Аналіз матеріальних витрат

1. Аналіз собівартості продукції.

Важливим показником, який характеризує діяльність підприємства є собівартість. Собівартість — це сукупність витрат на виробництво і реалізацію продукції в грошовому вираженні.

Аналіз собівартості продукції дозволяє з’ясувати тенденції зміни даного показника, виконання плану по його рівню, визначити вплив факторів на його приріст і на цій основі дати оцінку роботи підприємства по використанню можливостей зниження собівартості продукції.

Розрізняють собівартість - виробничу й повну, собівартість усього товарного випуску і окремих видів продукції. Залежно від впливу на собівартість обсягу виробництва розрізняють змінну і фіксовану частину собівартості продукції.

Аналізуючи собівартість продукції, вирішують такі основні завдання:

- оцінка виконання плану за собівартістю продукції в цілому по підприємству, а також за окремими видами продукції;

- вивчення причин відхилення фактичних витрат від планових у розрізі статей, а також за окремими видами і групами продукції;

- розроблення заходів по мобілізації резервів економного витрачення матеріальних, трудових, грошових ресурсів.

Для вивчення собівартості продукції у динаміці більш придатний показник витрат на 1 грн. товарної продукції (З), який обчислюється за формулою:

З= С/ Т, (6.1)

де С — собівартість товарної продукції,

Т — вартість товарної продукції в цінах реалізації.

Потребує пояснень фактор асортиментно-структурних зрушень, дія якого проявляється тоді, коли рівень витрат на окремі види продукції неоднаковий. Для визначення впливу кожного з перелічених факторів на зміну рівня витрат на 1 грн. товарної продукції порівняно з планом застосовують спосіб ланцюгових підстановок. Вихідні дані для розрахунків наведено в табл. 6.1, з якої видно, що порівняно з первісним планом фактичні витрати зменшились на 1 коп. (90—91). Визначимо кількісний вплив різних факторів на відхилення послідовним відніманням відповідних показників:

1) зрушення у структурі та асортименті випущеної продукції: 92 – 91 = +1 коп.;

2) зміна собівартості окремих видів продукції: 95 – 92 = +3 коп.;

3) зміна цін на випущену продукцію: 90 – 95 = -5 коп.

Разом -1 коп.

Таблиця 6.1

Дані для розрахунку виконання плану собівартості

Важливим розділом управління собівартістю продукції є аналіз взаємозв’язку собівартості, обсягу продажів і прибутку. Аналіз повинен відповісти на питання, чи продавати невелику кількість виробів, але за відносно високою ціною, з орієнтацією на спроможного покупця або продавати багато виробів, орієнтованих на масового покупця за відносно низькою ціною. Другий шлях припускає зниження собівартості продукції, тому необхідний аналіз поведінки витрат.

Всі витрати підприємства можна розділити на умовно-змінні і умовно-постійні. Змінні характеризують витрати пов’язані із зростанням обсягу продукції і враховуються як прямі витрати. Постійні показують ефективність управління і враховуються як непрямі витрати.

Маржинальний дохід або метод прямого обчислення собівартості (директ-костинг) заснований на відніманні з продажної виручки змінних витрат і визначенні граничного прибутку (маржинального доходу), який відрізняється від реального прибутку на суму постійних витрат.

Взаємозв’язок всіх цих понять маржинального аналізу показаний на графіках (див. рис.6.1). Застосування розрахунку собівартості по прямих (змінних) витратах дає можливість уникнути складних обчислень постійних витрат, порівняти продажну виручку і граничний прибуток, списати всі непрямі витрати на реалізовані товари.

Рис. 6.1 Графік крапки перетинання збитків та прибутку

1 – продажі, 2 – крапка перетинання збитків та прибутку, 3 – постійні витрати, 4 – прибуток, 5 – граничний прибуток, 6 – змінні витрати, 7 – збиток.

Маржинальний аналіз дає можливість визначити поріг рентабельності або точку беззбитковості. Поріг рентабельності, виражений у вартісних одиницях вимірювання складає безприбутковий оборот:

Об = ПР = Постійні витрати / Частка маржинального доходу у валовій виручці, грн.. (6.2)

ТБ = ПР = Постійні витрати/Маржинальний дохід (Валова маржа) на одиницю товару, нат.од. (6.3)

МД = П +Впост = ВР-Взм (6.4)

де Об – безприбутковий оборот, грош.од.,

ПР – поріг рентабельності, грош.од.,

ТБ – точка беззбитковості, од.,

МД – маржинальний дохід, грош.од.,

П – прибуток, грош.од.,

Впост – загальна величина постійних витрат підприємства, грош.од.,

Взм – загальна величина змінних витрат підприємства, грош.од.,

ВР – виручка від реалізації, грош.од.

Якщо поріг рентабельності склав, наприклад, 85 од.продукції, то даний товар почав брати участь своїм прибутком в покритті постійних витрат підприємства, починаючи з 85 шт.

Валова маржа (маржинальний дохід)на одиницю товару визначається діленням маржинального доходу на кількість виробленого товару. Цей показник називають також ставкою маржинального доходу.

Dм = р – Zзм, (6.5)

де p – ціна одиниці продукції, грош.од./од.,

Zзм – змінні витрати на одиницю продукції, грош.од./од.

Якщо відомі кількість проданої продукції та ставка маржинального доходу в ціні за одиницю продукції, то прибуток можна визначити по формулі:

П = q*dм*Впост, (6.6)

де q – кількість продукції, од.

При визначенні суми прибутку часто використовується виручка від реалізації і питома вага маржинального доходу в ній:

МДy = МД/ВР = [q(p-Zзм)]/ q*p=(p-Zзм)/p= dм/p (6.7)

МД = ВР*МДy (6.8)

П= (ВР*МДу) – Впост. (6.9)

2. Аналіз витрат за елементами і статтями

Найбільш корисним для вивчення змін у структурі витрат на виробництво є аналіз собівартості за елементами витрат. Елементні витрати — це однорідні за складом витрати підприємства. До них належать: матеріальні витрати, оплата праці, відрахування на соціальні потреби, амортизаційні відрахування, інші грошові витрати (табл. 6.2). Аналіз витрат за їхніми елементами дає змогу не лише вивчити зміни у структурі собівартості, а й охарактеризувати галузеві особливості (матеріало -, фондо -, енерго - та трудомісткість виробництва).

Дані за статтями затрат наведено в таблиці 6.2.

Таблиця 6.2.

Витрати на виробництво, %

Продовження таблиці 6.2.

Потім переходять до вивчення відхилень у розрізі окремих видів витрат. При цьому слід урахувати, що відхилення за деякими статтями собівартості можуть бути наслідком дії того самого чинника. Наприклад, підвищення механізації праці може спричинити зниження витрат на заробітну плату, проте підвищити певною мірою витрати на утримання та експлуатацію устаткування. Ще один комплексний чинник — зростання купованих виробів і напівфабрикатів, який збільшує суму відповідних матеріальних затрат, проте це обов'язково приводить до зниження витрат на заробітну плату, відрахувань на соціальне страхування, зменшення витрат на сировину і матеріали, а також за іншими статтями. Отже, негативні відхилення по одних статтях не можна розглядати завжди ізольовано від позитивних по інших статтях. Природно, це ускладнює аналіз за статтями витрат, проте дія таких комплексних чинників має місце не дуже часто. Звичайно відхилення по кожній статті собівартості спричиняють поодинокі фактори, які не виходять за межі даної статті.

3. Аналіз матеріальних витрат.

Матеріальні витрати мають найбільшу питому вагу в собівартості промислової продукції. Раціональне використання сировини, матеріалів, покупних, напівфабрикатів, палива і енергії являється важливим резервом зниження собівартості продукції.

При аналізі матеріальних витрат потрібно враховувати, до якої галузі

належить підприємство, що досліджується. Це зумовлює різний вміст витрат, матеріалів і сировини у собівартості продукції, тобто матеріаломісткість продукції. Після цього слід також встановити які технологічні процеси використовуються і наскільки вони досконалі та сучасні, тобто безвідходні.

Аналіз матеріальних витрат полягає в порівнянні фактичного обсягу їх з плановим чи базовим і в обчисленні дії окремих факторів на виявлені відхилення. Специфіка цих факторів і конкретна методика їх дослідження залежать від особливостей технології, а також від видів сировини, матеріалів і енергоносіїв, які використовуються.

Проте завжди слід виявляти вплив двох таких факторів:

1. Зміни питомих витрат сировини й матеріалів на одиницю продукції — фактор " норм".

2. Зміни собівартості заготівлі одиниці сировини та матеріалів — фактор " цін".

Останній фактор складається з таких трьох підфакторів:

а) зміни купівельних цін з урахуванням усіх доплат і знижок;

б) транспортних витрат, до яких належать і вантажно-розвантажувальні

витрати;

в) заготівельних витрат.

Таблиця 6.3

Матеріальні витрати на виріб будівельного матеріалу «цемент» (N-ої кількості)