Зона лісостепу

Лісостепова фізико-географічна зона займає 178 тис. км2, що становить близько 31, 5 % території держави, і простягається від зони широколистих лісів до західних відрогів Середньоросійської височини. Північна межа лісостепу збігається з південним краєм зони мішаних лісів, а південна починається на

заході у районі Котовська, проходить через Первомайськ — Кіровоград - Кременчук - Красноград - Вовчанськ. Із заходу на схід зона простягається на 800 км, а з півночі на південь - від 200 км, на заході до 300-500 км у східній частині.

Рельєф території лісостепової зони зазвичай залежить від типів тектонічних структур, які лежать в основі. Придніпровська височина пов’язана з Українським кристалічним щитом. Придніпровська низовина лежить на Дніпровсько- Донецькій западині. Західні відроги Середньоросійської височини відповідають схилу Воронезького кристалічного масиву. На південному заході зона лісостепу охоплює частину території Волино-Подільської плити, на якій розкинулася південно-східна частина Подільської височини, що продовжується в межах західного схилу кристалічного щита. Поверхня території зони, особливо у придністровській частині Поділля і східній частині Придніпровської височини, розчленована глибокими річковими долинами, ярами та балками. Вздовж берегів цих ерозійних форм на поверхню часто виходять граніти, іноді - вапняки і пісковики, утворюючи скелі.

Кліматичний режим лісостепу характеризується збільшенням континентальності клімату в східному напрямку. Зима тут коротша і м’якша, ніж на Поліссі, літо довше і тепліше. Сніг лежить близько трьох місяців. Середня температура січня на заході становить -5 °С, на сході —7 °С, температура липня — відповідно +19 °С і +20, 5 °С. Річна сума опадів на заході - 650 мм, на сході - до 550 мм. Це майже стільки, як на Поліссі, але випаровуваність тут більша і становить 600-750 мм. Коефіцієнт зволоження території за величиною

дещо менший за одиницю. Зволоження дуже нерівномірне як упродовж року, так і має помітні відмінності по роках (чергуються вологі та посушливі роки, а тому в лісостеповій зоні доцільно використовувати зрошувальні системи).

Річкова система лісостепу добре розвинута. У його західній частині, в місцях виходів кристалічних порід річки мають швидку течію, долини їх вузькі, скелясті і глибокі. Найбільшими з них є Дністер з Мурафою, Південний Буг із Собом та Синюхою. Дніпро та його ліві притоки (Сула, Псел, Ворскла) мають повільну течію, береги приток низькі, долини широкі. Типове явище зони - водна ерозія. Живлення річок переважно снігове іа дощове.

Найпоширенішими з ґрунтів є чорноземи типові та чорноземи опідзолені. Чорноземи сформувалися на вирівняних поверхнях Придніпровської височини та на Придніпровській низовині. Чорноземи опідзолені розкинулися на Правобережжі Дніпра. Для Подільської височини, вершинних поверхонь Придніпровської височини, північної частини у межах зони Придніпровської низовини характерні також сірі лісові ґрунти. На давніх терасах і зниженнях поширені лучно-чорноземні ґрунти. До природної рослинності зони входять лісові і степові види. Лісотвірними породами зони є листяні дерева - дуб звичайний, дуб скельний, бук лісовий, клен, липа.

Ліси ростуть здебільшого у долинах річок та широких балках. Нерідко вони виходять на вододіли й простягаються вздовж них вузькою смугою. Тут переважають діброви і грабові гаї. У заплавах річок ростуть дуб, береста і верба. На піщаних берегах Південного Бугу, Дніпра ростуть соснові ліси. У середньому лісами вкрито близько 10 % території лісостепу. Що далі на південь, то частіше зустрічається степова рослинність.

За природними особливостями лісостепову зону поділяють на три фізико- географічні краї: Подільсько-Придніпровський лісостеповий, Лівобережно- Дніпровський лісостеповий, Середньоросійський лісостеповий. Три краї, своєю чергою, поділяють на 14 фізико-географічних областей. Основними видами ландшафтів є лісостепові височинні розчленовані, лісо- і лучностепові низовинні, лісостепові борові та ін.

Лісостеп - регіон інтенсивного сільськогосподарського виробництва (розораність - 75-85 % від усієї площі) і розвинутої промисловості. Основним природним процесом, несприятливим для сільського господарства, є ерозія ґрунтів, яка зумовила утворення густої сітки ярів. Вони знижують рівень ґрунтових вод, що призводить до надмірного висушування ґрунту і зниження врожайності сільськогосподарських культур.

Найважливішими природно-заповідними об’єктами лісостепу є Канівський, “Михайлівська цілина” (ділянка степу в лісостеповій зоні) природні заповідники, заказники, пам’ятки природи та ін.