Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Процедура вибору замовника 1 страница




Аудит та аудиторські послуги можуть надаватись будь-якому господарюючому суб'єкту незалежно від його організаційно-правової форми та форми власності, включаючи установи та їх об'єднання (спілки, асоціації, концерни, галузеві, міжгалузеві, регіональні та інші об'єднання) тощо. Взаємовідносини між суб'єктами підприємництва та аудит фірмою розпочинається зі звернення та переддоговірного листування. Тобто одна сторона звертається з проханням надати їй певні послуги, а інша сторона висловлює згоду на надання таких послуг або відмовляє в їх наданні.

В Україні існує велика кількість аудиторських фірм і перед господарюючими суб'єктами постає проблема самостійного вибору аудитора або аудиторської фірми для одержання аудиторських послуг або проведення аудиторської перевірки. Вибираючи аудиторську фірму, слід керуватися такими чинниками як професійний стаж, освіта фахівців, що працюють в аудиторській фірмі, перелік підприємств, які вона перевіряла раніше. Слід дізнатися про кількість аудиторів (у тому числі сертифікованих), які входять до її складу, тривалість діяльності фірми.

Аудитор і аудиторська фірма значну увагу повинні приділяти питанням вибору клієнта. Проводити виважену політику відносно оцінки потенційних клієнтів необхідно для зниження ризику, пов'язаного з неплатоспроможністю замовника. Неправильний вибір клієнта може призвести до значних фінансових втрат, нанести шкоду іміджу фірми та аудитора.

При виборі нових клієнтів необхідно ознайомитися з фінансовою інформацією про клієнта, річними та проміжними звітами, різного роду документацією тощо. Детальну інформацію про підприємство та його керівництво на Заході аудитори отримують від банку, який обслуговує, страхової компанії, адвокатської контори та інших пов'язаних з ним юридичних і фізичних осіб. Найбільш цінне джерело інформації - це аудитор, послугами якого раніше користувався потенційний клієнт. Для цього замовник надсилає колишньому аудитору лист.

При проведенні вибору клієнта аудитору слід вивчити такі питання:

1. оцінка характеру галузі в якій працює клієнт;

2. оцінка мети аудиту даного клієнта та можливості її досягнення;

3. вивчення особливостей управління потенційного клієнта;

4. попередня оцінка трудомісткості та складності аудиту, а також аудиторського ризику;

5. оцінка причин зміни аудиторської фірми (аудитора);

6. вивчення попередніх аудиторських висновків (якщо це можливо);

7. визначення характеру та проблем взаємовідносин з податковими органами, банками, партнерами, акціонерами та іншими користувачами інформації фінансової звітності потенційного клієнта;

8. отримання рекомендацій (наприклад, від різних організацій, професіоналів);



9. попереднє ознайомлення зі станом бухгалтерського обліку та звітності, а також з поточними та майбутніми проблемами потенційного клієнта;

10. оцінка власної спроможності - аудиторської фірми чи аудитора виконати роботу (наявність відповідного персоналу, знання галузі клієнта тощо).

Якщо результати вивчення наведених вище питань свідчать про високий рівень ризику аудиту або ж завдання єдосить складним для аудитора, то він відмовляється від аудиту. Якщо потенційний клієнт відповідає основним вимогам, аудиторська фірма готує лист, який надсилає клієнту. Процедури ознайомлення з бізнесом клієнта визначені в МСА 310 “Знання бізнесу”.

 

3. Договір на проведення аудиту

Договір на проведення аудиту є основним документом, який засвідчує факт досягнення домовленості між аудитором і клієнтом.

Детальний зміст договору на проведення аудиту може бути різним залежно від конкретної ситуації, проте існує ряд моментів, які в будь-якому випадку повинні знайти відображення в договорі. До­говір обов'язково повинен містити наступні положення:

· мета аудиту;

· масштаб аудиту, включаючи посилання на діюче законодав­ство, стандарти, нормативи та інші аналогічні документи (поняття масштабу аудиту включає в себе необхідний обсяг та глибину перевірки, склад, кількість і обсяг аудиторських процедур);

· можливість доступу до будь-яких записів, документації та іншої інформації, необхідної для проведення аудиту;

· відповідальність керівництва підприємства, яке перевіряється, за надану аудитору інформацію (при необхідності обумовлюється вимога про одержання від керівництва підприємства письмового підтвердження, яке стосується наданої інформації);



· умови відповідальності за початкові залишки при першому проведенні аудиту або якщо попередні перевірки виконувались іншим аудитором;

· зауваження про те, що у зв'язку з сутністю перевірки та інших властивих аудиту обмежень, існує можливість і навіть ймовірність того, що будь-які, навіть суттєві, помилки можуть залишитись невиявленими;

· форма, в якій замовнику буде видана інформація про результати проведеної аудитором роботи (обсяг та склад переданої замовнику документації).

Крім того, договір може містити наступні положення:

· угоди, які стосуються залучення до перевірки інших аудиторів та експертів з деяких аспектів аудиту;

· угоди, які стосуються залучення до перевірки внутрішніх аудиторів та іншого персоналу клієнта;

· порядок розрахунків за виконання робіт з проведення аудиту;

· будь-які можливі обмеження аудиторських зобов'язань;

· посилання на будь-які додаткові угоди між аудитором та клієнтом. Договір на проведення аудиту має і суттєві відмінності від інших договорів, які використовуються в підприємництві. В першу чергу, це врахування інтересів третьої сторони (спо­живачів інформації фінансової звітності), яка не бере участі в укладанні договору та перед якою аудитор фактично несе відповідальність (в тому числі матеріальну) при завданні збитків в результаті неякісної перевірки. Тому перед підписан­ням угоди аудитору необхідно не тільки чітко зрозуміти ба­жання клієнта, але й, по можливості, допомогти йому правиль­но сформулювати своє замовлення. Якість проведення аудиторської перевірки, безконфліктність взаємовідносин аудитора з клієнтом, однозначне трактування прав та обо­в'язків сторін у значній мірі залежать від чіткого укладання договору на проведення аудиту.

Детальна структура договору може бути різною, проте його форма повинна відповідати загальноприйнятій в Україні формі складання договорів. Доцільно враховувати в договорі деяку специфіку аудиту в Україні, на яку сторони часто не звер­тають уваги. Так, в договорі на аудит бажано передбачити пра­во аудитора відмовити у видачі аудиторського висновку, ви­значити строки надання клієнтом документів, необхідних для проведення перевірки тощо. В договорі можна передбачити авансування клієнтом аудиторської фірми. Доцільним для аудитора буде включення до угоди пункту, що зобов'язує клієнта надавати допомогу аудитору в процесі перевірки (ви­ділення працівників для надання допомоги при проведенні інвентаризації, надання аудитору транспорту і готелю у випад­ку необхідності відрядження тощо). Аудиторські фірми іноді включають в договір пункти про надання клієнту додаткових конкретних послуг, а також пункти про оплату фактично ви­конаної роботи аудитора у випадку одностороннього розірван­ня договору клієнтом.

Для того, щоб уникнути неправильного розуміння сторонами взятих на себе зобов'язань, умов їх виконання та прийнятого сту­пеня відповідальності, необхідно максимально чітко обумовити в договорі всі суттєві аспекти взаємодії, які виникають у зв'язку з його укладанням.

 

4. Планування аудиту, його мета, конкретизація завдань аудиту у процесі планування

Аудитор повинен спланувати свою роботу так, щоб ефективно провести аудиторську перевірку. Планування має ґрунтуватися на попередньому вивченні особливостей бізнесу клієнта.

Планування - це визначення головної стратегії і конкретних методів та термінів проведення аудиту, яке допомагає належно розподілити роботу та наглядати за нею. Необхідність та порядок планування аудиту регламентується МСА 300 “Планування”.

