Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Список літератури. 1. Борунков А. Ф. Дипломатический протокол России






1. Борунков А. Ф. Дипломатический протокол России. — М., 2000.

2. Голос України. — 2003. — № 52. — 18 березня.

3. ГуменюкА. Амплітуда поклону. Особливості японського ділово­го спілкування // Політика і час. — 2003. — № 3. — С. 74.

4. Історія України. Нове бачення: У 2 т. — Т. 2. — К., 1996.

5. Пост Э. Этикет — М: МАИК " Наука", 1996.

6. Урядовий кур'єр. — 2003. — № 44—45. — 7 березня; № 57. — 27 березня.


 

 


 

7. Юридична енциклопедія. — К., 1998.

8. Pietkiewicz Е. Protokol dyplomatyczny. — Wyd. IV poprawione і uzupelnione. — Warszawa: Ministerstwo Spraw Zagranicznych, 1998.

-


_

Розділ 7

ПРОТОКОЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ

ДИПЛОМАТИЧНОГО ПРЕДСТАВНИЦТВА

Протокольна діяльність дипломатичного представництва базується на основоположних засадах Віденської конвенції про дипломатичні від­носини 1961 року і деталізується в " Положенні про дипломатичне пред­ставництво України за кордоном", затвердженому Розпорядженням Пре­зидента України 22 жовтня 1992 року [3; 4, с 124—137; 5, с. 120—123].

Дипломатичні представництва України за кордоном, керуючись за­гальними принципами зовнішньої політики і дипломатії, роблять все необхідне, щоб своєю щоденною діяльністю забезпечувати позитивний імідж Української держави перед світовим співтовариством, щоб укра­їнські дипломати кваліфіковано і достойно захищали її інтереси в не­простих дипломатичних іграх сучасного складного і неспокійного світу. У кожному дипломатичному представництві дипломати працюють над виконанням завдань, визначених їхніми функціональними обов'язками та щоденною дипломатичною практикою.

Кожне дипломатичне представництво (посольство, представництва при міжнародних організаціях), кожна консульська установа практич­но з першого дня своєї діяльності зобов'язані займатися дипломатич­ним протоколом, бо без цього їхня діяльність просто немислима. Тому у кожному диппредставництві для виконання протокольних функцій виділяється спеціальний дипломат — а у великих посольствах — навіть кілька, — які щоденно займаються проблемами дипломатичного про­токолу. У реальному житті, особливо у малочисельних диппредстав-ництвах, протокольними питаннями відає дипломат, який, окрім цього, виконує й інші функціональні обов'язки.

Протокольна робота кожного дипломата передбачає організацію запи­ту агремана на нового главу, який має прибути до країни перебування, залагодження його прибуття до країни і перші контакти з дипломатич-


Протокольна діяльність дипломатичного представництва 185

ним протоколом, організацію вручення вірчих грамот і його перших візитів та контактів з офіційними представниками країни та диплома­тичним корпусом. Тут слід пам'ятати, що від чіткості, пунктуальності і належного рівня організації цих перших протокольних заходів зале­жить дуже багато для майбутньої роботи як глави дипломатичного пред­ставництва, так і представництва в цілому. Дотримання принципу стар­шинства, врахування особливостей кожної країни, представникові якої складається візит, важливості державної чи громадської установи краї­ни перебування — все це має своє значення, повинно зважуватися і вра­ховуватися, щоб кожний крок новоприбулого дипломата сприяв його авторитетові, створював йому належний імідж у дипломатичному кор­пусі. Слід постійно пам'ятати, що враження після першого візиту, від першого контакту залишаються надовго, на їх основі складається дум­ка про дипломата, про його професійний, інтелектуальний і культурний рівень, а тому до цих візитів (як, зрештою, і до всіх інших) треба стави­тися серйозно і відповідально. Уявіть собі, що про вас думатиме парт­нер, якщо ви перенесете свій перший візит або запізнитися на нього. 1 не сумнівайтесь — це стане відомим не тільки в даному диппредстав­ництві чи установі. Тому на цьому етапі пунктуальність і ввічливість є обов'язковими факторами, які гарантуватимуть тільки позитивні ре­зультати.

