Гіпертермія природна і штучна.

Гіпертермі́ я (грец. ὑ π ε ρ — над-, надмірно грец. θ έ ρ μ η — тепло) — стан, при якому температура людини вища за 37°С. Вона виникає, коли утворене в організмі тепло не встигає виходити за його межі, що призводить до перегрівання тіла. Це відбувається у випадках, коли температура зовнішнього середовища тривалий час перевищує 37°С. За цих умов організм максимально мобілізує механізмитепловіддачі; у людини це, головним чином, випаровування поту і меншою мірою посилення вентиляції легень. Одночасно розширюються кровоносні судини шкіри.

Найнебезпечнішим наслідком гіпертермії є тепловий удар — гострий хворобливий стан, зумовлений перегріванням організму. Тепловий удар у тропічних країнах може статися за температури повітря 40 °С і більше. До групи людей найбільшого ризику належать діти, особливо у віці до 1 року, люди літнього віку, хворі на серцево-судинні й ендокринні (гіпертиреоз) захворювання, огрядні, а також особи, що недавно прибули і ще не встигли адаптуватися до кліматичних умов тропіків.

Серед людей, що працюють, тепловий удар спостерігається найчастіше в гарячих цехах, а також під час виконання тяжкої фізичної праці в умовах відкритої атмосфери в сонячні гарячі дні з високою температурою повітря. Нерідко тепловий удар буває в учасників складних і тривалих туристичних походів, під час військових маршів, а також у танкістів, машини яких нагріваються на сонці до 80 °С.

У патогенезі теплового удару поєднуються наслідки власне гіпертермії, дегідратації тканин, порушення сольового обміну і напруження серцево-судинної діяльності. Тому клінічна картина цього ураження може значно варіювати. Зазвичай захворювання починається гостро у період максимальної дії тепла і рідко — у період виходу із зони перегрівання.

Для легкої форми теплового ураження характерне раптове відчуття нездужання, яке супроводжується головним болем, нудотою, загальною слабкістю. Пульс і дихання прискорені, зіниці розширені, шкіра тіла волога, температура тіла (ректальна) 37...38 °С. У разі ураження середньої тяжкості описані вище симптоми більше виражені, температура тіла підвищується до 39...40 °С, сильний головний біль, стан оглушення, сонливість, загальна слабкість наростають, виникають в'ялість у ногах, невпевненість у рухах, повторні короткотривалі знепритомнення, гіперемія обличчя, сухість шкіри, почервоніння кон'юнктиви, звуження зіниць, можливі блювання, тахікардія, прискорене дихання. У дітей ці форми теплового удару помилково діагностують як харчове отруєння.

Тяжка форма теплового удару починається раптово (найчастіше у неакліматизованих осіб) із таких симптомів: непритомність, судоми клонічного або тонічного характеру, психомоторне збудження, марення, температура тіла понад 41 °С. Шкіра хворого суха і гаряча або вкривається липким потом. Це пояснюється тим, що часто тяжка форма теплового удару настає після припинення потовиділення, що свідчить про порушення нервової регуляції. Пульс різко прискорений — 120—140 за 1 хв, ниткоподібний, дихання поверхневе. Обличчя спочатку дуже гіперемоване, а з погіршенням стану стає блідим і ціанотичним.

Якщо в патогенезі теплового ураження переважає порушення водно-сольового обміну через виділення значної кількості поту і недотримання питного режиму, то розвивається клінічна картина теплового удару, який дістав назву судомної, або харчової, хвороби. її характеризують симптоми перегрівання і болючі корчі м'язів нижніх кінцівок. Спостерігається згущення крові, зниження в ній рівня хлоридів і збільшення вмісту залишкового азоту і сечовини. Слід зауважити, що водно-сольовий баланс відновлюється лише через 24—48 год після поліпшення стану.

У людей із серцево-судинною недостатністю, а також у людей літнього віку теплове ураження має характер теплового знепритомнення. У таких випадках зменшення об'єму крові і різке розширення кровоносних судин шкіри спричинює зниження кров'яного тиску і погіршення кровопостачання мозку. Потерпілий раптово відчуває слабкість, непритомніє. Температура тіла незначно підвищується, потовиділення не припиняється. Пульс слабкого наповнення. Обличчя бліде.

Для запобігання гострій та хронічній гіпертермії в умовах тропіків доцільно здійснювати такі заходи:

1. Наукове обґрунтування і впровадження в практику гігієнічних норм мікроклімату для приміщень різного призначення.

2. Вплив на навколишнє середовище з метою доведення мікроклімату до комфортного або хоча б до параметрів, які унеможливлюють негативний вплив на працездатність і здоров'я. До таких заходів належать сонцезахисні пристосування (дашок, штори тощо), теплоємкі і малотеплопровідні стіни, природна і штучна вентиляція, кондиціювання повітря, обдування, повітряні і водно-повітряні душі, екранування гарячих поверхонь, ізоляція джерел тепла і т. ін.

3. Заходи, спрямовані на полегшення терморегуляції людини: адаптація до теплових навантажень, загартування, підбір раціонального одягу, правильний режим праці, відпочинку і фізичної культури, раціональні харчування і питний режим.

4. Медико-санітарні заходи: медичний відбір у разі виїзду на роботу в тропіки або влаштування на роботу в гарячі цехи чи на інші об'єкти, де можливе перегрівання; періодичні медичні огляди з метою виявлення осіб з порушенням здоров'я через хронічне перегрівання; санітарно-освітня робота, зокрема роз'яснення заходів профілактики перегрівання і особистої гігієни.

Єдність рівнів захисних механізмів здоров`я людини: біологічні захисно-пристосувальні системи організму; екологічні відносини людської популяції та умов середовища існування; соціальні виміри захисту здоров`я.

Єдність біологічних систем організму людини
Організм людини складається з цілого ряду біологічних систем, одні із яких сформовані відособлено, наприклад – система кровообігу, травлення, або є типово функціональними – система терморегуляції, імунологічного захисту і т. д. Усередині таких систем природою передбачена автономна регуляція процесів. Тому при аналізі їхньої роботи вони можуть бути розглянуті як самостійні саморегулюючі системи, що мають власний зворотний зв'язок через відповідні аналізатори. Усі системи організму функціонують у взаємозв'язку, і тому організм людини, як і будь-яка складна біологічна система, являє собою єдине ціле.

Розглядаючи організм людини, як елемент біосфери в системі «людина – середовище існування», весь комплекс систем людини підрозділяють на соматичні і психічні системи. Соматичні системи відносяться до біологічних процесів, органів тіла людини. Психічні системи об'єднані нервовою системою людини, яка здійснює керування функціями усього його організму.

Центральна нервова система бере участь у прийомі, обробці й аналізі будь-якої інформації, що надходить із зовнішнього і внутрішнього середовища через відповідні аналізатори, формує відповідні образи сприйняття зовнішнього світу.

При надмірно високих рівнях впливу зовнішніх подразників може виникнути перенапруга сигналів аналізаторів. Тому в процесі еволюції людини нервова система спроможна визначати не тільки ступінь їхнього впливу, але і формувати відповідні захисні реакції.

Так, наприклад, з появою високих рівнів болючих відчуттів центральна нервова система викликає появу сліз, що є захисною реакцією організму людини. Захисна реакція при цьому полягає у тому, що сигнал аналізатора болю розгалужується і прямує не до однієї ділянки мозку, а до двох.

Таким чином інтенсивність сигналів, які приходять від аналізатора по нервових волокнах та безпосередньо діють на відповідні ділянки кори головного мозку значно знижується. У результаті цього забезпечується збереження фізіологічних функцій центральної нервової системи та окремих органів людини, які в результаті цього одержують сигнали управління та керування життєдіяльністю людини у допустимих границях.

У тих випадках, якщо рівень дії зовнішнього подразника, який надходить із середовища існування людини на відповідний аналізатор, знаходиться за допустимими границями, тобто коли система розгалуження сигналів аналізатора вичерпала свої можливості, проявляється наступна реакція центральної нервової системи – автоматичне відключення аналізаторів від кори головного мозку людини. Ці механізми забезпечення життєдіяльності людини розглянуті більш докладно нижче.