Метою планування є встановлення найважливіших напрямів аудиту, виявлення проблемних питань. Планування допоможе аудиторові належно організувати свою роботу і здійснювати нагляд за роботою асистентів, а також координувати роботу інших аудиторів та фахівців.

Основні питання, які треба розглянути при плануванні:

·мета;

·застосовувані критерії;

·процес виконання завдання та можливі джерела доказів;

·попередні судження про суттєвість та ризик;

• персонал та вимоги щодо необхідного досвіду, зокрема участь експертів.

Планування і нагляд здійснюються постійно протягом виконання завдання, і планів треба дотримуватися.

Адекватне планування аудиторської роботи сприяє забезпеченню належної уваги до головних ділянок аудиторської перевірки, визначенню проблем і виконанню роботи у стислий термін.

Обсяг планування залежить від розмірів суб'єкта господарювання, складності завдань аудиторської перевірки, досвіду роботи аудитора з певним суб'єктом господарювання, а також від знання його бізнесу.

При планування аудиторської перевірки складають загальний план аудиту і аудиторську програму.

Аудитор повинен розробити й документально оформити загальний план, описавши очікуваний обсяг і хід аудиторської перевірки. Загальний план має бути досить детальним, бо це інструкція для розроблення програми аудиту. Його точна форма і зміст залежатимуть від розмірів суб'єкта господарювання, складності аудиторської перевірки, а також від конкретних методик і технологій, які застосовуються аудитором.

Перелік питань, які слід урахувати під час розроблення загального плану аудиторської перевірки.

Знання бізнесу:

1. загальні економічні фактори й умови в галузі, які впливають на бізнес суб'єкта господарювання;

2. важливі характеристики суб'єкта господарювання та його бізнесу, фінансові результати й вимоги до його звітності, серед них і зміни, що відбулися після останнього аудиту;

3. загальний рівень компетентності управлінського персоналу.

Розуміння систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю:

1. облікова політика, прийнята суб'єктом господарювання, та її зміни;

2. вплив нових норм бухгалтерського обліку й аудиту;

3. знання систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, а також значення доцільних тестів контролю і процедур перевірки по суті.

Ризик і суттєвість:

1. очікувані оцінки властивого ризику й ризику системи контролю, а також значення важливих ділянок аудиторської перевірки;

2. встановлення рівнів суттєвості для цілей аудиторської перевірки; ймовірність суттєвих викривлень (з урахуванням досвіду минулих дів) або ймовірність шахрайства;

3. виявлення складних ділянок бухгалтерського обліку, зокрема і пов'язаних з обліковою оцінкою.

Характер, час та обсяг процедур:

1. ймовірність зміни обсягу роботи на конкретних ділянках аудиторської перевірки;

2. вплив інформаційної технології на аудиторську перевірку;

3. робота підрозділу внутрішнього аудиту та її вплив на процедури зовнішньої аудиторської перевірки.

Координація, керівництво, нагляд та перевірка:

1. залучення інших аудиторів до перевірки філій, дочірніх підприємств і підрозділів;

2. залучення експертів;

3. кількість об'єктів, що перевіряються;

4. вимоги до персоналу.

Інші аспекти:

1. імовірність сумніву щодо стабільної й безперервної діяльності підприємства;

2. обставини, що вимагають особливої уваги, наприклад, наявність пов'язаних сторін;

3. умови завдання з аудиторської перевірки та обов'язки, зумовлені законодавством;

4. характер і час надання висновку або інші форми інформування суб'єкта господарювання, передбачені завданням з аудиторської перевірки.

Види, зміст та час проведення зафіксованих у програмі аудиторських процедур повинні збігатися з показниками загального плану аудиту. Аудиторська програма допомагає керувати виконавцями та контролювати їх роботу. До неї входить також перелік об'єктів аудиту за його напрямами, а також фіксується час, необхідний для кожного напряму або процедури.