Треба бути уважним до гостя, який відвідує ваше дипломатичне пред­ставництво. Кімната чи зала, де відбуватиметься зустріч, елегантно за­пропоновані та подані кава чи чай, сік чи мінеральна вода, посуд, в яко­му вони подаються, охайний вигляд того, хто подає, — все це не дрібниці, а важливі моменти щоденної протокольної практики, які повинні бути предметом турботи не тільки протоколіста диппредставництва, але й йо­го керівника. Можна собі уявити, яким буде враження і настрій гостя, якщо спізняться його зустріти при вході, якщо він зайде в похмуре ма-лоосвітлене приміщення, а до того ж йому подадуть розчинну каву у над­щербленій чашці. Жодного сумніву — це буде перший і останній його контакт з вами!

Не буде зайвим, якщо під час першого візиту до вас ви вручите гос­тю недорогий альбом або книжку (звичайно, з урахуванням мови ви­дання) про вашу країну, що послужить прозорим натяком на бажання продовжити контакти у майбутньому.



Розділ 7


Протокольна діяльність дипломатичного представництва



 


Надзвичайно важливою є увага до дипломатичного листування. Його своєчасність як у відправленні своїх документів, так і у відповіді по отриманні, акуратність у складанні й оформленні, значення має навіть те, на якому папері вони виготовлені, — все це не проходить непоміче­ним. А тому й тут дрібниць не повинно бути. Якщо, скажімо, ви переда­сте неправильно оформлену особисту чи вербальну ноту, вам її можуть повернути, що буде серйозним і неприємним ляпсусом для канцеляр­ської служби диппредставництва. Треба надзвичайно уважно стежити за адресою, кому надсилається лист, правильністю написання прізвища тощо, бо й тут можливі всілякі казуси, особливо, якщо переплутати ад­реси.

Те ж стосується і запрошень на прийоми та інші заходи, особливо, якщо запрошується багато гостей. По-перше, дуже приємно отримува­ти запрошення, коли воно виписане від руки красивим каліграфічним почерком; виготовлене на хорошому папері (бланку); і, нарешті, коли воно грамотно (що абсолютно обов'язкове) написане, особливо, якщо мова йде про правильне написання імені та прізвища. Тому перед роз­силанням запрошення краще кілька разів перевірити, щоб не допусти­ти якоїсь помилки.

У запрошенні обов'язково вказується, з ким запрошується гість: сам, з дружиною чи — рідше — з супроводжуючою особою (наприклад, перекладачем), не кажучи вже про конкретне місце прийому і годину (інколи до запрошення може долучатися карта-схема доїзду до місця прийому, особливо, якщо він відбувається на заміській території); фор­ма одягу (фрак, смокінг, темний костюм, вечірня сукня, з нагородами чи без них). З метою уточнення деяких моментів можуть бути прове­дені телефонні розмови між протоколістами або секретарями посольств, а може, навіть між самими главами дипломатичних представництв.

Запрошення висилають зазвичай за три тижні до протокольного за­ходу, щоб запрошеним було легше зорієнтуватися зі своїм часом. Не­бажано, за винятком якоїсь особливої ситуації, надсилати запрошення в останні дні перед прийомом.

Протоколіст посольства повинен також уважно стежити за відпові­дями на запрошення. Якщо на запрошенні є абревіатура " R. S. V. Р." (про­шу відповісти), то відповідь, позитивну чи негативну, обов'язково слід дати впродовж найближчих 24 годин. Якщо ж цього не зазначено, то можна і не відповідати, хоча ввічлива відповідь ніколи не завадить.


У випадку вмотивованості неучасті у прийомі (наприклад, перебу­вання за межами країни в службовій поїздці чи у відпустці) треба обо­в'язково дати відповідь. Виявом вищої форми ввічливості у разі неучасті в прийомі є висилання на ім'я господині прийому букету квітів.

Якщо ж запрошення надійшло в останню хвилину, особливо на прийоми з розсадкою за столом, то це може бути потрактовано, як на­магання заповнити якесь порожнє місце, і на нього завжди можна отри­мати негативну відповідь. Про це теж необхідно пам'ятати.

