Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Основні поняття та зміст інноваційної діяльності






Tepмін iнновацiяпоходить від латинського слова iппоvаrе, що означає: "поновлюватися" або "змінюватися". В анг­лiйськiй мові використовуються спорiдненi слова "to innovate" (запроваджувати нове, робити зміни), "innovation" (нововве­дення), "innovator" (новатор). У відомому тлумачному англійському словнику термін "iнновацiя" трактується як" ... нова ідея або метод, що впроваджується на етапі виготовлення чо­гось ... Згідно з Оксфордським Англійським Словником (ОЕD) (1989, СТ. 997-998) загальне поняття "вве­дення новинок" та "представлення чогось нового" беруть свій початок ще у шістнадцятому столiттi. Проте, починаючи з вiсiмнадцятого століття, ОЕD розглядає визначення інновації з точки зору "комерційного використання", а саме, "дiяльнiсть пов'язана iз представлен­ням нового товару на ринку; товар, який щойно з'явився на ринку".

В ширшому розумiннi, iнновацiя стосується не лише виробників чи розповсюджувачів товарів та послуг, які працюють в комерційному ceктopi. Органiзацiї вcix трьох piвнів влади, а саме: законодавчої, виконавчої i судового права, а також організації освіти, охорони здоров'я i вcix галузей некомерційного сектору також повинні здійснювати нововведення, щоб йти на зустріч умовам, що змінюються, i навіть передбачати їх.

Деякі автори розглядають iнновацію як загальний процес, який не обов'язково базується на науці, технології чи вина­ході. Нова ідея, впроваджена в комерційну дiяльнiсть, не обов'язково повинна бути технологічною, щоб мати соціальну та економічну цінність. За характером iнновацiя може бути та­кож органiзацiйною та соціальною.

В сучасному розумiннi поняття інноваціяохоплює не лише нові товари, але й iншi досягнення. Тому, інновація - це також зміна в процесах, таким чином старі товари виготовляються новими способами. Новинки, спричинені iнновацiями, можуть мати місце в сфері послуг чи в системах управління та маркетингу, завдяки яким товари та послуги створюються та розповсюджуються.

"Інновація як економічна категорія, це не просто поняття, що означає будь-яке нововве­дення, а нова функція виробництва. Це - зміна технології ви­робництва, яка має історичне значення i є необхідною. Iнно­вацiя становить стрибок від старої виробничої функції до нової, але не кожне нововведення, нове виробництво є інновацією".Тобто наступною важливою ознакоюінновації є її науково-технічна новизна i здатність до виробничого засто­сування. Автор слушно акцентує увагу на здатності інновацій до матерiалiзацiї у нові технічно досконалі види промислової продукції, засоби i предмети праці, технології i організації виробництва. [37]



Відповідно до міжнародних стандартів, які викладені у Ке­рiвництвi Фраскатi "Пропонована стандартна практика для об­стежень досліджень i експериментальних розробок" редакції від 1993 року, а також у "Методиці збирання даних щодо технологічних iнновацiй", прийнятих у 1992 році в Осло, існує на­ступне трактування терміну "інновація" : «інновація - це кінцевий результат iнновацiйної дiяльностi, що знайшов втілення у вигляді нового або вдосконаленого продукту, впровадженого на ринку, нового або вдосконаленого технологічного процесу, що використовується в практичній дiяльностi, або в новому пiдходi до соціальних послуг».

Перша українська економічна енциклопедія пропонує розглядати інновацію як « … новий підхід до конструювання, виробництва, збуту товарів, завдяки якому інноватор (автор інновації) та його компанія здобувають переваги над конкурентами…». [26]

Отже, можна стверджувати, що термін «інновація» може трактуватись в двох змістах. По-перше, для окреслення нового продукту, процесу або системи, що мають потенціал реалізації та дифузії (статичний аспект). По-друге, для описання процесу, охоплюючи такі види діяльності, як дослідження, проектування, розроблення, організація виробництва, комерціалізація та поширення нового продукту, процесу або системи (динамічний аспект).

Інновація – це використання нових ідей шляхом втілення їх в товарах, процесах, послугах, та/або в системах управління, якими оперує організація.

Інновації можна також розглядати і як вкладення інвестиційного капіталу в нововведення, які приводять до кількісних або якісних змін в підприємницькій діяльності. Інноваціям передує науково-виробнича діяльність, пов’язана з появою нововведення. Ідея нововведення може бути зароджена як інтенція, ініціація або дифузія інновацій.



·

·

Інтенція – це ідея, пропозиція або проект, які після опрацювання перетворюються в iнновацiю.

Ініціація– це рекомендації щодо удосконалення науково-технічної, органiзацiйної, виробничої або комерційної діяльності, метою яких є початок iннованiйного процесу або його розвиток.

Дифузія – це процес передачі нововведення по комунiкацiйним каналам між членами соціальної системи в часі. Нововведеннями можуть виступати ідеї, технології тощо, які є новими для суб'єкта господарювання. Це означає, що дифузія інновацій – це розповсюдження вже одного разу освоєної й впровад­женої інновації у нових умовах.

У реальних інноваційних процесах швидкість дифузії нововведення залежить від таких факторів, як: спосіб передачі iнформацiї; форма прийняття рішення; властивості соціальної системи; властивості caмого нововведення.

Інноваційна діяльність – це діяльність, що спрямована на використання й комерцiалiзацiю результатів наукових досліджень та розробок i зумовлює випуск на ринок нових кон­курентоспроможних товapiв та послуг. Вона включає в себе:

Ø випуск та розповсюдження нових видів техніки та технологій;

Ø прогресивні мiжгалузевi структурні зрушення;

Ø реалiзацiю довгострокових науково-технічних програм із великими термінами окупності витрат;

Ø фінансування фундаментальних досліджень, для здійснення якісних змін у стані виробничих сил країни;

Ø розробку й впровадження нових ресурсозберігаючих технологій, спрямованих на покращення соціального стану населення, екологічної ситуації тощо.[27]

Усі ці напрямки реалізуються за наявності достатнього інноваційного потенціалу (здатність створювати наукомістку продукцію, що відповідає вимогам світового ринку). Інноваційний потенціал становлять наукові, проектні та конструкторські розроблення, експериментальні роботи, які стосуються нового виробництва, виготовлення необхідного інструменту та оснащення, засобів технічного контролю.

Інноваційна дiяльнiсть складається з інноваційного процесу, який охоплює весь комплекс відносин виробництва та спо­живання та представляє собою період від зародження ідеї до її комерційної реалізації ( рис. 1.1.):

 

 

Інноваційний процес

 
 

 


 

 


Рис 1.1. Модель інноваційного процесу

 

Iнновацiйний процес можна розглядати з різних позицій та з різним ступенем деталiзацiї:

· паралельно-послідовне виконання науково-технічної інновації, виробничої дiяльностi i маркетингу;

· у вигляді тимчасових етапів життєвого циклу інновацій від виник­нення ідеї до її розробки на впровадження;

· як процес фінансування та інвестування розробки на впроваджен­ня i розповсюдження нового виду продукту або послуги.

Таким чином, iнновацiйний процес полягає в одержанні ко­мерцiалiзації винаходів, нових технологій, видів продукції та послуг, рішень органiзацiйно-технiчного, економічного, соціального та інших результатів iнновацiйної дiяльностi.

Iнновацiйний процес має чотири стадії (рис.1.2.):

 

 

Стадії інноваційного процесу 1. Фундаментальнi дослiдження в академiчних інститутах, вищих навчальних закладах, спеціалізованих лабораторіях. Бюджетне фінансування на безповоротній основі.
2. Дослідження наказового характеру. Проводяться в ycix наукових органiзацiях i фінансуються як з бюджету, так i за рахунок замовників. Дослідження не завжди мають позитивний результат.
3. Проводяться дослідно-конструкторські та експериментальні розробки. Проводяться в пiдроздiлах науково-дослідних iнститутiв, спецiалiзованих лабораторіях, пiдроздiлах великих промислових пiдприсмств i т.п. Фінансуються як з державного бюджету так i за рахунок замовників, а також за власні кошти.
4. Проводиться процес комерцiалiзацiї, починаючи з впровадження у виробництво, виходу на ринок та продажу.

 

Рис 1.2. Стадії інноваційного процесу

 

Інноваційний процес у різних сферах діяльності внаслідок розвитку науково-технічного прогресу може проходити різні етапи, залежно від тривалості і витрат. У виробничому (інвестиційному) середовищі цей процес проходить такі етапи:

1) сертифікація (патентування) ідеї;

2) науково-технічне обґрунтування нового продукту або технології;

3) експериментальне освоєння зразків;

4) доведення до промислового виробництва;

5) одержання нового продукту в необхідному обсязі для його комерціалізації.

Враховуючи ці етапи, розрізняють три форми інноваційного процесу:

§ простий внутрішньоорганiзацiйний (натуральний);

§ простий міжорганiзацiйний (товарний);

§ розширений.

Простий внутрішньоорганiзацiйний інноваційний про­цес – це процес створення й використання нововведення у межах однієї органiзацiї.

Простий міжорганiзацiйний інноваційний процес передбачає відокремлення функцій створення й виробництва нововведення від функції його споживання. Це означає, що воно стає предметом купiвлi-продажу.

Розширений інноваційний про­цес знаходить свій вираз у появі нових виробників нововведення, у порушенні монополії ви­робника – початківця, що сприяє за допомогою взаємної конку­ренції удосконаленню споживчих якостей товару.

Головними цілями науково-технічного та інноваційного розвитку в Україні є:

¨ підвищення ролі наукових та технологічних факторів у подоланні кризових явищ у соціально-економічному розвитку України;

¨ створення ефективних механiзмiв збереження, розвитку та ефективного використання національного науково-технологічного потенціалу;

¨ технологічне переобладнання i структурна перебудова вироб­ництва з метою нарощування випуску товapів конкурентоспроможних на світовому та внутрішньому ринках;

¨ збільшення експортного потенціалу за рахунок наукоємних га­лузей виробництва, зменшення залежності економіки від імпорту;

¨ організаційне включення iнновацiйних факторів до процесу соціально-економічного розвитку держави;

¨ відродження творчої дiяльностi винахiдникiв та рацiоналiза­торів виробництва;

¨ розвиток людини як особистості, збереження та захист її здо­ров'я.

Інноваційна діяльність включає в себе процес доведення наукової ідеї або технічного винаходу до стадії практичного ви­користання, що приносить дохід, а також пов’язані з ним технiко-економiчнi та iншi зміни у соціальному середовищі.

Об’єктамиінноваційної діяльності є:

Ø Інноваційні програми та проекти.

Ø Нові знання та інтелектуальні продукти.

Ø Виробниче обладнання та процеси.

Ø Інфраструктура виробництва й підприємництва.

Ø Органiзацiйно-технiчнi рішення виробничого, адмiнiстратив­ного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якicть виробництва i соціальної сфери.

Ø Сировинні ресурси, засоби їх видобування й переробки.

Ø Товарна продукція.

Ø Механізми формування споживчого ринку i збуту товарної продукції.

Найчастіше об'єкти інноваційної дiяльностi виступають у формі інноваційного проекту– це комплекс документів, що виз­начає процедуру i комплекс ycix необхідних заходів (у тому числі iнвестицiйних) щодо створення й реалiзацiї iнновацiйного про­дукту або iнновацiйної продукції. Iнновацiйним визнається про­ект, яким передбачаються розробка, виробництво й реалiзацiя iнновацiйного продукту i (або) iнновацiйної продукції, державна підтримка реалiзацiї iнновацiйного проекту надається за умови його державної реєстрації.

Згiдно Закону України "Про iнновацiйну дiяльнiсть" від 4 липня 2002 року № 40-IV yci iнновацiйнi проекти мають пройти державну реєстрацію, яку здійснює за поданням суб’єктів інноваційної діяльності, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності. Цей орган веде Державний реєстр інноваційних проектів. Необхідною умо­вою занесення проекту до Державного реєстру інноваційних проектів є його квалiфiкування. Для квалiфiкування інноваційних проектів спецiaльно уповноважений центральний орган виконав­чої влади у сфері інноваційної дiяльностi визначає окрему уста­нову, організує проведення експертизи прийнятих до розгляду проектів. Експертиза при квалiфiкуваннi інноваційних проектів виконується за рахунок коштів суб’єктів інноваційної дiяльностi, які заявляють проекти на державну реєстрацію вiдповiдно до Закону України "Про наукову й науково-технічну експертизу". [2]

Проекти, що визнані за результатами експертизи інноваційними, заносяться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері iнновацiйної дiяльностi до Державного реєстру iнновацiйних проектів. Інновацiйнi проекти з пріорітетних напрямів iнновацiйної дiяльностi, затверджених Верховною Радою України, визнаються пріоритетними інноваційними проектами.

Результатом виконання iнновацiйного проекту i науково-дослідною i (або) дослідно-конструкторською розробкою но­вої технології (у тому числі – iнформацiйної) чи продукції з виготовленням експериментального зразка чи дослідної партії є інноваційний продукт, який має вiдповiдати таким вимогам:

а) він є реалiзацiєю (впровадженням) об'єкта інтелектуальної власності (винаходу, корисної моделі, промислового зраз­ка, топографії інтегральної мікросхеми, селекційного досягнення тощо), на які виробник продукту має державні охоронні доку­менти (патенти, свідоцтва) чи одержані від власників цих об'єктів інтелектуальної власності ліцензії, або реалiзацiєю (впроваджен­ням) вiдкриттiв. При цьому використаний об'єкт інтелектуальної власності має бути визначальним для даного продукту;

б) розробка продукту підвищує вітчизняний науково­технiчний i технологічний рівень;

в) в Україні цей продукт вироблено (буде вироблено) вперше, або якщо не вперше, то порівняно з іншим аналогічним продуктом, представленим на ринку. Kpiм того, він є конкурент­ноздатним i має суттєво вищі технiко-економiчнi показники.

Інноваційна діяльність становить органічну частину маркетингової діяльності підприємства (організації), особливо це відноситься до організацій, зайнятих виробництвом наукомісткої продукції. Тут спостерігається особливо тісна взаємодія інженерно-технічних підрозділів з підрозділами маркетингу.

Головне в інноваційній політиці підприємства (організації) – формулювання основної мети розробки інновації, визначення терміну її проведення, оцінка результатів у вигляді конкретних цілей, скорочення термінів впровадження нової продукції. Чітка політика в галузі розробки інновації задає напрямок збору інформації і вироблення пропозицій, що приводить до наполегливого пошуку можливостей і створює мотивацію для груп розроблювачів. На рис 1.3. показана послідовність формування інноваційної політики підприємства (організації):

 

попит на інновації

Рис. 1.3. Послідовність формування інноваційної політики підприємства (організації) [39]

Інноваційна діяльність найчастіше пов’язана з великим ризиком та витратами, тому потенційний успіх майбутнього товару залежить від багатьох об'єктивних i суб'єктивних чинників. Ключовими чинниками є такі:

¨ радикальність iнновацiйної ідеї;

¨ потреби ринку;

¨ технологiчнi можливості виробництва;

¨ ефективність маркетингового опосередкування інновації.

Стратегічний напрямок зв'язку ключових чинників успіху продуктової інновації подано на рис 1.4.:

 

Рис 1.4. Чинники успіху інноваційної діяльності

 

Ризик інноваційної діяльності може бути суттєво зменшений завдяки детальному вивченню та попередньому оцінюванню ефективності нововведень, особливо з багаторівневим змістом.

 


mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2020 год. (0.034 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал