💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Захо­ди про­це­су­аль­но­го при­му­су в адмініс­трати­вно­му су­до­чинс­тві: види та порядок застосування

Про­це­дура розгляду справ в адмі­ні­стра­ти­вних судах ви­ма­гає чі­тко­го вико­нання пра­вил адмі­ні­стра­ти­вно­го про­це­су від усіх йо­го уча­сни­ків. Для забезпе­чення ефе­к­ти­вно­сті ді­яль­но­сті суду від уча­сни­ків про­це­су ви­ма­гаєть­ся пе­вний рі­вень пра­во­вої по­ве­ді­нки, відпо­ві­дна куль­тура юри­ди­ч­ної прак­ти­ки та про­фе­сій­но-пра­во­ва куль­тура з бо­ку суддів та інших уча­сників адміністративно­го про­це­су. До­три­мання пра­вил по­ве­ді­нки у судо­во­му засі­данні до­сяга­єть­ся за­вдяки за­хо­дам про­це­суа­ль­но­го при­мусу.

За­ко­но­да­вцем вста­но­вле­но, що за­хо­да­ми про­це­суа­ль­но­го при­мусу є про­це­суа­ль­ні дії, що за­сто­со­вують­ся судом до осіб, які по­рушують вста­но­вле­ні в суді пра­ви­ла або про­ти­пра­вно пе­ре­шко­джа­ють здій­сненню адмі­ністра­ти­вно­го судо­чинства (ч. 1 ст. 268 КАСУ).

У той са­мий час те­о­ре­ти­ки пра­ва про­по­нують вва­жа­ти за­хо­ди про­цесуа­ль­но­го при­мусу фо­рмою про­це­суа­ль­ної відпо­ві­да­ль­но­сті уча­сни­ків проце­су за не­ви­ко­нання про­це­суа­ль­них обо­в’язків.

Існує та­кож то­ч­ка зо­ру, що за­хо­ди про­це­суа­ль­но­го при­мусу – це реак­ція суду на ті пра­во­по­рушення, яких при­пусти­ли­ся уча­сни­ки про­цесу або інші особи, при­сутні в за­лі судо­во­го за­сі­дання, і які за­ва­жа­ють подаль­шо­му розгляду спра­ви. То­му їх за­сто­сування є ви­ключ­ним пра­вом суду.

Пасенюк О.М. вважає, що захо­ди про­це­су­аль­но­го приму­су – це нормативно визначе­ні спо­со­би офіцій­но­го впливу суд­дів на осіб, які порушують встано­вле­ні у су­ді правила або про­типравно пе­ре­шко­джають здійснен­ню адміністративно­госу­дочин­ства.

Озна­ка­ми за­хо­дів про­це­суа­ль­но­го при­мусу є: офі­цій­ність, вла­дний характер, не­май­но­вий ха­ра­к­тер впли­ву, при­мусо­вий ха­ра­к­тер, спро­ще­ність, опе­ра­ти­вність, еко­но­мі­ч­ність про­це­суа­ль­но­го ре­жи­му за­сто­сування, право­вий ха­ра­к­тер.

Підста­вою за­сто­сування за­хо­дів про­це­суа­ль­но­го при­мусу є по­рушення вста­но­вле­них у суді пра­вил, закріплених у ст. 134 КАС Укра­їни, у то­му чи­слі й тих, що встано­влюють­ся безпо­се­ре­дньо судом, або про­ти­пра­вне пе­ре­шко­джання здійсненню адмі­ні­стра­ти­вно­го судо­чинства.

За­сто­сування за­хо­дів про­це­суа­ль­но­го при­мусу мо­ж­ли­ве суда­ми всіх ланок судо­вої си­сте­ми, однак ви­ключ­но під час судо­во­го за­сі­дання.

Суд за­сто­со­вує за­хо­ди про­це­суа­ль­но­го при­мусу не­гай­но пі­сля вчи­нення осо­бою по­рушення шляхом по­ста­но­влення відпо­ві­дної ухва­ли, яка зано­сить­ся до журна­лу судо­во­го за­сі­дання. Та­ка ухва­ла не впли­ває на рух спра­ви, а то­му не мо­же бути оска­рже­на в апе­ляцій­но­му по­рядку окре­мо від рі­шення суду. Про­те за­ці­ка­вле­ні осо­би мо­жуть оска­ржи­ти цю ухва­лу ра­зом із рі­шенням відпо­ві­дно­го суду.

