Пит.13.Властивості екосистеми.

Основною функціональною одиницею біоекології є екосистема. Цей термін вперше був введений англійським біологом А.Тенслі в 1935 р.

Система - це впорядковано взаємодіючі і взаємопов'язані компоненти, що утворюють єдине ціле.

Екологічна система - складна ієрархічна структура організованої матерії, в якій при об'єднанні компонентів в більші функціональні одиниці виникають нові якості, що відсутні на попередньому рівні; є єдиним стійким природним комплексом живих організмів і природнього середовища, в якому вони існують; відкритою термодинамічною системою, що існує за рахунок надходження з навколишнього середовища енергії та речовини і має здатність до саморозвитку та саморегуляції.

Екологічним системам притаманні такі властивості:

§ цілісність(відокремленість, автономність) означає певну замкненість сукупності компонентів, які складають екологічну систему

§ функціональність(цілеспрямованість) визначає мету існування екосистеми

§ продуктивність – властивість виробляти певну продукцію згідно мети екосистеми

§ енергоспроможність – властивість екологічної системи сприймати, переробляти, засвоювати зовнішню енергію. а також віддавати її за межі системи

§ емерджентність – здатність екосистеми отримувати нові, по відношенню до складових системи, властивості

§ самоорганізованість – здатність екосистеми пристосовуватися до змін зовнішнього середовища в певних межах, зберігати структуру й функціональні властивості, тобто життєдіяльність в умовах довкілля, чинити опір зовнішньому впливові

§ відкритість

§ ієрархічність (багаторівневість)

Властивості екосистеми

1. Цілісність. Потоки речовини і енергії забезпечують цілісність екосистеми - взаємозв'язок її організмів один з одним і з природним середовищем

2. Самовідтворювана. Основними умовами самовідтворення екосистеми є

• наявність в середовищі їжі і енергії (для автотрофів - сонячною, для хемотрофів - хімічною);

• здатність організмів до розмноження;

• здатність організмів відтворювати хімічний склад і фізичні властивості природного середовища (структуру грунту, прозорість води).

3. Стійкість екосистем. Природні екосистеми здатні до тривалого існування. Навіть при значних коливаннях зовнішніх чинників внутрішні параметри зберігають стабільність. Стійкість екосистем падає із збідненням видового складу. Найстійкіші - багатші життям тропічні ліси (понад 8000 видів рослин), досить стійкі ліси помірної смуги (2000 видів), менш стійкі тундрові биоценозів (500 видів), мало стійкі екосистеми океанічних островів. Ще менш стійкі фруктові сади, а посівні поля без підтримки людини взагалі не можуть існувати, вони швидко заростають бур'янами і знищуються шкідниками

4. Саморегуляція екосистем. Ефективність саморегуляції визначається різноманітністю видів і харчових взаємин між ними. Якщо знижується чисельність одного з первинних консументів, то при різноманітності видів хижаки переходять до живлення численнішими тваринами, які раніше були для них другорядними

5. Емерджентні властивості (англ. emergent несподівано з'являється) - нові, унікальні властивості екосистеми, що виникають в результаті синергічної взаємодії її компонентів. Наприклад, деякі водорості і тварини, еволюціонуючи спільно, утворюють систему коралових рифів, внаслідок чого виникає ефективний механізм кругообігу елементів живлення, що дозволяє такій комбінованій системі підтримувати високу продуктивність у водах з дуже низьким змістом поживних елементів. Отже, величезна продуктивність і різноманітність коралових рифів є властивостями характерними тільки для рівня рифового співтовариства.