Фінансова тактика підприємства. Тактичні цілі і завдання фінансового менеджменту.

Фінансова тактика підприємства — конкретні фінансові прийоми і методи, які застосовує підприємство для вирішення стратегічних завдань. Завдання тактики фінансового менеджменту — вибір найбільш оптимального рішення і найбільш привабливих у конкретній господарській ситуації інструментів фінансового управління.

Тактичні цілі і завдання фінансового менеджменту:

— забезпечення відшкодування поточних витрат за рахунок отриманих доходів підприємства;

— регулювання розміру поточних грошових виплат підприємства;

— ефективне використання наявних фінансових ресурсів підприємства;

— оптимізація руху грошових потоків підприємства;

— забезпечення ліквідності балансу підприємства;

— підвищення ділової активності підприємства;

— зміцнення фінансової стійкості підприємства;

— підвищення платоспроможності підприємства тощо.

Тактика фінансового менеджменту є формою деталізації фінансової стратегії і формується відповідно до визначених раніше стратегічних цілей підприємства. При цьому розрізняють стратегічний і оперативно-тактичний фінансовий менеджмент.

56.Принципи фінансового менеджменту.

До основних принципів фінансового менеджменту належать такі

1. Інтегрування із загальною системою управління підприємством. Фінансовий менеджмент тісно взаємодіє з іншими видами функціонального менеджменту (виробничим менеджментом, інноваційним менеджментом, менеджментом персоналу), оскільки прийняте управлінське рішення в будь-якій сфері діяльності підприємства впливає на формування грошових потоків і фінансові результати. Відповідно фінансовий менеджмент перебуває під впливом таких загальних принципів управління, як планування, цільова спрямованість, варіативність тощо.

2. Комплексний характер формування управлінських рішень. Фінансовий менеджмент є комплексною системою управління, яка забезпечує розробку взаємозалежних управлінських рішень, кожне з яких вносить свою частку в загальну результативність фінансової діяльності підприємства.

3. Плановість і системність у розробленні управлінських рішень — це планування матеріальних і фінансових ресурсів з метою забезпечення їх збалансованості, системність у розробці стратегії і тактики фінансового менеджменту.

4. Високий динамізм фінансового управління, який враховує зміни факторів зовнішнього середовища, ресурсного потенціалу, форм організації фінансової та виробничої діяльності, фінансового стану підприємства, кон'юнктури фінансового ринку.

5. Варіативність підходів до розроблення окремих управлінських рішень полягає у прогнозуванні варіантів фінансового розвитку підприємства, пошуку та обгрунтуванні альтернативних фінансових рішень.

6. Орієнтованість на стратегічні цілі розвитку підприємства —- це орієнтація на стратегію довгострокового розвитку підприємства, досягнення стратегічної мети, забезпечення стабільного економічного розвитку в перспективі.

57.Функції фінансового менеджменту.

Функції суб'єкта фінансового менеджменту — види управлінської діяльності, спрямовані на досягнення цілей та вирішення завдань фінансового управління підприємства.

Функція планування у фінансовому менеджменті є основою прийняття фінансових рішень. З одного боку, фінансове планування — комплекс заходів з розробки планових завдань і їх реалізації на практиці, з іншого — діяльність із формування і затвердження фінансових планів за основними напрямами фінансової діяльності підприємства. В основу фінансового планування покладено розроблену фінансову стратегію підприємства, що конкретизується на кожному етапі його розвитку.

Прогнозування у фінансовому менеджменті — розроблення можливих напрямів фінансової діяльності підприємства на тривалу перспективу, прогнозу змін його фінансового стану. Якщо мета планування — втілити у життя заплановані заходи, то для прогнозування характерним є передбачення відповідних змін фінансового розвитку підприємства.

Організація полягає у створенні органів управління, побудові структури апарату управління, підрозділів фінансової служби, встановленні взаємозв'язків між ними, розподілі обов'язків і повноважень. Координація у фінансовому менеджменті — узгодженість робіт усіх ланок системи управління, апарату управління і фахівців, єдність відносин між ними.

Регулювання у фінансовому менеджменті охоплює комплекс поточних заходів, що забезпечують фінансову стійкість підприємства в разі виникнення відхилення фактичних результатів від планових завдань, заданих параметрів, норм і нормативів.

