М'язи верхніх та нижніх кінцівок

План

Вступ …………………………………………………………………......3

1.Тазовий пояс ……………………………………………………………….4

1.1Робота мязів нижної кінцівки…………………………………………….5

2.М'язи верхньої кінцівки……………………………………………………9

2.1М’язи плеча……………………………………………………………...11

Висновок ………………………………………………………………...13

Список літератури…………………………………………………………14

Вступ

М’яз є активним елементом апарату руху розрізняють поперечносмугасті і гладкі м'язи. Поперечносмугасті (скелетні м'язи), прикріплюючись до кісток, приводять їх у рух, беруть участь в утворенні стінок порожнин тіла: ротової, грудної, черевної, тазу, входять до складу стінок деяких внутрішніх органів (ковтка, верхня частина стравоходу, гортань), знаходяться в числі допоміжних органів ока (окорухові м'язи), надають дію на слухові кісточки в барабанній порожнині. За допомогою скелетних м’язів тіло людини утримується в рівновазі, переміщається в просторі, здійснюються дихальні і ковтальні руху, формується міміка. Загальна маса скелетної мускулатури значна. У дорослої людини вона становить до 40% від маси тіла (у новонароджених 20-22%). У літніх і старих людей маса м'язової тканини кілька зменшується (до 25-30%). p У тілі людини близько 400 м'язів, що складаються з поперечно-смугастої скелетної м'язової тканини, що скорочується відповідно нашій волі. Під впливом імпульсів, що надходять по нервах з центральної нервової системи, скелетні м'язи діють на кісткові важелі, активно змінюють положення тіла людини.

1.1 Скелет нижніх кінцівок утворений тазовим поясом і скелетом вільних нижніх кінцівок. М'язи нижніх кінцівок поділяють на м'язи тазового поясу і м'язи вільної нижньої кінцівки.

До складу тазового поясу входять дві тазові кістки, які спереду з'єднані одна з одною, а ззаду утворюють з крижовим відділом хребта малорухомий суглоб. У дітей тазова кістка складається з трьох кісток (клубової, сідничної і лобкової), відокремлених одна від одної хрящем. Тільки після 16 років вони зростаються в одну. На місці їх зростання є вертлюжна суглобова западина, куди входить голівка стегнової кістки. Складна будова тазової кістки зумовлена її функцією. З'єднуючись із стегном і крижовим відділом хребта, тазові кістки переносять масу тіла на нижні кінцівки і забезпечують функцію руху, опори і захисту. У зв'язку з вертикальним положенням тіла людини таз у неї ширший і масивніший, ніж у тварин. Він має вигляд чаші і підтримує внутрішні органи черевної порожнини. Таз жінки ширший і коротший, ніж у чоловіка. Це зумовлено значенням таза жінки як родового каналу.

До кісток вільної нижньої кінцівки належать стегнова кістка, надколінок, великогомілкова, малогомілкова і кістки стопи. Великогомілкова й малогомілкова кістки утворюють гомілку. Стопу утворюють кістки заплесна, плесна і фаланги пальців. Заплесно має сім кісток, з яких найбільшими є п'яткова й надп'яткова. З надп'ятковою кісткою гомілкові кістки утворюють суглоб. Плесно складається з п'яти довгих кісток. Фаланги утворюють скелет пальців, їх кількість така сама, як і в руці. Стопа як єдине ціле виконує опорну функцію під час стояння і ходіння. З'єднуючись між собою, кістки стопи утворюють склепіння, яке опуклою частиною звернене вгору. Така будова пов'язана з " вертикальним положенням тіла людини, із збільшенням навантаження на стопу при прямоходінні. Склепінчаста стопа значно пом'якшує поштовхи під час ходіння.

М'язи нижніх кінцівок поділяють на м'язи тазового поясу і м'язи вільної нижньої кінцівки.

1.2 М'язи тазостегнової ділянки починаються від кісток таза прикріплюються до стегнової кістки. Серед них виділяють клубово-поперековий, великий, середній і малий сідничні м'язи. Вони зумовлюють згинання й розгинання в кульшовому суглобі, нахилення тулуба вперед тощо. Крім того, вони підтримують тіло у вертикальному положенні, тому в людини розвинені краще, ніж у тварин.

