Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Кластеризація






Кластер- це мережа незалежних виробничих і/або сервісних компаній (включаючи їхніх постачальників), творців технологій та ноу-хау (університети, НДІ, інжинірингові компанії) тощо, зв’язуючих ринкових інститутів (брокери, консультанти) і споживачів, які взаємодіють один з одним у рамках єдиного ланцюжка цінностей.

Структура кластеру аналізується за допомогою: експертних методів; кейсів; таблиць «витрати-випуск».

Кластерна методологія фокусує увагу не на окремих галузях і наслідках конкурентоспроможності, а на зв'язках між галузями та компаніями і передумовах конкурентоспроможності, тобто на удосконаленні системи взаємодії, спрямованої на розвиток конкуренції, зниження трансакційних витрат, підвищення продуктивності.

Загальна модель гармонізації (розвитку) кластерів була запропонована голландськими дослідниками А. Ван Клінком та П. де Лангеном (Еразмус Університет в Роттердамі) (рис.5.5.).

Згідно з цією моделлю кластеру, будь-яка інноваційна форма швидкого економічного зростання проходить чотири періоди розвитку:

1) перший етап (країна 1) характеризується відносно високими темпами зростання, однак незрілими та нестійкими зв'язками, ненасиченістю товарних ринків продукцією, що випускається;

2) другий етап (країна 2) характеризується нарощуванням стійких внутрішньо-орієнтованих зв'язків, масовим розширенням виробництва, зростанням стійкого попиту на продукцію, зростанням пропозиції на товарному ринку тощо. Саме у цей кластер збільшується у розмірах та набуває властивостей ТНК;

 

 

 


Рис. 5.5. Зростання кластера у відповідності до середнього промислового зростання

 

3) третій етап (країна 3), характеризується зрілістю кластеру, помірним попитом на спеціалізовані товари та послуги, сталим чи нульовим нарощуванням випуску продукції, підвищенням конкурентоспроможності на світових ринках;

4) четвертий етап (країна 4) характеризується втратою кластерних зв'язків через формування інших взаємин між окремими елементами формування. Саме для цього періоду притаманна транзиція інноваційних форм, переформування окремих комплексів в умовах жорсткої конкуренції, яка властива новітнім світовим кластерам, що перебувають у стадії 1-2.

Активні дослідження кластерів проводяться науково-дослідними установами Фінляндії. Інститутом дослідження економіки Фінляндії (ETLA) були ідентифіковані 9 основних кластерів національної економіки: лісовий, інформаційний і телекомунікаційний, металургійний, енергетичний, бізнес-послуги, охорона здоров'я, машинобудування, харчовий, будівельний.

Індикаторами міжнародної конкурентоспроможності кінцевої продукції галузей, об'єднаних у кластери, виступали такі показники:

·перевищення частки продукції даної галузі на світовому ринку над сумарною часткою країни у світовій торгівлі;

·перевищення галузевого експорту над імпортом.

Найважливішими факторами підвищення рівня конкурентоспроможності кластерів Фінляндії, є розвинута національна інноваційна система та постійний приплив кваліфікованих кадрів.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.