Регіональні осередки народних промислів в Україні. Ткацтво, килимарство, вишивка.

Осередки народних промислів по всій території України акумулюють значний потенціал для розвитку культурного туризму. Адже, багато з регіонів, на територіях яких існували осередки, зберегли й донині свою стилістику, свій художньо-декоративний образ, свою колористику і своє формоутворення.

Народні художні промисли Закарпаття – вишивання, ткацтво, різьбярство, декоративний розпис, ковальство, лозоплетіння та художня обробка шкіри – завжди були невід’ємною складовою культури й увібрали в себе риси, притаманні окремим етнографічним регіонам.

Місто Львів багате мистецькими традиціями. Народне мистецтво репрезентують музеї: етнографії та художнього промислу, народної архітектури та побуту, українського мистецтва.

Своїми народними ремеслами славетна й Полтавщина. Вишивання, килимарство, ткацтво, писанкарство, лозоплетіння, гончарство, ковальство обробка дерева та металу – місцеві ремесла, котрі сягають витоками в глибину століть.Популярним центром культурно-мистецького життя і туризму є смт Опішне Зіньківського району Полтавської області – столиця українського гончарства. Опішненська кераміка – це своєрідний етнічний символ української культури.

Одним із значних осередків української фольклорної культури, що здавна славився своєрідним мистецтвом розпису, є село Петриківка Царичанського району Дніпропетровської області.

Для багатьох людей Петриківка є центром української культури, втіленням фольклорного мистецтва України. Незвичайний петриківський орнамент виник у ХVІІ столітті на основі самобутнього запорізького декоративного мистецтва. Характерною рисою творчості петриківських народних митців є використання для декоративного оздоблення рослинно-квіткового орнаменту.

61. Формування української національної само тотожності. Виникненню й поширенню української національної самосвідомості сприяло багато факторів суспільно-політичного і культурно-освітнього характеру. Зокрема, наприкінці XVIII ст. імпульс цьому процесові дав ряд найважливіших політичних подій, що мали загальноукраїнське і загальноросійське значення. Важливе місце в пробудженні національної самосвідомості українців належить творчості першого класика вітчизняної літератури й драматургії І.П. Котляревського (1769—1838 pp.). Його перелицьована " Енеїда", без волі автора видрукувана 1798 p., була першою книжкою, яка надзвичайно високо підняла в очах українського громадянства народне українське слово. Своїми ж образами минулої козацької слави і сучасного гіркого селянського життя вона сприяла зацікавленню ними широких кіл української інтелігенції.

Крім формальної сторони — літературного друкованого слова, писаного народною мовою, до того ж незвичайно легкою, вільною і культурною, — поема містила в собі справді дорогоцінний зміст. З-за жартівливої форми талановитої пародії, що описувала нібито троянських гультіпак, проглядали інші образи й спомини. Українські козаки також часто блукали світами, не знаходячи собі притулку — й гіркі гадки мусили наводити спомини, що викликались цим оповіданням нібито про троянських бурлак. З-поза веселих і часом грубуватих жартів і глузувань поставали образи " вічної пам'яті Гетьманщини". Поставало народне життя, змальоване з великою любов'ю і знанням, пробуджувались зацікавленість і співчуття до його проблем.

Славнозвісна " Енеїда" започаткувала нову українську літературу й відіграла величезну роль в усвідомленні себе українцями національно індиферентних людей.