Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Держава й конкуренція






Важливим елементом та умовою ефективного розвитку ринкової економіки є стимулювання та регулювання конкуренції на державному рівні.

Серед об'єктивних причин необхідності державного регулювання сучасного ринкового господарства відокремлюють:

1) відсутність досконалої конкуренції;

2) для певної категорії товарів ціновий механізм не працює, (наприклад національна оборона), з цих причин держава бере на себе відповідальність за виробництво такого " колективного" товару і змушує громадян водночас оплачувати продукцію;

3) ціни і витрати виробництва в деяких галузях національної економіки не відображають суспільного ефекту від споживання їх продукції. Це виробництва з так званим зовнішнім ефектом (виробництва, які несуть великі витрати на охорону зовнішнього середовища, розвиток освіти, охорону здоров'я);

4) наявність ринків, де адаптація здійснюється повільно і досить болісно порівняно з класичною моделлю саморегулювання. Наприклад, ринок робочої сили. У сучасному суспільстві, де відносини між роботодавцями і продавцями робочої сили визначаються трудовими договорами, рівень заробітної плати не може змінюватися у відповідності з простими моделями попиту та пропозиції.

Державне регулювання конкуренції включає наступні напрямки:

1. Антимонопольна політика визначає способи й методи контролю й обмеження існуючих природних і державних монополій; умови існування домінуючого положення на ринку й відповідні санкції держави; порядок контролю за злиттями й поглинаннями, за ходом приватизації; рівні державного втручання в зовнішню торгівлю; умови контролю за цінами; системи стимулювання створення певних підприємств; квотування й ліцензування певних видів діяльності й ін.

2. Фінансова політика стимулювання конкуренції, що включає: регулювання обсягів і умов надання кредитів, депозитні ставки, систему оподатковування, норми рентабельності виробництва й реалізації продукції.

3. Регулювання експорту й імпорту продукції через ліцензування, квотування, зміни в митній політиці.

4. Участь держави у виробництві й реалізації продукції за рахунок збереження певної частки державної власності в підприємствах, державних капітальних вкладень, державних замовлень. Сприяння реалізації інвестиційних програм.

5. Прийняття рішень щодо приватизації чи націоналізації підприємств.

6. Державна стандартизація продукції, технологій, умов безпеки виробництва, охорона навколишнього середовища.

7. Регулювання видобутку корисних копалин, цін на сировину, землю, воду, енергію.

8. Патентно-ліцензійна політика.

9. Соціальний захист споживачів.

Найбільш дієвим механізмом державного регулювання конкуренції виступає антимонопольна політика.

Відповідно до статті 10 Господарського Кодексу України, антимонопольно-конкурентна політика визначена одним із основних напрямів економічної політики держави, основна мета якого зводиться до створення оптимального конкурентного середовища діяльності суб'єктів господарювання, забезпечення їх взаємодії на умовах недопущення проявів дискримінації одних суб'єктів іншими (насамперед у сфері монопольного ціноутворення та за рахунок зниження якості продукції, послуг), сприяння зростанню ефективної соціально орієнтованої економіки. Відповідно до статті 18 Господарського Кодексу України, держава здійснює антимонопольно-конкурентну політику та сприяє розвиткові змагальності у сфері господарювання на основі загальнодержавних програм, які затверджуються Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України. Сукупність загальнодержавних програм розвитку змагальності у сфері господарювання та інших нормативно-правових актів, що містять положення щодо розвитку конкуренції, попередження, обмеження та припинення монополістичної діяльності та недобросовісної конкуренції формують такий важливий інструмент реалізації антимонопольно-конкурентної політики держави як антимонопольне законодавство (відповідно до Закону України «Про Антимонопольний комітет», термін «антимонопольне законодавство» замінений на термін «законодавство про захист економічної конкуренції»).

Конкуренція в Україні регулюється не тільки за допомогою специфічного національного конкурентного законодавства, але й на основі міждержавних домовленостей, двосторонніх угод та взаємодії із міжнародними організаціями, які займаються питаннями розвитку та захисту конкуренції: ЮНКТАД, Міждержавна Рада з Антимонопольної політики (МРАП або Антимонопольна рада), Організація економічного співробітництва та розвитку, Міжнародна мережа з питань конкуренції (ММК).






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.