Двоголовий м'яз стегна згинає гомілку і розгинає стегно, чотириголовий — розгинає гомілку в колінному суглобі.

М'язи, що приводять у рух стопу й пальці, розміщені на гомілці. Найбільший з них — литковий, який у людини досягає найбільшого розвитку, бо вся маса тіла припадає на ноги. Він також згинає стопу. Передній великогомілковий м'яз розгинає стопу.

Форма і розміри м'яза, а також напрямок його волокон залежать від виконуваної ним роботи. За формою розрізняють три основних види м'язів — довгі, короткі і широкі. Довгі м'язи розміщені переважно на кінцівках. Бони мають веретеноподібну форму. Деякі довгі м'язи починаються кількома голівками на різних кістках або в різних місцях однієї кістки, потім ці голівки з'єднуються і на другому кінці м'яза переходять у спільний сухожилок. Відповідно до кількості голівок такі м'язи називають двоголовими, триголовими і чотириголовими.

М'яз, як і всі інші органи, має складну будову. До його складу входить кілька тканин. Основу скелетного м'яза становить посмугована м'язова тканина. В кожному м'язі розрізняють активну (м'язове черевце, або тіло) і пасивну (сухожилки) частини. Як правило, м'яз має два сухожилки, якими він прикріплений до кісток (місце прикріплення сухожилка до кістки позбавлене окістя і називається горбистістю).

М'язове черевце складається з багатьох м'язових волокон, що утворюють пучки різних розмірів і забезпечують скорочення. В кожному пучку м'язові волокна зв'язані одне з одним пухкою волокнистою сполучною тканиною у вигляді тонкої сітки. Пучки м'язових волокон сполучені між собою прошарками сполучної тканини. Весь м'яз зовні також вкритий сполучною тканиною.

Сухожилки м'яза побудовані з щільної сформованої сполучної тканини. Колагенові волокна сухожилків проникають у м’язове черевце І там навколо посмугованих м'язових волокон утворюють кілька шарів, які міцно сполучають черевце із сухожилком. Сукупність сполучної тканини утворює так званий м'який скелет м'яза.

До м'яза, як і до інших органів, підходять нерви і кровоносні судини. В складі нервів проходять рухові (відцентрові, еферентні) і чутливі (доцентрові, аферентні) волокна. Нервові імпульси, що передаються по рухових нервових волокнах від мозку до м'яза, зумовлюють його скорочення. По чутливих нервових волокнах у мозок надходить інформація з м'язових рецепторів про стан м'яза. Як орган з інтенсивним обміном речовин, м'яз має добре кровопостачання, інтенсивність якого регулюється автономною (вегетативною) нервовою системою. Найчастіше один і той самий м'яз отримує кров, а з нею і поживні речовини з кількох артерій.

Скорочуючись, м'яз стає коротшим і товщим, при цьому він виконує певну механічну роботу. Величина виконуваної роботи залежить від сили його скорочення і довжини, на яку м'яз коротшає. Сила м'яза пропорційна кількості м'язових волокон, з яких він побудований, а точніше — площі поперечного перерізу всіх м'язових волокон м'яза.

Практично, чим товщий м'яз, тим він сильніший. Довжина, на яку м'яз може зменшуватись (або висота, на яку м'яз підіймає вантаж), залежить від загальної довжини м'яза.

У здійсненні кожного руху бере участь, як правило, кілька груп м'язів, причому м'язи однієї групи, наприклад передні м'язи плеча, скорочуються, а м'язи протилежної групи (задні) в цей час розслабляються. Завдяки одночасному скороченню і розслабленню протилежних груп м'язів забезпечується плавність рухів. М'язи, що виконують одну й ту саму роботу — один і той самий рух у певному суглобі, називають синергістами, а м'язи, що діють у протилежних напрямках, — антагоністами. Наприклад, усі м'язи, які здійснюють згинання плечового суглоба, складатимуть групу синергістів цього руху, синергістами між собою будуть і м'язи, що зумовлюють розгинання цього суглоба. Однак ці дві групи м'язів — згиначі і розгиначі — одна відносно одної будуть антагоністами. Антагоністична дія м'язів — важливе пристосування в роботі рухового апарату. Під час кожного руху напружуються не лише м'язи, що його здійснюють, а й їхні антагоністи, протидіючи тязі і тим самим надаючи рухові точності й плавності.

Узгоджене чергування скорочення і розслаблення різних груп м'язів та координація всіх рухів здійснюються нервовою системою і мають рефлекторний характер. Якщо ми, наприклад, наступили на щонебудь гостре або доторкнулись до чогось гарячого, то руку чи ногу ми відсмикнемо ще до того, як виникне відчуття болю. Гаряче тіло або колючий предмет подразнюють рецептори шкіри. Збудження, що виникло в них, по доцентрових нервових волокнах передається в центральну нервову систему, де відбувається передавання збудження на відцентровий нейрон, і до м'яза надходить імпульс, який викликає його скорочення і відсмикування ноги чи руки. В той же час у м'язахантагоністах виникає гальмування, і вони розслабляються. Інколи м'язизгиначі і м'язирозгиначі можуть одночасно перебувати в розслабленому (рука вільно провисає вздовж тіла) або скороченому (рука зафіксована зігнутою в ліктьовому суглобі) стані.

Часто м'язові рефлекси виникають у відповідь на подразнення рецепторів, що містяться в самих м'язах або сухожилках. Прикладом може бути колінний рефлекс. Складні дії нашого повсякденного життя, наприклад ходіння, здійснюються внаслідок узгодженої дії не окремого органа, а цілої групи органів опорно-рухового апарату, що зумовлено регулювальною функцією нервової системи.

Під час скорочення м'яз виконує роботу, яку можна виміряти. Для цього значення маси вантажу, який підіймає м'яз, множать на висоту його підняття. При збільшенні вантажу робота зростає, а потім, досягши певного рівня (максимуму для кожного окремого м'яза), поступово знижуватиметься. Якщо вантаж досить великий і м'яз не здатний його підняти, робота дорівнюватиме нулю. Якщо взяти середній для певного м'яза вантаж і підіймати його з різною частотою, то виявиться, що найбільша робота м'яза спостерігатиметься при середньому ритмі рухів.

Середні величини навантажень і темпу неоднакові у різних людей. Найбільші вони у людей, що займаються фізичною працею, і спортсменів. Кожна людина може, тренуючи м'язи, підняти межі цих величин і, отже, підвищити свою працездатність. Проте робота людини залежить не лише від вірного підбору навантаження і темпу. Велике значення має і стан нервової системи. Винятково велике значення має свідомість, яка пов'язана з головним мозком. Інтерес до виконуваної роботи, розуміння її значення, необхідності й важливості відчутно впливають на продуктивність праці.

Роботу м'язів поділяють на статичну й динамічну. Динамічна робота — це робота, що здійснюється м'язами під час їх переміщення (керування токарним верстатом, пиляння дров тощо); у цьому разі скорочення м'язів чергується з їх розслабленням. Під час статичної роботи (утримання вантажу, пози) м'язи перебувають у тривалому напруженні, однак не змінюють свого положення в просторі. Тривала безперервна робота м'яза спричинює поступове зниження працездатності — втому.

Значення фізичних вправ для правильного формування скелета і м'язів. Опорнорухова система людини починає формуватися ще в зародковому стані. Ворушіння плода задовольняє потребу м'язів у рухах. Після народження потреба в рухах у дитини виявляється у невпорядкованих рухах рук і ніг. Однак такі рухи доцільні: вони привчають дитину координувати рухи кінцівок і тренувати м'язи. Поступово у дитини розвиваються узгоджені рухи і зростає сила м'язів.

Як відомо, м'язи прикріплені до кісток своїми сухожилками. Систематична інтенсивна робота м'язів сприяє збільшенню їхньої маси, що, в свою чергу, стимулює ріст кісток. Слабким м'язам важко підтримувати тулуб у правильному положенні, в зв'язку з чим розвивається сутулість, викривлення хребта, порушення нормальної діяльності серцево-судинної системи, дихання, травлення. Отже, чим краще розвинені м'язи тіла, тим надійнішим стає скелет і міцнішим здоров'я.

2. Дельтоподібний м'яз (т. deltoideus) починається трьома частинами: ключичної — від зовнішньої третини ключиці, надплечової — від надплечового відростка і остьової — від ості лопатки. У вигляді трикутного міцного пласта м'яз, перекинутий через плечовий суглоб і прикріплений до дельтоподібної горбистості плечової кістки. Там, де м'яз вкриває великий горбок, під ним лежить слизова сумка.

Функції. При одночасному скороченні всіх трьох частин м'яза вільна кінцівка відводиться трохи вище горизонталі. Вище плече піднімається в разі одночасного скорочення переднього зубчастого м'яза та верхньої частини трапецієподібного м'яза. Під час скорочення передньої частини дельтоподібного м'яза відбувається згинання, приведення та пронація, а при скороченні його задньої частини — розгинання, приведення та супінація плеча.

Надостьовий (т. supraspinous) і підостьовий (m. infraspinatus) м'язи (див. мал. 104) починаються м'язовими пучками від однойменних ямок лопатки та щільних фасцій, що вкривають їх. Пучки цих м'язів ідуть поперечно і догори, переходять у короткі сухожилки, які прикріплюються до великого горбка плечової кістки: перший — до верхнього кінця, другий — нижче. Малий круглий м'яз (т. teres minor) відходить від нижнього кута і частково від бічного краю лопатки. У вигляді досить слабкого тяжа прямує до великого горбка плечової кістки, де закінчується нижче попереднього м'яза.

Великий круглий м'яз (т. teres major) є відщепленою частиною найширшого м'яза спини. Починається від нижнього кута лопатки й потужним м'язовим тяжем направляється до верхньої третини його, де й закінчується плоским сухожилком на гребені малого горбка плечової кістки разом з сухожилком найширшого м'яза спини. Тут між сухожилком великого круглого м'яза і плечовою кісткою розташована синовіальна сумка.

Функція. Приводить, розгинає і пронує плече в плечовому суглобі. Підлопатковий м'яз (т. subscapularis) — м'язовий пласт значних розмірів, трикутної форми. Відходить від ребрової поверхні лопатки. М'язові пучки прямують головним чином у фронтальному напрямку, поступово конвергуючи назовні, проходять перед плечовим суглобом і перетворюються на короткий сухожилок. Прикріплюються до малого горбка плечової кістки та його гребеня; частина м'язових пучків вплітається в капсулу плечового суглоба. Між м'язом і лопаткою (поблизу бічного її кута) розташована синовіальна сумка, яка сполучається з порожниною плечового суглоба. Функція. Приводить і пронує плече.

М'язи плеча поділяють на два відділи — передній і задній, що визначається функціональними особливостями (антагоністи) і топографічною ізоляцією одного відділу від іншого фасціальними прошарками.

Передній відділ плеча (віділ згиначів). Дзьобоплечовий м'яз — досить слабкий м'язовий тяж, який відходить від дзьобоподібного відростка лопатки, спускається донизу і прикріплюється вздовж присереднього краю плечової кістки в межах її верхньої частини.

Двоголовий м'яз плеча (т. bieeps brachii) — міцний. Починається двома сухожилками від надсуглобового горбка (довга головка) і від дзьобоподібного відростка (коротка головка) лопатки. Сухожилок довгої головки, вкритий синовіальною піхвою, проходить через порожнину плечового суглоба, міжгорбкову борозну плечової кістки. На межі верхньої і середньої третин плеча обидва сухожилки переходять у загальне м'язове черевце веретеноподібної форми, потужний

сухожилок якого, перекинувшись через ліктьовий суглоб, прикріплюється до горбистості променевої кістки. Між променевою кісткою і сухожилком м'яза розташована синовіальна сумка. Особливість дистальної фіксації м'яза полягає в тому, що в ділянці ліктьової ямки від основного його сухожилка відщеплюється тонка сухожилкова пластинка (aponeurosis т. bicipitis brachii), яка перетинає ліктьовий суглоб косо іззовні всередину і вплітається в фасцію передпліччя.

2.1 Плечовий м'яз (т. brachialis) починається від передньої поверхні нижньої половини діафіза плечової кістки та від бічної і присередньої між-м'язових перегородок. Перекинувшись через ліктьовий суглоб, м'яз прикріплюється до горбистості ліктьової кістки, а частина його пучків вплітається в капсулу ліктьового суглоба.

Задній відділ плеча (відділ розгиначів). Триголовий м'яз плеча (т. triceps brachii) - міцний. Починається трьома головками. Довга головка відходить коротким сухожилком від підсуглобового горбка лопатки.

Бічна і присередня головки починаються м'язовими пучками на бічній і присередній міжм'язових перегородках і на діафізі плечової кістки; перша — дещо проксимальніше борозни променевого нерва, друга — нижче від неї. Об'єднані три головки утворюють масивне черевце, яке потужним сухожилком закінчується на ліктьовому відростку ліктьової кістки (тут є капсула).

Функція. Розгинає верхню кінцівку в ліктьовому і плечовому суглобах.

Ліктьовий м'яз (т. anconeus) — досить слабка четверта головка попереднього м'яза. Відходить від бічного надвиростка плечової кістки і від променевої побічної зв'язки ліктьового суглоба, прикріплюється до верхньої третини задньої поверхні ліктьової кістки.

М'язи передпліччя звичайно поділяють на два відділи: передній — переважно м'язів-згиначів і задній — розгиначів. М'язи обох відділів розташовані двома частинами: поверхневою і глибокою.

Передній відділ передпліччя (відділ згиначів). Плечово-променевий м'яз (т. brachioradialis) починається потужною головкою від бічного краю нижньої третини плечової кістки і від бічної міжм'язової перегородки плеча, перекидається через ліктьовий суглоб і плоским сухожилком прикріплюється до шилоподібного відростка променевої кістки.

Функція. Згинає і приводить пе-редпліччя в положення, середнє між супінацією та пронацією.

Круглий м'яз-привертач (т. pronator teres) — міцний короткий м'яз. Починається двома частинами: від присереднього надвиростка плечової кістки (плечова головка) та від горбистості ліктьової кістки (ліктьова головка), прямує донизу і вбік, прикріплюється до бічної поверхні променевої кістки в її середній третині.

Променевий м'яз - згинач зап'ястка (т. flexor carpi radialis) починається від присереднього надвиростка плечової кістки та від фасції передпліччя. Приблизно на середині передпліччя веретеноподібне м'язове черевце переходить у міцний сухожилок, який прямує під утримувачем згиначів в синовіальній піхві і прикріплюється до основи п'ясткової кістки.

Довгий долонний м'яз (т. palmaris longus) — непостійний. Відходить від присереднього надвиростка плечової кістки і фасції передпліччя. Має слабке коротке черевце і дуже довгий сухожилок, який, пройшовши над утримувачем згиначів, закінчується в долонному апоневрозі.

Ліктьовий м'яз — згинач зап'ястка (flexor carpi ulnaris) починається двома головками — від присереднього надвиростка плечової (плечова головка) і ліктьової (ліктьова головка) кісток, між якими проходить ліктьовий нерв. Плоске двоперисте черевце м'яза тягнеться вздовж присереднього краю передпліччя і в ділянці зап'ястка переходить у сухожилок, який охоплює горохоподібну кістку і прикріплюється до основи п'ясткової і гачкоподібної кісток.
Висновок

Скелет вільної верхньої кінцівки утворений плечевой кісткою, подвижно поєднаний з лопатки, передпліччя, який складається з променевої та ліктьової кісток, і кісток кисті. До складу кисті входять дрібні кістки зап" ястя, п" ять довгих кісток п" ясті та кістки пальців кисті. Кістки зап" ястя утворюють звід, звернений увігнуту к) долоні. У новонародженого вони тільки намічаються; поступово: розвиваючись, вони стають ясно видимі тільки до семи років, а процес їх окостеніння закінчується значно пізніше (в 10-13 років). До цього часу закінчується окостеніння фаланг пальців. У зв" язку з цим швидке (побіжно) лист дітям молодших класів не вдається.

Використана література:

· Анатомія людини Підручник. – К., 2000.

· Біологія: Навч. посіб. / А. О. Слюсарєв, О. В. Самсонов, В.М.Мухін та ін.; За ред. та пер. з рос. В. О. Мотузного. — 3тє вид., випр. і допов. — К.: Вища шк., 2002. — 622 с.: іл.