Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Процедура вибору замовника 4 страница




- дотримання умов зберігання готівки та інших цінностей в касі;

- своєчасність і повноти оприбуткування отриманих з банку готівкових грошових коштів;

- дотримання правил документального оформлення операцій з грошовими коштами;

- дотримання встановленого банком ліміту залишку готівки в касі;

- використання дотриманої готівки за цільовим призначенням;

- правильності ведення обліку касових операцій, та операцій на рахунках в банках;

- достовірності і повноти банківських виписок і законності проведених через банк операцій;

- правильності оцінки поточних фінансових інвестицій та відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій щодо руху еквівалентів грошових коштів.

5.1. Аудит касових операцій

Операції з грошовими коштами в касі носять масовий характер і тому на цій ділянці господарської діяльності можливі значні порушення і зловживання.

Основними напрямками аудиту касових операцій є:

1.Контроль за дотриманням умов зберігання готівки, інших цінностей в касі.

2.Перевірка своєчасності і повноти оприбуткування отриманих з банку, від юридичних, фізичних осіб готівкових грошових коштів і виручки.

3.Перевірка дотримання правил документального оформлення операцій з оприбуткування і видачі готівки з каси.

4.Перевірка правильності касових операцій, ведення касової книги і книг аналітичного обліку за іншими цінностями, які зберігаються в касі.

5.Контроль за дотриманням визначеного ліміту зберігання коштів в касі.

6.Перевірка дотримання касової дисципліни при проведенні операцій з грошовими коштами.

7.Контроль за використанням за призначенням отриманої з банків готівки.

8.Перевірка правильності кореспонденції рахунків по касових операціях.

9.Контроль своєчасності депонування невиплачених сум.

10.Перевірка правильності складання журналу і відомості по рахунку "Каса" і їх відповідності даним Головної книги, а останньої - показникам звітності.

11. Перевірка правильності оформлення і відображення в бухгалтерському обліку касових операцій в іноземній валюті.

5.2. Аудит операцій на рахунках в банках

До початку перевірки аудитор повинен отримати у головного бухгалтера інформацію про те, які рахунки і в яких банках має відкрите підприємство.Основними напрямками аудиту операцій на рахунках в банках є:

1.Перевірка правильності вхідного залишку. на перше число місяця періоду, який перевіряється. Для цього залишок на рахунку 31 у Головній книзі та інших облікових регістрах співставляють із залишком у виписці банку за останній день місяця, попереднього звітного періоду.

2.Контроль за відповідністю оборотів і залишків коштів на рахунках в банках, які значаться в бухгалтерському обліку сумам, відображеним у виписках банку.



3.Перевірка повноти і достовірності банківських виписок і доданих до них документів.

4.Необхідно впевнитись, що всі проведені через банк операції є достовірними і підтверджуються відповідними документами. У випадку виникнення сумнівів в правдивості документів (відсутність банківського штампу, виправлення перерахованих сум, назви одержувача грошей і дати) необхідно провести зустрічну перевірку платіжних документів підприємства з платіжними документами в банках чи в контрагента по операції.

5.Одночасно з перевіркою достовірності операцій виявляється правильність кореспонденції рахунків і записів в облікових регістрах.

Головною особливістю валютних операцій – є наявність такого специфічного об’єкту обліку як курсова різниця. Саме це явище необхідно врахувати в процесі аудиту операцій на рахунках в банках в іноземній валюті.

6. Аудит власного капіталу

Згідно з П(С)БО 2 "Баланс", власний капітал - це частина активів підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань. За рівнем відповідальності власний капітал поділяють на:

· статутний капітал, сума якого визначається в установчих документах і підлягає обов'язковій реєстрації у державному реєстрі господарюючих суб‘єктів;

· додатковий капітал - це додатково вкладений капітал, дарчий капітал, резервний капітал і нерозподілений прибуток.

