![]() Главная страница Случайная страница Разделы сайта АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Розвиток освіти в Україні у 18-19 столітті.
В особі М. Драгоманова поєднались політичний діяч і вчений, великий мислитель свого часу і прогресивний педагог. Освітня і просвітницька діяльність займала в житті Драгоманова вагоме місце. Будучи студентом Київського університету, він знайомиться з М. Пироговим. Особистість цього громадського діяча і педагога, за словами Драгоманова, вплинули на формування його політичних поглядів і педагогічних нахилів. Виходячи з цього, в «Автобіографічній записці» він підкреслює значення для молодої людини виховного впливу сім'ї та авторитетних учителів. У педагогічну діяльність Михайло включився від початку навчання в університеті. Юнак стає членом студентського гуртка, який заснував першу в країні недільну школу. Після заборони цих шкіл М. Драгоманов не полишив педагогічної справи. Він працює в «Тимчасовій педагогічній школі», що готувала вчителів для сільських шкіл, викладаючи історію. Це стало для нього «любимим ділом» і спричинило до спеці-.алізації саме в цій галузі. У 1864 р. М. Драгоманов захистив дисертацію і почав працювати в університеті. Крім педагогічної діяльності займається літературою та журналістикою. В своїх статтях він ставить проблеми організації національної школи та навчання. Особливого значення надає питанню вивчення української мови. М. Драгоманов вважає, що починати навчання дітей потрібно рідною мовою, а потім поступово переходити до вивчення російської. Крім дидактичного значення, навчання рідною мовою має ще й моральний бік. Діти, легко засвоюючи близькі поняття і образи, вчаться поважати свою.культуру, свій народ. Ці думки Драгоманов виклав у статтях «Земство і місцевий елемент в навчанні», «Про педагогічне значення малоросійської мови». Важливого значення надає М. Драгоманов змісту навчання. Головними принципами навчання він вважав науковість, послідовність, корисність для практичного життя. Вчений підкреслював, що людина прагне до пізнання істини, що людська пізнавальна діяльність є основою розвитку науки загалом. В «Оповіданнях про заздрих богів» він застерігає від сліпої ' віри, від усього, що сковує людський розум. Тому зміст навчання має відповідати досягненням світової науки. З міркувань прискорення розвитку культури українського народу М. Драгоманов наполягав на вивченні у школах іноземних мов. Він вважав, що виступаючи проти русифікації, за навчання рідною мовою, не можна відкидати потреби у знанні російської мови і інших іноземних мов. Погляди на цю проблему він виклав у праці «Чудацькі думки про українську національну справу». Особливу увагу в навчанні М. Драгоманов приділяв книгам і підручникам, вважаючи їх джерелом знань. Але основне місце в справі освіти він відводив особі вчителя. Від ерудиції вчителя, відданості своєму покликанню, майстерності залежить те, як навчається та виховується молодь. М. Драгоманов вважав, що метою педагогічної діяльності є виховання нової людини. Вчителі повинні чітко усвідомлювати цю мету. Ідеал нової людини грунтується на демократичній.гуманістичній і' патріотичній основі національної свідомості, котра поєднується з толерантністю у відношеннях між людьми, з правдою і справедливістю. Про соціальну спрямованість учителя, його-психологічну готовність служити народу вчений писав у праці «Народні школи на Україні». Ім'я М. Драгоманова по праву повинно зайняти достойне місце в історії педагогічної думки України. В XIX ст. на Україні відбувається повна русифікація освітньої справи. На противагу руйнівним процесам в національній шкільній освіті розвивається громадсько-педагогічний рух. Українська інтелігенція, демократичні сили, усвідомлюючи значення освіти в національному відродженні, активно сприяли створенню шкіл та просвітницьких організацій. Вони відкривали недільні школи, видавали спеціальні дешеві книги, займалися наукою, вивчали сучасне і минуле життя України. Значне місце в розвитку педагогічної справи займала «Граматика» П. Куліша та спрощений правопис української мови «кулишівка». Серед освітніх діячів утверджується переконання пре історичну необхідність формування української національної літератури і української мови як мови літературної, наукової, без якої неможлива професійна освіта на Україні.
В історію Микола Іванович Пирогов увійшов як видатний хірург з європейською славою та педагог. Він народився у 1810 р. в Москві. З 6-ти років навчився читати. Схильність до медицини з'явилась дуже рано, ще в дитинстві. У 14 років вступив на медичний факультет Московського університету, продовжив навчання в Дерптському університеті, а потім — за ' кордоном. Повернувшись у Росію, посів кафедру в медико-хірургічній академії у Петербурзі. Сміливі, операції і талановиті наукові дослідження прославили його ім'я. У 1854р., коли почалась Севастопольська кампанія, М. І. Пирогов добровільно пішов на фронт. Він став засновником військово-польової хірургії. Його першу педагогічну статтею «Вопросы жизни» було надруковано в 1856 році. Ця стаття справила велике враження, і М. Пирогову запропонували посаду попечителя Одеського учбового округу. У своїй адміністративній діяльності він виступав проти казенної офіційної педагогіки, організовував літературні бесіди в гімназіях, сприяв розвиткові бібліотек, кабінетів, намагався піднести значення.педагогічних рад, вимагав, щоб на них обговорювалися педагогічні, а не господарські питання, відвідував уроки. Саме М. Пирогов поставив питання про створення в 0десі університету, який було відкрито у 1856 році. Його прогресивна діяльність викликала незадоволення уряду, через що в 1858 р. він був переведений до Києва, де продовжував свою педагогічну діяльність на посаді попечителя Київського учбового округу. Завдячуючи активній участі М. Пирогова, було відкрито перші, недільні школи в Києві, Полтаві, Ніжині, Чернігові. В обговоренні реформи народної освіти 60-х років М. Пирогов взяв активну участь, запропонувавши свій варіант системи народної освіти. В її основі лежали такі ступені: 1) елементарна школа з двох класів; 2) реальна та класична прогімназії з 4-річним курсом навчання; 3) середня школа двох типів: реальна (3 роки) і класична (5 років). Реальна гімназія повинна готувати учнів до вищих технічних закладів, класична—до університетів;
|