глобального інформаційного суспільства:

- забезпечення справедливої конкуренції; заохочення приватних інвестицій; визначення і адаптація регулюючих механізмів;

- забезпечення відкритого доступу до мереж; створення умов для універсального доступу до інформаційних послуг;

- забезпечення рівних можливостей для всіх громадян;

- забезпечення різноманітності змісту, включаючи культурну та

мовну;

- визнання необхідності міжнародної співпраці з особливою увагою до країн, що розвиваються.

Ці принципи застосовуються до глобальної інформаційної інфраструктури з метою забезпечення технічної можливості з'єднання і оперування різних комп'ютерних мереж; розвитку глобальних ринків для комп'ютерних мереж і телекомунікаційний та інформаційних послуг; забезпечення інформаційної недоторканності особи і даних; кооперації в галузі досліджень і розробок у створенні нових інформаційних продуктів і послуг; моніторингу соціальних наслідків-становлення інформаційного суспільства.

Інформаційний " тиск" на людину збільшується, доступність вели­ких масивів інформації вимагає часу і зусиль для їх осмислення. Нові масштаби роботи з інформацією вимагають подальшої автоматизації інтелектуальних функцій. Нові форми опрацювання інформації використання портативних комп'ютерів замість громіздких довідників та інструкцій, систем автоматизованого проектування, програмного забезпечення для спільної роботи, все це ресурси для згортання інформації. Набувають поширення інтелектуальні " роботи програмні засоби в глобальних комп'ютерних мережах, що допомагають добувати потрібну інформацію згідно із заданими параметрами. Аналогічний процес спостерігається і в галузі персоналізації аудіовізуальних послуг. Тому актуальним на сьогодні є питання наявності Національної інформаційної інфраструктури (НІІ) для нашої держави - це справа першорядної ваги як із погляду гро­мадського, так і з уваги на її вплив на життя суспільства в цілому.

За останнє десятиріччя режим регулювання інформаційної індустрії, що існував, виявився настільки підірваний розвитком ринку і технологій, що він більше не відповідає сучасним комерційним технологічним можливостям і реальності. У результаті застару форми регулювання стримують ініціативу користувачів і постачальників послуг. Необхідно якомога швидше впровадити нові правила гри, що прокладе шлях інвестиціям і широкому використанню ІТТ, Зміни в режимах регулювання повинні враховувати сучасні тенденції в розвитку засобів опрацювання інформації, комунікацій, бездротового, в тому числі глобального супутникового зв'язку, мультимедійних додатків, у формуванні союзів та об'єднань виробників і постачальників послуг.

Відкрита й справедлива конкуренція найкращий спосіб стимулювати інвестиції, інновації, знизити ціни на послуги. Конкуренція має відбуватися на рівних умовах для всіх країн. Більшість країн " Великої сімки" вже практично лібералізували майже всі мобільні, супутникові й інші телекомунікаційні послуги, крім традиційної телефонії. Однак деякі ввели інновації ще й у галузі лібералізації суспільного телефонного ринку.

Наприклад, уряд США зробив розвиток Національної інформаційної інфраструктури та глобальної інформаційної інфраструктури пріоритетами своєї політики. Найвідомішою ініціативою, що почала реалізуватися у США 1993 р., є " Національна інформаційна інфраструктура: план для дій". Зазначається, що всі американці вкладають свій внесок в створення глобальної інформаційної мережі, яка охоплює різні мережі, комп'ютери, бази даних та електроніку, а це робить доступною будь-яку інформацію. Інформаційну інфраструктуру створює переважно приватний сектор. Однак держава покликана зіграти істотну роль у цьому процесі, забезпечивши доступність для всіх американців за розумними цінами. Національна інформаційна інфраструктура (НІІ) включає не тільки обладнання для передачі, зберігання, опрацювання даних, голосу і образів. До неї входить широкий ряд пристроїв, включаючи камери, сканери, клавіатури, телефони, комп'ютери, перемикачі, компакт-диски, відео- та аудіострічки, кабелі, проводи, супутники, оптичні дроти, лінії передач, мікрохвильові мережі, телевізори, монітори та багато чого іншого. НІІ об'єднує і зв'язує різні компоненти, не надаючи жодному з них вирішальної переваги.

