Тема 4. Види заняттєвої терапії

У процесі розвитку та становлення заняттєвої терапії, враховуючи її локальні характеристики, у світовій практиці виникли концептуально відмінні практичні моделі розуміння та здійснення заняттєвої терапії, кожна з яких по- своєму описує процес залучення людини до значимої для неї занятості та виділяє свої аспекти.

Терапія заняттями (за Моузей, 1996) об`єднує психодинамічні, людські рекомендації стосовно поведінкових моделей та розвитку. Ця модель наводить на думку про те, що адаптивні (компенсаційні/функціональні) навички можуть бути наново засвоєні у процесі розвитку до досягнення зрілості функціонування під впливом оточення (середовища) та їх біологічної єдності, у реагуванні на потребу, що виникла через регрес в їх сприйнятті, пізнанні, рефлексії, груповій взаємодії, самовизначенні або сексуальній ідентифікації. Відповідно реабілітація побудована на сприйняттєвому рівні, засвоєнні наново адаптації (компенсації/функціональності), підрівневих навичок через рівневу занятість і внутрішнє прагнення пацієнта до досконалості [3].

Модель людино-середовищно-заняттєвого виконання (за Крістіансеном і Баумом, 1991, 1997; Крістіансеном, Баумом і Басс-Хайгеном, 2005) відноситься до екологічних моделей у заняттєвій терапії, що розпочала свій розвиток у 1985 році, а у 1991 році була вперше оприлюднена (рис. 4). Ця модель спрямована на покращення повсякденної діяльності і важливих занятостей для людей, організацій і населення та відображає складні взаємодії між людиною і середовищем, в якому здійснюється діяльність, шляхом залучення занятості, продуктивності та участі. Для досягнення бажаного рівня участі людина вимагає підтримки і повинна подолати бар’єри, що обмежують її участь та роль у діяльності, що є важливою для неї. Модель описує взаємодію факторів людини (фізіологічний, когнітивний, духовний, психологічний, психофізіологічний) і екологічних чинників (соціальна підтримка, соціальна та економічна система, культура і цінності, збудоване середовище та технології, природне середовище), які забезпечують або обмежують продуктивність діяльності, завдань і ролей клієнта. За цією моделлю, заняттєва терапія розглядає професійне втручання як процес, який використовує широкий спектр цілеспрямованих клієнт-централізованих стратегій, що визнають заняттєву діяльність як задовільний наслідок індивідуальних та екологічних характеристик [4].

Австралійська заняттєво - виконавча модель (за Чапаро і Ранка, 1997) описує вісім інтерактивних конструкцій, включаючи заняттєву діяльність, заняттєві обов`язки, сфери заняттєвої діяльності, елементи заняттєвої діяльності, ключові елементи діяльності (думка, тіло, дух), фактори впливу на діяльність (соціальні, чуттєві, фізичні, соціальні) часові та просторові (рис. 5). Система сприйняття та передбачених нагадувань, виконання та аналізу завдань була сформована як один із засобів Австралійської моделі [3].

Рис. 4 – графічне представлення Моделі людино-середовищно-заняттєвого виконання (за Крістіансеном, Баумом і Басс-Хайгеном, 2005)

Рис. 5 – графічне представлення Австралійської заняттєво-виконавчої моделі

(за Чапаро і Ранка, 1997)

Потокова модель (за Лім та Івама, 2006) є новою моделлю Азійських науковців, яка може вирішувати культурні упередження існуючих моделей (які включають індивідуалізм, самостійність і незалежність), розглянути культурні цінності колективізму, соціальну ієрархію і взаємозалежність. Оцінка не західних перспектив дозволяє терапевтам, бути дійсно націленими на клієнтів. Ця модель підкреслює гармонійну взаємодію розуму, тіла, душі, і навколишнього середовища для здоров'я і благополуччя. Західне бачення самостійності є децентралізованим за ознакою, в центрі уваги заняттєвої терапії є забезпечення життєздатності пацієнта, процес досягнення гармонії між життєвими обставинами і проблемами (перешкодами), фізичним і соціальним середовищами (береги і дно річки), особистими якостями і ресурсами, в тому числі цінностями, характером, особистісними спеціальними навичками, матеріальними і нематеріальними активами. Отже, щоб дозволити енергії пацієнта (на зразок води у потоці) рухатися, фахівці із заняттєвої терапії повинні визначати пріоритети і напрями включень в інтересах використання існуючих ресурсів і подолання перешкод, але не обов'язкового їхнього усунення у такий спосіб, що життєва енергія пацієнта (вода) може «протікати» (рис. 6). діяльності [4].

Рис. 6 – графічне представлення Потокової моделі (за Івама, 2006).

Отже, в реабілітації, зниження кількості порушень не може бути настільки значним, як це має місце в західних культурах. Максимізація у пацієнта особистих атрибутів та ресурсів, адаптації середовища з урахуванням взаємозалежності з питань сім'ї та соціальної участі (соціальної інтеграції) може бути більш значущою, ніж рішення стосовно порушень та обмеження

Канадська модель заняттєвого виконання та залучення (за Таунсен та Полатайко, 2007) - це соціальна модель, що включає духовну і фізичну діяльність з пізнавальними компонентами особи, чия самооцінка, продуктивність, дозвілля, занятість залежить від фізичних, установчих, культурних і соціальних факторів. В 2007 році в Канаді Г. Полатайко, І. Таунсенд і Дж. Крейк заснували Канадську модель заняттєвого виконання і залучення (КМЗВ-З). Вона визначала основні області, до яких причетна занятість, що було зумовлено передовсім поглибленням основних знань у сфері занятості, зосередженості на клієнтові та науковій обґрунтованості практики заняттєвої терапії [1].

Канадська модель заняттєвої діяльності утворилася на основі Моделі заняттєвої діяльності і, як випливає з назви, основна увага у ній була зосереджена на заняттєвому виконанні діяльності, що є результатом динамічної взаємодії між компонентами моделі, такими як особа, рід занять і навколишнє середовище. Ці компоненти становлять основний інтерес у заняттєвій терапії. На практиці відбувається переміщення уваги в напрямку від окремого випадку терапії, оскільки залучення як діяльність також є результатом динамічних взаємозалежностей між особою, родом занять і навколишнім середовищем. Застосування цієї моделі дозволяє оптимізувати функції заняттєвої терапії в рамках діяльності мультидисциплінарної команди і, отже, підсилює роль заняттєвої терапії. Із впровадження концепції залучення випливає, що модель підвищує інтерес до проведення занять, а це, своєю чергою, розширює сферу практики занятості. Модель припускає і водночас сприяє баченню того, що здоров'я, благополуччя і справедливість досяжні саме через залучення до занятості. Ця модель заснована на припущеннях, якими є: гуманістичні теорії, в центрі яких знаходиться людина (клієнт); розвиваючі теорії – адаптація і розвиток заняттєвих ролей; екологічна теорія – вплив середовища на занятість і людину [4].

КМЗВ-З включає в себе такі три компоненти (рис. 7):

- людина,

- навколишнє середовище,

- занятість.

Людина знаходиться в центрі цієї моделі. Трьома продуктивними компонентами, які складають особу, є пізнавальний, емоційний і фізичний. КМЗВ-З знаходить місце для духовності в людській діяльності. Людська діяльність, своєю чергою формується і виражається через занятість. Духовність не має відношення до релігії, але проте, деякі люди можуть досліджувати духовність саме через релігію.

Модель, що розглядається, зображує середовище, в якому люди існують, і де відбуваються заняття. Навколишнє середовище, що впливає на людину і занятість по-різному, включає в себе чотири компоненти, а саме: фізичний, культурний, інституційний та соціальний. Саме в цьому вимірі представлені заняттєві можливості людини.

