Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Розвиток освіти в Україні у 18-19 столітті.






В особі М. Драгоманова поєднались політичний діяч і вче­ний, великий мислитель свого часу і прогресивний педагог. Освітня і просвітницька діяльність займала в житті Драгома­нова вагоме місце.

Будучи студентом Київського університету, він знайомить­ся з М. Пироговим. Особистість цього громадського діяча і педагога, за словами Драгоманова, вплинули на формування його політичних поглядів і педагогічних нахилів. Виходячи з цього, в «Автобіографічній записці» він підкреслює значення для молодої людини виховного впливу сім'ї та авторитетних учителів. У педагогічну діяльність Михайло включився від початку навчання в університеті. Юнак стає членом студентського гур­тка, який заснував першу в країні недільну школу. Після за­борони цих шкіл М. Драгоманов не полишив педагогічної справи. Він працює в «Тимчасовій педагогічній школі», що готувала вчителів для сільських шкіл, викладаючи історію. Це стало для нього «любимим ділом» і спричинило до спеці-.алізації саме в цій галузі. У 1864 р. М. Драгоманов захистив дисертацію і почав працювати в університеті. Крім педагогіч­ної діяльності займається літературою та журналістикою. В своїх статтях він ставить проблеми організації національної школи та навчання. Особливого значення надає питанню вив­чення української мови. М. Драгоманов вважає, що починати навчання дітей потрібно рідною мовою, а потім поступово пе­реходити до вивчення російської. Крім дидактичного значення, навчання рідною мовою має ще й моральний бік. Діти, легко засвоюючи близькі поняття і образи, вчаться поважати свою.культуру, свій народ. Ці думки Драгоманов виклав у статтях «Земство і місцевий елемент в навчанні», «Про педагогічне значення малоросійської мови».

Важливого значення надає М. Драгоманов змісту навчання. Головними принципами навчання він вважав науковість, послі­довність, корисність для практичного життя. Вчений підкрес­лював, що людина прагне до пізнання істини, що людська пізнавальна діяльність є основою розвитку науки загалом. В «Оповіданнях про заздрих богів» він застерігає від сліпої ' віри, від усього, що сковує людський розум. Тому зміст нав­чання має відповідати досягненням світової науки.

З міркувань прискорення розвитку культури українського народу М. Драгоманов наполягав на вивченні у школах іно­земних мов. Він вважав, що виступаючи проти русифікації, за навчання рідною мовою, не можна відкидати потреби у знанні російської мови і інших іноземних мов. Погляди на цю проблему він виклав у праці «Чудацькі думки про українську національну справу».

Особливу увагу в навчанні М. Драгоманов приділяв кни­гам і підручникам, вважаючи їх джерелом знань. Але основне місце в справі освіти він відводив особі вчителя. Від ерудиції вчителя, відданості своєму покликанню, майстерності залежить те, як навчається та виховується молодь. М. Драгоманов вважав, що метою педагогічної діяльності є виховання нової людини. Вчителі повинні чітко усвідомлювати цю мету. Ідеал нової людини грунтується на демократичній.гуманістичній і' патріотичній основі національної свідомості, котра поєднуєть­ся з толерантністю у відношеннях між людьми, з правдою і справедливістю. Про соціальну спрямованість учителя, його-психологічну готовність служити народу вчений писав у праці «Народні школи на Україні».

Ім'я М. Драгоманова по праву повинно зайняти достойне місце в історії педагогічної думки України.

В XIX ст. на Україні відбувається повна русифікація освіт­ньої справи. На противагу руйнівним процесам в національній шкільній освіті розвивається громадсько-педагогічний рух. Українська інтелігенція, демократичні сили, усвідомлюючи значення освіти в національному відродженні, активно спри­яли створенню шкіл та просвітницьких організацій. Вони від­кривали недільні школи, видавали спеціальні дешеві книги, займалися наукою, вивчали сучасне і минуле життя України.

Значне місце в розвитку педагогічної справи займала «Гра­матика» П. Куліша та спрощений правопис української мови «кулишівка». Серед освітніх діячів утверджується переконан­ня пре історичну необхідність формування української націона­льної літератури і української мови як мови літературної, на­укової, без якої неможлива професійна освіта на Україні.

 

В історію Микола Іванович Пирогов увійшов як видатний хірург з європейською славою та педагог. Він народився у

1810 р. в Москві. З 6-ти років навчився читати. Схильність до медицини з'явилась дуже рано, ще в дитинстві. У 14 років вступив на медичний факультет Московського університету, продовжив навчання в Дерптському університеті, а потім — за ' кордоном. Повернувшись у Росію, посів кафедру в медико-хірургічній академії у Петербурзі. Сміливі, операції і талано­виті наукові дослідження прославили його ім'я. У 1854р., коли почалась Севастопольська кампанія, М. І. Пирогов добро­вільно пішов на фронт. Він став засновником військово-польо­вої хірургії.

Його першу педагогічну статтею «Вопросы жизни» було на­друковано в 1856 році. Ця стаття справила велике враження, і М. Пирогову запропонували посаду попечителя Одеського учбового округу. У своїй адміністративній діяльності він ви­ступав проти казенної офіційної педагогіки, організовував лі­тературні бесіди в гімназіях, сприяв розвиткові бібліотек, ка­бінетів, намагався піднести значення.педагогічних рад, ви­магав, щоб на них обговорювалися педагогічні, а не господар­ські питання, відвідував уроки. Саме М. Пирогов поставив питання про створення в 0десі університету, який було від­крито у 1856 році. Його прогресивна діяльність викликала незадоволення уря­ду, через що в 1858 р. він був переведений до Києва, де про­довжував свою педагогічну діяльність на посаді попечителя Київського учбового округу. Завдячуючи активній участі М. Пирогова, було відкрито перші, недільні школи в Києві, Полтаві, Ніжині, Чернігові.

В обговоренні реформи народної освіти 60-х років М. Пи­рогов взяв активну участь, запропонувавши свій варіант сис­теми народної освіти. В її основі лежали такі ступені:

1) елементарна школа з двох класів;

2) реальна та класична прогімназії з 4-річним курсом нав­чання;

3) середня школа двох типів: реальна (3 роки) і класична (5 років). Реальна гімназія повинна готувати учнів до вищих технічних закладів, класична—до університетів;






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.