Мотивація як функція фінансового менеджменту передбачає спонукання і стимулювання працівників фінансової служби до ефективної та продуктивної роботи з метою виконання поставлених завдань фінансового розвитку підприємства.

Контроль у фінансовому менеджменті — це перевірка організації фінансової роботи та виконання фінансових планів, виявлення відхилень від плану та своєчасне внесення корективів.

Контрольна функція фінансового менеджменту реалізується за такими напрямами:

— контроль за формуванням фінансових ресурсів в обсязі, достатньому для задоволення потреб соціально-економічного розвитку підприємства;

— контроль за ефективним і раціональним використанням фінансових ресурсів підприємства;

— контроль за рівнем самофінансування, платоспроможності й рентабельності підприємства.

58.Механізм фінансового менеджменту, його сутність та складові.

Механізм фінансового менеджменту — цілісна, взаємопов'язана та взаємодіюча система рівнів, систем забезпечення, методів, важелів та інструментів розроблення, прийняття та реалізації управлінських рішень з питань фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Важливо підкреслити, що механізм фінансового менеджменту є не лише сумою його складових, а й цілісною системою, адекватною певному рівню, де всі складові взаємопов'язані, взаємодіють і перебувають у процесі розвитку та удосконалення (рис. 15.8).

У механізмі фінансового менеджменту розрізняють рівні:

1) міжнародний (механізм фінансового менеджменту транснаціональних корпорацій);

2) національний (стосується механізму фінансового менеджменту суб'єктів господарювання в межах фінансової системи національної держави, особливості якого зумовлені національною законодавчо-нормативною базою, зокрема національними стандартами обліку і звітності, законами про оподаткування та ін.);

3) ринковий (особливості фінансового менеджменту, зумовлені впливом ринкових регуляторів та механізмів, залежать від стану ринків, зміни кон'юнктури товарних та фінансових ринків);

4) галузевий (на механізм фінансового менеджменту впливає законодавчо-нормативна база, що регламентує діяльність суб'єктів господарювання певної галузі);

б) відомчий (кожне відомство, його суб'єкти керуються у своїй роботі відомчою нормативно-методичною базою);

Рис. 15.8. Складові механізму фінансового менеджменту

6) внутрішній (специфіка механізму фінансового менеджменту на цьому рівні визначена в статуті та внутрішніх положеннях суб'єкта господарювання).

Важливою складовою механізму фінансового менеджменту є системи забезпечення, до складу яких входять:

— система організаційного забезпечення;

— система інформаційного забезпечення;

— система кадрового забезпечення;

— система технічного забезпечення;

— програмне забезпечення;

— фінансове забезпечення.

Кожна з перерахованих систем забезпечення є важливим компонентом механізмів підготовки, прийняття та реалізації фінансових рішень. Важлива не тільки їхня наявність, а й дотримання за її формування та функціонування вимоги ефективності системи.

Система організаційного забезпечення — взаємопов'язана система внутрішніх підрозділів, служб, керівників суб'єкта господарювання, які уповноважені здійснювати підготовку та прийняття фінансових рішень, несуть відповідальність за їх здійснення і результати фінансово-господарської діяльності, досягнення мети та реалізації завдань фінансового менеджменту.

Система організаційного забезпечення фінансового менеджменту залежить від таких чинників:

— величини суб'єкта господарювання;

— організаційно-правового типу господарювання;

— галузі;

— форми власності;

— структури управління;

— національних традицій;

— культури та етики управління;

— професійного рівня персоналу.

Щодо переліку чинників, що впливають на особливості системи організаційного забезпечення, у вітчизняній практиці зустрічаються різні їх варіанта. Щодо побудови систем організаційного забезпечення прийнято виокремлювати такі принципи:

— ієрархічний;

— функціональний;

— змішаний.

Цим принципам відповідають створювані суб'єктами господарювання системи організаційного забезпечення, що мають свої особливості та відмінності.

Із середини XX ст. у системах організаційного забезпечення фінансового менеджменту багатьох корпорацій виокремились такі підрозділи, як казначейство та бухгалтерія. Спільними завданнями обох служб було оперативне, поточне управління, фінансове регулювання, аналіз, планування та розробка фінансової стратегії, політики і тактики. Головними завданнями казначейської служби стало управління грошовими потоками, портфелем цінних паперів, фінансовими ризиками, капіталом, робота з фінансовими посередниками.

Бухгалтерія відповідає за облік, антикризове фінансове управління, звітність та здійснює управління доходами, витратами, прибутком, податками, займається бюджетуванням, контролем та внутрішнім аудитом.

Елементами системи організаційного забезпечення фінансового менеджменту е:

— структура (служби, підрозділи, виконавці);

— ієрархія, субординація, координація;

— комунікаційні зв'язки;

— централізація та децентралізація управління;

— функції, їх розмежування;

— обов'язки, права, відповідальність;

— підзвітність, підконтрольність;

— оцінка професіоналізму;

—- оцінка якості та ефективності управління;

— оцінка креативності, оригінальності;

— оцінка інноваційності прийнятих рішень.

Особливістю сучасного стану розвитку та функціонування корпоративного сектору в економічних системах країн з розвинутою ринковою економікою є інтегрованість організаційного забезпечення фінансового менеджменту в органах корпоративного управління.

Система інформаційного забезпечення — система безперервного та цілеспрямованого підбору інформаційних показників, здійснення планових, звітних, аналітичних розрахунків, необхідних для підготовки, прийняття та реалізації фінансових рішень суб'єкта господарювання.

Формування та використання інформаційної бази суб'єкта господарювання значною мірою впливає як на ефективність фінансового менеджменту та управління окремими його об'єктами, так і на ефективність корпоративного управління, реалізацію місії та стратегії бізнесу.

Інформаційне забезпечення створює основу для здійснення функцій фінансового менеджменту відносно об'єкта та суб'єкта, є необхідною умовою підготовки фінансових рішень, їх оцінки та прийняття.

Система інформаційного забезпечення складається:

— із зовнішньої інформаційної бази;

— внутрішньої інформаційної бази.

Зовнішня інформаційна база формується шляхом цілеспрямованого підбору показників, зокрема:

— розвитку світового господарства;

— розвитку держави;

— розвитку регіону, території;

— галузі, виду економічної діяльності;

— діяльності, стану та перспектив розвитку конкурентів;

— стану та перспектив розвитку контрагентів;

— кон'юнктури фінансового ринку.

Внутрішня інформаційна база суб'єкта господарювання включає:

1) прогнозні, планові показники;

2) дані обліку;

3) звітність та звітні показники;

4) експертні оцінки;

б) дані внутрішнього аудиту та контролю.

Серед необхідної для підготовки та реалізації фінансових рішень інформації виокремлюють такі види:

1) законодавча, нормативна, методична, інструктивна;

2) планово-прогнозна; 8) звітна;

4) аналітична;

5) довідкова;

6) експертні оцінки.

Особливе значення у фінансовому менеджменті має інформація, яка є результатом діяльності виконавців, служб та підрозділів фінансової служби суб'єкта господарювання. Якість прогнозних та планових показників, своєчасність, реальність, повнота оперативних та звітних даних, аналітичні розрахунки, оцінка відхилень фактичних показників від планових, прогнозних, результати внутрішнього контролю дають підстави для належного своєчасно* го реагування на зміни, зниження ризиків, уникнення загроз.

Система кадрового забезпечення — система відбору, навчання, атестації працівників фінансової служби суб'єкта господарювання.

Важливою умовою ефективного фінансового менеджменту є робота з персоналом, до якої належать комплекс робіт з відбору, анкетування, стажування майбутніх працівників та визначення вимог до їх кваліфікаційного рівня, досвіду роботи, вміння працювати в команді, людських якостей, культурного рівня та морально-етичних якостей. Важливими компонентами успіху є формування корпоративної культури, визначення правил поведінки, кодексу честі фінансового менеджера, запровадження системи безперервного навчання, підвищення кваліфікації фінансових менеджерів, використання теорій ігор, ситуаційних вправ та ін.

Фінансове забезпечення передбачає визначення обсягу фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення формування та функціонування всіх систем механізму фінансового менеджменту суб'єкта господарювання, їх використання, своєчасне реагування на зміни внутрішнього та зовнішнього середовища, оцінку якості та ефективності.

До складу механізму фінансового менеджменту належать такі методи:

— формування інформаційної бази;

— фінансове планування;

— фінансове прогнозування;

— бюджетування;

— фінансовий аналіз;

— оцінка інвестиційних проектів;

— оцінка ризиків;

— оптимізація;

— фінансове регулювання;

— амортизація, хеджування, рангування, диверсифікація.

У практиці фінансового менеджменту широко використосовуються важелі, зокрема відомий в управлінні капіталом фінансовий важіль та розрахунки його рівня, сили та ефекту, використання їхніх розрахунків для прийняття фінансових рішень. В операційному аналізі застосовується поняття операційного важеля, розраховуються його коефіцієнт та сила.

Важелями як складовими механізму фінансового менеджменту є проценти, дисконти, ліцензії, сертифікати, стандарти, дивіденди, податки.

До інструментів фінансового менеджменту належать ставки податків, та* рифи зборів, ціни, тарифи, пільги, санкції, стимули, дивіденди, фінансові по* казники та фінансові коефіцієнти.

Необхідними компонентами механізму фінансового менеджменту є технічне (ШС, мережі) та програмне забезпечення. Сучасні вимоги до роботи з персоналом, формування та використання інформаційної бази, здійснення комунікаційних зв'язків, інформаційних потоків, моделювання, прогнозування, бюджетування фінансових розрахунків можуть бути виконані лише за умови наявності сучасних технічних засобів, оргтехніки, мереж та програм продукту.

59.Сутність та функції міжнародних фінансів.

Міжнародні фінанси — одна з основних форм міжнародних економічних відносин, функціонування і розвиток яких пов'язані з існуванням та обслуговуванням усього комплексу міжнародних зв'язків. Сучасне розуміння сутності міжнародних фінансів значно ширше, ніж розгляд лише міжнародних валютно-фінансових відносин чи функціонального призначення міжнародних фінансових інституцій або міжнародного перерозподілу фінансових ресурсів через світовий фінансовий ринок. Це визначає необхідність інтегрованого підходу до висвітлення цього питання, основу якого становить аналіз взаємодії багатьох елементів світової фінансової архітектури, які прямо чи опосередковано пов'язані з рухом глобальних валютно-фінансових потоків. Логіка викладу передбачає з'ясування сутності міжнародних фінансів як багатоаспектного поняття, розкриття основних категорій міжнародних фінансів, перехід від загальних питань концептуального характеру до конкретних механізмів і технологій вироблення й прийняття раціональних фінансових, економічних і політичних рішень на глобальному рівні.

Зважаючи на те, що за визначенням Дж. Менвіла Херріса міжнародні фінанси —- економічна сукупність часу і невизначеності щодо рішень, які стосуються декількох різних країн з урахуванням того, що кожна суверенна держава має власну валюту, закони бізнесу і політичні системи, то контрольна функція фінансів у цьому випадку є свого роду інтегрованим поняттям, що передбачає:

— валютний контроль (забезпечення дотримання валютного законодавства, недопущення незаконного відпливу (" втечі") капіталу, контроль за валютними позиціями банків, обов'язкове декларування зарубіжних авуарів і т. ін.);

— митний контроль (процедури з попередження та виявлення порушення митних правил, а також контроль за правомірністю застосування тарифних і нетарифних правил та механізмів захисту національних економічних інтересів в умовах лібералізації світової торгівлі товарами і послугами);

— податковий контроль (здійснення ефективного і дієвого контролю за дотриманням податкового законодавства у сфері міжнародних відносин, уникнення випадків незаконного ухилення від сплати податків);

— адміністративний контроль (встановлення валютних обмежень: ліцензування валютних операцій (є навіть повна заборона певних валютних операцій), обов'язкові повернення та продаж валютної виручки чи її частини експортерами-резидентами через центральний чи уповноважений банк, який має валютну ліцензію, обмеження на продаж іноземної валюти імпортерам, обмеження строків платежів за експортом та імпортом товарів і строків надходження імпортних товарів у разі здійснення попередньої оплати);

— інституційний контроль у сфері міжнародних фінансових відносин (контроль з боку міжнародних інституцій: Світова організація торгівлі (СОТ), Міжнародний валютний фонд (МВФ), Група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням " брудних грошей" (ФАТФ), Базельський комітет банківського нагляду, Європейський центральний банк, міжнародні банки тощо).

60.Поняття світового фінансового ринку, передумови його виникнення.

Найпотужнішою складовою у системі міжнародного перерозподілу фінансових ресурсів і капіталу, як за масштабністю операцій, так і багато канальністю руху фінансових потоків, є світовий фінансовий ринок. Цей глобальний механізм, що забезпечує переливання грошово-кредитних ресурсів між країнами, регіонами, галузями та окремими суб'єктами бізнесу, збалансовує світовий попит і пропозицію на капітал (рис. 16.1).

Отже, з функціонального погляду, світовий фінансовий ринок — система ринкових відносин, що забезпечує акумуляцію та перерозподіл світових фінансових потоків і міжнародних потоків капіталу.

Світовий фінансовий ринок виник на основі інтеграційних процесів між національними фінансовими ринками. Інтеграція фінансових ринків окремих країн розпочалася приблизно в середині 60-х років XX ст. Активізація міжнародних потоків капіталу та конкуренція щодо його залучення сприяли зміцненню зв'язків, розширенню контактів між національними фінансовими рив ками, їх динамічному розвитку і взаємозалежності, що прогресує. Згодом, з початку 80-х років XX ст., відбувається реструктуризація фінансового ринку під впливом процесів лібералізації, транснаціоналізації й глобалізації, у результаті чого зростає централізація і концентрація капіталу, особливо банківського. З середини 90-х років XX ст. відбувається модифікація світового фінансового ринку під впливом наростаючих процесів фінансової консолідації та розвитку інноваційних фінансових послуг, упровадження інформаційних технологій у банківській і фінансовій сферах, що дало значний поштовх глобалізації фінансових ринків. Таким чином, об'єктивною основою становлення і розвитку світового фінансового ринку стали: розвиток міжнародного поділу праці, інтернаціоналізація суспільного виробництва, концентрація і централізація фінансового капіталу, консолідація фінансових інституцій та інформаційна революція.

З інституціонального погляду, світовий фінансовий ринок — сукупність фінансово-кредитних інституцій (банків, спеціалізованих фінансово-кредитних установ, фондових бірж), які виконують посередницькі функції у перерозподілі фінансових активів між кредиторами та позичальниками, продавцями та покупцями фінансових ресурсів, забезпечують рух світових фінансових потоків

За рівнем організації і функціонування світовий фінансовий ринок об'єднує національні фінансові ринки країн та міжнародний фінансовий ринок, що відрізняються як умовами емісії, так і механізмом обігу фінансових активів.

61.Міжнародні валютні ринки. Міжнародний ринок боргових зобов'язань.

Міжнародний ринок боргових зобов'язань — сфера обігу боргових зобов'язань, що гарантують кредиторові право стягувати борг із боржника. З ін-ституційного погляду, міжнародний ринок кредитних ресурсів — сукупність установ і організацій, за допомогою яких здійснюється рух позикового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин. Кредиторами є приватні банки, фірми, небанківські фінансові інститути. Джерела міжнародного кредиту такі:

— тимчасово вивільнена у підприємств у процесі кругообігу частина капіталу в грошовій формі;

— грошові накопичення держави, мобілізовані банками;

—- грошові заощадження населення, мобілізовані банками.

43. Міжнародний ринок боргових цінних паперів. Види облігацій.

44. Міжнародні ринки титулів (або прав) власності.

45. Поняття капіталізації ринку цінних паперів.

46. Міжнародні ринки похідних фінансових інструментів (деривативів). Види деривативів.

47. Фінанси міжнародних організацій: ООН.

48. Фінанси міжнародних організацій: ЄС.

49. Міжнародні фінансові інституції: Міжнародний валютний фонд.

50. Міжнародні фінансові інституції: група Світового банку.

51. Форми міжнародних розрахунків.

52. Поняття, передумови виникнення і рівні економічної безпеки.

53. Поняття і класифікація національних економічних інтересів.

54. Поняття і класифікація загроз економічній безпеці держави.

55. Поняття індикаторів економічної безпеки і їх граничних значень.

56. Поняття фінансової безпеки. Внутрішній та зовнішній аспекти фінансової безпеки.

57. Бюджетна і податкова безпека держави.

58. Боргова безпека держави і фінансова безпека банківської системи.

59. Валютна і грошово-кредитна безпека держави.

60. Інвестиційна безпека і фінансова безпека фондового ринку.

61. Фінансова безпека страхового ринку і фінансова безпека людини.

62. Фінансова безпека підприємства, регіону і міжнародна фінансова безпека.

82.Механізм та системи забезпечення фінансової безпеки держави.

Механізм забезпечення фінансової безпеки має реалізовуватися на основі розробки відповідних наукової теорії, концепції, стратегії і тактики, проведення адекватної фінансової політики, визначення об'єктів, наявності необхідних інститутів забезпечення безпеки (суб'єктів), визначення та конкретизації інтересів, систематизації загроз, застосування засобів, способів і методів забезпечення безпеки (рис. 17.4).

63. Об’єкти і суб’єкти фінансової безпеки.

84.Загальна характеристика індикаторів бюджетної безпеки.

№ з/п Індикатор, одиниця виміру Порогове значення 1. Бюджетна безпека

1.1 Рівень перерозподілу ВВП через зведений бюджет (без урахування доходів Пенсійного фонду), % 1 Не більше ЗО

1.2 Відношення дефіциту, профіциту державного бюджету до ВВП, % Не більше ЗО

1.3 Покриття дефіциту зведеного бюджету за рахунок зовнішніх запозичень, % Не більше ЗО

1.4 Відношення дефіциту, профіциту торговельного балансу до загального обсягу зовнішньої торгівлі, % Не більше 5

1.5 Обсяг трансфертів з державного бюджету, % до ВВП Не більше 15

1.6 Амплітуда коливань бюджетних видатків на одну особу між регіонами України, % Не більше ЗО

85.Загальна характеристика індикаторів безпеки грошового ринку.

Безпека грошового ринку та інфляційних процесів

2.1 Відношення обсягу грошового агрегату МЗ до ВВП (рівень монетизації), % Не більше 50

2.2 Відношення ВВП до обсягу грошового агрегату М2 (швидкість обігу), кількість обертів Не більше 2

2.3 Обсяг готівки, % до ВВП Не більше 4

2.4 Рівень інфляції (до грудня попереднього року), % Не більше 107

2.5 Частка довгострокових кредитів у загальному обсязі кредитів, наданих банківськими установами, % Не менше ЗО

2.6 Рівень середньої процентної ставки кредитів банківських установ відносно інфляції, % Не більше 5

86.Загальна характеристика індикаторів валютної безпеки.

3. Валютна безпека

8.1 Темп зміни індексу офіційного курсу гривні до дол. США до показників попереднього періоду, % Не більше 6 3.2 ] і Відношення обсягів депозитів в іноземній валюті до загаль- ] іих обсягів депозитів (рівень доларизації), % Не більше 25

3.3 1 балові міжнародні резерви України, місяці імпорту le менше

3 4. Боргова безпека

4.1 І відношення загального обсягу державного боргу до ВВП, % І Іе більше 55

4.2 І відношення загального обсягу зовнішнього боргу до ВВП, % І Іе більше 25

4.3 Р івень зовнішньої заборгованості на одну особу, дол. США І [е більше 200

8Загальна характеристика індикаторів боргової безпеки.

88.Загальна характеристика індикаторів безпеки страхового ринку.

5. Безпека страхового ринку

5.1 Показник проникнення страхування (страхові премії до ВВП), % 8-12

5.2 Показник щільності страхування (страхові премії на одну особу), дол. СІЛА Не менше 140

5.3 Частка довгострокового страхування у загальному обсязі зібраних страхових премій, % Не менше ЗО

5.4 Рівень страхових виплат, % Не менше ЗО

5.5 Частка премій, що належать перестраховикам-нерезидентам, % Не більше 25

5.6 Частка сукупного обсягу статутних капіталів страхових компаній, що належать нерезидентам у загальному їх обсязі, % Не більше ЗО

89.Загальна характеристика індикаторів безпеки фондового ринку.

Безпека фондового ринку

6.1 Відношення обсягу номінальної капіталізації ринку акцій до ВВП, % 60—90

6.3 Дохідність облігацій внутрішньої державної позики, % 3—4

6.3 Частка покриття державними цінними паперами внутрішнього державного боргу, % Не більше 80 90. Загальна характеристика індикаторів банківської безпеки.

Банківська безпека

7.1 Частка іноземного банківського капіталу у загальному обсязі банківського капіталу, % Не більше 30

7.2 Обсяг кредитування банками реального сектору економіки, % до ВВП Не менше ЗО

91.Сучасні риси фінансових систем країн з розвиненою ринковою економікою.

92.Фінансова система Сполучених Штатів Америки.