Цінність НІІ визначається такими її складовими як:

- інформація, у вигляді наукових або ділових баз даних, звукових записів, бібліотечних архівів тощо;

- програмне забезпечення, що дозволяє користувачам маніпулювати даними, отримувати доступ і переглядати великі масиви інформації;

- стандартні мережі и коди передач, що полегшують встановлення взаємозв'язків між мережами, забезпечуючи захист інформації та

надійність мереж;

- люди, головним чином зі сфери бізнесу, що створюють інформацію, програмні продукти, обладнання.

Державі рекомендується діяти в таких напрямах:

1. Заохочувати приватні інвестиції: усувати бар'єри на шляху приватних інвестицій, сприяти інвестиційним ініціативам у телекомунікаційному та інформаційному ринках; застосовувати розумні, не дискримінаційні закони й правила регулювання; взаємодіяти з міжнародними фінансовими інститутами, зокрема, всесвітнім банком і регіональними банками розвитку для залучення приватного та державного капіталу.

2. Не допускати монополізму. Помічено, що конкуренція призво­дить до позитивних результатів: мережі постійно впроваджують" нові технології, користувачі мають більший вибір послуг і нижчі ціни, постачальники послуг уважніше ставляться до потреб клієнтів, низькі ціни стимулюють використання телекомунікацій. Проте в галузі звичайної телефонії як конкуренція, так і іноземні інвестиції традиційно обмежуються. Але конкуренція все ж зростає. Дедалі частіше перед країнами, що володіють монополією на ринку комунікацій, постає питання, чи здатні вони конкурувати на міжнародних ринках.

3. Забезпечити всім постачальникам інформаційних послуг доступ до обладнання, мереж і мережових послуг на не дискримінаційній основі та за прийнятну ціну.

4. Оптимізувати адміністративне й законодавче регулювання, спрямованене на те, щоб: визначити цілі й завдання, які мають регулюватися законом, аж до забезпечення конкуренції; бути досить гнучким, щоб впроваджувати в законодавство нові послуги й технології без поправок; делегувати широкі повноваження органу регулювання, незалежному від національного оператора; встановити відкритий процес участі зацікавлених сторін в створені правил регулювання; спрямовувати створення вільного ринкового доступу, заснованого на не дискримінаційних принципах.

Аналіз концепцій дозволяє доповнити характеристику інформаційного суспільства такими рисами. Переклад інформації в цифрову форму призводить до перекодування значних масивів інформації, які раніше були представлені на традиційних носіях: на папері, відеоплівках, магнітних стрічках. Внаслідок інформація може легко копіюватися, передаватися, об'єднуватися, що дало поштовх інтенсивному розвитку нового сектора інформаційної індустрії мультимедійної промисловості.

У світовій інформаційній індустрії почався процес технологічної конвергенції різних її секторів комп'ютерної, телекомунікаційної, засобів масової інформації, аудіовізуального. Йдеться також про зняття минулих обмежень на надання послуг, концентрацію власності, участь іноземного капіталу.

Глобальна інформаційна індустрія це точка зростання світової економіки. В ній спостерігається стійке економічне піднесення навіть у періоди загального економічного спаду. Тут виникає більшість нових робочих місць, створюються технології, які визначать подальший розвиток людства. Тому лідерство в цій галузі означає міжнародну першість. Країни, домінуючі в світовій інформаційній індустрії, мають усі можливості для сталого економічного зростання, підвищення добробуту громадян, збереження екологічно чистого навколишнього середовища. З цих причин у конкуренції між країнам за світове лідерство з'явився новий чинник рівень розвитку інформаційної інфраструктури та індустрії. Причому, надзвичайно швидкий темп технологічних нововведень та їхні в історичних вимірах, практично миттєві соціальні наслідки нікому не гарантують постійних, твердих позицій.