Багато часу й зусиль відповідних співробітників дипломатичного представництва потребує підготовка до прийомів, особливо з нагоди національного свята. До кожного з прийомів слід ретельно готуватися, надто коли запрошуються гості, які нечасто, а може, навіть один раз мають можливість побувати на прийомі і з цього роблять висновок не тільки про конкретне дипломатичне представництво, але й загалом про країну, яку воно представляє.

Перш за все, визначається формат майбутнього прийому: буде це " келих шампанського" чи " келих вина", сніданок, " коктейль", обід, ве­черя чи " а-ля фуршет", просто чай чи кава, а, отже, і часові рамки його проведення. Треба пам'ятати, що післяобідні прийоми більш урочисті, ніж прийоми до обіду.

Далі відбувається складання меню, під час якого слід пам'ятати, що одна справа — меню прийому з розсадкою за столом, коли приймається невелика кількість людей, а зовсім інша — прийом " а-ля фуршет", коли столи сервіруються заздалегідь і виставляються буфети з алкогольними напоями. Якщо на фуршетному прийомі гості самі собі добирають за­куски, і тут не виникає жодних проблем, то слід мати на увазі, що на прийомах з розсадкою існує чіткий порядок подання різних страв: за­куска, перша страва (супи, борщ), рибна, м'ясна страва, сири, десерт, фрукти, кава, чай. Кількість страв визначається залежно від характеру прийому, але варто пам'ятати, що закуска подається перед першою стра­вою, а рибні страви — перед м'ясними і в жодному випадку не навпаки, так само як сири не можна подавати перед першою стравою. При роз­садні за столами на гостя слід планувати не менше 60 см простору, щоб не створювати надмірної тісняви.

Велика увага приділяється добору гостей як на великий прийом, так і на прийоми з розсадкою. На великі прийоми запрошується кілька со­тень гостей, і тут треба уважно стежити, щоб когось не упустити, особливо


Зразки запрошень



Протокольна діяльність дипломатичного представництва 191

з діячів культури, науки, журналістів, бо, що стосується переліку офі­ційних осіб, представників дипкорпусу, то тут складаються більш-менш стабільні списки з можливою заміною лише прізвищ окремих посадо­вих осіб. Більш тонкою справою є підбір гостей на прийоми з розсад-кою, бо тут слід враховувати не лише принцип старшинства, але й такі тонкощі, як відносини між державами на цей момент (напружені або недружні), характер запрошених гостей (мовчуни, балагури), а може, навіть і хобі.

Склад гостей на невеликі прийоми залежить від характеру прийому, нагоди, з якої він організовується (наприклад, прийом з нагоди візиту Міністра закордонних справ, дружня зустріч послів Вишеградської чет­вірки з послом України, дружня зустріч дипломатів двох посольств з пев­ної оказії, зустріч шведськомовних послів тощо).

Велике значення, як уже зазначалося, має пунктуальність прибуття на прийом. На деяких запрошеннях, коли очікується велика кількість гостей, може проставлятися різна (з інтервалом 5—10 хвилин) година, щоб не створювати стовпотворіння, яке буває інколи біля деяких по­сольств, а на невеликі прийоми варто прибувати вчасно, бо немає гіршої ситуації, коли всі вже певний час сидять за столом, ведуть жваву розмо­ву, а тоді з'являються запізнілі гості, місця яких, щоб не залишалися порожніми, могли зайняти дипломати свого ж посольства. У випадку якихось форс-мажорних обставин (аварія автомобіля) треба обов'язко­во попередити господарів.

Дуже уважно слід підходити до проголошення тостів і пам'ятати, що, на відміну від пострадянських країн, у більшості країн світу, ними, так як і з обов'язковим вживанням налитого до дна, не захоплюються і не зловживають.

Господарі повинні стежити, щоб за столом велася невимушена " лег­ка" бесіда про країну, мистецтво, спорт, музику, не нав'язуючи присутнім своїх тем. Ініціатива завершення прийому належить головному гостю з подякою за гостинність.

Під час прийомів з розсадкою, як правило, у кімнаті, де збираються гості, на невеликому столику виставляється план розташування столів або гостей за столами. Відповідно до плану, кожне місце за столом, по­значене кувертною карткою з прізвищем гостя. Отже, гості заздалегідь ознайомлюються з планом, знаходять свої місця, попередньо знайом­ляться зі своїми сусідами по столу.


 

Розділ 7

Нижче подаємо найхарактерніші норми дипломатичного етикету, яких необхідно дотримуватися на дипломатичних прийомах:

1. Перша заповідь — пунктуальність або своєчасне прибуття на прийом і перебування на ньому стільки, скільки цього вимагають пра­вила ввічливості. Відхід з прийому через 15—20 хвилин після його по­чатку без спеціального пояснення причини може розглядатися органі­заторами як демонстрація неприязні.

2. На прийоми з розсадкою жодного запізнення бути не може, бо гості заїжджаються впродовж 3—5 хвилин і після невеликої паузи для взаємних привітань або знайомства сідають до столу. Якщо ж все-таки якісь обставини змусили гостя на кілька хвилин запізнитися, і він при­їхав, коли прийом вже розпочався, то йому потрібно підійти до госпо­даря і господині і, вибачившись, коротко пояснити причину свого спізнення, привітати їх, вклонитися решті гостей та зайняти відведене йому місце.

3. На прийом першими приходять молодші дипломати, потім — старші, а посол завершує. Відхід з прийому відбувається у зворотному порядку: спершу старші, потім — молодші. Затримуватися на прийо­мах понад загальноприйнятий час (до 2-х годин) не прийнято, оскільки це обтяжливо для господарів.

4. При приході на прийом і залишенні його не обов'язково тиснути руку кожному з присутніх, досить привітатися і попрощатися лише з гос­подарем та господинею, а всім іншим гостям вклонитися.

5. Зовнішній вигляд і манери гостя, його вміння правильно поводи­тися за столом і на прийомі — один з важливих елементів етикету, і про нього завжди слід пам'ятати [2, с 161—162].

Отже, як видно із вищесказаного, протоколістам диппредставництв роботи завжди вистачає. Вони повинні уважно стежити за всілякими подіями в країні перебування та аналізувати їх на предмет протоколь­ного реагування. Протокол диппредставництва інформує посла про от­римані запрошення, збирає інформацію про характер заходів, їх учас­ників, час проведення, вносить пропозиції щодо формату участі посла в цих заходах. Бувають такі ситуації, особливо у випадку різкого загост­рення внутрішньополітичної обстановки в країні перебування, що не на всі запрошення доцільно реагувати.


Протокольна діяльність дипломат ичного представництва 193

Візити, бесіди, контакти, збір інформації, передача зі свого боку різних повідомлень, роз'яснень — ось основні напрями роботи посла. Протокол посольства повинен вести облік всіх заходів, вносити послу пропозиції з тих чи інших проблемних питань, забезпечувати в прото­кольному плані деталі прийому послом гостей у посольстві (резиденції), зустріч і проводи посла, розсадку гостей на прийомах, підготовку, у разі необхідності, подарунків (сувенірів) [1, с 165].

Великий обсяг роботи доводиться виконувати всім співробітникам посольства, починаючи від його глави, дипломатів і завершуючи адмі­ністративно-технічним та обслуговуючим персоналом, під час підго­товки і проведення візитів до країни перебування, особливо візитів глав держави та уряду, міністра закордонних справ, інших високопоставле­них осіб держави.

У тісній співпраці з представниками державного (дипломатичного) протоколу країни перебування розробляється детальна програма візи­ту, готуються довідкові матеріали про країну, регіони, міста, окремі об'єкти (музеї, картинні галереї), які включаються в програму. Як пра­вило, для підготовки візиту прибуває передова група, їй з боку диппред­ставництва надається максимальна допомога.

Програма візиту повинна враховувати особливості місцевого прото­колу, традиції, актуальну політичну обстановку в країні (навряд чи до­цільно включати в програму відвідування регіонів, де в конкретний час відбувається, скажімо, страйк чи якісь інші акції протесту). Особливо уважно опрацьовують пункти програми, які пов'язані з місцевими про­токольними церемоніями: порядок зустрічі і проводів, покладення вінків, участь в офіційному прийомі, відвідання пам'ятних місць тощо. Дуже важливо (але це не завжди вдається), щоб у програмі візиту був якийсь захід, що надавав би йому особливого звучання (наприклад, відвідання главою делегації місць, пов'язаних з історією його життя). Так, Прези­дент Казахстану Н. Назарбаев під час візиту до України відвідав міста Дніпропетровськ і Дніпродзержинськ, де пройшли роки його юності під час навчання. Досить зворушливим пунктом програми для україн­ських делегацій є зустрічі з представниками українських громад за кор­доном, особливо з молоддю та дітьми.

Варто пам'ятати, що будь-який непродуманий експромт, внесений самовільно в програму візиту, може мати негативні наслідки, в тому числі й політичні.


1/ 7 4" 619



Розділ 7


 


Протокольна служба посольства надає допомогу і в організації візитів делегацій іншого рівня, допомагаючи їм у дотриманні вимог протоколу країни перебування. Чим активніші взаємні контакти, тим більше буває делегацій, і всі вони потребують допомоги та сприяння спеціалістів протоколістів дипустанови, бо від досвіду і вміння застосувати дипло­матичний протокол часто залежать результати візитів.

Список літератури

1. БорунковА. Ф. Дипломатический протокол России. — М., 2000.

2. Галушко В. П. Діловий протокол та ведення переговорів: Навч. посіб. — Вінниця: Нова книга, 2002.

3. Голос України. — 1992. — 28 жовтня.

4. Международное право в документах. — М.: Юридическая лите­ратура, 1982.

5. Руденко Г. М. Основи дипломатичного протоколу. — К., 1996.


Розділ 8

СПЕЦИФІКА ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ, ЕТИКИ ТА НОРМ ДИПЛОМАТИЧНОГО ПРОТОКОЛУ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

У кожній країні і в кожного народу існують свої традиції і звичаї ділового спілкування й етики та норми дипломатичного протоколу. Щодо важливості національних особливостей, існує дві думки.

Згідно з першою, інтенсивність ділового спілкування в сучасному світі призводить до " розмивання" національних кордонів, формування єдиних норм і правил, а розвиток міжнародних зв'язків та обміни в га­лузі культури, науки, освіти пришвидшують цей процес. Представники другої думки, навпаки, схильні відводити національним особливостям одне з центральних місць у міжнародному спілкуванні і, зокрема, на переговорах, що складають основу цього спілкування. Вони вважають, що "...труднощі на переговорах виникають у зв'язку з розбіжностями в сподіваннях", що, у свою чергу, зумовлені розбіжностями культур. Най­більший вплив на людину роблять цінності, традиції, звичаї і тощо, зас­воєні в дитинстві, тобто ті, котрі мають саме національну основу. У будь-якому випадку жодний фахівець із міжнародних зв'язків не наважиться стверджувати, що національні особливості не мають значення в між­народному спілкуванні, що їх сміливо можна ігнорувати. Не треба за­бувати, що спілкуватися доведеться і з місцевим населенням, необізна­ним у тонкощах міжнародної ввічливості. Щоб уникнути непорозумінь або навіть конфліктів, краще заздалегідь ознайомитися з особливостя­ми спілкування і поведінки, характерними для цієї країни.

Хоча дипломатичний протокол і має міжнародний характер та регла­ментує правила, традиції, звичаї й умовності, яких дотримуються дип­ломатичні представники у міжнародному спілкуванні, однак кожна краї­на має свої особливості дипломатичного протоколу. Тому для новопри­булого дипломата особливо важливим є ознайомлення з протоколом



Розділ 8


Специфіка ділового спілкування... в зарубіжних країнах



 


держави перебування. Адже правила дипломатичного протоколу грун­туються на принципі міжнародної ввічливості, тобто поваги до всього, що символізує державу.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.