Рис. 7 – графічне представлення Канадської моделі заняттєвого виконання та залучення

Джерело: [4]

Занятість у цій моделі розділена на три категорії: самообслуговування, продуктивність і відпочинок. Занятість є основною областю інтересів для фахівців заняттєвої терапії. Саме завдяки занятості людина взаємодіє з навколишнім середовищем, тому заняття стає сполучною ланкою між людиною і контекстом, а також засобом, за допомогою якого навколишнє середовище впливає на людину [1; 4].

Функції - дисфункції Канадської моделі заняттєвого виконання і залучення: зміна в одному компоненті призводить до зміни іншого компонента; обмеження людини призводить до зниження її працездатності; байдужість до навколишнього середовища призводить до зниження взаємодії та працездатності; обмеження професійних можливостей людини призводить до обмеженої професійної участь; гармонійність між компонентами тягне за собою оптимальну продуктивність та взаємодію [2].

Значення для практики Канадської моделі заняттєвого виконання і залучення: може використовуватися в різних вікових групах і з різними діагнозами; дозволяє використання з іншими структурами; розміщує клієнта в центрі усього процесу; може використовуватися у різних культурах; визнається Міжнародною класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров'я, що свідчить про роль занятості у здоров’ї та благополуччі людини [1].

Модель занятості людини (за Кілхофнером, 2008) включає сукупність людської поведінки в залежності від самосприйняття людини як особистості. Це передбачає, що участь населення в процесі занятості обумовлене їх власними вольовими проявами (формування особистих причинно-наслідкових зв`язків, власні цінності та інтереси), звичками, працездатністю та оточуючим світом (фізичним і соціальним, а також культурним) (рис. 8). Власне занятість залежить від вмінь, навичок (моторики, процесів спілкування та взаємодії цих явищ), що є проявами форм занять (активності) та участі в будь-яких проявах залучення до діяльності. Вона в свою чергу допомагає створити заняттєву рівність і відчуття суперництва в сфері занятості [4].

Рис. 8 – графічне представлення Моделі занятості людини

(за Кілхофнером, 2008)

Позитивна заняттєва рівність і відчуття особистого суперництва в сфері занятості впродовж тривалого часу та оточуючі обставини дають можливість для створення ефекту заняттєвої адаптації. Значна кількість корисних оглядів, спостережень, самозвітів, а також професійні інструменти оцінювання були розроблені в рамках цієї моделі, включаючи оцінювання моторики.

Представлені практичні моделі заняттєвої терапії, які включають різні види середовища та занятості, особливості людини, характеристику занятості та її вплив на формування особистості, свідчать про міждисциплінарний характер заняттєвої терапії як сфери професійної діяльності. Заняттєвий терапевт під час професійного втручання є членом мультидисциплінарної команди, а отже повинен взаємодіяти із фахівцями інших галузей, що свідчить про можливість застосування заняттєвої терапії в інших сферах професійної діяльності.

Запитання та завдання для самоконтролю

1. Які види заняттєвої терапії Вам відомі? Чому виникло стільки моделей заняттєвої терапії? ____________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

2. Яка модель із представлених, на Ваш погляд, є найбільш відповідною для використання в Україні? Відповідь обґрунтуйте._______________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

3. Які основні компоненти повинна включати Українська модель заняттєвої терапії? Охарактеризуйте їх.__________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Список рекомендованої літератури

1. Canadian Model of OT // World Health Organization. International Classification of Functioning, Disability and Health, 2001.

2. Canadian Association of Occupational Therapists. Profile of Occupational Therapy Practice in Canada. Retrieved from www.caot.ca on December 20, 2007.

3. Occupational therapy and stroke / edited by Judi Edmans on behalf of the Stroke Clinical Forum of the College of Occupational Therapists Specialist Section Neurological Practice, 2^nd ed. Library of Congress Cataloging-in-Publication Data, 2010. – 245p.

4. Townsend, E., & Polatajko, H. Enabling occupation II: Advancing an occupational therapy vision for health, well-being, & justice through occupation. Canadian Association of Occupational Therapists, 2013. – 428p.