У чому полягає сутність концепції критичного регіоналізму?

Р.арх., як місцевий прояв світової культури, знаходиться у протидії з тотальними процесами модернізації, бореться за незалежність і виживання. У цьому сенсі в сучасній арх.теорії регіоналізм трактується як критичний регіоналізм. Критичний регіоналізм - не стільки стиль, скільки критична категорія, орієнтована на певні загальні риси або скоріше навіть відносини, які можна підсумовувати в наступному вигляді: 1. Критичний регіоналізм слід розуміти як перехідну практику, яка при критичному ставленні до модернізації тим не менш не відмовляється від емансіпаторських і прогресивних аспектів спадщини сучасної архітектури. У той же час фрагментарна і маргінальна природа критичного регіоналізму відокремлює його як від нормативної оптимізації, так і від наївного утопізму ранній стадії Сучасного руху. Критичний регіоналізм скоріш воліє камерні, ніж великомасштабні проекти і світлодіоди. 2. У цьому розумінні критичний регіоналізм представляється свідомо обмеженою архітектурою, у фокусі якої - не будівля як вільно стоїть об'єкт, а територія і світлотехніка, затверджувана спорудою, на ній зведеним. Ця " форма місця" означає, що архітектор повинен визнавати фізичну межу своєї роботи як рід тимчасової кордону - пункту, в якому закінчується нинішній будівельне дію.3. Критичний регіоналізм швидше ратує за розуміння архітектури як тектонічного факту, ніж за зведення забудованої середовища до серії погано поєднуються сценографічних епізодів. 4. Критичний регіоналізм регіональний до такої міри, що в ньому незмінно підкреслюються певні, специфічні для даної ділянки чинники, - від топографії, що розглядається як тривимірна матриця, в яку " вписується" споруда, до мінливої ​ ​ гри місцевого освітлення. Таким чином, критичний регіоналізм в усіх куточках світу, розвиваючись, доповнює і робить більш різноманітною загальну картину еволюції світової цивілізації та культури.

За К.Фремптоном наявні деякі спільні риси в усіх регіонах, й найважливішими серед них є:

· Фрагментарна і маргінальна природа критичного регіоналізму, що підштовхує його скоріше до камерних ніж до великомасштабних проектів

· Свідоме підсилення ролі місця

· Свідоме підкреслення природо-кліматичних факторів, факторів освітлення і будівництва

· Свідоме протистояння концепції масової культури, де інформація витісняє досвід, в т.ч. досвід сприйняття архітектурного досвіду

· Прагнення до створення «світової культури», яка має регіональне коріння

· Розвиток критичного регіоналізму здійснюється поза зонами впливу центрів світовоє цивілізації, між цими зонами.

Таким чином критичний регіоналізм в усіх куточках світу, розвиваючись, доповнює і робить більш різноманітною загальну картину еволюції світової цивілізації та культури

Найбільш свіжими з робіт архітекторів регіоналістів є роботи Рікардо Боффіла та його архітектурної майстерні; робота Алвару Сіза Віейри (Португалія) гарно вписані в тканину міста за рахунок делікатного вписання в типографію ділянки (будинок Береш в Повоа-ду-Варзін(1973-1976) до житлового комплексу Буса в Порту); роботи Реймунда Абрахама («будинок з трьома стінами»- 1972р., «будинок з квітковими стінами»-1973р.); Луіс Барраган (башті міста - супутника, Мехіко -1957р.); Оскар Німейер; Амансіо Вільямс (будинок –міст 1943-45рр.)

Маріо Ботта (будинок в Ріва-Сан-Віталє, 1972-73рр., школа в Морбіо-Інферіоре)

Дімітріс Пікіоніс (паркова мостова алея на пагорбі Філлопапус, Афіни, 1975р.), також такі грецькі архітектори як Сусанна Антонакакис та Димитрис Антонакакис теж працювали в напрямку регіонального підходу до проектуванн