Принципи кредитування. Гроші – це специфічний товар, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто є загальним еквівалентом.

Гроші – це специфічний товар, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто є загальним еквівалентом.

Грошовим ринком зазвичай називають особливий сектор ринку, на якому здійснюється купівля або продаж грошей, як специфічного товару і формуються попит, пропозиція та ціна на цей товар.

На перший погляд може скластися враження, що купівля-продаж грошей, а отже і особливий грошовий ринок, - це нонсенс, оскільки гроші слугують загальним еквівалентом і обмінювати їх на гроші немає сенсу. Якщо ж їх купувати-продавати у формі обміну на звичайні товари, то для цього окремий ринок не потрібний, бо такий обмін систематично здійснюється на звичайних товарних ринках. Проте гроші тут не є цільовим об’єктом ринкових відносин. При покупці товару гроші виконують допоміжну роль. Тому такі ринки справедливо називати товарними а не грошовими

Передача грошей від одного суб’єкта грошового ринку до іншого набуває сенсу лише тоді, коли у одного з них вони є вільними і немає потреби їх витрачати на купівлю матеріальних благ, а іншого їх немає взагалі і немає матеріальних благ, від продажу яких потрібні гроші можна одержати. Здійснюється така передача або у формі прямої позички під зобов’язання повернути кошти у встановлений строк, або у формі купівлі особливих фінансових інструментів (облігацій, акцій, векселів, депозитних сертифікатів тощо.) таку передачу грошей лише умовно можна назвати купівлею чи продажем.

Тобто предметами ринку грошей можна назвати: гроші, облігації, акції, векселі, депозитні сертифікати.

Суб’єктами цього ринку є юридичні та фізичні особи, які здійснюють операції купівлі – продажу грошей. Всі ці операції можна розділити на 3 групи: з продажу грошей, з купівлі грошей і посередницькі.

В операціях з продажу грошей беруть участь сімейні господарства, фірми і структури державного управління, операціях з купівлі грошей – ті самі економічні суб’єкти: фірми сімейні господарства, структури державного управління.

У посередницьких операціях ключовими суб’єктами є так звані фінансові посередники – банки, інвестиційні та фінансові компанії, страхові компанії, пенсійні фонди, кредитні товариства.

Кредит – це суспільні відносини, що виникають між економічними суб’єктами у зв’язку з передачею один одному в тимчасове користування вільних коштів (вартості) на засадах зворотності, платності та добровільності.

Процент – це своєрідна плата за користування грішми.

Необхідність кредиту викликана існуванням товарно-грошових відносин. Його передумовою є наявність вільних коштів у суб”єктів економічних відносин та наявність поточних та майбутніх доходів у позичальників.

Конкретні причини, що зумовлюють необхідність кредиту, - коливання потреби в обігових коштах суб”єктів ринку, а також виникнення потреби у створенні та відтворенні капіталу.

Кредит і гроші – це дві самостійні економічні категорії, кожна з яких має своє специфічне призначення, сферу використанні та характер руху вартості.

Об’єктом кредиту є та вартість, яка передається в впозичку одним суб’єктом іншому.

Суб’єкти кредиту – це кредитори і позичальники.

Види кредиту можна класифікувати за різними категоріями:

Залежно від суб’єктів кредитних відносин:

- Банківський кредит;

- державний кредит;

- комерційний кредит;

- міжнародний кредит;

- споживчий кредит.

Банківський кредит – надається банкам як правело у грошовій формі; банки можуть виступати не тільки кредиторами але й позичальникоми.

Державний кредит – надається юридичними та фізичними особами державі.

Комерційний кредит – надається одним товаровиробником іншому у вигляді продажу товарів на виплат і оформляється векселем.

Міжнародний кредит – надаються позичкові капітали одних країн іншим у тимчасове користування на засадах поверненості, строковості, платності. Суб”єтками міжнародного кредиту виступають банки, фірми, держави, міжнародні валютно-кредитні організації.

Споживчий кредит – це кредит який надається тільки в національній валюті фізичним особам – резидентам на придбання споживчих товарів і послуг, і який погашується поступово.

Залежно від сфери економіки у яку спрямовується позичена вартість, можна виділити:

- виробничий кредит,

- споживчий кредит,.

Виробничий кредит, що використовується на формування основного та оборотного капіталу у сфері виробництва та торгівлі, тобто на виробничі цілі;

Споживчий кредит, що спрямовується на задоволення особистих потреб людей, тобто обслуговує сферу особистого споживання

За термінами:

- короткострокові (до 1 року);

- середньострокові (до 5 років)

- довгострокові (понад 5 років).

- За організаційно правовими ознаками та умовами надання позичок:

- забезпечений, незабезпечений, гарантований;

- прямий і опосередкований;

- строковий і прострочений, пролонгований;

- платний, безплатний.

- та інші.

Забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами) – якщо кредити надаються під заставу.

Незабезпечені (бланкові) – кредити які надаються без застави.

Гарантовані – кредити, що видаються під гарантію (поручительство) третьої особи. Гарантією може бути аваль банку, банківський акцепт, страхавий поліс, фінанси чи майно третьої особи.

Прямі – це надання кредиту безпосередньо позичальникам.

Опосередковані – це надання кредиту через посередників (торгова фірма, прокат, ломбард) котрі надають товар споживачу або надають послуги.

Строковий – тобто кредити надані на обумовлений у договорі строк.

Прострочений – це кредити термін повернення яких, встановлений у кредитному договорі, закінчився, а борг іще неповернено.

Пролонгований – це кредити, стосовно яких на прохання позичальника банк прийняв рішення про перенесення на пізніший строк повернення боргу.

Платний – це кредит за який сплачуються відсотки за його користування.

Безплатний – це кредит за який не сплачуються відсотки.

Принципи кредитування:

- Цільове призначення позички;

- Строковість передачі коштів кредитором позичальнику;

- Поверненість позичальником коштів кредитору в повному обсязі;

- Платність користування позиченими коштами.

Цільове призначення полягає в тому, що економічні суб’єкти, повинні заздалегідь чітко визначити, на яку ціль будуть використані позичені кошти.

Строковість позички передбачає, що вільні кошти кредитора передаються позичальнику на чітко визначений строк.

Поверненість позиченої вартості кредитору означає, що позичальник повинен повернути кредитору весь обсяг одержаної в позичу вартості.

Забезпеченість полягає в прийнятті кредитором при наданні позички додаткових заходів щодо гарантування повернення позички у визначені строки. Додатковими ці заходи є відносно принципів цільового спрямування та строковості позички, які за своєю сутністю сприяють поверненню позички. Забезпеченням позички може бути майно, що тримається у заставу, а також зобов’зання третьої особи погасити борг кредитору.

Платність користування позички полягає у тому, що позичальник повертає кредитору не тільки основну суму боргу, а й сплачує додаткові кошти у формі процента.