Конкурентні переваги та компетенції

Конкурентна перевага - це унікальна характерна риса компанії, її принада, що дозволяє підприємству виконувати свої функції краще або дешевше, ніж конкуренти.

Конкурентні переваги знаходять прояв або в низьких витратах підприємства на виробництво продукції, або в здатності пропонувати споживачу диференційовану унікальну продукцію.

На думку М.Портера, найважливішими критеріями переваги в міжнародній конкуренції є: наявність великого й постійного експорту в значний ряд країн і/або «істотний вивіз капіталу на основі досвіду й внесків у країні базування (прямих іноземних інвестицій, що спрямовуються на зміцнення виробництва або підвищення кваліфікації робітників в країні)».

Конкурентні переваги можуть бути:

*об'єктивними (природні та історично сформовані) або створеними суб'єктами господарювання та регулювання;

*зовнішніми й внутрішніми;

*тривалими (стійкими) і тимчасовими;

*галузевими, міжгалузевими, регіональними, глобальними;

*низького порядку (дешева робоча сила, сировина), які легко копіюються; вищого порядку (новітні технології, диференціація на основі унікальних товарів/послуг, репутація компанії), які складні в імітації.

Для створення переваг вищого порядку, за М.Портером, необхідно:

1) мати відповідні навички й здібності - спеціалізований та підготовлений персонал, відповідне технологічне устаткування, тісні зв'язки з основними клієнтами;

2) довгостроково та інтенсивно здійснювати капіталовкладення у виробничі потужності, навчання персоналу, проведення НДДКР або маркетинг;

3) забезпечити ефективне поєднання значних капіталовкладень та високої якості управління.

Серед джерел конкурентних переваг виділяють:

·особливості організації та виконання окремих видів діяльності, спрямованих на створення споживчої цінності;

·інноваційну діяльність (нові технології та товари);

·взаємодію з учасниками системи цінностей галузі;

·виробництво продукції для особливих секторів конкуренції;

·реалізацію глобальної стратегії (виробництво та реалізація продукції в багатьох країнах світу на основі застосування єдиного підходу, що створює ефект масштабу, зменшує частку витрат на НДДКР на одиницю продукції, дозволяє швидко оновлювати технології виробництва).

Можливості втримання та посилення конкурентних переваг підприємства визначаються:

·особливостями джерел переваг (конкурентні переваги вищого порядку легше зберігаються та підтримуються, але для їхнього розвитку необхідні значні ресурси);

·кількістю конкурентних переваг;

·ефективністю та систематичністю заходів, спрямованих на постійне вдосконалення діяльності та на посилення наявних переваг.

У табл. 3.2 представлені можливі типи стратегій зміни середовища.

Таблиця 3.2

Стратегії підприємства, що передбачають вплив на зовнішнє середовище

Згідно еклектичною теорією Дж.Даннінга, міжнародного виробництва, розвиток міжнародної діяльності компанії відбувається на основі трьох груп факторів: переваг володіння (ownership advantages), переваг розміщення (location advantages) та переваг інтерналізації (internationalization advantages).

Дж.Даннінг запропонував OLI-модель, яка дозволяє суттєво впливати на ефективність міжнародної діяльності (табл. 3.3).

Таблиця 3.3

Конкурентні переваги ТНК за OLI-моделлю Дж.Даннінга

Компетенція - це особлива властивість, інтелектуальний ресурс, який охоплює досвід, уміння та знання підприємства щодо організації та управління бізнес-процесами.

Під ключовою компетенцією розуміють компетенцію вищого порядку, що поєднує унікальні можливості, знання, уміння, технології, сталі поведінкові моделі організації, які є джерелом її конкурентних переваг.

Єфремова В. і Хаников І. виділяють такі найважливіші властивості ключової компетенції:

·складність. Ключова компетенція є похідною від сукупності ресурсів і здібностей, її досить важко ідентифікувати, вона невидима, вона властива тільки даній конфігурації ресурсів і можливостей;

·здатність до розвитку. Із часом ключові компетенції розвиваються, підвищується їхня якість та ефективність використання;

·незрівнянність, тобто не може бути безпосередньо скопійована або використана конкурентами;

·незамінність. Ключова компетенція не може бути заміщена іншою компетенцією.

Механізм виявлення та розвитку ключових компетенцій, запропонований Єфремовим В.С. та Ханиковим І.А., включає наступні етапи:

1) моделювання внутрішньої структури взаємозв'язків і взаємозалежностей між існуючими ресурсами, можливостями та компетенціями, що притаманні бізнес-системі, визначення ключових компетенцій:

·виявлення можливостей та ресурсів, що задіяні в створенні продукту, визначення їх внеску у споживчу цінність;

·формування первісного набору компетенцій та його оцінка;

·визначення бізнес-процесів (можливостей), які створюють максимальну частку пріоритетної для покупця частини споживчої цінності, та ресурсів, які в цьому задіяні;

·встановлення ієрархії існуючих компетенцій і, відповідно, виявлення ключових компетенцій;

2)формування стратегії розвитку ключових компетенцій, фінансові параметри якої прораховуються, виходячи з необхідних витрат на формування або реорганізацію бази компетенцій, можливостей, ресурсів та зростання вхідних фінансових потоків, прогнозованих у результаті розширення частки ринку.

Стратегія розвитку компетенцій організації базується на наступних положеннях:

·товари та послуги мають споживчу цінність;

·споживча цінність створюється в результаті поєднання ресурсів та можливостей;

·можливості формують компетенції;

·компетенції, реалізовані в товарі, створюють конкурентні переваги та прибуток підприємства.