Містобудівного проектування

Історично місто виникло внаслідок бажання людини просторового освоєння середовища її мешкання. У ході еволюції міста – з первісних поселень доісторичної доби - до сформованих соціо-економічних і територіально-планувальних містобудівних утворень сучасності - виникла необхідність пізнання міста як об’єкта нагляду, оцінки і прогнозування його поведінки. У 1933 р. в " Афінській хартії" ІУ конгресом Міжнародної спілки архітекторів /СІАМ/ було виголошено чотири основні функції міської діяльності: робота, житло, відпочинок і пересування. У сучасному містобудуванні місто розглядається як об" єкт комплексного розвитку цих видів діяльності.

За давніх часів - античності, Середньовіччя і Відродження - місто сприймалося і проектувалося як космогонічні, філософські, наукові чи релігійні моделі Всесвіту: місто-Дім, місто-Поліс, місто-Табір, місто-Космос та ін. Ці концепції вже в періоди бароко і класицизму, поступово втрачаючи свій первісний зміст, змінювалися в межах двох антагоністичних уявлень про Космос і Хаос як символів порядку і безладдя.

В епоху промислової і науково-технічної революції ці ідеї набували тенденційного розвитку в напрямку формування прагматичних уявлень про світовий порядок і безладдя. Повсюди виникали міста-заводи, міста-порти, міста-курорти, міста-наукові центри, міста-супутники, міста-сади, міста-стрічки, які, тим не менш, не відповідали цілісним уявленням про иісто. В інших випадках стихійно утворена міська територія зливалася з основним містом, утворюючи агломерації, конурбації і мегаполіси. Поняття і уявлення про місто складались як про такі, що втрачали свою самостійність, розчиняючись в урбанізованих територіях. Після другої світової війни світова індустрія зробила різкий ривок. Промисловість була підтримана державою, що дало змогу концентруватись виробництвам у містах, які почали інтенсивно розростатись. Нарешті, містобудівна практика зіткнулась з проблемою децентралізації виробництва. Першою з європейських країн цю проблему вирішила Англія. В 1945 році англійський уряд прийняв закон про відродження промислових районів Ланкашира, Мідленда, Тайнсайда і Уельса. В ці міста мали направити промисловість Лондона, Бірмінгема та інших міст. Таким чином виникли системи розселення з містами-центрами. Приклад Англії наслідували Франція, Голандія, пізніше - Швеція. Такі самі процеси формування систем розселення на території колишнього СРСР завершились у 60-ті роки 20 століття.

Контрольні запитання

1. Що є предметом вивчення дисципліни?

2. Якими єосновні принципи формування систем розселення?

3. Охарактеризуйте різницю між груповими системами населених місць, регіональними системами та агломераціями

4. Що таке схеми і проекти районного планування? Якими є види і завдання районного планування?

5. Історичні та соціально-економічні передумови урбанізації