Лекція 3. Обмін товарів та його форми. Поява грошей. Сутність і функції грошей

План лекції

1. Розвиток обміну товарів та поява грошей

2. Закон грошового обігу

Державне втручання в економіку здійснюється в декількох формах. До прямих форм державного регулювання економіки можуть бути віднесені податкове регулювання, а також замовлення і покупка державою у підприємств товарів і послуг за бюджетні кошти. Таке регулювання складає фіскальну політику держави. Непрямі заходи регулювання пролягають через грошово-кредитну сферу. Якщо в умовах централізовано планованої економіки пряме втручання з центру було закономірним та повсякденним, тобто складало одну з ланок системи, то в умовах ринкової економіки більш ефективним виявляється вплив непрямий. Два основні поняття, що складають грошово-кредитну сферу, - це гроші і кредит.

Гроші

А. Сміт називав гроші “колесом обертання”, К. Маркс — “загальним еквівалентом”. Щоб осягнути зміст цих висловлювань, повернемось спочатку до історії виникнення грошей, потім розглянемоїх функції й існуючі нині види. Охарактеризуємо також і основні проблеми сучасного грошового обігу.

Треба чітко зрозуміти, що вартість товару не можна побачити в самому товарі, визначити за допомогою якогось фізичного чи хімічного аналізу: вартість може лише проявитися у вигляді мінової вартості, тобто певної кількісної пропорції, в якій один товар обмінюється на інший. Мінова вартість - єдина можлива форма вираження вартості.

В умовах розвинутої товарної (ринкової) економіки всі товари прирівнюються до грошей. Гроші являють собою загальну форму, в якій виражаються вартості всіх товарів. Але яким чином і на якому етапі розвитку відносин щодо обміну товарів людство " винайшло" таку форму?

Економісти довгий час не могли вирішити проблему походження й сутності грошей: одні стверджували, що гроші - результат угоди, свідомої домовленості між людьми. Інші доводили, що гроші " впроваджуються" державою в якості інструменту для виміру цін товару. Треті вважали, що золото й срібло є грішми за своєю природою, незалежно від характеру суспільних відносин. Четверті взагалі не вбачали різниці між товарами й грішми. Проте, жодна з цих теорій не давала дійсного наукового з'ясування природи грошей як економічної категорії. В дійсності ж гроші не є результатом суб'єктивних дій людей, державних органів. Вони виникли в процесі об'єктивного багатовікового розвитку форми прояву вартості - мінової вартості.

Як з'явилися гроші.

Історично перші акти обміну виступали у вигляді обміну одного товару на інший. Припустимо, 1 вівця обмінювалася на 1 кам'яну сокиру. Спочатку це був випадковий, епізодичний обмін у первісних людей.

Але вже в цій формі вираження вартості (вартість вівці виражалася через вартість сокири), яка отримала назву простої або випадкової, товари в обміні відіграють різну роль. Один товар виражає свою вартість по відношенню до другого товару й тому знаходиться у відносній формі вартості (вівця). Другий же товар, споживна вартість якого служить засобом вираження вартості першого товару, знаходиться в еквівалентній формі вартості (сокира). Схематично це можна представити так:

Товар 1А = Товар ІБ

(відносна форма) (еквівалентна форма)

Слід зауважити, що еквівалентна роль товару " Б" не є його природною властивістю. В цьому ми переконуємося, помінявши товари місцями. Тоді товар " А" почне виконувати роль еквівалента. Отже, все вирішує місце, яке займає товар у міновому відношенні.

Звідси випливає дуже важливий висновок: товар – еквівалент не є породженням природи, продуктом домовленості між людьми, він не винайдений державною владою.

Він став результатом стихійних дій товаровиробників. Обмінюючи продукти своєї праці, вони виражають їхню вартість єдино можливим способом - через інші товари, які в силу цього й виступають в еквівалентній формі.

Ці висновки повністю можуть бути застосовані не лише до простої, але й до всіх наступних форм вартості, включаючи й грошову.

У міру подальшого розвитку обміну на зміну простій формі вартості приходить повна або розгорнута форма вартості.

В ній товару, що знаходиться у відносній формі вартості, протистоять багато інших товарів-еквівалентів, через які він може виразити свою вартість.

Наприклад:

Проте, коли в обмін систематично у великих кількостях стали надходити продукти праці, виникли певні труднощі. Наприклад, власникові товару " А" потрібен товар " Б1, а власникові товару " Б1" не потрібен товар " А", він хоче придбати товар " Б2". Безпосередній обмін у такому випадку відбутися не може. Власник товару " А" має поміняти його спочатку на товар " Б2", а потім " Б2" - на іший товар Безумовно, це значно ускладнювало процес обміну. У результаті зростання потреб обміну, стихійно виникає один товар, у якому починають вимірювати свою вартість усі інші товари. Повна або розгорнута форма вартості поступається місцем загальній (еквівалентній) формі вартості:

Товар

Відносна форма Еквівалентна форма

Товар, за яким закріплюється властивість безпосередньо обмінюватися на будь-який інший товар, отримав назву загального еквівалента. В різних народів і на різних етапах історії в ролі загального еквівалента виступали різні продукти (худоба, хутро, шкіра, слонова кістка, зброя), а з розвитком рабовласництва - раби.

Практично такий товар стає грішми, правда, ще в досить недорозвиненому вигляді.

Ця форма вираження вартості не вирішувала всіх суперечностей обміну.

По-перше, товар-еквівалент, набувши подвійної споживної вартості (одна - задоволення потреб в обміні, друга - задоволення потреб людей у споживанні), з одного боку, як загальний еквівалент повинен постійно знаходитися в обміні, а з іншого, як звичайна споживна вартість - вилучатися з обміну й надходити в споживання. Наприклад, якщо вівця виступала в ролі товару - еквівалента, вона повинна була постійно знаходитися в обміні, обслуговуючи акти купівлі-продажу. Але ж вирощується вівця для того, щоб з неї мати молоко, вовну й м'ясо. В цій якості вона не може тривалий час перебувати в обміні. Потреби споживання вимагають вилучення її з обігу.

По-друге, в силу першої суперечності, а також через інші причини, товар-еквівалент часто змінювався. Це викликало серйозні труднощі в обміні.

По-третє, недоліком загальної форми вартості було й те, що товар, який виступав загальним еквівалентом» виконував цю роль на відносно невеликій території. Так, наприклад, у першій третині 19 ст. (за свідченнями дослідників Африки) кожна область Абіссінії мала свій загальний еквівалент, до якого входили намисто, пляшки, тютюн, чорний перець, пакети товстих швейних голок, тканини, куски кам'яної солі.

У зв'язку з цим поступово майже скрізь, де людство дійшло в своєму розвитку до використання в обміні товару-еквівалента, ця роль почала закріплюватися за металом - бронзою, залізом, а потім сріблом і золотом. Так з'являється грошова форма вираження вартості. Вона має такий вигляд:

Товари Золото

Відносна форма Еквівалентна форма

З прикладу ми бачимо, що грошова форма вартості відрізняється від загальної лише тим, що роль загального еквівалента в ній міцно закріплюється за одним товаром - золотом, яке й стає справжніми грішми. Причому, золото, як показує попередній аналіз, не є грішми за своєю природою. Воно стає ними лише в результаті тривалого історичного процесу розвитку товарного виробництва, обміну й форм вартості, впродовж якого людство перепробувало в цій якості різні товари й зупинилося на золоті. Чому? Тому, що як благородний метал воно досить тверде, тугоплавке, кислототривке. Золото за своїм складом однорідне, його зручно ділити на частини. Нарешті, золото - досить трудомісткий метал і тому має високу вартість.

Отже, гроші виникли не як плід свідомої домовленості людей про введення грошового обігу й не в результаті декретування їх державою, а як товар, що виконував роль загального еквівалента. Тобто, гроші - це особливий товар, який стихійно виділився з усіх інших товарів для виконання функції загального еквівалента. А виконувати цю роль гроші могли саме тому, що вони самі були втіленням людської праці.

Гроші існували дуже давно, але аж ніяк не завжди. При натуральному господарстві, коли кожна сім’я забезпечувала себе всім необхідним, потреби в грошах просто не було.

Гроші не потрібні і при найпростіших, чи натуральних, формах обміну, коли один продукт безпосередньо обмінюється на іншій. Такі угоди здійснюються і сьогодні і мають назву бартерних.

Потреба в грошах постала лише з ускладненням обміну та зростанням його масштабів. Саме ці процеси ставили нові питання перед покупцями та продавцями щодо кожного акту обміну.

Як бути, скажімо, якщо бажаючий придбати рибу може запропонувати в обмін чоботи, які зовсім непотрібні рибалці? Рибалка хоче м'яса, а продавець м'яса не має потреби в рибі і мріє про омлет. Яким чином змінювати корову на дюжину яєць і в якій формі одержувати «решту»? Для вирішення усіх цих питань, що не находили відповіді в умовах простого бартерного обміну, і були винайдені гроші.

З появою грошей весь товарний світ остаточно розколовся на два полюси: на одному полюсі гроші як втілення суспільної праці, на другому - всі інші товари як втілення індивідуальної, приватної праці. В результаті обмін товарів на гроші - це, по суті, визнання суспільством індивідуальних, приватних затрат праці.

Функції грошей

Грошима може бути будь-який товар, що приймається в оплату за товари і послуги на території всієї країни. Звідси найпоширеніше визначення грошей як загального платіжного засобу. Правда, щоб бути таким універсальним платіжним засобом, гроші повинні виконувати цілу низку важливих економічних функцій.

По-перше, гроші є мірою вартості, тобто тим стандартом, через який виражається вартість всіх інших товарів і послуг. Наприклад, можна сказати, що довжина приміщення дорівнює двом його «ширинам» і чотирьом «висотам». Але звичайно ці співвідношення виражають інакше: довжина приміщення дорівнює 12 м, ширина — 6 м, висота — 3 м. Таким же стандартним «метром» в економіці служать гроші.

Люди не будують довгих ланцюжків: ціна 1 кг м'яса дорівнює ціні 2 кг риби, ціні 4 кг олії і т.п., а просто виражають їх ціну в грошах: 1 кг м'яса коштує 65 грн., 1 кг риби —44 грн., 1 кг олії — 25 грн.

Інша функція грошей — служити засобом обігу, або, як більш образно висловлювався А. Сміт, «колесом обертання». При натуральному, чи бартерному, обміні бажаючий укласти угоду повинен знайти того, хто не просто має потребу в певному товарі, але й готовий в обмін запропонувати саме те, що потрібно першому продавцеві

. В умовах же грошового обігу можна продати товар будь-якому бажаючому, а потім купити необхідне в будь-якого продавця. Тобто, процес купівлі – продажу опосередкується через гроші, які становляться універсальним товаром, на який можна обміняти будь – який інший товар..

Нарешті, гроші повинні служити засобом нагромадження, або утворення скарбів. Одержавши гроші в оплату за сьогоднішній продаж, ви можете їх відкласти для покупки в майбутньому. Наприклад, селянин, що продав молоко, відкладає щодня невеликі суми для придбання необхідного йому обладнання в подальшому періоді. Таке нагромадження можливе лише у формі грошей, зберігати молоко, або інший товар до наступного року він не в змозі.

Функції грошей тісно взаємозалежні, і тільки той товар, що виконуєїх усі, можна назвати грошима, тобто універсальним засобом платежу.

Важливою функцією грошей є засіб платежу, у якій гроші використовуються задля оплати товарів, робот та послуг, але із розривом у часі та місці обміну. Наприклад, ми на протязі поточного місяця користуємося комунальними послугами, але сплачуємо за них – у наступному періоді. Або навпаки: студент, що навчається за контрактом, сплачує наперед навчальні послуги – за семестр, або за рік. Гроші виконують цю функцію і при покупці товарів у кредит: ми отримуємо повноцінний товар, а гроші за нього сплачуємо поступово, в обумовлений угодою термін.

Ще однією, не менш важливою функцією грошей, є так звані світові гроші. Цю функцію гроші виконують при міжнародних розрахунках за купівлю – продаж товарів, оплату експортних послуг, тощо. Як писав К.Маркс, на міжнародній арені «гроші скидають свої національні мундири та виступають у вигляді злитків золота». На сучасному етапі, коли золото та гроші з нього не використовуються на практиці, функцію в світових грошей виконую світова, або регіональна валюта, що затверджена міжнародними угодами та стандартами: долар, та євро.