До уча­сті в адмі­ні­стра­ти­вно­му про­це­сі го­ло­вуючим у судо­во­му за­сі­данні мо­же за­луча­ти­ся судо­вий розпо­рядник, який у ра­зі ви­не­сення судом ухвали про за­сто­сування за­хо­дів про­це­суа­ль­но­го при­мусу (ви­да­лення із за­ли судо­во­го за­сі­дання уча­сни­ків судо­во­го про­це­су, інших осіб, які по­рушують по­рядок) за­безпе­чує ви­ко­нання та­ко­го рі­шення.

До одні­єї осо­би не мо­же бути за­сто­со­ва­но кі­ль­ка за­хо­дів про­це­суа­ль­ного при­мусу за одне й те са­ме по­рушення.

За­сто­сування до осо­би за­хо­дів про­це­суа­ль­но­го при­мусу не зві­ль­няє її від ви­ко­нання обо­в’язків, які вста­но­вле­ні КАСУ.

За­хо­ди про­це­суа­ль­но­го при­мусу за­ле­ж­но від їх при­зна­чення мо­ж­на поділи­ти на групи:

1) ті, що за­сто­со­вують­ся до по­рушни­ків пра­во­по­рядку в за­лі судо­во­го засі­дання (по­пе­ре­дження, ви­да­лення із за­ли судо­во­го за­сі­дання);

2) ті, що за­безпе­чують про­цес до­ка­зування (тимча­со­ве ви­лучення до­ка­зів для до­слі­дження судом, при­від).

Під час судо­во­го за­сі­дання всі при­сутні по­ви­нні до­три­мува­ти­ся встано­вле­но­го по­рядку. Однак за­ко­ном не вста­но­вле­но, які дії мо­жуть бути ква­лі­фі­ко­ва­ні як по­рушення пра­во­порядку в за­лі судо­во­го за­сі­дання. До таких дій можна віднести: пе­ре­бування у за­лі суду в не­тве­ре­зо­му ста­ні, па­ління, сва­рка, бій­ка та інші хулі­гансь­кі дії, гуч­ні ре­плі­ки, жва­ва же­сти­куляція при­сутніх, ко­ри­стування мо­бі­ль­ни­ми те­ле­фо­на­ми, псування май­на суду. То­му в ко­ж­но­му конк­ре­тно­му ви­па­дку суд (суддя), ко­ри­стуючись сво­їм внутрі­шнім пе­ре­ко­нанням про гро­мадсь­кий по­рядок, ви­рі­шує, чи по­рушує осо­ба, при­сутня в за­лі судо­во­го за­сі­дання, вста­но­вле­ний по­рядок, чи ні.

За пе­ре­ра­хо­ва­ні по­рушення та інші про­ти­пра­вні дії під час судо­во­го за­сі­дання до уча­сни­ків адмі­ні­стра­ти­вно­го про­це­су та інших осіб, при­сутніх у за­лі судо­во­го за­сі­дання, за­сто­со­вуєть­ся по­пе­ре­дження.

По­пе­ре­джен­ня – це за­хід про­це­суа­ль­но­го при­мусу, який за­сто­со­вуєть­ся судом, що за­сте­рі­гає осо­бу, винну в по­рушенні по­рядку під час судо­во­го за­сі­дання або не­ви­ко­нанні розпо­ряджень го­ло­вуючо­го, про не­припусти­мість за­зна­че­них дій і мо­ж­ли­вість ви­да­лення її із за­ли судо­во­го засі­дання.

По­пе­ре­дження не мо­же бути за­сто­со­ва­не до осо­би, як­що по­рушення ма­ли мі­сце не в судо­во­му за­сі­данні, а по­за ним. Суб’єк­том по­пе­ре­дження мо­же бути будь-який уча­сник адмі­ні­стра­ти­вно­го про­це­су, а та­кож будь-яка осо­ба, при­сутня на судо­во­му за­сі­данні.

За­ко­но­да­вець не вста­но­вив кі­ль­ко­сті мо­ж­ли­вих по­пе­ре­джень, ви­не­сених го­ло­вуючим у за­сі­данні. У той са­мий час існують по­зи­ції вче­них, що суд мо­же за­сто­со­вува­ти кі­ль­ка за­хо­дів у ви­гляді по­пе­ре­дження за по­рушення по­рядку в за­лі судо­во­го за­сі­дання або не­ви­ко­нання розпо­ряджень го­ло­вуючо­го. Це тве­рдження вва­жа­єть­ся супе­ре­ч­ли­вим, оскі­ль­ки по­пе­редження як за­хід про­це­суа­ль­но­го при­мусу обо­в’язко­во фі­к­суєть­ся в ухва­лі суду, а по­вто­рне вчи­нення за­зна­че­них дій тягне за со­бою ви­да­лення особи із за­ли, яке та­кож обо­в’язко­во фі­к­суєть­ся в ухва­лі суду. Водно­час мо­жли­вість за­сто­сування кі­ль­кох за­хо­дів по­пе­ре­дження за по­рушення по­рядку в за­лі судо­во­го за­сі­дання або не­ви­ко­нання розпо­ряджень го­ло­вуючо­го має мі­сце, але тіль­ки як про­фі­ла­к­ти­ч­них за­хо­дів по­пе­ре­джува­ль­но­го ха­ра­кте­ру, які не є за­хо­да­ми про­це­суа­ль­но­го при­мусу і про за­сто­сування яких не фі­к­суєть­ся в ухва­лі суду.

Видален­ня із зали су­до­во­го засідан­ня – це за­хід про­це­суа­ль­но­го при­мусу, що за­сто­со­вуєть­ся судом до уча­сни­ків судо­во­го за­сі­дання або інших осіб, при­сутніх у судо­во­му за­сі­данні, які по­вто­рно вчи­ни­ли по­рушення.

По­вто­рність по­рушення — це вчи­нення та­ких са­мих дій осо­бою, яка вже була по­пе­ре­дже­на за та­кі са­мі дії. По­вто­рність має мі­сце і то­ді, ко­ли вчи­не­но інше по­рушення по­рядку, ніж те, за яке було за­сто­со­ва­не по­пе­редження.

Крім за­сто­сування вка­за­них за­хо­дів про­це­суа­ль­но­го при­мусу, до порушни­ків мо­жуть бути за­сто­со­ва­ні та­кож за­хо­ди адмі­ні­стра­ти­вної відпові­да­ль­но­сті за про­яв не­по­ва­ги до суду (ч. 1 ст. 185-3 КУпАП).

Про по­рушення по­рядку в судо­во­му за­сі­данні та про за­сто­сування судом за­хо­дів про­це­суа­ль­но­го при­мусу ро­бить­ся за­пис у журна­лі судо­во­го за­сі­дання.

Тимча­со­ве ви­лучення до­ка­зів для до­слі­дження їх судом є за­хо­дом проце­суа­ль­но­го при­мусу, який за­сто­со­вуєть­ся судом у зв’язку з не­по­данням без по­ва­ж­них при­чин пись­мо­вих та ре­чо­вих до­ка­зів, що ви­тре­бо­вува­ли­ся судом, та не­по­ві­до­млення про при­чи­ни їх не­по­дання.

Осо­би, яким на­ді­сла­но ухва­лу суду про ви­тре­бування до­ка­зів, зо­бо­в’яза­ні не­ухи­ль­но її ви­ко­на­ти і на­да­ти суду на­явні в них до­ка­зи. Як­що та­кі осо­би не ма­ють мо­ж­ли­во­сті на­да­ти до­ка­зи, які ви­ма­гає суд, вза­га­лі або у вста­но­вле­ні судом стро­ки, во­ни зо­бо­в’яза­ні по­відоми­ти про це суд із за­значенням відпо­ві­дних при­чин.

У той са­мий час за­ко­но­да­вцем не ви­зна­че­но, хто має ви­ко­нува­ти та­ку ухва­лу. Згі­дно зі ст. 3 За­ко­ну Укра­їни «Про ви­ко­навче про­ва­дження» рі­шення, ухва­ли та по­ста­но­ви суду ви­ко­нують­ся держа­вною ви­ко­навчою служ­бою.

Ухва­ла суду про тимча­со­ве ви­лучення до­ка­зів для до­слі­дження судом по­ви­нна відпо­ві­да­ти за­га­ль­ним ви­мо­гам до ухва­ли суду, вста­но­вле­ним ст. 165 КАС Укра­їни.

Уза­галь­не­ни­ми ре­к­ві­зи­та­ми ухва­ли є: ім’я (на­йменування) осо­би, в якої зна­хо­дить­ся до­каз; мі­сце про­жи­вання (пе­ре­бування, зна­хо­дження) осо­би.

Одно­ча­сно в ухва­лі по­ви­нні бути ві­до­бра­же­ні: на­зва або опис пись­мово­го чи ре­чо­во­го до­ка­зу; підста­ви про­ве­дення тимча­со­во­го ви­лучення дока­зів; ві­до­мо­сті про осо­бу, якій до­руча­єть­ся ви­лучення до­ка­зів.

За­зна­че­на ухва­ла не впли­ває на хід розгляду адмі­ні­стра­ти­вної спра­ви, а то­му не мо­же бути оска­рже­на в апе­ляцій­но­му по­рядку окре­мо від рі­шення суду. Ухва­ла надси­ла­єть­ся у ви­ко­навчу служ­бу для ви­ко­нання.

Відпо­ві­дно до ча­стин 5 та 6 ст. 65 КАС Укра­їни осо­ба, осо­би­сту участь якої ви­зна­но судом обо­в’язко­вою, та сві­док зо­бо­в’яза­ні з’яви­ти­ся до суду у ви­зна­че­ний час і да­ти пра­вди­ві по­ка­зання про ві­до­мі їм обста­ви­ни. У ра­зі не­мо­ж­ли­во­сті при­буття за ви­кли­ком суду осо­ба, осо­би­сту участь якої ви­зна­но судом обо­в’язко­вою, та сві­док зо­бо­в’яза­ні по­відоми­ти про це суд. У ра­зі відмо­ви без по­ва­ж­них при­чин при­бути в судо­ве за­сі­дання або не­по­ві­до­млення про при­чи­ни не­при­буття, за­зна­че­ні суб’єк­ти мо­жуть бути підда­ні при­во­ду че­рез орга­ни внутрі­шніх справ.

Привід – це за­сіб при­мусо­во­го впли­ву, що за­сто­со­вуєть­ся до осо­би, осо­би­сту участь якої в судо­вій за­лі ви­зна­но судом обо­в’язко­вою, та сві­дка, які без по­ва­ж­них при­чин не при­були в судо­ве за­сі­дання або не по­відомили про при­чи­ни не­при­буття, для за­безпе­чення їхньої при­сутно­сті при розгляді спра­ви в адмі­ні­стра­ти­вно­му суді.

Осо­ба, осо­би­сту участь якої судом ви­зна­но обо­в’язко­вою, та сві­док вважа­ють­ся на­ле­ж­но ви­кли­ка­ни­ми, як­що у спра­ві є розпи­ска про оде­ржання судо­вої по­ві­стки.

Як­що осо­ба, осо­би­сту участь якої судом ви­зна­но обо­в’язко­вою, та свідок по­відоми­ли про при­чи­ни не­явки, їх ви­кли­ка­ють по­вто­рно, але при­від не за­сто­со­вують.

При­від за­сто­со­вуєть­ся:

- до осіб, які за рі­шенням суду обо­в’язко­во по­ви­нні осо­би­сто бра­ти участь у судо­во­му за­сі­данні;

- до сві­дків, які без по­ва­ж­них при­чин не при­були в судо­ве за­сі­дання або не по­відоми­ли про при­чи­ни не­при­буття.

При­від не за­сто­со­вуєть­ся:

- до осіб, які не підляга­ють до­пи­ту як сві­дки;

- до осіб, яких не мо­ж­на при­муси­ти з’яви­ти­ся до суду на підста­ві прямої вка­зі­вки за­ко­ну: ма­ло­лі­тні та не­по­вно­лі­тні осо­би, ва­гі­тні жі­нки, інва­ліди І та ІІ груп, осо­би, які до­гляда­ють ді­тей ві­ком до ше­сти ро­ків або ді­тей-інва­лі­дів.

При­від до сві­дка мо­же бути за­сто­со­ва­но за та­ких умов:

а) йо­го на­ле­ж­ним чи­ном по­відоми­ли про час і мі­сце судо­во­го за­сідання;

б) він не з’яви­вся в судо­ве за­сі­дання без по­ва­ж­них при­чин або не повідомив про при­чи­ни сво­єї не­явки;

в) він не підпа­дає під ка­те­го­рію осіб, до яких не до­зво­ляєть­ся за­сто­совува­ти при­від.

При­від за­сто­со­вуєть­ся орга­на­ми внутрі­шніх справ за держа­вний ра­хунок, але в по­да­ль­шо­му сві­док відшко­до­вує в до­хід держа­ви всі ви­тра­ти, по­не­се­ні у зв’язку з йо­го при­во­дом. То­му орган внутрі­шніх справ, який здій­снив при­від, на­дає суду розра­хунок ви­трат, по­в’яза­них із йо­го здій­сненням.

За­сто­сування при­во­ду офо­рмлюєть­ся ухва­лою суду, в якій за­зна­ча­ються не­обхідні для її ви­ко­нання ре­к­ві­зи­ти: ім’я фі­зи­ч­ної осо­би, яка підлягає при­во­ду; мі­сце про­жи­вання (пе­ре­бування), ро­бо­ти, служ­би чи на­вчання фі­зи­чної осо­би, яка підлягає при­во­ду; підста­ви за­сто­сування при­во­ду; ко­ли і куди ця осо­ба по­ви­нна бути до­ста­вле­на; яко­му орга­ну внутрі­шніх справ до­руча­єть­ся здій­снення при­во­ду.

Ухва­ла офо­рмлюєть­ся окре­мим до­куме­нтом, не підлягає апе­ляцій­но­му оска­рженню і ви­ко­нуєть­ся не­гай­но.

Орга­ни внутрі­шніх справ здій­снюють при­від на підста­ві Інструк­ції про по­рядок ви­ко­нання по­ста­но­ви про­куро­рів, суддів, слі­дчих, орга­нів дізнання і ухвал судів про при­від пі­до­зрюва­них, обви­нува­чува­них, підсуд них, сві­дків і по­те­рпі­лих, за­твердже­ної на­ка­зом МВС Укра­їни від 28 грудня 1995 р. № 864.

При­від ви­ко­нуєть­ся орга­ном внутрі­шніх справ за мі­сцем про­жи­вання, ро­бо­ти чи на­вчання осо­би, яка ухи­ляєть­ся від явки до суду.

Ухва­ла про при­від розгляда­єть­ся на­ча­ль­ни­ком орга­ну внутрі­шніх справ, який по­ви­нен не­відкла­дно за­безпе­чи­ти її то­ч­не ви­ко­нання. За відсутно­сті на­ча­ль­ни­ка орга­ну внутрі­шніх справ ухва­ла про при­від розглядаєть­ся йо­го за­ступни­ком.

На по­са­до­ву осо­бу орга­ну внутрі­шніх справ, яка ви­ко­нує при­від особи, осо­би­сту участь якої ви­зна­но судом обо­в’язко­вою, та сві­дка по­кла­де­но обо­в’язок ого­ло­си­ти за­зна­че­ним суб’єк­там зміст відпо­ві­дної ухва­ли, а також до­ста­ви­ти їх у час і до мі­сця, вка­за­них у ній.

При­від не мо­же за­сто­со­вува­ти­ся у ні­ч­ний час (з 22 до 6 го­дин за мі­сце­вим ча­сом).

Орган внутрі­шніх справ, на який по­кла­да­єть­ся при­від, вжи­ває осо­бливих за­хо­дів до йо­го обо­в’язко­во­го здій­снення. Для за­безпе­чення ви­ко­нання при­во­ду чи усунення при­чин, які пе­ре­шко­джа­ють явці за ви­кли­ком, орган внутрі­шніх справ, як­що це не­обхідно, мо­же зве­рта­ти­ся що­до сприяння до адмі­ні­стра­ції підпри­ємств, орга­ні­за­цій, уста­нов за мі­сцем ро­бо­ти чи на­вчання осо­би, яка підлягає при­во­ду.

Як­що здій­снення при­во­ду сві­дка є не­мо­ж­ли­вим з об’єк­ти­вних при­чин (хво­ро­ба, відсутність мо­ж­ли­во­сті вста­но­ви­ти фа­к­ти­ч­не мі­сце про­жи­вання, ро­бо­ти; відрядження то­що), то осо­ба, яка ви­ко­нує ухва­лу про при­від до суду, че­рез на­ча­ль­ни­ка орга­ну внутрі­шніх справ не­гай­но по­ве­ртає її суду з пись­мо­вим по­ясненням при­чин не­ви­ко­нання.

Питання для самоконтролю:

1. Що таке постанова суду?

2. Що таке ухвала суду?

3. Що таке постанова щодо частини позовних вимог?

4. Що таке додаткова постанова та ухвала суду?

5. Що таке окрема ухвала?

6. Які постанови суду виконуються негайно?

7. Коли постанови або ухвали суду набирають законної сили?

8. Які питання вирішує адміністративний суд, що пов’язані з виконанням судових рішень?

9. В чому проявляється контроль адміністративного суду за виконанням судових рішень?

10. Які заходи процесуального примусу в адміністративному судочинстві Ви знаєте?

Теми для написання рефератів:

1. Судові рішення як акти адміністративного судочинства.

2. Виконання судових рішень адміністративного суду як механізм забезпечення ефективності адміністративної юстиції.

Тестові завдання: