Розвиток освіти в незалежній Україні та її пріоритети в ХХІ столітті. Розділ: Історія педагогіки

Розділ: Історія педагогіки

Тема: Історія школи і педагогіки України.

Школа та освіта Київської Русі.

– дохристиянський період розвитку освіти;

– освітні заходи перших князів Володимира Великого та Ярослава Мудрого;

– умови створення першої жіночої школи;

– охарактеризувати перші зразки педагогічної літератури;

– “Повчання дітям” Володимира Мономаха (1053-1125)

Розширення мережі українських навчальних закладів та розвиток педагогічної думки вкраїні XV-XVII ст.

– виникнення та діяльність українських братств;

– розкрити основні етапи розвитку вищої школи на західних територіях;

– Острозька академія;

– друкарня І.Федорова;

– Києво-Могилянська академія;

– просвітницькі ідеї С.Полоцького (1629-1680), Ф.Прокоповича (1681-1736), С.Яворського (1658-1724).

3. Педагогічні ідеї українських педагогів – просвітителів:

– Григорій Савович Сковорода (1722 – 1794)

– Олександр Васильович Духнович (1803 – 1865)

– Тарас Григорович Шевченко (1814 – 1861)

– Христина Дмитрівна Алчевська (1841 – 1920).

– Софія Федорівна Русова (Ліндфорс) (1856 – 1940)

– Григорій Григорович Ващенко (1878 – 1967)

Розвиток освіти у XVIII-XIX та початку ХХ століття.

Розвиток освіти в незалежній Україні та її пріоритети в ХХІ столітті.

– законодавча та нормативна база національної освіти;

– стратегічні напрямки розвитку освіти у ХХІ столітті;

– стан українського шкільництва, освіти та педагогіки на сучасному етапі.

Література:

1) Алчевская К.Д. Передуманое и пережитое./ Антология педагогической мысли Украинской ССР/ сост. Н.П.Калениченко.- М.: Педагогика, 1988.- С258-264.

2) Корф Н.А. Русская начальная школа./ Антология педагогической мысли Украинской ССР./ сост. Н.П.Калениченко.- М.: Педагогика, 1988.- С.100, 189-192.

3) Кравець В.П. Історія класичної зарубіжної педагогіки та шкільництва: Навч. Посібник для студентів пед. навч. Закладів.- Тернопіль, 1996

4) Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка: Підручник. – К.: Знання-Прес, 2—3.- С.13-40; 64-180.

5) Латышина Д.И. История педагогики. Воспитание и образование в России (Х- начало ХХ века): Учебное пособие.- М.: Издательский Дом «ФОРУМ», 1998.- 584 с.

6) Лінч Дж.Г. Середньовічна церква. Коротка історія./ пер. З англ. В.Шовкуна.- К.: Основи, 1994.

7) Лубенец Т.Г. Педагогические беседы./ Антология педагогической мысли Украинской ССР./ сост. Н.П.Калениченко.- М.: Педагогика, 1988.

8) Педагогический словарь./ И.А.Каиров, Н.К.Гончаров и др.- М.: изд-во академии педагогических наук.- в 2 т., 1960.

9) Педагогическая энцыклопедия./ под ред. А.И.Каирова и Ф.Н.Петрова.- в 4-х т.- М.: Советская Энциклопедия, 1964.

10) Пирогов Н.И. О методах преподавания./ Антология педагогической мысли Украинской ССР./ сост. Н.П.Калиниченко.- М.: Педагогика, 1988.- С.179-180.

11) Пирогов Н.И. О наглядном обучении./ Антология педагогической мысли Украинской ССР./ сост. Н.П.Калениченко.- М.: Педагогика, 1988.- С.180-181.

12) Скільський Д Релігійно-моральна спрямованість «Букваря»... Т.Шевченка.// Виховання молодого покоління на принципах храстиянської моралі в процесі відродження України.: Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції. Статті, доповіді, виступи.- у 2-х кн.- Острог, 1997.- Кн.1.- С.167-173.

13) Стельмахович М.Г. Народна дидактика.- К., 1985.

14) Ушинський К.Д. Вибрані педагогічні твори: В 2-х т. Пер. З рос./ Ред. Кол.: В.М.Столєтов (голова) та інші.- К.: Радянська школа, 1983.- (Педагогічна бібліотека).

15) Федоренко Д. Кобзаревий буквар.// Рідна школа, 1998.- №3.

16) Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти.- К.: Видавничий центр “Академія”, 2000.

17) Шевченко Т.Г. Буквар південноруський 1861 року.- К.: Веселка, 1991.

Історія виховання східнослов'янських народів бере свій початок з глибини віків, коли відбувалось відокремлення слов'янської мовної сім'ї від загального індоєвропейського масиву. Від часу розселення праслов'ян і поділу їх на три групи: східну, західну і південну (V—VI ст.), — вони пройшли складний шлях розвитку. На кожному етапі розвитку суспіль­ства процес виховання набував властивих йому змісту, форм, методів, детермінованих рівнем розвитку продуктивних сил, поділом праці, структурою шлюбних і сімейних відносин.

Для періоду матріархату та екзогамії характерним є вихо­вання дітей матір'ю (до 6-ти р.). Старших віддавали у спільні чоловічі (хлопчиків) або жіночі (дівчаток) житла, їхніми. наставниками були родичі по матері.

Для періоду патріархату характерним є виховання дітей у так званих «будинках молоді». В цей період відбувається пе­рехід від безладних шлюбів до одношлюбної сім'ї — монога­мії. Вихованням займались старші члени роду. Вони допома­гали підліткам, оволодіти навичками, необхідними в буденному житті (рибальство, мисливство, землеробство). Завершаль­ним етапом виховання і навчання була система випробувань на фізичну зрілість і виробничу готовність до життя.

У V—VI- ст. виникає велика патріархальна сім'я.Вонаскладається з декількох поколінь родичів. Виховання в патрі­архальній сім'ї грунтується на принципі родового колекти­візму,

У VIII—IX ст. На Русі на зміну родовій общині і патріар­хальній сім'ї приходить сусідська община і мала сім'я. У малій сім'ї змінюється і виховання дітей. Формуються нові соціальні і-моральні категорії: відповідальність батьків за ви­ховання дітей, авторитет батьків і т. д. Сім'я стає осередком соціалізації дітей.

Ідеологічною основою виховання була язичницька релігія. Стержень світогляду складала праслов'янська міфологія (ді­тей залучали до магічних акцій, вчили магічних замовлянь і т. д.).

Виховання дітей у дохристиянський період здійснювалось» відповідно до об'єктивної закономірності '— успадкування під­ростаючою зміною набутого суспільно-історичного досвіду. Особливістю виховання цього періоду є залучення дітей ран­нього віку до посильної праці. Розвиток суспільства супровод­жується. вдосконаленням індивідуального та суспільного вихо­вання.