Таким чином, об'єктом аудиторської перевірки даної ділянки обліку є записи на відповідних рахунках класу 4, що призначені для узагальнення інформації про стан і рух коштів різновидів власного капіталу - статутного, пайового, додаткового, резервного, вилученого, неоплаченого, а також нерозподілених прибутків (непокритих збитків).



При проведенні аудиту власного капіталу підприємства перевірці підлягають наступні основні питання:

1.Відповідність розміру статутного капіталу (сальдо рахунку 40 "Статутний капітал") його розміру, зафіксованому в установчих документах підприємства.

2.Наявність реєстрації емісії цінних паперів.

3.Відповідність сум заборгованості учасників по внесках у статутний капітал підприємства (дебетове сальдо рахунку 46 "Неоплачений капітал") сумі неоплаченого статутного капіталу.

4.Наявність аналітичного обліку статутного капіталу і його відповідність синтетичному обліку.

5.Повнота і своєчасність оприбуткування внесених учасниками внесків у статутний капітал (на підставі даних прибуткових касових ордерів, виписок банків та інших документів).

6.Інвентаризація майна і нематеріальних активів, внесених як вступний внесок.

7.Обґрунтованість змін у статутному капіталі та в установчих документах підприємства.

8.Правильність відображення в обліку операцій з формування статутного капіталу і його зміни.

9.Наявність аналітичного обліку додаткового капіталу підприємства і його відповідність даним синтетичного обліку.

10.Наявність і обґрунтованість величини резервного капіталу підприємства, створеного за рахунок прибутку відповідно до установчих документів.

11 .Правильність відображення в обліку операцій з формування і використання резервного капіталу.

12.Правильність відображення в балансі суми нерозподіленого прибутку на кінець поточного року.

13.Узагальнення виявлених відхилень в обліку власного капіталу в порівнянні з діючою законодавчою і нормативною базою й обґрунтування пропозицій щодо їх усунення.

14.Оцінка взаємозв'язку показників І розділу пасиву Балансу і Звіту про власний капітал ( розділ 1 пасиву балансу залишок на початок року - коригування залишку в Звіті про власний капітал внаслідок переоцінки активів, чистого прибутку за звітний період, розподілу прибутку, внесків учасників, вилучення капіталу - залишок на кінець року).

Перевіряючи вірогідність показників Звіту про власний капітал, аудитор повинен виконати наступні процедури:

1. З'ясувати, чи мали місце зміни облікової політики, виправлення помилок та інші зміни, передбачені П(С)БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах".

2. Перевірити правильність визначення впливу таких змін на складовий власний капітал і розміру скоригованого його залишку на початок року в розрізі статей.

3. З'ясувати, які господарські операції в звітному році вплинули на зміну власного капіталу. Переконатися у вірогідності суми по кожній такій операції і правильності її відображення у відповідній позиції Звіту про власний капітал.

4. Проконтролювати правильність і повноту розкриття інформації про власний капітал у примітках до фінансових звітів.

7. Аудит зобов'язань підприємства

Зобов'язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Згідно з П(С)БО II "Зобов'язати" у бухгалтерському обліку зобов'язання поділяються на:

· довгострокові (довгострокові кредити банків, інші довгострокові фінансові зобов'язання, відстрочені податкові зобов'язання, інші довгострокові зобов'язання),

· поточні зобов'язання (короткострокова кредиторська заборгованість за отримані товари, роботи та послуги; короткострокові кредити банку; короткострокові векселі, видані іншим юридичним особам; розрахунки по заробітній платі, з бюджетом,позабюджетними фондами, з органами соціального страхування; розрахунки з учасниками і дочірніми підприємствами й інші статті кредиторської заборгованості, що відповідають вимогам поточних зобов'язань),

· забезпечення,

· непередбачені зобов'язання.

