курс, 18 група

ЕКОНОМІЧНІ ПРАВА І СВОБОДИ ЛЮДИНИ ТА ЇХ РЕАЛІЗАЦІЯ У ПРАВОВІЙ СОЦІАЛЬНІЙ ДЕРЖАВІ

Правова держава — це форма організації державної влади, за якої верховенство в усіх сферах життя належить правовому закону.

Один із основоположних принципів правової держави – непорушність прав людини, її честі й гідності, її інтересів, їх охорона і гарантування. Держава визнає автономію особи, щодо себе, захищає, охороняє від свавілля права людини, які стають ядром усієї правової системи. Закони та інші нормативні акти, які видає держава, узгоджуються з правами людини, підпорядковані принципу їх непорушності.

Економічні права та свободи людини – це можливості людини і громадянина володіти, користуватися та розпоряджатися економічними благами, а також набувати та захищати їх у порядку, межах, формах і спосіб, передбачених Конституцією та законами України.

Саме вони повинні гарантувати економічну свободу людини, її розвиток як вільної, забезпеченої у своїх життєвих потребах особистості.

До економічних прав відносяться:

- право на власність, в Україні воно гарантується ст.41 Конституції України та полягає в тому, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості;

- право на підприємницьку діяльність, згідно якого кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом;

право на працю, яке передбачене ст. 43 Конституції України. Так, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом;

· право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів (ст. 44 Конституції України). Ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів. Порядок здійснення права на страйк встановлюється законом з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки, охорони здоров'я, прав і свобод інших людей. Ніхто не може бути примушений до участі або до неучасті у страйку;

право на відпочинок (ст. 45 Конституції України). Кожен, хто працює, має право на відпочинок, яке забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

В державі, яка претендує на статус правової та соціальної, конституційні права і свободи, в тому числі економічні, гарантуються самою державою і не можуть бути скасовані.

В ст. 8 Конституції України записано: «В Україні визнається і діє принцип верховенства права».

Відповідно до статті 3 Конституції України «людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави».

Нормативно-правові гарантії забезпечення прав людини закріплені зокрема, ст. 57 Конституції України, яка визначає, що закони та інші нормативно-правові акти, які визначають права громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. В іншому випадку такі нормативно-правові акти є нечинними.

При цьому конституційні права і свободи людини і громадянина, згідно зі ст. 64 Конституції, не можуть бути обмеженими, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень можуть встановлюватися виключно в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Гарантією прав і свобод людини є право на судовий та позасудовий захист. Відповідно до ст. 55 Конституції України судовий захист прав і свобод людини і громадянина здійснюється системою судів загальної юрисдикції України. Держава гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, що порушують права і свободи людини і громадянина. У випадку використання всіх національних засобів судового захисту своїх прав і свобод особа може звернутися до міжнародних судових установ, наприклад до Європейського суду з прав людини. Також кожен має право звернутися за захистом своїх прав і свобод до позасудових суб'єктів, уповноважених захищати конституційні права і свободи людини і громадянина, зокрема - уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Студент __________________________________Д.В. Колосовська

Науковий керівник ________________________________________