Ризикова премія трактується як той додатковий прибуток, який потрібний інвестору, щоб покрити збитки, виникнення яких прогнозується при настанні ризикових подій.

Ставка дисконтування з поправкою на ризик – найбільш часто вживаний підхід. Суть його полягає в тому, що до безризикової ставки дисконтування або деякого базового значення потрібно додавати поправку на ризик, при розрахунку критеріїв оцінки інвестиційних проектів використовувати скореговане значення дисконтної ставки.

Формула ставки дисконтування:

, (6.1)

де z – безризикова ставка;

n – кількість факторів ризику, що враховуються під час оцінки проекту;

r_j – премія за очікуваний ризик за кожним фактором.

Величина премії за ризик може визначатися з використанням будь-якого прийнятного для цих цілей методу оцінки ризику, проте найчастіше в цих цілях використовуються статистичні або експертні оцінки.

У рамках цього методу робиться припущення, що ставка дисконту може служити узагальнюючим показником для урахування всіх типів і видів ризиків, які можуть виникнути під час реалізації проекту.

Існує як мінімум два підходи до визначення безризикової ставки:

1. Величина безризикової ставки береться з ринку, тобто є такою, що дорівнює статистично спостережуваному показнику. У ринкових економіках, як правило, це ставка прибутковості за довгостроковими державними облігаціями. Безризиковість пояснюється тим, що фінансування державного боргу здійснюється в пріоритетному порядку з державного бюджету. Орієнтуватися на ці цінні папери потрібно в умовах, коли економіка стабільна, а ринок капіталу достатньо конкурентний.

2. Аналітична оцінка безризикової ставки.

Приклади поправок на ризик:

· Заміщуючі інвестиції – 0-0, 5.

· Нові інвестиції (наприклад, інвестиції в нові потужності з виробництва продуктів, не пов'язаних з основною діяльністю компанії) – 0, 10-0, 15.

· Інвестиції в НДР – 0, 2.

· Інвестиції в НДР, цілі і майбутні результати яких не визначені – 0, 3.

Необхідно додатково підкреслити, що премії за ризиковими чинниками додаються не до звичайної ставки дисконтування, яку трактують як «ціну вибору», а саме до безризикової ставки. Цей метод обліку ризику має чітку логіку: проекти з великим ризиком повинні оцінюватися за більшою ставкою. Велика ставка висуває підвищені вимоги до оцінюваного проекту. Вища норма дисконту враховує меншу вартість (цінність) невизначених майбутніх доходів у порівнянні з детермінованими.