Перевіряючи правильність ведення обліку зобов'язань і розкриття інформації про них у балансі підприємства, аудитор повинен мати на увазі наступне:

1. У балансі відображаються тільки реальні зобов'язання

2. Якщо для якого-небудь зобов'язання на дату балансу не дотримуються умови, за якими воно визначається і відображається в обліку і звітності згідно з П(С)БО11, таку статтю слід виключити зі складу зобов'язань і списати з балансу.

3. Одночасно зі зменшенням загальної суми зобов'язань визначається дохід звітного періоду.

4. У податковому обліку списання кредиторської заборгованості проводиться з нарахуванням усіх необхідних платежів згідно з податковим законодавством.

5. У бухгалтерському обліку окремі зобов'язання залежно від їх виду обліковуються на рахунках класів 4, 5 і 6.

6. До поточних (короткострокових) зобов'язань належать борги, погашення яких очікується протягом року або операційного циклу, до довгострокових - решта зобов'язань, які не є поточними.

7. Якщо частина довгострокових зобов'язань підлягає погашенню протягом поточного року (протягом 12 місяців з дати складання річного звіту), ця частина довгострокового боргу кваліфікується як короткострокова заборгованість.

8. Особливість формування балансової оцінки довгострокових зобов'язань полягає у використанні методу дисконтування.

9. Поточні зобов'язання обліковуються й відображаються балансі за сумою погашення

10. Інформація про зобов'язання повинна бути розкрита в примітках до фінансової звітності згідно з П( С)БО 11.

8. Фінансовий аналіз звітності

Завдання аналізу активів і пасивів підприємства:

1. загальна оцінка (наявність, склад, структура, динаміка, якість) активів підприємства і джерел їх формування (капіталу) в цілому і в розрізі їх виді.

2. виявлення причин, що зумовили цю зміну, оцінка наслідків зміни.

3. оцінка ефективності використання капіталу в цілому і окремих його елементів.

4. оптимізація складу капіталу в розрізі його видів (основний, оборотний, власний, позичений).

5. визначення шляхів росту капіталу, підвищення його віддачі та зміцнення фінансової стійкості підприємства.

 

 

Таблиця 6.2.

 

Основні етапи аналізу активів підприємства

 

 