У програмі аудитор оцінює ризик внутрішнього контролю та особистий ризик не виявлення істотних помилок у звітності, визначає термін проведення тестів і незалежних процедур, координує роботу всіх помічників, залучених співробітників підприємства, дає завдання іншим виконавцям аудиту, якщо такі беруть участь у роботі.

Записи і висновки з кожного розділу програми фіксуються в робочій документації і є фактичним матеріалом, який використовується для підготовки й обгрунтування аудиторського висновку чи звіту.

Загальний план і програму треба переглядати у процесі аудиту по мірі потреби. Причини внесення значних змін треба документально оформити.

5. Контроль якості аудиторських послуг

Метод і процедури контролю за якістю слід застосовувати на рівні аудиторської фірми і для окремих аудиторських перевірок. Контроль за якістю аудиторських послуг регламентується МСА 220.

Характер, час і процедури контролю за якістю роботи аудиторської фірми залежать від багатьох чинників (наприклад, обсягу і характеру її практики, її географічної розосередженості, організаційної структури і співвідношення доходів та витрат). Відповідно, методи і процедури, прийняті окремими аудиторськими фірмами, будуть різними, як і обсяг їх документації.

Якість аудиторських робіт залежить від багатьох чинників:

1. професійні вимоги: співробітники аудиторської фірми мають до­тримуватися принципів незалежності, чесності, об'єктивності, конфіден­ційності;

2. компетентність: аудиторську фірму слід комплектувати персоналом, який досягнув високого рівня професійної кваліфікації та компетенції і з необхідною ретельністю виконує професійні обов'язки.

3. призначення на проведення аудиту: проведення аудиту треба доручати працівникам, які мають досвід роботи і професійну підготовку, передбачену для конкретних обставин;

4. розподіл обов'язків: керівництво, контроль, аналіз роботи на всіх ділянках забезпечує гарантію якості;

5. консультації, пов'язані з аудитом: за потреби аудитор може звертатися за консультаціями до представників інших професій, які працюють в аудиторській фірмі, і до спеціалістів інших підприємств;

6. залучення клієнтів: передбачає аналітичну роботу, яка полягає в оцінці репутації клієнтів.

7. гнучкість: адекватність і ефективність внутрішніх методів та контролю за якістю робіт слід постійно переглядати.

Загальні заходи контролю за якістю доцільно доводити до відома співробітників фірми.

Слід ознайомити весь персонал фірми із методикою, процедурами контролю за якістю, щоб мати обґрунтовану впевненість у тому, що всі заходи зрозумілі й застосовуються на практиці.

6. Робочі документи аудитора: поняття, склад, вимоги до оформлення

Документальне оформлення аудиту вважається однією з найважливіших умов його кваліфікованого проведення. Відповідно до МСА 230 “Документація” термін «документація» означає матеріали (робочі документи), які підготовлені аудитором (і для аудитора) або одержані ним у зв'язку з проведенням аудиторської перевірки, та зберігаються в нього. Робочі документи можуть бути у формі даних на плівці, на паперових, електронних чи інших носіях.

Документальне оформлення аудиторської перевірки складається з двох видів документації - робочої та підсумкової.

Робоча документація - це записи, за допомогою яких аудитор фіксує проведені процедури перевірки, тести, отриману інформацію і відповідні висновки. У ній міститься інформація, яка, на думку аудитора, є важливою і повинна підтвердити положення та пропозиції аудиторського висновку.

Робочі документи:

- допомагають планувати і проводити аудиторську перевірку, здійснювати нагляд і перевірку аудиторської роботи;

- містять аудиторські докази, отримані в результаті проведеної аудиторської роботи, на підтримку думки аудитора.

Підсумкова документаціяскладається з аудиторського висновку та документації, яка передасться замовникові перевірки.

Робоча документація має відображати таку інформацію про кожний із напрямів, які перевіряють:

·методику аудиторської перевірки;

·проведені під час перевірки тести;

·висновки, рішення і пропозиції аудитора.

