Ультиматум Раднаркому Центральній Раді

4 грудня по радіотелеграфу в Києві було одержано за підписами Леніна і Троцького “Маніфест до українського народу з ультимативними вимогами до Української Ради”. На початку Маніфесту Раднарком заявив, що він “ще раз підтверджує право на самовизначення за всіма націями… аж до права цих націй відокремитись від Росії”. “Тому ми, Рада Народних Комісарів, - говорилось далі у маніфесті, - визнаємо Народну Українську Республіку, її право зовсім відокремитись від Росії або вступити в договір з Російською республікою про федеративні і тому подібні взаємовідносини між ними. Все, що стосується національних прав і національної незалежності українського народу, ми, Рада Народних Комісарів, визнаємо зараз же, без обмежень і безумовно”. Але, разом із тим, Раднарком обвинуватив Центральну Раду, що вона “веде двозначну буржуазну політику, яка давно виражається в невизнанні Радою Рад і Радянської влади на Україні (між іншим, Рада відмовилась скликати, на вимогу Рад України, крайовий з’їзд українських Рад негайно). Ця двозначна політика, що позбавляє нас можливості визнати Раду як повноважного представника трудящих і експлуатованих мас Української республіки, довела Раду найостаннішим часом до кроків, що означають знищення всякої можливості угоди”. Виходить, що Раднарком прямо втручався у внутрішні справи України, вимагаючи від Центральної Ради передати владу радам і зійти з політичної арени. Водночас Раднарком, продовжуючи диктувати свою волю Центральній Раді, поставив перед нею ультимативні вимоги: 1) відмовитися від спроб дезорганізації загального фронту; 2) не пропускати надалі без згоди верховного головнокомандуючого ніяких військових частин, що прямують на Дон, Урал або в інші місця; 3) сприяти революційним військам в їхній боротьбі з контрреволюційним кадетсько-каледінським повстанням; 4) припинити всі спроби роззброєння радянських полків та робітничої Червоної гвардії на Україні та повернути негайно зброю тим, у кого її було віднято. Раднарком попереджав, що в разі неодержання протягом 48 годин задовільної відповіді він вважатиме, що Центральна Рада знаходиться в стані відкритої війни з радянською владою в Росії і в Україні. 5 грудня Генеральний Секретаріат у відповідь на ультиматум відправив Раднаркому ноту, в якій писав: “Генеральний Секретаріат у заяві народних комісарів про те, що вони визнають Українську Республіку, убачає нещирість або ж суперечність самим собі. Неможливо одночасно визнавати право на самовизначення “аж до відокремлення” і в той же час робити брутальний замах на це право, накидаючи свої форми політичного ладу, як це робить Рада Народних Комісарів Великоросії щодо Народної Української Республіки”. Генеральний Секретаріат відкинув усі спроби Раднаркому втручатися у державні та політичні справи УНР. Так розпочалася перша війна Радянської Росії проти УНР.