Етапи Суть етапів
І-й етап Вивчається загальний обсяг, склад, структура активів (капіталу), а також зміни, які відбулися в ньому та оцінюються їх наслідки. В процесі вивчення динаміки оборотних і необоротних активів приділяється увага факторам, які спричинили зміну як оборотних, так і необоротних активів. На цьому етапі застосовується горизонтальний та вертикальний аналіз. Горизонтальний -базується на вивченні динаміки окремих статей активу балансу в часі. Вертикальний-дає змогу оцінити активи з погляду їх структурної динаміки. Співвідношення основного і оборотного капіталу визначається галузевими особливостями; рівнем автоматизації виробництва, політикою в галузі капітальних вкладень і конкретними умовами роботи підприємства. Якщо абстрагуватися від цих особливостей, то збільшення частки оборотних активів в складі активів підприємства веде до підвищення рівня мобільності капіталу, одного із найважливіших показників фінансового стану. Однак ріст оборотного капіталу не повинен відбуватися за рахунок росту необоротного, а поряд з ним, при цьому темп росту оборотного повинен перевищувати темп росту необоротного. Наявність такого співвідношення свідчить про приріст виробничого потенціалу і прискорення оборотності оборотних активів. Висновок: При необгрунтованому збільшенні необоротних активів в складі капіталу підприємства, структура балансу погіршується, знижуються показники ліквідності, оборотності капіталу, величина власного оборотного капіталу. В результаті погіршуються показники забезпеченості поточної діяльності власним оборотним капіталом, що веде до погіршення фінансової стійкості підприємства. Ріст частки оборотних активів в складі активів підприємства може вказувати на позитивні і негативні зміни в діяльності підприємства, а саме на: ·1 формування більш мобільної структури активів, що сприяє прискоренню оборотності капіталу підприємства. ·2 розширення виробничої діяльності і ріст ділової активності; ·3 прагнення за рахунок вкладень у виробничі запаси захистити грошові активи від знецінення; ·4 нераціональність обраної господарської стратегії, внаслідок чого значна частина активів осідає в запасах, ліквідність яких може бути незначною. Це веде до утворення зайвих, непотрібних матеріальних ресурсів, до іх втрат через псування, старіння, знецінення ; ·5 ріст незавершеного виробництва може бути наслідком росту тривалості виробничого циклу через зниження продуктивності праці, погіршення використання виробничих потужностей, низької організації виробництва, низького рівня техніки і технології ·6 Ріст дебіторської заборгованості може свідчити про ріст попиту на продукцію підприємства, ріст покупок в кредит, або ж про неефективну кредитну політику, не розбірливий вибір партнерів, відсутністю оцінки їх кредитоспроможності, погіршення їх фінансового стану і платоспроможності. Зменшення обсягу дебіторської заборгованості може свідчити про кращу кредитну політику, більш розбірливий вибір партнерів, покращанням їх фінансового стану, або ж про скороченням продажу в кредит, втрату споживачів продукції. Таке зниження супроводжується ростом залишків нереалізованої готової продукції. ·7 абсолютне і відносне зростання оборотних активів може свідчити не тільки про розширення виробництва і дію факторів інфляції, але і про уповільнення їх обороту, що викликає збільшення їх обсягу. ·8 Ріст готової продукції може свідчити про втрату ринків збуту, низьку купівельну спроможність населення, низьку конкурентоспоможність продукції. Це веде до сповільнення оборотності капіталу, відсутності готівки, зростання позиченого капіталу. ·9 Ріст грошових активів свідчить про ріст обсягу реалізації, ріст ділової активності, ріст готівки Висновок: Для того, щоб зробити однозначний висновок про причини зміни структури активів необхідно проводити детальний аналіз розділів і окремих статей активу балансу.
