Етіологія пухлин.

Всі фактори, що спричинюють виникнення пухлин поділяються:

І. За характером дії:

1. Канцерогенні (мутагенні, бластомогенні).

2. Коканцерогенні (епігенетичні) – підсилюють канцерогенні фактори (фенобарбітал, кротонове масло, яке містить фарболові кислоти, що активують протеїнкіназу).

ІІ. За природою:

1. Хімічні.

2. Біологічні.

3. Фізичні.

Хімічні канцерогени поділяються:

І. За вихідною канцерогенністю:

1. Справжні, тобто власне канцерогени.

2. Проканцерогени, які перетворюються в справжні канцерогени лише в процесі метаболізму (нітрити, нітрати, аміни, що можуть перетворитися на нітрозаміни при взаємодії з соляною кислотою, та холестерин і жовчні кислоти, що здатні перетворюватися на метилхолантрен).

ІІ. За походженням:

1. Екзогенні.

2. Ендогенні (фолікулостимулюючий гормон, похідні фенілаланіну, триптофану, тирозину, вільні радикали та перекиси, жовчні кислоти, холестерин, вітамін В₁₂, нікотинова кислота, циклопентанпергідрофенантрен).

ІІІ. За хімічною будовою:

1. Органічні:

· Поліциклічні ароматичні вуглеводні (ПАВ: бензил, 3, 4-бензпірен, метилхолантрен) – володіють місцевою канцерогенною дією. При введенні під шкіру вони викликають саркому, при нанесенні на шкіру – рак, в організмі – пухлини тих органів, де вони накопичуються. ПАВ містяться в димі й смолі цигарок, в пережареному маслі, у вихлопних газах, в копчених продуктах, а також у нафті, бітумі, асфальті.

· Ароматичні аміни і аміди (α -нафтиламін, бензидин) мають органоспецифічну дію.

· Нітрозаміни, які утворюються в шлунку із нітритів і амінів у присутності HCl, теж мають органоспецифічність.

· Афлотоксини з грибів Aspergillus flavum та стеригматоцистин з Aspergillus nidulans викликають рак печінки у дуже маленьких кількостях.

· Інші – уретан, ССІ₄, епоксиди, пластмаси, перекиси.

2. Неорганічні – хром, миш'як, кобальт, нікель, берилій, свинець, кадмій.

IV. За механізмом дії:

1. Ініціатори (трансформатори, мутагени).

2. Промотори (активатори, епігеномні).

Біологічні канцерогени поділяються на:

1. РНК-вмісні віруси [онкорнавіруси (oncos + RNA)], що мають зворотну транскриптазу (РНК-залежну ДНК-полімеразу, ревертазу) [ретровіруси]. У людини HTLV-І і ІІ викликають Т-лімфому.

2. ДНК-вмісні віруси:

· Папова (papova – від початкових літер пухлин – papilloma, що викликає рак шийки матки, polioma, vacuolisation).

· Аденовіруси, які викликають пухлини верхніх дихальних шляхів.

· Герпесоподібні віруси (вірус герпеса у людей викликає рак шийки матки, а вірус Епштейна-Барра – В-лімфому Беркітта).

· Гепаднавіруси (рак печінки, гепатит В).

· Поксвіруси.

Фізичні канцерогени:

1. Іонізуюче випромінювання.

2. Ультрафіолетове випромінювання.

3. Інфрачервоне випромінювання (під питанням).

4. Ультразвукове випромінювання (під питанням).

Всі канцерогенні фактори мають здатність проникати через зовнішні та внутрішні бар'єри і впливати на геном. Їх дія необоротна. Субпорогових доз канцерогенів не існує, вони сумуються і кумулюються. Великі токсичні дози викликають запалення і загибель клітин, а невеликі дози канцерогенів можуть призвести до мутацій і виникнення пухлин.

Експериментальне відтворення пухлин здійснюється декількома шляхами:

1. Індукція пухлини хімічними речовинами. В 1915 р. японські вчені Ішікава і Ямагіва індукували рак шкіри у кроля після шестимісячного змащування шкіри тварини кам'яновугільною смолою.

2. Індукція пухлин вірусами. В 1908 р. Еллерман і Банг вперше викликали лейкоз у курей за допомогою безклітинного фільтрату із лейкозних лейкоцитів.

3. Індукція пухлин фізичними факторами відтворюється за допомогою іонізуючого і ультрафіолетового випромінювання.

4. Експлантація пухлини – вирощування пухлини в культурі тканини поза організмом застосовувався О.Д. Тимофєєвським.

5. Трансплантація пухлини – вперше була успішно здійснена М.О. Новинським у 1876 р., коли він трансплантував пухлину від дорослої собаки щенятам.