Проблеми екології мікроорганізмів. Мікрофлора води, повітря та грунту.

Мікрофлора води. Вода є середовищем в якому мікроорганізми можуть розмножуватись оскільки у водах завжди міститься та чи інша кількість органічних і мінеральних речовин, що можуть використовуватись для живлення мікробів. Кількість і якісний склад мікрофлори різних природніх джерел води різноманітний. Він залежить, насамперед, від забруднення води. Особливо багатий і різноманітний склад мікробів у стічних водах. Склад і кількість мікробів відкритого водоймища залежить від хімічного складу води, заселеності прибережних районів, пір року ті інших причин. Переважну більшість мікрофлори річок, озер, каналів становить група кокоподібних сапрофітних бактерій (до 80%). Найбільш поширеними представникоми з них є: Micrococus roseus, Micrococus agilis, Micrococus candidus,

А також неспороносні паличкоподібні бактерії: Pseudomonas flourescens, Bacterium Violaceum, Clostridium perfingers.

Залежно від ступеня забрудненості водойм можуть знаходитись і печний час зберігати свою життєдіяльність патогенні мікроби. Наприклад, у відкритих водоймах і у проточній воді збудник дезинтерії може знаходитись від кількох днів до кількох місяців, а холерний вібріон – до 3 місяців.

За кількістю мікроорганізмів, що живуть у воді, водойми поділяють на такі зони:

1. Олігсапробна зона. Число бактерій у 1 мл складає сотні тисяч, кількість кишкової палички незначна. Це зона помірного забруднення, в ній відбувається дальша мінералізація органічних речовин. Колі–титр – від 0, 05 до 1.

2. Полісапробна зона. Вода у цій зоні дуже забруднена, бідні на кисень і багата на органічні сполуки. Кількість бактерій в 1 мл складає 1млн і більше, багато кишкової палички і анаеробних бактерій, які зумовлюють процеси гниття і бродіння. Колі–титр тут від 0, 005 – до 0, 001.

Ступінь бактеріологічної забрудненостіводи оцінюють за такими показниками: колі–титром і колі–індексом. Найменша кількість води (мл) в якій виявляють хоча б одну клітину E. coli, називається колі–титром. Колі–індекс – кількість клітин E. сoli, виявлених у 1 л води.

Питна вода добра тоді, коли колі–титр дорівнює 300–330 мл, а колі–індекс – 2–3.

Мікрофлора повітря Потрапляють туди вони з грунту разом з пилом, а також з дрібними крапельеами води, які здуваються з водної поверхні та іншими шляхами. З пилинками мікроби потрапляють навіть в нижні шари стратосфери. Чим більше забруднюватиметься повітря пилом, димом, кіптявою, тим більше в ньому мікроорганізмів.

Найчастіше в повітря потрапляють спори Bacillus i Clostriolium, конідії грибів, шматки міцелію, цисти найпростіших і одноклітинних водоростей, пилок рослин, різні мікрококи і сарцини. Bacillus subtitius, Bacilus megaterium, Bacilus cereus, актиноліцети, цвілеві та дріжджові гриби та інше. Кількісний та якісний склад мікрофлори повітря в основному залежить від пори року, погоди, місця збору, швидкості й напряму вітру, густоти населення.

Найбільша кількість мікроорганізмів у повітрі спостерігається над великими промисловими містами, менша – над сільською місцевістю, найменша – над морями, льодяними полями, горами і лісами.

У лісах, особливо хвойних, мікробів дуже мало, бо на них згубно впливають леткі речовини – фітонциди. З віддаленням від населених пунктів кількість мікробів у повітрі постійно зменшується.

Велике значення для зменшення кількості мікробів у повітрі мають зелені насадження, оскільки рослини не тільки виділяють фітонциди, а завдяки листковій поверхні мають значну пилозатримуючу здатність.

Потрапляють мікроорганізми у повітря не тільки з пилом, а й з крапильками слини й слизу, які виділяє людина при кашлі, чханні, під час сміху або розмови. Через повітря можуть передаватись збудники грипу, корі, дифтерії, стафілококових, стрептококових і менінгококових захворювань, ангін, туберкульозу та ін.

Своєчасне побілення, щоденне влоге прибирання приміщень, систематична вентиляція зменшують кількість мікроорганізмів у повітрі. В окремих випадках для очищення повітря застосовують дезінфекцію такими антисептиками, як технічна молочна кислота і триетиленгліколь.

Санітарний показник – наявність стафілококав(стафілокок золотистий), зелених стрептококів.

Показник епідеміологічної небезпеки – гемологічниі стрептококи і стафілококи.