Зміст робочої документації значною мірою є професійним судженням аудитора, оскільки немає ні можливості, ні потреби документувати кожне спостереження або обстеження.

Обсяг робочих документів залежить від рішення аудитора, оскільки документування кожного питання, розглянутого аудитором, не потрібне й не доцільне.

На форму і зміст робочих документів впливають такі чинники:

·характер завдання;

·форма аудиторського висновку;

·характер і складність бізнесу;

·характер і стан систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю суб'єкта господарювання;

·потреба (за певних обставин) у керівництві, нагляді й перевірці роботи, виконуваної асистентами;

·використання під час аудиторської перевірки конкретних методів та прийомів.

Робочі документи складаються й систематизуються так, щоб вони відповідали суті аудиторської перевірки. Використання стандартизованих робочих документів (наприклад, контрольних переліків, зразків листів, стандартної організації робочих документів) може збільшити швидкість їх підготовки, а отже, і перевірки. Це полегшує делегування роботи й водночас є засобом контролю за її якістю

Для постійного клієнта робочі документи доцільно поділити на:

- постійні,тобто такі, які містять інформацію, що не змінюється рік у рік (копії статутних та реєстраційних документів тощо);

- поточні,які містять інформацію щодо поточних періодів фінансово - господарської діяльності клієнта (каса, банк, реалізація та ін.).

Аудиторові слід вживати заходів, щоб забезпечити конфіденційність і збереження робочих документів протягом періоду, достатнього для задоволення потреб суб'єкта професійної бухгалтерської практики, а також дотримання встановлених правил і термінів зберігання таких документів.

Робочі документи є власністю аудитора. Хоча за рішенням аудитора частина чи витяги з робочих документів і можуть надаватися суб'єктові господарювання, вони не замінять облікових записів.

Після перевірки робочі документи залишаються в аудитора. Він має право складати довідки на підставі витягів із них. Але його право власності обмежене етичними нормами та забезпеченням конфіденційності інформації. Робочі документи аудитора не можуть використовуватися як частина фінансової документації клієнта або її заміна.

Робочі документи не можна вимагати або вилучати в аудитора, за винятком випадків, передбачених законодавством: у разі порушення проти аудиторської фірми кримінальної справи.

Аудитор повинен забезпечити надійне зберігання робочих документів. Термін зберігання визначається як практикою аудиторської діяльності, так і терміном позовної давності (порушення справи проти аудитора), а також іншими міркуваннями. Виходячи з цього, мінімальний термін зберігання документації - три роки з дня надання аудиторського висновку клієнтові.

Тема 4

 

 

Аудиторський ризик та оцінювання системи внутрішнього контролю

1. Внутрішній контроль та його характеристика

2. Вивчення та оцінка системи внутрішнього контролю

3. Внутрішній аудит. Основні завдання внутрішнього аудиту

4. Організація системи внутрішнього аудиту

5. Поняття аудиторського ризику та його складові

6. Шахрайство та помилка: визначення та фактори, що їх зумовлюють

7. Поняття суттєвості. Послідовність застосування суттєвості на різних етапах аудиту

 

 

1. Внутрішній контроль та його характеристика

Будь-який економічний суб'єкт має свою цільову функцію, яка реалізується та досягається за допомогою ефективно діючого управління. Однією з функцій управління окремим суб'єктом є внутріш­ній контроль.

Внутрішній контроль- це процес, який забезпечує належне функціонування конкретного об'єкта, прийнятий управлінським рішенням і направлений на успішне досягнення поставленої мети Основною його метою є об'єктивне вивчення фактичного ста­ну справ у суб'єкта господарювання, виявлення та попереджен­ня тих факторів і умов, які негативно впливають на виконання прийнятих рішень і досягнення поставленої мети, та доведення цієї інформації до органу управління.

Система бухгалтерського обліку- це заходи і записи підприємства, з допомогою яких бухгалтерські операції оформлюються в реєстрах бухгалтерського обліку. Така система збирає, аналізує, класифікує, записує, підсумовує і надає інформацію про операції.

Система внутрішнього контролюце всі внутрішні правила та процедури контролю, запроваджені керівництвом для забезпечення стабільного й ефективного функціонування підприємства, дотримання внутрішньої господарської політики, збереження та раціонального використання активів, точності і повноти бухгалтерських записів, своєчасної підготовки фінансової інформації, запобігання фальсифікаціям. Система внутрішнього контролю виходить за межі тільки бухгалтерського обліку і містить:

а) середовище контролю,де відбуваються операції, заходи і записи, які характеризують важливість чинної системи внутрішньою контролю для підприємства. До факторів середовища контролю належать:

·діяльність керівництва (власників) клієнта;

·політика та методи керівництва;

·організаційна структура підприємства і методи розподілу функцій управління та відповідальності;

·управлінські методи контролю, у тому числі кадрова політика і практика, а також порядок розподілу обов'язків;

б) специфічні заходиконтролю передбачають:

·періодичне зіставлення, аналіз і перевірку рахунків;

·перевірку арифметичної точності записів;

·контроль за дотриманням умов функціонування комп'ютерних інформаційних систем, зокрема контроль за періодичними змінами комп'ютерних програм, доступом до бази інформаційних даних;

·ведення і перевірку контрольних рахунків і облікових реєстрів рахунків;

·порядок проходження та затвердження документів (графік документообігу);

·зіставлення внутрішніх правил із вимогами законодавчих актів та зовнішніми джерелами інформації;

·порівняння загальної суми грошових коштів, вартості цінних паперів, товарно-матеріальних запасів із записами в облікових реєстрах;

·порівняння й аналіз фінансових результатів діяльності підприємства з показниками фінансового плану (прогнозу).

Під час перевірки аудитор досліджує тільки ту методику бухгалтерського обліку, яка входить до звітності. Знання системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю разом з оцінкою невідповідності його функціо­нування дадуть можливість аудитору: з'ясувати для себе види істотних викривлень у фінансових звітах; визначити фактори, що впливають на ризик істотних помилок; запланувати аудиторські процедури.

Удосконалюючи процедури перевірки, аудитор враховує свою оцінку ризику невідповідності внутрішнього контролю (разом з оцінкою властивого ризику), щоб визначити характер і обсяг тестів для підтвердження статей фінансової звітності.

 

2. Вивчення та оцінка системи внутрішнього контролю

В ході аудиторської перевірки аудитор зобов'язаний в першу чергу вивчити систему внутрішнього контролю клієнта, оскіль­ки характер і якість комплексної аудиторської перевірки багато в чому залежить від того, наскільки грамотно і достовірно ауди­тор дасть оцінку функціонування і ефективності системи внутрішнього контролю суб'єкта господарювання.

Основна мета вивчення та оцінки аудитором системи внутрішнього контролю клієнта - підготувати основу для пла­нування аудиту та встановлення виду, термінів проведення і об­сягу аудиторських процедур.

В тому випадку, якщо аудитор впевнюється, що він може по­кластися на відповідні засоби внутрішнього контролю, він отри­мує можливість проводити аудиторські процедури менш деталь­но і більш вибірково, а також може внести зміни до суті аудиторсь­ких процедур, що застосовуватимуться, і до запланованих витрат часу на їх здійснення.

Процедури вивчення системи внутрішнього контролю:

1. опитування персоналу;

2. спостереження;

3. запит до попереднього аудитора;

4. ознайомлення з документами управління і обліку;

5. вивчення документів попереднього дослідження замовника;

6. вивчення результатів документальних перевірок всіх перевіряючих органів;

7. ознайомлення з вимогами до організації системи внутрішнього контролю;

8. тестування системи внутрішнього контролю.

Опитуванняє одним з найбільш ефективних методів початкового формулювання думки про системи внутрішнього контролю.

Опитування проводиться за допомогою спеціальної анкети з детальними специфічними та цільовими питаннями стосовно характеристик контрольного середовища, а також процедур обліку і контролю. Але відповіді на поставлені питання не повинні розглядатись як остаточний доказ, оскільки, як правило, анкету пропонують заповнити компетентному працівникові, який може й не знати всіх деталей функціонування системи і відповідати, якою має бути система контролю з його точки зору, а не якою вона є насправді. Опиту­вання працівників стосовно системи бухгалтерського обліку і контролю допомагає аудитору скласти думку про її особливості.

Щоб створити і підтримувати систему внутрішнього контролю, клієнт повинен мати власну документацію. Вона включає засновницьку документацію, інструкції з ведення бухгалтерського обліку, організаційні схеми та ін.

Аудитор вивчає відповідну інформацію і обговорює її з праців­никами підприємства, щоб переконатись в тому, що вони правильно інтер­претують і розуміють цю інформацію.

Крім цього, аудитор може спостерігатиза роботою працівників клієнта, які готують ці документи і записи, а також виконують свою звичайну об­лікову та контрольну діяльність. Це поглибить розуміння аудитором конт­рольних методів та процедур, збільшить його упевненість в тому, що всі вони застосовуються на практиці.

Опитування, перевірка і спостереження за діяльністю працівників ефективно поєднуються в наскрізній перевірці певної господарської операції для виконання цієї процедури аудитор вибирає один чи декілька документів на початку господарської операції і простежує шлях цього документа (документів) через весь обліковий процес.

Для досягнення розуміння системи внутрішнього контролю і тестування контрольних моментів використовуються аналогічні методи.

Звіт-опис — це письмова характеристика системи внутрішнього конт­ролю. У ньому показується походження кожного документа в обліковій системі, технологія обробки доку ментів та складання звітності, а також існу­ючі контрольні процедури.

Звіт-опис, як правило, використовується в тих випадках, коли система внутрішнього контролю достатньо проста і легко піддається опису. Але він не дає опису подробиць системи контролю. При цьому інформації має бути достатньо для ефективного аналізу контрольних моментів і оцінки ризику контролю.

Для документування оцінки системи бухгалтерського обліку і проце­дур контролю аудитори надають перевагу схемам послідовності виконан­ня операцій. Для їх розробки аудитор визначає:

- основні типи господар­ських операцій, що здійснюються цим підприємством; яким чином санк­ціонуються ці операції;

- типи і характер бухгалтерських записів; яким чином. обробляється інформація про господарську операцію від початку і до кінця її здійснення, включаючи рівень і характер використання комп'ютерів;

- ха­рактер і конкретні особливості процесу представлення фінансової звітності. Як правило, в результаті складається опис чи блок-схема документообігу.

Блок-схема документообігу— це символьне зображення документів клієнта і їх послідовного руху в межах підприємства. Така схема, діставши назву контрольної схеми послідовності виконання операцій, показує проходжен­ня інформації за основними класами господарських операцій, починаючи з її появи та вводу в систему бухгалтерського обліку і закінчуючи головною книгою та фінансовою звітністю.

 

3. Внутрішній аудит. Основні завдання внутрішнього аудиту

Внутрішній аудит слід розглядати як невід'ємну частину за­гальної системи управління. Служба внутрішнього аудиту ство­рюється на підприємстві для виконання контрольних функцій в залежності від мети і завдань, покладених на внутрішніх ауди­торів керівництвом підприємства. Внутрішні аудитори залежні, підпорядковані вищестоящому керівництву, вони проводять пе­ревірки як планові, так і позапланові за вказівкою керівництва; за результатами складають звіт про проведену роботу, звітують перед керівництвом, дають оцінку, рекомендації, поради та інфор­мацію. Вони не зобов'язані мати сертифікат. Це може бути фах­івець з бухгалтерського обліку, економіст, фінансист.


mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2019 год. (0.02 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал