Класична архітектура ХІХ – поч. ХХ ст.

Українське архітектурне мистецтво першої половини ХІХ ст. продовжувало утверджувати свою самобутність, вириваючись із-під чужих впливів. У той час панували класичний стиль та ампір, які на території України набирали національних прикмет, зв’язаних з традицією містобудування. Серед архітекторів виділяється Андрій Меленський (1766-1833), який протягом трьох десятеліть був головним архітектором Києва, спорудив і перебудував чимало будівель, зокрема контрактові будинки, новий корпус Київської духовної академії, церкву-ротонду на Аскольдовій могилі та інші. За проектом професора Київського університету італійця Беретті збудований головний університетський корпус. На півдні України – в Одесі, Сімферополі, Миколаєві, Катеринославі працюють в основному російські архітектори. За проектом Франца Боффо споруджені тоді Потьомкінські сходи, які ведуть з одеського порту на Приморський бульвар, палац Воронова. Творче використання класики посилилось на початку XX ст. Тут виявився вплив І. Фоміна -- активного прихильника класики. Особливе значення мали його теоретичні зауваги, а також виставка 1911 р. проектів визначних архітекторів (її очолювали В. Щуко та І. Фомін). Піднесенню класики, отже, торжеству ордерної системи, сприяло відновлення К. Маєвським Царського (Маріїнського) палацу (збудований 1750-1755 рр. за проектом В. Растреллі), декоративні деталі споруди використав архітектор О. Шілле в оформленні Міської думи (зруйнована фашистами під час окупації).Тоді визначилась функціональна роль Хрещатика як нової центральної вулиці. Тут споруджувалася низка громадських споруд: біржа, банки, критий ринок, центральний телеграф, пасаж, купецьке зібрання. Як транспортний і діловий центр Хрещатик об'єднав історичні частини -- Старе місто, Поділ, Печерськ. До складу міста увійшли Соломенка, Батиєва гора, Шулявка, Караваєві дачі та інші околиці.Архітектурний вигляд центра Києва визначили споруди відомих архітекторів, з-поміж них -- О. Шілле, В. Ніколаєв, В. Городецький, О. Кобелєв, А. Андрєєв, Л. Бенуа, Ф. Лідваль. Керівну роль виконував академік архітектури В. Ніколаєв (1847-1911). Він брав участь у спорудженні найвизначніших будівель Києва -- Оперного театру, міського музею, будинку колишнього Купецького зібрання (1882; нині -- Київська державна філармонія), ресторану " Лейпціг" на перехресті Володимирської та Прорізної, трапезної Києво-Печерської лаври (1900).Вагомий внесок у будівництво Харкова зробив провідний архітектор О. Бекетов, прибічник класичних стильових норм. Серед його споруд -- бібліотека ім. В. Короленка (1901), Медичне товариство (1912), Комерційний інститут (1914-1916). Загалом О.Бекетов визначив архітектурний вигляд Харкова. Тоді головними вулицями стали Сумська і Пушкінська.

«Руська трійця» (1833—1837 рр.) — галицьке літературне угруповання, очолюване М. Шашкевичем, Я. Головацьким та І. Вагилевичем, що з кінця 1820-х років розпочало на Західних Українських Землях національно-культурне відродження. Члени «Руської трійці» «ходили в народ», записували народні пісні, оповіді, приказки та вислови. Цікаву подорож Галичиною та Буковиною здійснив Я. Головацький. Закарпаттям подорожував І. Вагилевич, який проводив агітаційну роботу серед селян, закликаючи їх боротися за свої права. За це його заарештували і заборонили з'являтися в Закарпатті. Істотною заслугою «Руської трійці» було видання альманаху «Русалка Дністровая» (1837 р.), що, замість язичія, впровадила в Галичині живу народну мову, розпочавши там нову українську літературу.