Перший Універсал Центральної Ради. Проголошення автономії Ради. Проголошення автономії України

Перший Універсал Центральної Ради, проголошений 10червня В. Винниченком на заключному засіданні Другого Всеукраїнського військового з’їзду, а потім кілька разів прочитаний членами Центральної Ради перед величезними масами на Софійському майдані, називався так: “Універсал Української Центральної Ради до українського народу, на Україні й поза Україною сущого”. В універсалі говорилось: “Народе український! Народе селян, робітників, трудящого люду! Волею своєю ти поставив нас, Українську Центральну Раду, на сторожі прав і вольностей української землі. Твої, народе, виборні люди заявили свою волю так: Хай буде Україна вільною. Не одділяючись від усієї Росії, не розриваючи з державою Російською, хай народ український на своїй землі має право сам порядкувати своїм життям. Хай порядок і лад на Вкраїні дають вибрані вселюдним, рівним, прямим і тайним голосуванням – Всенародні збори (Сейм). Всі закони, що повинні дати той лад, у нас, на Вкраїні, мають право видавати тільки наші Українські збори. Ті ж закони, що мають лад давати по всій Російській державі, повинні видаватися у Всеросійськім парламенті. Ніхто краще нас не може знати, чого нам треба і які закони для нас кращі”. Далі в Універсалі йшлося про те, що Центральна Рада надіслала до Петрограда своїх делегатів, висунувши перед Тимчасовим урядом такі найголовніші вимоги: “щоб Російське правительство прилюдно окремим актом заявило, що воно не стоїть проти національної волі України, проти права нашого народу на автономію; щоб Центральне Російське правительство по всіх справах, що стосуються України, мало при собі нашого комісара по українських справах; щоб місцева власть на Вкраїні була об’єднана одним представником від Центрального Російського правительства, себто, вибраним нами комісаром на Вкраїні; щоб певна частина грошей, які збираються у Центральну казну з нашого народу, була віддана нам, представникам цього народу, на національно-культурні потреби його ”. Оскільки Російський уряд відкинув ці домагання, Центральна Рада закликала народ: “І тепер, народе український, нас приневолено, щоб ми самі творили нашу долю. Ми не можемо допустити край наш на безладдя та занепад. Коли Тимчасове Російське правительство не може дати лад у нас, коли не хоче стати разом із нами до великої роботи, то ми самі повинні взяти її на себе. Це наш обов’язок перед нашим краєм і перед тими народами, що живуть на нашій землі. І через те ми, Українська Центральна Рада, видаємо цей Універсал до всього нашого народу і оповіщаємо: однині самі будемо творити наше життя”. Далі в Універсалі Центральна Рада закликала кожне село, кожну волость, кожну міську або земську управу ввійти з нею в найтісніші організаційні відносини, а українським організаціям пропонувалося прийти до згоди та порозуміння з демократією інших національностей, щоб разом будувати автономію України. Центральна Рада закликала всі українські організації й установи встановити особливий податок для розвитку української справи та пересилати його в її скарбницю. Перший Універсал і проголошення автономії України викликали небачений ентузіазм в українському суспільстві. З сіл і міст, з військових частин із фронтів, флотів і місцевих гарнізонів надсилались численні телеграми та листи, які схвалювали проголошення автономії України, вітали Центральну Раду як найвищий законодавчий орган України.