ІІ-й етап Вивчається динаміка рівня ефективності використання активів. підприємства Для цього використовуються показники: “рентабельність активів (капіталу)”, “капіталовіддача”, “тривалість обороту капіталу”, “коефіцієнт оборотності капіталу”. Алгоритми розрахунку показників: РА – рентабельність активів (капіталу); ЧП – чистий прибуток підприємства за певний період; А – середня вартість активів (капіталу) за певний період. ТОА – тривалість обороту активів (капіталу) підприємства в днях. А – середній обсяг активів (капіталу) за певний період; КОА – коефіцієнт оборотності активів (капіталу) за відповідний період; ОР – обсяг реалізації за відповідний період; А – середній обсяг активів. В рамках цього етапу визначається сума засобів, додатково залучених або вивільнених з обороту (С) внаслідок сповільнення (прискорення) оборотності оборотних активів. ТОоа1 – тривалість обороту оборотних активів у звітному періоду, дні ТОоа0 – тривалість обороту оборотних активів у базовому періоду, дні ОРод - одноденний обсяг реалізації в звітному періоді
ІІІ-й етап Вивчаються основні фактори, які вплинули на зміну рівня ефективності використання капіталу. В процесі аналізу використовується Дюпонівська система інтегрального аналізу ефективності використання капіталу підприємства. Ця система передбачає розкладання показника “коефіцієнт рентабельності капіталу” на ряд часткових коефіцієнтів його формування взаємопов’язаних в одній системі , де РА – коефіцієнт рентабельності активів (капіталу); Рор – коефіцієнт рентабельності реалізації; КОА – коефіцієнт оборотності активів, який рівний за своїм значенням коефіцієнту капіталовіддачі. Результати аналізу дозволять виявити основні резерви і сформувати напрямки підвищення більш ефективного використання активів. Слід зазначити, що оборотність всього капіталу з однієї сторони залежить від швидкості оборону основного і оборотного капіталу, а з другої – від його органічної будови (частки оборотного капіталу в загальній його сумі). Чим більшу частку займає основний капітал, тим нижчий коефіцієнт оборотності і вища тривалість одного обороту сукупного капіталу, тобто: КОк = ПВОБк х КООБк КОк – коефіцієнт оборотності капіталу; ПВОБк – питома вага оборотних активів; КООБк – коефіцієнт оборотності оборотних активів. ТОк = ТООБк / ПВОБк ТОк – тривалість обороту капіталу; ТООБк – тривалість обороту оборотних активів. В процесі аналізу необхідно вивчити зміну оборотності оборотного капіталу на всіх стадіях його кругообороту, що дозволить прослідкувати на яких стадіях відбулося прискорення чи сповільнення оборотності капіталу.
ІV-й етап На цьому етапі здійснюється оптимізація складу капіталу в розрізі його видів. Така оптимізація вимагає врахування галузевих особливостей основної діяльності, середньої тривалості операційного циклу на підприємстві, а також оцінки негативних і позитивних особливостей функціонування активів і дотримання основних принципів їх формування.

Мета загальної оцінка стану власних і позичених засобів вкладених в активи –виявити тенденції динаміки обсягу, складу і структури капіталу і їх вплив на фінансову стійкість і ефективність використання капіталу.

Таблиця 6.3

Основні етапи аналізу капіталу і зобов‘язань підприємства

Етапи Суть етапів аналізу
І-й Вивчається загальний обсяг капіталу (пасиву балансу) та оцінюється його динаміка.
ІІ-ий Вивчається структура капіталу, оцінюється динаміка загального обсягу і основних складових капіталу в зіставленні з динамікою обсягу виробництва і реалізації продукції. Перевищення темпів приросту власного капіталу над темпом приросту активів свідчить про ріст фінансової незалежності підприємств, а темпів приросту обсягу реалізації на темпами приросту власного капіталу є свідчення підвищення ефективності основної діяльності. Власний капітал- це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення строку повернення внесені його засновниками, накопичені впродовж строку існування підприємства, а також дарчий капітал. Прирівнені до власних можна вважати джерела засобів відображені в П і У розділах пасиву балансу. Висока частка власного капіталу в цілому оцінюється як позитивна риса фінансового стану стану. Ріст власного капіталу відповідає як інтересам власників, так і кредиторів, бо дає можливість: ·1 проводити незалежну фінансову політику, веде до росту фінансової стійкості; ·2 свідчить про ріст ефективності господарювання, про здатність формувати і ефективно розподіляти прибуток, вміння підтримувати рівновагу за рахунок внутрішніх джерел; ·3 служить мірилом відносин відповідальності і захисту прав кредиторі.Активи сформовані за рахунок власного капіталу служать джерелом забезпечення кредиту, джерелом погашення боргів в разі ліквідації підприємства; Однак висока і стійка частка власного капіталу може бути наслідком небажання або невміння використовувати банківські кредити. Цей факт веде до обмеження можливостей розвитку підприємства. Збільшення частки позичених засобів за певних умов (якщо рентабельність активів більша, ніж ставка банківського проценту) веде до підвищення рентабельності власного капіталу (фінансовий важіль). Позичений капітал вказує на загальну суму боргу підприємства. Збільшення його частки і обсягу може свідчити про погіршення фінансової стійкості,про неефективну, збиткову діяльність підприємства, може привести до банкрутства. Однак його ріст при певних умовах веде до розширення масштабів діяльності і росту рівня фінансової рентабельності (рентабельності власного капіталу).Темпи зміни позиченого капіталу співставляються з темпами зміни власного капіталу та активів підприємства.
ІІІ-й етап В процесі аналізу оцінюється достатність власних фінансових ресурсів для формування активів підприємства. Така оцінка здійснюється з використанням таких показників як власний основний капітал, власний оборотний капітал і показників фінансової стійкості. Для того, щоб порахувати, який обсяг власного капіталу і прирівнених до нього джерел засобів використовується для фінансування поточної діяльності (тобто вкладений в оборотні активи), а який капіталізований ( тобто вкладений в необоротні активи) – розраховуються показники-власний оборотний капітал (ВОК), власний основний капітал (ВОК) ВОС=НА – ДКн, де ВОС – власний основний капітал; НА – загальна сума необоротних активів; ДКн – сума довгострокового позиченого капіталу підприємства. Даний показник характеризує ту частину власного капіталу, яка направляється на фінансування необоротних активів. Власний оборотний капітал можна також розрахувати таким чином: від загальної суми І, ІІ, У розділів пасиву балансу відняти суму необоротних активів підприємства (Ір. Активу балансу). Даний показник характеризує ту частину власного капіталу, яка спрямована на фінансування оборотних активів підприємства. Ріст частки власного оборотного капіталу у загальній сумі власного капіталу свідчить про його високу мобільність , оскільки більша частина власного капіталу знаходиться у високоліквідній формі .Для оцінки такого співвідношення використовують коефіцієнт маневрування . Км = ВОК /ВК
V - етап В процесі аналізу вивчається склад позиченого капіталу в розрізі форм та строків залучення , виявляється динаміка питомої ваги окремих їх видів в складі фінансового , товарного кредитів і внутрішньої кредиторської заборгованості , перевіряється своєчасність нарахування і виплат засобів за окремими рахунками .Виявляється сума кредитів і займів не сплачених в строк, виявляються причини їх утворення , оцінюються штрафні санкції за прострочку платежу. В процесі аналізу вивчається участь позиченого капіталу у формуванні активів (оцінюється яка частка активів і окремих їх елементів покрита позиченим капіталом)
УІ- етап Оцінка ефективності використання власного і позиченого капіталу В процесі аналізу розраховують також показники: - рентабельність власного капіталу (Рвк), ЧП – чистий прибуток підприємства за певний період; ВК – середня величина власного капіталу за певний період. - тривалість обороту власного капіталу (ТОвк) в днях, та оборотність власного капіталу (КОвк); ОР- обсяг реалізації за певний період; ВК – середня величина власного капіталу за відповідний період; Д-кількість днів в періоді. Вивчаються основні фактори, які вплинули на зміну рентабельності власного капіталу, шляхом розкладання даного показника на ряд часткових коефіцієниів його формування, а саме: -рентабельності продаж (Рор); - відношення чистого прибутку до виручки; -оборотності капіталу (КОк) – відношення виручки до середньої суми капіталу; -структури капіталу (Ск) – як відношення всього капіталу до середньої суми власного капіталу Рвк = Рор ; Вивчається ефективність використання позиченого капіталу в цілому і окремих його форм. З цією метою використовуються показники оборотності і рентабельності позиченого капіталу. Рпк – рентабельність позиченого капіталу, ЧП – чистий прибуток підприємства за відповідний період, ПК – середня вартість позиченого капіталу за відповідний період   ТОпк – тривалість обороту позиченого капіталу /в днях/, ПК – середня величина позиченого капіталу за відповідний період, ОРод – одноденний обсяг реалізації в цьому ж періоді. Коефіцієнти оборотності власного (позиченого) капіталу відображають активність капіталу, яким ризикують власники ( кредитори). Зниження в динаміці означає бездіяльність частини власного (чи позиченого) капіталу, тобто свідчить про неефективне його використання.При зниженні коефіцієнта оборотності необхідно збільшувати його рентабельність.
VI- етап Вивчаються основні фактори , які формують структуру капіталу; здійснюється оптимізація структури капіталу. Оптимальна структура капіталу – це таке співвідношення власного і позиченого капіталів ,при якому досягається найбільш ефективна пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабільності і коефіцієнтами фінансової стійкості підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість.

 

 

Тема 7

Завершення аудиторської перевірки і оформлення її результатів

 


mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2019 год. (0.008 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал