Наддержавне регулювання конкуренції

На сучасному етапі розвитку світового господарства та міжнародних економічних відносин важливе значення має не тільки національне регулювання конкуренції, а й регулювання конкуренції на наднаціональному рівні. Наднаціональне регулювання конкуренції здійснюється: СОТ, ЮНКТАД (ООН), СОІВ, ОЕСР (Глобальний антимонопольний форум), МРАП, Міжнародною мережею з питань конкуренції. Наднаціональне регулювання конкуренції спрямовано на гармонізацію національних конкурентних політик та механізмів їх реалізації.

Основними документами СОТ у сфері розвитку та регулювання конкуренції є:

- Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (TRIPS) - стаття 40 " Про інструменти, які можуть застосовувати країни-члени СОТ у відповідь на антиконкурентні зловживання з правами інтелектуальної власності";

- Генеральна угода про торгівлю послугами (CATS) - стаття 8 " Про неможливість зловживань ринковою владою монополіями та виключними постачальниками послуг". Стаття 9 — " Про міждержавні консультації щодо ділової практики, яка стримує конкуренцію";

-Угода про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи (TRIMS) - стаття 9 “Про Раду з торгівлі товарами як орган, який розглядає необхідність доповнення Угоди положеннями з конкурентної політики" тощо.

Багатостороннє регулювання конкуренції здійснюється також на основі прийнятого в рамках ЮНКТАД ООН Комплексу погоджених на багатосторонній основі принципів та правил для контролю за обмежувальною діловою практикою (1980 р.). Цей Комплекс має рекомендаційний характер і включає перелік принципів, найважливішим з яких є принцип розвитку співпраці між урядами на двосторонній та багатосторонній основі з метою полегшення контрою за обмежувальною діловою практикою, а також розробки на міжнародному рівні відповідних механізмів для полегшення обміну інформацією між урядами різних країн.

Наступним елементом інституційної структури регулювання конкуренції є Світова організація інтелектуальної власності (СОІВ), яка розробила певні заходи захисту від несумлінної конкуренції:

- країни даної організації зобов'язані забезпечувати громадян ефективним захистом від несумлінної конкуренції;

- актом несумлінної конкуренції вважається конкурентна поведінка, яка суперечить чесним звичаям у промислових та торговельних справах, зокрема ними є усі дії, які можуть якимось чином викликати сумніви щодо підприємства, товарів, промислової чи торговельної діяльності конкурента, а саме надання інформації, використання якої у здійсненні комерційної діяльності може ввести громадськість в оману відносно характеру, способу виготовлення, властивостей тощо.

Ще одним компонентом інституційної структури регулювання конкуренції є Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), яка 1998 року запропонувала систему основних принципів і процедур конкурентного права.

Крім цього, на сучасному етапі розвитку світового господарства та міжнародних економічних відносин досить поширеною практикою є укладання регіональних(багатосторонніх) та двосторонніх міжнародних угод, які сприяють успішній інтернаціоналізації конкурентної політики (наприклад, Договір про проведення узгодженої антимонопольної політики між Україною, Узбекистаном, Азербайджаном, Вірменією, Білоруссю, Грузією, Казахстаном, Киргизькою Республікою, Республікою Молдова, російською Федерацією, Таджикистаном)