Предметний покажчик

АБСЦИСА ВЕРШИНИ ТРАЄКТОРІЇ – відстань від точки вильоту до проекції вер-

шини траєкторії на горизонт гармати (міномета).

АНЕМОРУМБОМЕТР (ВІТРОМІР) – прилад для вимірювання швидкості й напрямку

вітру. Швидкість вітру визначається за тиском вітру на рухому частину приладу – анеметричну вертушку, напрямок – за поворотом флюгера. Входить до комплекту приладів артилерійських метеорологічних станцій.

АРТИЛЕРІЙСЬКИЙ БОЄКОМПЛЕКТ – кількість артилерійських боєприпасів,

установлена на одиницю озброєння (гармату, міномет, бойову установку (машину); розрахунково-постачальницька одиниця під час обчислення потреби у боєприпасах для виконання завдань вогневого ураження противника та забезпечення ними військ у бою та операції. А.б.к. підрозділу частини, з’єднання та об’єднання містить сумарну кількість боєприпасів для всього їх артилерійського озброєння.

АРТИЛЕРІЙСЬКИЙ ПОСТРІЛ КАРТУЗНОГО ЗАРЯДЖАННЯ – артилерійський

постріл, у якому снаряд, метальний заряд у картузі й засіб запалення не з’єднані між собою.

У цих пострілах гільза відсутня. Пороховий заряд та допоміжні елементи до нього розміщені

в картузі (мішок зі спеціальної тканини). Такі постріли, як правило, застосовуються в гарма-

тах великого калібру.

АРТИЛЕРІЙСЬКИЙ ПОСТРІЛ РОЗДІЛЬНО-ГІЛЬЗОВОГО ЗАРЯДЖАННЯ –

артилерійський постріл, у якому гільза з метальним зарядом із засобами запалення не

з’єднана зі снарядом. Заряджання такого пострілу здійснюється у два прийоми: спочатку до-

силається снаряд, потім бойовий заряд у гільзі. Ці постріли застосовуються до гармат серед-

нього калібру і забезпечують високу живучість стволів гармат. Застосування цих пострілів

дозволяє стріляти з однієї вогневої позиції по різних цілях за найвигідніших умов зустрічі

снаряда з ціллю.

АРТИЛЕРІЙСЬКА РОЗВІДКА – добування відомостей про об’єкти (цілі) противника

засобами артилерійської розвідки в інтересах підготовки і ведення вогню артилерією, за-

вдання ракетних ударів. Найважливіший вид бойового забезпечення, складова частина так-

тичної розвідки. Завдання А.р.: виявлення і визначення координат засобів ядерного нападу

противника, елементів високоточної зброї, артилерії, мінометів, РСЗВ, танків, протитанкових

засобів, пунктів управління, засобів РЕБ та інших об’єктів (цілей); до розвідка об’єктів (ці-

лей), призначених для ураження; збирання (уточнення) відомостей про місцевість та метео-

умови; контроль результатів стрільби своєї артилерії (мінометів, РСЗВ) та ракетних ударів;

видача даних для коректування вогню. Для ведення А.р. розгортається мережа артилерійсь-

ких спостережних, командно-спостережних і рухомих розвідувальних пунктів, постів (пози-

цій) технічних засобів розвідки (звукової, радіолокаційної, радіотехнічної і т.ін.), а також ви-

силаються артилерійські розвідувальні групи.

АРТИЛЕРІЙСЬКИЙ ВОГОНЬ – основний спосіб ураження противника артилерією в

бою і операції. Ураження противника А.в. досягається стрільбою різними видами артилерії із

закритих ВП і прямою наводкою. Вогонь може вестися поодинокими пострілами, методич-

ним і швидким вогнем, а також залпами із завданням знищення, зруйнування, подавлення ці-

лі або виснаження противника. У наступі А.в. організовується за періодами вогневого ура-

ження, в обороні – за завданням військ, для чого створюється система артилерійського вогню.

Ефективність ураження цілі артилерійським вогнем досягається точністю стрільби,

масуванням вогню і раптовості його відкриття, широким маневром та вмілим управлінням

артилерійськими підрозділами (частинами, групами).

АРТИЛЕРІЙСЬКИЙ ДИВІЗІОН – основний вогневий та тактичний підрозділ в арти-

лерії сучасних армій. Входить до складу частини (з’єднання), може бути окремим. Існують артилерійські дивізіони: гарматні, мінометні, реактивні, протитанкової та самохідної артилерії, зенітної артилерії і т.ін. Як правило, А.д. містить три артилерійські батареї, підрозділ

управління та забезпечення.

АРТИЛЕРІЙСЬКИЙ ПОСТРІЛ УНІТАРНОГО ЗАРЯДЖАННЯ – артилерійський

постріл, у якому снаряд, метальний заряд і засіб запалення об’єднані за допомогою гільзи в

одне ціле. Унітарні постріли застосовуються до гармат малих і середніх калібрів. У них за-

безпечується висока герметичність бойових зарядів і виключається можливість доставки на

ВП некомплектних пострілів. Заряджання ними здійснюється в один прийом, що підвищує

швидкострільність.

АРТИЛЕРІЙСЬКИЙ СНАРЯД – основний елемент артилерійського пострілу, при-

значений для виконання бойового завдання відповідно до його призначення та дії. А.с. поді-

ляють на такі види: основного, спеціального і допоміжного призначення. До снарядів основ-

ного призначення належать: осколкові, фугасні, осколково-фугасні, кумулятивні, бронебійні,

бронебійно-фугасні, запальні та інші, призначені для ураження цілей; до снарядів спеціаль-

ного призначення – димові, освітлювальні, агітаційні та інші, призначені для виконання за-

вдань, що сприяють ураженню цілі або створенню перешкод діям противника; до снарядів

допоміжного призначення – практичні, плито-пробні, лафетопробні, навчальні та інші, при-

значені для навчально-бойових і випробувальних стрільб, вивчення їх будови і навчання

правил поводження з ними.

АРТИЛЕРІЯ – 1) складова частина основного виду Сухопутних військ – ракетні війсь-

ка і артилерія; 2) вид зброї або сукупність предметів озброєння, що охоплює весь комплекс

артилерійського озброєння й бойової техніки, призначених для розвідки й ураження об’єктів

(цілей) в бою та операції; 3) наука про артилерійське озброєння та його застосування.

АТМОСФЕРНИЙ ТИСК – тиск, що його зазнають усі предмети, які знаходяться в атмосфері, а також земна поверхня. А.т. у кожній точці атмосфери дорівнює масі стовпа повітря, що лежить вище і має основу в одну одиницю площі та простягається від даного рівня до верхньої межі атмосфери. Згідно з Міжнародною системою одиниць (СІ) одиницею тиску є паскаль (Па) – тиск, що викликається силою в один Ньютон, рівномірно розподіленою по нормальній до неї поверхні площею 1 кв. М; 1 мілібар (мбар) у цій системі одиниць чисельно дорівнює 100 Па, або 1гПа (гектопаскаль), а один міліметр ртутного стовпчика – 1, 333 гПа, тобто 1 гПа=1 мбар=0, 75 мм.рт.ст., 1 мм.рт.ст.=1, 333гПа=1, 333 мбар.

БАЛІСТИКА – наука про закони руху ракет, артилерійських снарядів, куль, мін, реак-

тивних снарядів тощо. Б. поділяється на внутрішню і зовнішню. Внутрішня Б. висвітлює закони руху снарядів у стволі вогнепальної зброї, а зовнішня Б. – рух снарядів після вильоту їх зі ствола.

БАЛІСТИЧНА ПІДГОТОВКА СТРІЛЬБИ – визначення відхилень балістичних умов

стрільби від табличних, що передбачає вимірювання відхилень початкової швидкості снарядів, виявлення різнобою гармат, температури зарядів, балістичних характеристик боєприпасів, розподіл боєприпасів між підрозділами і гарматами, їх сортування щодо балістичних характеристик і облік під час підготовки стрільби.

БАЛІСТИЧНА СТАНЦІЯ – прилад для вимірювання швидкості снаряда (міни) на

траєкторії.

БАЛІСТИЧНЕ ВІДХИЛЕННЯ МЕТЕОРОЛОГІЧНОЇ ВЕЛИЧИНИ – умовне, по-

стійне у межах висоти траєкторії польоту снаряда (ракети) відхилення від табличного розпо-

ділу метеовеличини, яке щодо свого впливу на політ снаряда (ракети) еквівалентне впливу

дійсних, неоднакових на різних висотах відхилень метеорологічної величини. Таке відхилен-

ня метеорологічної величини називається балістичним тому, що воно залежить від балістич-

них характеристик артилерійської системи, снаряда, заряду або балістичних характеристик

ракети.

БАЛІСТИЧНЕ ВІДХИЛЕННЯ ТЕМПЕРАТУРИ ПОВІТРЯ – розраховане (умовне),

постійне у межах висоти траєкторії снаряда (ракети) відхилення віртуальної температури по-

вітря від її табличного значення, яке викликає таке саме відхилення точки падіння снаряда

(ракети) за дальністю, як і змінне з висотою дійсне відхилення температури повітря.

БАЛІСТИЧНИЙ ВІТЕР – розрахований (умовний), постійний у межах висоти траєк-

торії артилерійського снаряда (ракети) вітер, який викликає таке саме відхилення точки падіння снаряда (ракети) за дальністюі напрямком, як і змінний з висотою вітер.

БАЛІСТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ БОЄПРИПАСУ – основні дані, що визначають

закономірність розвитку процесу руху снаряда (міни) у каналі ствола (внутрішньобалістичні)

або на траєкторії (зовнішньобалістичні). Основні внутрішньобалістичні характеристики боє-

припасу: калібр, щільність заряджання, довжина шляху у каналі ствола, відносна маса заряду

(відношення її до маси снаряда), сила пороху, максимальний тиск порохових газів, тиск фо-

рсування, характеристики прогресивності горіння пороху і т. ін. До основних зовнішньобалі-

стичних характеристик належать: початкова швидкість, балістичний коефіцієнт, кути кидан-

ня і вильоту, середні відхилення і т. ін..

БАЛІСТИЧНІ УМОВИ СТРІЛЬБИ – сукупність балістичних характеристик, що

впливають на політ снаряда, міни.

БАРОМЕТР – прилад для вимірювання атмосферного тиску. За принципом дії розріз-

няють: рідинний барометр, що ґрунтується на законах гідростатики; атмосферний тиск вимі-

рюється в ньому висотою стовпчика ртуті, який зрівноважує тиск; барометр-анероїд, побудо-

ваний на використанні пружних деформацій тіл. Барометр-анероїд входить до комплекту

приладів артилерійських метеологічних станцій.

БАРОМЕТРИЧНИЙ СТУПІНЬ – висота в метрах, на яку необхідно піднятися або

опуститися, щоб тиск атмосфери зменшився або збільшився на 1мб (мм). Синоніми: барич-

ний ступінь.

БАТАРЕЙНИЙ ТЕРМОМЕТР – прилад для вимірювання температури метальних зарядів артилерійських пострілів.

БАТАРЕЯ – вогневий і тактичний підрозділ артилерії. Б. можуть бути окремими (в батальйонній і полковій артилерії) або входити до складу артилерійського дивізіону (полку).

Складається із двох-трьох вогневих взводів, взводу (відділення) управління і може мати 4-8

гармат (міномети, РСЗВ, установок ПТРК) і більше. В бою батарея виконує завдання само-

стійно або у складі дивізіону у повному складі або окремими взводами. Вона може одночас-

но виконувати одне або декілька вогневих завдань, але не більше кількості гармат у батареї.

Артилерійська (реактивна) Б. може стріляти із закритих ВП і прямою наводкою, а мінометна

– із закритих ВП. Батареями також називаються підрозділи артилерійської розвідки (оптичної, звукометричної, топографічної, радіотехнічної і т.ін.) та управління. В реактивних військах Б. паркові, навчальні і т.ін.).

БЕЗПЕЧНЕ ВІДДАЛЕННЯ – найменша відстань від центрів (епіцентрів) ядерних ви-

бухів, а також розривів снарядів (бомб, торпед і т.ін.) у звичайному споряджені до передових

підрозділів своїх військ, на якій особовий склад не уражається. Б.в. залежить від радіуса зони

ураження боєприпасів, імовірного відхилення їх від намічених об’єктів (цілей) унаслідок

розсіювання, помилок у підготовці стрільби (пуск ракет), ступеня захищеності особового

складу та інших чинників. Визначаючи Б.в. від наміченого центру (епіцентру) ядерного ви-

буху, враховують радіус безпеки за основними уражальними факторами ядерного вибуху за-

лежно від потужності й типу ядерного боєприпасу, виду вибуху, ступеня захищеності наших

військ з урахуванням їх розташування (дій), характеру місцевості, погоди і часу доби, а та-

кож найбільш імовірне відхилення фактичного центру (епіцентру) вибуху від наміченого.

Під час стрільби артилерійськими боєприпасами Б.в. установлюється залежно від дальності

стрільби (пуску ракет), типу ракет, що застосовуються, калібру і типу гармат (РСЗВ), виду

снаряда та установлення підривника, характеру місцевості і захищеності своїх військ. Розра-

ховуючи Б.в., ураховують найбільш імовірне відхилення снарядів (ракет, мін) від наміченого

об’єкта (об’єктів) і радіус розльоту бойових елементів (осколків) під час вибуху. Розрахунки

і практика свідчать, що Б.в. під час стрільби артилерією осколково-фугасними боєприпасами,

як правило, становить 200-400 м.

БОЄЗДАТНІСТЬ – спроможність ракетних та артилерійських з’єднань (груп, частин,

підрозділів) і штабів виконувати поставлені завдання (сукупність показників, що характери-

зують їх можливості), визначальний елемент їх бойової готовності. Б. залежать від укомпле-

ктованості, рівня бойової підготовки, дисципліни, морально-бойових якостей особового

складу, кількості якості озброєння і бойової техніки, забезпеченості матеріальними засобами

та інших чинників. Критерієм оцінки боєздатності є імовірність вирішення завдання систе-

мою або математичним очікуванням числа (частки) знищених (уражених) об’єктів (цілей)

противника.

БОЄПРИПАСИ – складова частина озброєння, призначена для ураження живої сили і

техніки, зруйнування споруд (укріплень) і виконання спеціальних завдань (освітлення, зади-

млення, розкидання агітаційної літератури та ін.).

БОЙОВА ГОТОВНІСТЬ – стан військ (сил), що забезпечує реалізацію їх бойового

потенціалу в інтересах вирішення поставлених завдань у заданий термін із заданою ефектив-

ністю в умовах бойового впливу(можливого нападу) противника.

БОЙОВІ МОЖЛИВОСТІ – кількісні і якісні показники, що характеризують можли-

вість ракетних і артилерійських з’єднань (груп, частин, підрозділів) щодо до виконання бо-

йових завдань за установлений час в конкретній обстановці. Б.м. залежать від наявності і

стану сучасної зброї та бойової техніки, рівня підготовки особового складу, його морально-

психологічного стану, мистецтва командного складу в управлінні військами (силами), орга-

нізаційної структури військ, забезпеченості їх матеріально-технічними засобами, а також від

характеру протидії противника, умов місцевості, метеорологічних умов та інших чинників.

Б.м. ракетних військ і артилерії характеризується ураженням противника, можливістю ура-

ження противника ракетами та артилерійськими снарядами у різному споряджені, маневро-

вими можливостями з’єднань (частин, підрозділів). Окремо визначаються можливості щодо

створення щільності артилерії на 1 км фронту під час стрільби із закритих ВП і прямою на-

водкою. Б.м. оцінюються імовірністю знищення об’єктів (цілей), математичним очікуванням

числа цілей або частки площі, що уражається із заданим ступенем, бойовою (пошуковою)

продуктивністю та іншими показниками.

БОЙОВИЙ ПОРЯДОК – ракетної, артилерійської частини (підрозділу) – побудова

(розташування) частини (підрозділу) на місцевості для виконання завдань ядерного і вогне-

вого ураження противника. Б.п. повинен забезпечувати найбільш ефективне і надійне виконання поставлених завдань, найкраще використання бойових частин (підрозділу) відповідно до їх призначення, зручність організації стійкого управління, можливість здійснення своєчасного маневру; потайність і найменшу уразливість від ядерної та звичайної зброї противника. Б.п., крім того, повинен дозволяти підтримувати тісну взаємодію із загально-військовими частинами (підрозділами). Тому артилерійські частини (підрозділи) розгортаються, як правило, в Б.п. у смугах (на ділянках) дій тих загальновійськових частин (підрозділів), яким вони додані, або які вони підтримують. Б.п. артилерійської частини, як правило, складається з бойових порядків підрозділів, командного і спостережного пунктів, позицій (порядків) підрозділів артилерійської розвідки, а також місць розташування тилу частини (підрозділу обслуговування).

БОЙОВА СТРІЛЬБА АРТИЛЕРІЇ – стрільба артилерії з метою виконання вогневого

завдання (завдань) у бою та операції. На полігоні Б.с. проводиться по мішенях (цілях) для

виконання вогневого завдання відповідно до Курсу підготовки артилерійських частин в умо-

вах, максимально наближених до бойової обстановки. Такі стрільби проводяться, як правило,

на заключному етапі злагодженості артилерійських підрозділів та частин і є найвищою фор-

мою підготовки (навчання) особового складу (підрозділів, частин) щодо застосування арти-

лерії.

БОЙОВИЙ КОМПЛЕКТ (БОЄКОМПЛЕКТ) – 1) кількість і склад боєприпасів,

установлені на одиницю озброєння (гармату, міномет, бойову машину і т. ін.). Б.к. підрозді-

лу, частини, з’єднання, об’єднання поєднує сумарну кількість боєприпасів для всіх видів на-

явного озброєння за їх типами; 2) ракетно-постачальницька одиниця під час визначення ви-

трати боєприпасів у операції (бою) і під час виконання визначеного завдання, обчислення за-

безпеченості боєприпасами підрозділу (частини, з’єднання, об’єднання).

БУСОЛЬ (ПЕРИСКОПІЧНА АРТИЛЕРІЙСЬКА) – артилерійський прилад керуван-

ня вогнем, що являє собою з’єднання оптичного і кутовимірювального приладів з орієнтир-

бусоллю (коробкою з магнітною стрілкою). Призначається для орієнтування гармат і прила-

дів у напряму, заданому дирекційним кутом або бусоллю, визначення дирекційних кутів або

бусолей напрямків на місцевості, вимірювання горизонтальних та вертикальних кутів і від-

станей під час топогеодезичного прив’язування позицій і пунктів.

БЮЛЕТЕНЬ „МЕТЕОСЕРЕДНІЙ” – зведення даних про метеорологічні умови стрі-

льби, що складається із цифр. Цифри розміщуються за групами так, що значення кожної ци-

фри визначається її місцем у групі й місцем групи у бюлетені. Групи відокремлюються одна

від одної знаком „тире”, який називається розділом. У бюлетені зазначають відхилення наземного тиску атмосфери і наземної віртуальної температури повітря від їх табличних значень на рівні метеостанції; у шарах від поверхні землі до відповідних стандартних висот бюлетеня вміщують середні відхилення щільності й температури повітря, дирекційний кут напрямку (звідки дме) і швидкість середнього вітру; у титульній частині бюлетеня вказують шифр бюлетеня – „Метео 11”, умовний номер метеостанції, яка склала бюлетень, дату складання його, години та десятки хвилин закінчення зондування атмосфери, висоту метеостанції над рівнем моря. В останній групі бюлетеня наводять досягнуті висоти температурного і вітрового зондування атмосфери в кілометрах. Бюлетень містить усі необхідні дані для врахування умов стрільби наземної, зенітної і морської артилерії і врахування метеоумов під час ведення звукової розвідки.

ВАГОВІ ЗНАКИ – плюси (мінуси) і комбінації літер нанесені на корпус снаряда (міни)

і показують відхилення його маси від нормального табличного значення. Так, мінус (плюс)

означає, що маса даного снаряда менша (більша) нормальної маси на 1/3 – 1%, знак ТЖ означає, що маса снаряда більше нормальної понад 3 %, а ЛГ – менше нормальної понад 3%.

ВЕДУЧИЙ ПОЯСОК СНАРЯДА – частина артилерійського снаряда, міцно закріпле-

на на корпусі, призначена для обтюрації порохових газів і ведення снаряда по нарізах ствола

артилерійської гармати, чим забезпечується надання снаряду обертального руху для стійкого

польоту його на траєкторії. В.п. бувають мідними, мідно-нікелевими і можуть бути виготов-

лені із залізокераміки та інших матеріалів, що здешевлює виробництво снарядів.

ВЕЛИЧИНА СТРИБКА ПРИЦІЛУ – стрибок прицілу у метрах (Стрибок прицілу).

ВЕРТИКАЛЬНА НАВОДКА – надання стволу гармати (міномета), бойовій машині

потрібного кута підвищення за допомогою прицільних пристроїв та механізму вертикального

наведення.

ВЕРШИНА ТРАЄКТОРІЇ СНАРЯДА (РАКЕТИ) – найвища точка траєкторії, 19.

ВЗВОД ВОГНЕВИЙ – вогневий підрозділ, що призначений для виконання вогневих

завдань і має на озброєнні до трьох – чотирьох гармат (мінометів, РСЗВ, пускових установок

ПТРК). Під час бою діє, як правило, у складі батареї або додається механізованим підрозділам і діє разом з ними.

ВЗВОД УПРАВЛІННЯ – підрозділ забезпечення, призначений для ведення розвідки,

здійснення топогеодезичного прив’язування бойових порядків, обслуговування стрільби та

забезпечення управління підрозділами.

ВИВЧЕННЯ МІСЦЕВОСТІ – вивчення характерних особливостей місцевих предме-

тів та рельєфу, встановлення наявності перешкод, оцінка захисних властивостей та прохідно-

сті місцевості, визначення умов виконання бойового завдання, ведення артилерійського вог-

ню, орієнтування, маскування і т. ін. Здійснюється по топографічних картах, аерознімках і

безпосереднім оглядом місцевості.

ВИДИ АРТИЛЕРІЙСЬКОГО ВОГНЮ – класифікація А.в. за кількістю залучених за-

собів і тактичним призначенням. Для ураження цілей артилерійські підрозділи і частини за-

стосовують такі види вогню: вогонь по окремій цілі, зосереджений вогонь (ЗВ), нерухомий,

рухомий загороджувальний вогонь (НЗВ, РЗВ), масований вогонь, послідовне зосередження

вогню (ПЗВ), вогневий вал, рухома вогнева зона. В.а.в. залежить від дій загальновійськових

підрозділів, що залучаються для виконання вогневих завдань.

ВИЛКА – різниця двох кутів піднесення (двох установок прицілу у разі однакового

установлення рівня), на одному з яких під час пристрілювання отримано переліт, а на іншому

– недоліт.

ВИРВА – поглиблення на місцевості, що виникає під час різних вибухів.

ВИСОТА ТРАЄКТОРІЇ – відстань по перпендикуляру від площини горизонту до вершини траєкторії.

ВИТРАТА БОЄПРИПАСІВ – кількість боєприпасів, що планується до витрати або

фактично витрачена на виконання вогневого завдання. В.б. виражається у штуках, частках

норми витрат або бойового комплекту.

ВІДКРИТА ВОГНЕВА ПОЗИЦІЯ – позиція, на якій призначені вогневі засоби розта-

шовані відкрито або, будучи замаскованими, стають спостережуваними з початком ведення

вогню.

ВІДХИЛЕННЯ НАЗЕМНОГО ТИСКУ АТМОСФЕРИ – різниця між виміряним на-

земним тиском атмосфери і табличним значенням наземного тиску, який дорівнює 750мм рт.ст.

ВІДХИЛЕННЯ НАЗЕМНОЇ ВІРТУАЛЬНОЇ ТЕМПЕРАТУРИ ПОВІТРЯ – різниця

між вимірюваною наземною віртуальною температурою і наземною табличною віртуальною

температурою, що дорівнює 15, 9°С.

ВІДХИЛЕННЯ ПОЧАТКОВОЇ ШВИДКОСТІ СНАРЯДА – зміна величини дійсної

швидкості снаряда від розрахункового значення. В.п.ш.с. бувають додатними і від’ємними.

Додатним воно вважається, коли дійсна початкова швидкість снаряда вища розрахункової,

від’ємним – навпаки. В.п.ш.с. визначається за допомогою спеціальних балістичних станцій і

виражається у відсотках.

ВІДХИЛЕННЯ ТЕМПЕРАТУРИ ЗАРЯДУ – величина різниці дійсної температури

метального заряду артилерійського пострілу і табличної температури, яка дорівнює 15° С.

ВІРТУАЛЬНА ПОПРАВКА – різниця між віртуальною і дійсною температурою повітря.

ВІРТУАЛЬНА ТЕМПЕРАТУРА ПОВІТРЯ – така температура, яку повинне мати сухе повітря, щоб його щільність дорівнювала щільності вологого повітря під час однакового тиску.

ВІТЕР – переміщення повітряних мас стосовно земної поверхні. Характеризується

швидкістю, що виражається у метрах за секунду (м/с), і напрямком (звідки вітер віє), що ви-

значається в поділках кутоміра або в градусах кута.

ВІТРОМІР – прилад визначення напрямку і швидкості вітру.

ВІЯЛО – 1) віяло батареї (взводу) – взаємо узгоджений напрям стволів гармат (міноме-

тів, бойових машин) для ведення вогню. В. може бути паралельним, скупченим і за шириною

цілі. Під час паралельного віяла осі каналів стволів гармат (мінометів, бойових машин) па-

ралельні, а під час скупченого віяла продовження осей каналів стволів гармат перетинаються

на дальності цілі. Під час віяла за шириною цілі відстані між продовженням осей каналів стволів сусідніх гармат на ціль дорівнюють фронту цілі, поділеному на число гармат батареї.

2) віяло розривів – сукупність розривів снарядів (мін) батарейної (взводної) черги або залпу.

ВОГНЕВА ПОЗИЦІЯ – ділянка місцевості, зайнята або підготовлена до зайняття гар-

матами (мінометами, бойовими машинами) для ведення вогню. В.п. поділяються на основні,

тимчасові і запасні. В.п. можуть бути закритими і відкритими. Основна В.п. призначається

для ведення вогню під час виконання основних вогневих завдань.

ВОГНЕВЕ ЗАВДАННЯ – завдання на ураження противника, яке вирішується шляхом

ведення вогню (пусків). Під час постановки вогневого завдання вказуються: ціль (об’єкт), за-

вдання стрільби (удари) на знищення, подавлення і т. ін., час відкриття (припинення) вогню,

кількість засобів (підрозділів), що залучаються, вид і витрати боєприпасів, порядок ведення

вогню (швидким вогнем, чергами і т. ін.), спосіб обстрілу цілі.

ВОГНЕВИЙ ВЗВОД – вогневий підрозділ, що входить до складу батареї. Існують В.в.

гарматні, мінометні, протитанкові, самохідні, бойових машин реактивної артилерії. Склада-

ється із двох або більше гармат (мінометів, БМ). В бою діє, звичайно, у складі батареї або

додається мотопіхотним підрозділам і діє разом із ними.

ВОГОНЬ – основний засіб ураження противника в бою та операції. Вогонь ведеться із

різних видів зброї, включає також пуск ракет у звичайному спорядженні. Вогонь може вес-

тися із завданням знищення, подавлення, зруйнування цілі або виснаження противника. У

наступі вогонь організовується і здійснюється за періодами вогневого ураження, в обороні

створюється система вогню і може проводитися вогнева контрпідготовка. Ефективність ура-

ження цілі вогнем досягається високою точністю стрільби (ударів), його раптовістю, масу-

ванням вогню по найважливіших об’єктах (цілях), широким маневром і умілим управлінням

вогнем. З урахуванням характеру цілі, кількості артилерії, що залучаються, і завдання виби-

раються види і порядок ведення артилерійського вогню.

ВОГОНЬ ВНАКЛАДКУ – зосереджений або масований вогонь артилерії, що ведеться

усіма батареями (дивізіонами) одночасно по всій площі цілі (ділянці цілей). Батареї обстрі-

люють ціль на трьох установках прицілу та одній – двох установках кутоміра.

ВОГОНЬ ЗАЛПАМИ – одночасний вогонь із декількох гармат, мінометів, ракетних і

реактивних пускових установок або інших вогневих засобів. Застосовується під час стрільби

на ураження об’єктів (цілей), а також урочистих салютів і відданні військових пошан.

ВОГОНЬ НА ЗНИЩЕННЯ ОБ’ЄКТА (ЦІЛІ) – полягає у завданні об’єкту (цілі) та-

ких втрат (пошкоджень), маючи які, він повністю втрачає свою боєздатність.

ВОГОНЬ НА ПОДАВЛЕННЯ ОБ’ЄКТА (ЦІЛІ) – вогонь, який полягає у завданні

об’єкту (цілі) таких втрат (пошкоджень) і створенні вогнем таких умов, за яких об’єкт (ціль)

тимчасово позбавляється боєздатності, обмежується (забороняється) його маневр або пору-

шується управління.

ВОГОНЬ ПО ОКРЕМИХ ЦІЛЯХ – вогонь батареї, взводу або гармати (міномету, бо-

йової машини, установки ПТРК), що ведеться по цілі самостійно із закритої вогневої позиції

або прямою наводкою.

ВОГОНЬ ПРЯМОЮ НАВОДКОЮ – засіб ураження спостереженої наземної або на-

дводної цілі у короткий проміжок часу, коли гармата (вогневий засіб) наводиться безпосере-

дньо в ціль.

ГАРМАТА АРТИЛЕРІЙСЬКА – частина артилерійського комплексу, що являє собою

сукупність ствольно-затворної групи калібру 20 мм і більше, а також інших вузлів і механіз-

мів, призначених для метання снаряда у задану точку простору; ствольна зброя, призначена

для перетворення енергії метального заряду у кінетичну енергію спрямованого руху снаряда.

До Г.а. належать гармати, гаубиці, гармати-гаубиці, мортири, безвідкотні гармати, міномети.

Залежно від типу основних завдань, що вирішуються, Г.а. поділяють на гармати загального

призначення (знищення засобів ядерного і хімічного нападу, вогневих засобів, живої сили,

командно-спостережних пунктів і т. ін.) та спеціального призначення (знищення танків,

зруйнування броньованих оборон, знищення повітряних цілей). Залежно від місця установки

Г.а. поділяють на наземні (причіпні, самохідні), танкові, авіаційні, корабельні, залізничні,

берегові, казематні. За величиною калібру Г.а. поділяють на гармати малого калібру (від 20 до 75 мм), середнього (від 75мм до 155 мм) та великого (більше 155 мм), а залежно від способу стрільби – на автоматичні, неавтоматичні й напівавтоматичні.

ГАУБИЦЯ – артилерійська гармата, що має, як правило, невисоку початкову швид-

кість (близько 800м/с) й, отже, ствол довжиною не більше 50 калібрів і невелику масу мета-

льного заряду, велику кількість метальних зарядів (близько 6 і більше) та найбільші кути ве-

ртикального наведення ствола, що значно перевищує кути піднесення найбільшої дальності

стрільби для даної гармати. Г. може вести стрільбу по цілях снарядами, що летять як по навісній, так і по настільній траєкторії. 122-мм Г Д-30 має початкову швидкість 690 м/с, ствол довжиною 38 калібрів, масу метального заряду 3, 8 кг, шість метальних зарядів, найбільший кут вертикального наведення ствола 70°(кут найбільшої дальності стрільби 45°).

ГЕОГРАФІЧНІ КООРДИНАТИ – кутові величини (широта 2иі довгота), що визначають положення об’єкта на земній поверхні та карті. Вони поділяються на астрономічні, що отримані з астрономічних спостережень, і геодезичні, що отримані за допомогою вимірю-вання геодезичних вимірювань на земній поверхні. Під час визначення астрономічних координат точка проектується на поверхню геоїда, а під час визначення геодезичних координат – нормаллю на поверхню земного еліпсоїда. Внаслідок нерівномірного розподілу маси Землі і відхилення поверхні геоїда від поверхні земного еліпсоїда прямовисна лінія у загальному випадку не збігається з нормаллю. Кут відхилення прямовисної лінії на території України не перевищує 3-4//, або в лінійних величинах близько 100м в менший та більший боки.

ГЕОДЕЗИЧНА ЗАДАЧА ПРЯМА – задача, в якій за заданими координатами однієї

точки, азимутом або дирекційним кутом напрямку з неї на другу точку і за відстанню між

ними потрібно знайти координати другої точки і напрямок з неї на першу.

ГІЛЬЗА – елемент унітарного або роздільно-гільзового пострілу. Призначається для

розміщення в ній порохового заряду із запальником і засобом запалення, а також додаткових

пристроїв (флегматизатора, розміднювача, обтюраторних кришок), для запобігання волозі та

механічним пошкодженням заряду, для обтюрації порохових газів під час пострілу і для

з’єднання елементів у єдине ціле унітарних пострілів. Г. бувають сталевими, латунними, су-

цільнотягненими та звареними.

ГІРОКОМПАС (ГІРОТЕОДОЛІТ) – геодезичний прилад із гіроскопічним чутливим

елементом, призначений для автономного визначення істинних азимутів орієнтирних напрямів.

ГІРОСКОП – симетричне, тверде, швидкообертове тіло (ротор), вісь обертання якого

може здійснювати свій напрям у просторі. Основні властивості гіроскопа: 1) вісь зрівноваже-ного гіроскопа зберігає в інерціальному просторі незмінний напрям, тобто такий, що був

їй наданий у початковий момент обертання ротору (під час пуску); 2) під впливом зовніш-

ньої пl сили, прикладеної до осі обертання зрівноваженого Г., його вісь здійснює прецесійний

рух, пересуваючись не за напрямком прикладеної сили, а у перпендикулярному напрямку.

ГЛАДКОСТВОЛЬНА ГАРМАТА – артилерійська гармата, напрямна частина якої ви-

конана гладкостінною, без нарізів.

ГЛИБИНА УКРИТТЯ – відстань у метрах, виміряна з висотою від гармати до проме-

ня зору, спрямованого з можливого наземного спостережного пункту противника через гре-

бінь, що укриває гармату. Визначається за формулою

Гукр=_hгр-(_hсп- _hгр)dгр/ Д,

де _hгр. – перевищення гребеня укриття над горизонтом, м;

_hсп – перевищення можливого СП противника над горизонтом, м;

dгр – відстань від гармати до гребеня укриття за горизонтом, м;

Д – відстань від гребеня укриття до можливого СП противника, м.

ГОРИЗОНТ ГАРМАТИ – горизонтальна площина, що проходить через точку вильоту

снаряда (сходу ракети з напрямної).

ГОРИЗОНТАЛЬНА ДАЛЬНІСТЬ – відстань від точки вильоту до точки перетину

траєкторії з горизонтом гармати.

ГОРИЗОНТАЛЬНА НАВОДКА – надання стволу гармати потрібного напряму у гори-

зонтальній площині за допомогою прицільних пристроїв і механізму горизонтального наве-дення.

ГОРІННЯ ПОРОХУ – поширення реакції вибухового перетворення за нормаллю до

поверхні у глибину порохового зерна. Г.п. характеризується швидкістю горіння, яка залежить від фізико-хімічних властивостей пороху і тиску, під час якого відбувається горіння. Чим вищий тиск, тим більша швидкість Г.п.

ГРАДУС (°) – одиниця міри кутів, 1/360 частина кола, центральний кут, що спираєть-

ся на дугу в 1°. Градус поділяється на 60 хвилин, хвилина на 60 секунд. Позначається градус

знаком „°”, хвилина – знаком „/”, секунда – знаком „//”.

ГРАФІК ПРИСТРІЛЯНИХ ПОПРАВОК – графік, що відображає залежність вели-

чини пристріляних поправок дальності, напрямку і дистанційного підривника від топографі-

чної дальності. Будується за результатами пристрілювання не менше двох реперів. Г.п.п. ви-

користовується для визначення установок для стрільби по цілі.

ГРАФІК РОЗРАХОВАНИХ ПОПРАВОК – графік, що відображає залежність вели-

чини розрахованих поправок дальності, напрямку і дистанційної трубки від топографічної

дальності. Використовується для визначення установок для стрільби по цілі.

ДАЛЕКОБІЙНА АРТИЛЕРІЯ – артилерія з великою дальністю стрільби, яка поєднує

пушки і деякі реактивні системи залпового вогню. Призначена для ураження об’єктів проти-

вника, що знаходяться поза досяжністю вогню гаубичної артилерії та мінометів.

ДАЛЕКОМІР – прилад для визначення відстаней без безпосередніх вимірювань на мі-

сцевості. Використовується для ведення розвідки, забезпечення стрільби артилерії, бомбоме-

тання, топографічного знімання і т. ін.

ДАЛЬНІСТЬ ПРЯМОГО ПОСТРІЛУ – найбільша дальність стрільби, під час якої

траєкторія снаряда не перевищує висоти цілі.

ДАЛЬНІСТЬ СТРІЛЬБИ – найкоротша відстань між точкою вильоту і точкою падін-

ня снаряда.

ДЕРИВАЦІЯ АРТИЛЕРІЙСЬКОГО СНАРЯДА – бічне відхилення снаряда від пло-

щини кидання, що викликається обертальним рухом снаряда навколо власної осі на траєкторії.

ДИМОВІ СНАРЯДИ – снаряди завадотвірної дії, призначені для осліплення вогневих

засобів противника, його спостережних і командних пунктів, створення димових заслонів

перед фронтом підрозділів своїх військ, пристрілювання, сигналізації і цілевказання, ство-

рення реперів, окремих осередків пожеж та підпалювання окремих дерев’яних або інших

легкозаймистих споруд. Д.с. щодо будови аналогічні до осколково-фугасних і відрізняються

від останніх наявністю запального стакана, що містить невелику кількість бризантної речо-

вини. Споряджається Д.с. білим фосфором. Д.с. остаточно споряджається підривниками кон-

тактної дії. Під час вибуху Д.с. димотвірна речовина реагує з киснем і вологим повітрям,

утворюючи густу хмару білого кольору.

ДЕСАНТНИЙ МЕТЕРЕОЛОГІЧНИЙ КОМПЛЕКТ (ДМК) – сукупність метеороло-

гічних приладів, функціонально та конструктивно об’єднаних в один прилад. ДМК забезпе-

чує вимірювання таких метеорологічних величин: швидкості й напряму приземного вітру,

тиску атмосфери, відносної вологості повітря. Він складається із пристрою, що реєструє, і

датчиків. Датчики закріплюються на щоглі висотою 4 м. Пристрій, що реєструє, з’єднується з

датчиками за допомогою 10-метрового кабелю, що забезпечує дистанційне вимірювання ве-

личин вітру, температури і вологості повітря. Знаходиться на озброєнні артилерійських під-

розділів.

ДІЙСНА ДАЛЬНІСТЬ СТРІЛЬБИ – дальність стрільби, на яку зберігається уражаю-

ча дія стрільби, достатня для ураження цілі.

ДІЙСНИЙ ВІТЕР – вітер на даній висоті. Під час визначення вітру методом радіозон-

дів (куль-пілотів) за дійсний вітер беруть середнє значення вітру у межах невеликого щодо

протяжності шару атмосфери, віднесене до висоти середини шару.

ДУЛОВА ЕНЕРГІЯ (ЕД) – кінетична енергія снаряда в момент вильоту його із каналу

ствола артилерійської гармати. Ед – одна із основних характеристик як бойових властивостей

гармати, так і потужності дії снаряда – його ударної дії і т. ін.:

де Ед – дулова енергія у кгм (тм);

q – вага снаряда в кг;

Vₒ – початкова швидкість у м/с;

g – прискорення сили ваги, дорівнює 9, 81 м/с2.

ДУЛОВА УДАРНА ХВИЛЯ – ударна хвиля, утворена в повітрі в момент вильоту ар-

тилерійського снаряда. За певних умов стрільби є причиною сильного запилення вогневої

позиції, а її імпульс – причиною необхідності застосування номерами бойової обслуги шо-

ломофонів.

ДУЛОВА ШВИДКІСТЬ – відносна швидкість снаряда (міни) в момент його вильоту із

каналу ствола.

ДУЛОВЕ ПОЛУМ’Я – полум’я, що утворюється поблизу дулового зрізу ствола арти-

лерійської гармати під час витікання порохових газів із каналу ствола в атмосферу. Утворю-

ється внаслідок запалення (догоряння) деяких компонентів порохових газів (окису вуглецю,

метану, водню) від сполучення їх з киснем повітря. Д.п. є фактором, що демаскує гармату й

осліплює гарматну обслугу. Для гасіння Д.п. під час стрільби вночі до складу бойового заря-

ду додають полум’ягасники (картузи, що містять полум’ягасні солі, наприклад, поташ).

ДУЛОВИЙ ЗРІЗ СТВОЛА АРТИЛЕРІЙСЬКОЇ ГАРМАТИ – передній торець ствола

артилерійської гармати. Якщо ствол гармати без дулового гальма, то Д.з. ствола є переднім

торцем труби ствола, а у ствола з дуловим гальмом – переднім торцем корпусу дулового гальма.

ЕФЕКТИВНІСТЬ АРТИЛЕРІЙСЬКОЇ СТРІЛЬБИ – ступінь відповідності результа-

тів стрільби поставленому вогневому завданню. Е.а.с. визначається результатами стрільби,

тобто ступенем ураження цілі. Е.а.с. під час планування вогневого ураження може оцінюва-

тися величиною показника ефективності. Показниками ефективності можуть бути: імовір-

ність ураження цілі, математичне очікування числа уражених цілей, математичне очікування

сумарної втрати угруповання противника та ін.

ЕЛІПС РОЗСІЮВАННЯ – еліпс, у межах якого розміщуються усі точки падіння сна-

рядів (ракет) під час стрільби (пусків).

ЕФЕКТИВНІСТЬ УРАЖЕННЯ ЦІЛІ – сукупність характеристик ступеня ураження

цілі (об’єкта). Оцінюється матеріальною втратою, якої зазнала ціль. Виражається через імо-

вірність ураження, математичне очікування числа уражених цілей, гарантовану втрату та ін-

ші показники.

ЖИВУЧІСТЬ АТИЛЕРІЙСЬКОЇ ГАРМАТИ – здатність артилерійської гармати збе-

рігати бойові властивості й високу готовність у бойовій обстановці. Досягається міцністю

конструкції, високою маневреністю, застосуванням маскувального фарбування, стійкістю

щодо впливу засобів масового ураження, старанним доглядом під час експлуатації, а також

взаємозамінністю номерів гарматної обслуги, їх високою виучкою і майстерністю.

ЖИВУЧІСТЬ АРТИЛЕРІЙСЬКОГО СТВОЛА – властивість металу ствола проти-

стояти руйнівній дії різних чинників: механічних, хімічних, термічних і газодинамічних, су-

путніх з’явленню пострілу. Живучість, або „балістичне життя”, ствола вимірюється кількіс-

тю пострілів на повному заряді. Кількість пострілів, після яких настає „балістична смерть”

ствола, залежить від калібру гармати, дотримання правил експлуатації. Для гармат середньо-

го калібру число пострілів становить приблизно 10 000, для більш великого калібру – 1 000

пострілів, а для надто великих калібрів, наприклад 406 мм, – не більше 200.

ЗАВДАННЯ СТРІЛЬБИ НА УРАЖЕННЯ – завдання, що вирішується вогнем різних

вогневих засобів. Залежно від характеру, важливості цілі та умов обстановки завданнями

можуть бути: знищення, подавлення, зруйнування та виснаження. Для виконання З.с.н.у. ар-

тилерійські, підрозділи, частини, групи застосовують різні види вогню.

ЗАКРИТА ВОГНЕВА ПОЗИЦІЯ – позиція, що приховує від наземного спостережен-

ня противника матеріальну частину артилерії, а також приховує дим, пил, блиск пострілів

під час ведення артилерійськими гарматами вогню.

ЗАЛП – порядок ведення вогню, під час якого постріли (пуску) із декількох гармат, мі-

нометів, ракетних і реактивних пускових установок та іншої зброї здійснюється одночасно

або у найкоротший проміжок часу, як правило, за єдиною командною (сигналом). Вогонь за-

лпом застосовується в бою під час стрільби на ураження об’єктів (цілей), а також під час свя-

ткових салютів і віддання почестей.

ЗАПАСНА ВОГНЕВА ПОЗИЦІЯ (ПОЗИЦІЙНИЙ РАЙОН) – ділянка місцевості,

призначена для розгортання ракетних, артилерійських, мінометних підрозділів (частин) і ви-

конання вогневого завдання за неможливості його вирішення з основної вогневої позиції (по-

зиційного району).

ЗАРЯД – визначена кількість вибухової речовини, як правило, споряджена ініціатором

вибуху. Розрізняють З. метальні, вибивні, ракетні, твердопаливні, розривні та ядерні.

ЗАРЯДЖАННЯ – одна із дій гарматної обслуги під час підготовки артилерійської гар-

мати до пострілу. З. полягає в досиланні у канал ствола (камору) гармати снаряда і порохово-

го заряду (артилерійського пострілу). Залежно від типу гармати і калібру заряджання може

бути унітарним (за один прийом), роздільно-гільзовим (за два прийоми) і картузним (за три

прийоми).

ЗАРЯДНА КАМОРА – частина каналу ствола артилерійської гармати, призначена для

розміщення метального заряду та запояскової частини снаряда.

ЗАСІЧКА – спосіб визначення координат точок, що прив`язуються, в умовах відкритої

та напівзакритої місцевості. Розрізняють пряму, зворотну та комбіновану засічки. У прямій

засічці координати точок визначають проведенням вимірювань на вихідних пунктах. Залеж-

но від приладів, що застосовуються, умов видимості і наявності вихідних пунктів розрізня-

ють прямі засічки, виконані орієнтованим приладом, за виміряними кутами та полярні. У разі

зворотної засічки координати точок визначають вимірюваннями, виконаними на точці, що

прив`язується. На практиці топогеодезичних робіт застосовують зворотні засічки, виконані з

орієнтованим приладом, за вимірюваними кутами і за виміряним кутом і відстанями. Спосіб

визначення координат точки, що прив`язується, коли вимірювання здійснюють на одному із

вихідних пунктів, і на точці, що прив`язується, називається комбінованою засічкою. Розріз-

няють комбіновані засічки за виміряними кутами, за виміряними кутами і відстанню. Під час

усіх видів засічок кути точки, координати якої визначають, повинні бути не менше 30° (5-00)

і не більше 150° (25-00).

ЗБЕРІГАННЯ БОЕПРИПАСІВ – зберігання боєприпасів у справному стані з дотри-

манням встановлених експлуатаційною документацією правил зберігання.

ЗНАКИ МАСИ СНАРЯДА (МІНИ) – знаки на корпусі снаряда (міни), що показують

відхилення маси даного снаряда (міни) від номіналу (табличної маси) у вигляді знаків „+”,

„–”і відповідних літер під цифрами, що позначають калібр снаряда.

ЗНИЩЕННЯ ЦІЛІ (ОБ´ ЄКТА) – полягає у завданні їй (йому) таких втрат (пошко-

джень), маючи які, вона (він) повністю втрачає свою боєздатність. Завдання виконується у

разі, коли математичне очікування відносного числа уражених елементів у складі групового

об’єкта становить 50-60%.

ЗОВНІШНЯ БАЛІСТИКА – наука, що вивчає рух снарядів, мін, ракет після припи-

нення їх силової взаємодії зі стволом зброї (пусковою установкою).

ЗОНДУВАЛЬНИЙ ПАТРОН (ЗП) – боєприпас до вітрової рушниці (ВР-2), в якому

куля зі стрічкою (вітрова куля), пороховий заряд і засіб запалення з’єднані в одне ціле за до-

помогою паперової гільзи. Вітрова куля призначена для визначення вітру у пройденому нею

шарі атмосфери. Кіперна стрічка, пофарбована у червоний колір, призначена для збільшення

вітрильності кулі під час її польоту, спостереження кулі у повітрі і полегшення пошуку місця

її падіння.

ІНДЕКСАЦІЯ БОЄПРИПАСІВ АРТИЛЕРІЙСЬКОГО ОЗБРОЄННЯ – система чи-

слових або літерних індексів, які наносять на боєприпаси і зразки озброєння для їх відзнаки.

Це спрощує облік і перепис (складання вимог, нарядів та інших документів).

КАЗЕННА ЧАСТИНА СТВОЛА ГАРМАТИ – частина ствола гармати, прилегла до

його казенного зрізу. У загальному випадку до казенної частини належать: казенник, обойми

кріплення циліндрів гальма відкоту і накатника, противага, затворне гніздо і камора.

КАЗЕННИЙ ЗРІЗ СТВОЛА – задній торець ствола артилерійської гармати.

КАЗЕННИК – частина ствола гармати, призначена для розміщення і кріплення деталей

затвора і з’єднання ствола з противідкотними пристроями та іншими частинами механізмів

гармати (досилача, затвора).

КАЛІБР ГАРМАТИ – відстань, виміряна у міліметрах за номінальним діаметром на-

прямної частини каналу ствола. К.г. нарізної артилерії вимірюється між протилежними по-

лями нарізів, а К.г. гладкоствольної артилерії визначається величиною діаметра напрямної

частини каналу ствола.

КАМОРА СНАРЯДА – внутрішня порожнина корпусу снаряда, в якій розміщується

його спорядження. Спорядження визначається призначенням снаряда.

КАМОРНА ЧАСТИНА КАНАЛУ СТВОЛА – частина каналу ствола гармати, при-

значена для розміщення метального заряду і частини снаряда, обмежена казенним зрізом

ствола і початком напрямної частини.

КАНАЛ СТВОЛА ГАРМАТИ – внутрішня порожнина ствола, що складається із за-

творного гнізда (поршневого, клинового), камори, напрямної частини і камори (камор) дуло-

вого гальма.

КАРТА РОБОЧА – топографічна (спеціальна) карта, на якій командир (начальник,

офіцер) за допомогою графічних умовних знаків і прийнятих скорочень відображає тактичну

(спеціальну) обстановку та її зміни в ході операції (бою); бойовий документ, що застосову-

ється під час управління військами. На К.р. наносяться тільки дані обстановки, необхідні

службовій особі за родом її діяльності. К.р. використовується для з’ясування завдання, оцін-

ки обстановки, прийняття рішення, постановки бойових завдань, організації взаємодії і т. ін.

КАРТКА ВОГНЮ – документ, який складається командиром гармати (танку), виділе-

ної для стрільби прямою наводкою, і пускової установки ПТРК. Призначена для керування

вогнем. К.в. містить такі відомості: місце розташування вогневого засобу, орієнтири, їх но-

мери, найменування та відстані до них у сотнях метрів або у поділках прицілу, дальність

прямого пострілу, напрям північ – південь, місце розташування сусіднього засобу.

КІНЦЕВА ШВИДКІСТЬ – швидкість центра мас снаряда (міни) у точці падіння.

КОЕФІЦІЄНТ ВІДДАЛЕННЯ – відношення дальності спостереження до топографіч-

ної дальності стрільби. К.в. використовується для визначення коректури напряму під час

пристрілювання спостережуваної цілі. К.в. розраховується з точністю до однієї десятої.

КОЕФІЦІЄНТ СТРІЛЬБИ – коефіцієнт трансформування пристріляної поправки да-

льності по реперу для визначення обчисленої поправки дальності по цілі. К.с. визначається

як відношення пристріляної поправки дальності по реперу у метрах до топографічної даль-

ності до репера у сотнях метрів. К.с. розраховується з точністю до однієї десятої. К.с. може

бути більше або менше нуля.

КОМАНДА НА ПЕРЕНЕСЕННЯ ВОГНЮ – команда для стрільби по цілі, яка врахо-

вує результати пристрілювання репера або іншої цілі.

КОМАНДНО – СПОСТЕРЕЖНИЙ ПУНКТ (КСП) – пункт управління підрозділом у

бою. Створюється у батальйоні, артилерійському дивізіоні, роті, батареї, взводі. Розташову-

ється в укритті або на машині (БМП, БТР, танку), у місці, що забезпечує управління підроз-

ділами в бою.

КОМАНДНО – ШТАБНА МАШИНА (КШМ) – машина з високою прохідною базою,

оснащена апаратурою для управління військами в бою та операції.

КОМПЛЕКТАЦІЯ БОЄПРИПАСІВ – визначення (встановлення) комплекту артиле-

рійських пострілів, різних за призначенням, на дану гармату.

КОНТРОЛЬ СТРІЛЬБИ – перевірка пристріляних установок по реперу або цілі конт-

рольними пострілами у разі зміни умов стрільби. К.с. здійснюється під час стрільби на ура-

ження і полягає у визнанні відхилень розривів снарядів від цілі за дальністю, напрямом і ви-

сотою і введення коректур в установки прицілу, рівня, кутоміра і підривника (трубки). Під

час здійснення К.с. виправляють віяло розривів та стрибок прицілу (величину шкали).

КООРДИНАТИ – кутові або лінійні числові величини, що визначають положення цілі (об’єкта) на будь-якій поверхні (земній, на карті) або у просторі. К. можуть бути географічні й плоскі прямокутні.

КООРДИНАТИ ПОЛЯРНІ – величини, що визначають положення точки на карті що-

до вихідної точки, яку приймають за полюс. Такими величинами є: кут положення, який від-

раховується від напряму осі, і відстань (дальність) від полюса до точки, що визначається.

Полярною віссю можуть бути напрям на орієнтир, лінія меридіана (істинного або магнітно-

го) або вертикальна лінія координатної сітки. У цьому разі кутами положення будуть істинні

або магнітні азимути і дирекційні кути.

КООРДИНАТИ ПРЯМОКУТНІ (ПЛОСКІ) – лінійні величини (абсциса х і ордината

у), що визначають положення точки на площині (карті) стосовно двох взаємоперпендикуляр-

них осей Х та У, точка перетину цих осей є початком координат. Абсциса х та у, точка А –

відстань від початку координат до основи перпендикулярів, опущених із точки А на відпові-

дні осі. На топографічних картах прямокутні координати (Гауса) застосовуються по коорди-

натних зонах. Усі топографічні карти у межах однієї зони мають загальну систему прямокут-

них координат. Початком координат у кожній зоні служить точка перетину середнього

(осьового) меридіана зони з екватором, середній меридіан зони відповідає осі абсцис (Х), а

екватор – осі (У). Щоб прискорити цілевказання за топографічною картою, початок коорди-

нат у кожній зоні умовно перенесений на 500 км ліворуч вздовж осі координат У. Для одно-

значного визначення положення точки по прямокутних координатах на земній кулі до зна-

чення координати у зліва приписується номер зони (однозначне або двозначне число).

КООРДИНАТИ СКОРОЧЕНІ – умовне скорочення прямокутних координат. Застосо-

вується для прискорення цілевказання за топографічною картою. У цьому разі вказують

тільки десятки та одиниці кілометрів і метрів, наприклад: х=50 450; у= 20 840. Скорочені ко-

ординати не можна застосовувати, коли район дій охоплює простір протяжністю більше 100

км по широті або довготі, а також під час дій на стику координатних зон.

КРОК КУТОМІРА – поправка кутоміра, що вводиться під час змінювання прицілу для

утримування розривів на лінії спостереження.

КРУГОВИЙ ОБСТРІЛ – можливість ведення вогню артилерійськими гарматами (ін-

шими вогневими засобами) або підрозділами у будь-якому напряму в горизонтальній пло-

щині. К.о. гармати забезпечується її конструкцією або за рахунок зміни її положення (розво-

роту) на вогневій позиції. К.о. у взводі (батареї) досягається відповідним розташуванням га-

рмат і маневром вогню.

КУРВІМЕТР – прилад для вимірювання відстаней на топографічних картах (планах)

різного масштабу.

КУТ ВІТРУ – кут між напрямом стрільби і напрямом балістичного вітру, відрахований

від напряму стрільби проти ходу годинникової стрілки.

КУТ ЗАСІЧКИ – кут цілі між площинами спостереження двох спостережних пунктів.

КУТ ЗУСТРІЧІ – кут між дотичною до траєкторії у точці зустрічі снаряда з ціллю (пе-

решкодою) і площиною, дотичною до поверхні цілі (перешкоди) у тій самій точці.

КУТ КИДАННЯ – кут між лінією кидання і площиною горизонту у точці вильоту.

КУТ МІСЦЯ – кут між горизонтом гармати (приладом спостереження) і лінією, яка

з’єднує гармату (прилад спостереження) з точкою на місцевості.

КУТ МІСЦЯ ЦІЛІ – кут у площині цілі між лінією цілі та горизонтом артилерійської

гармати.

КУТ НУТАЦІЇ – кут у площині опору між вектором повітряної швидкості снаряда та

його поздовжньою віссю.

КУТ ПАДІННЯ – кут між дотичною до траєкторії у точці падіння снаряда і горизон-

том гармати.

КУТ ПРИСТРІЛЯНИЙ – кут, пристріляний по реперу (цілі); доворот до основного

напряму.

КУТ ПРИЦІЛЮВАННЯ – кут у вертикальній площині між лінією цілі і лінією пострілу.

КУТОМІР – 1) пристрій кутовимірювальний приладів і прицільних пристроїв артиле-

рійських гармат, мінометів, бойових машин, використовується для їх наведення у горизонта-

льній площині під час стрільби із закритих вогневих позицій; 2) горизонтальний кут у точці

стояння гармати, який відраховується проти ходу годинникової стрілки між зворотним на-

прямком ствола наведеної гармати і напрямком на точку наводки.

ЛІНІЯ КИДАННЯ – продовження осі каналу ствола гармати в момент вильоту сна-

ряда. Л.к. є дотичною до траєкторії снаряда у точці вильоту.

ЛІНІЯ ПОСТРІЛУ – продовження осі каналу ствола наведеної гармати.

ЛІНІЯ ПРИЦІЛЮВАННЯ – фіксоване положення лінії візування артилерійської па-

норами наведеної гармати щодо осі каналу ствола. Л.п. під час візування в ціль збігається з

лінією цілі.

ЛІНІЯ ЦІЛІ – пряма, що з’єднує точку вильоту і точку, в якій знаходиться ціль.

МАКСИМАЛЬНИЙ ТИСК ПОРОХОВИХ ГАЗІВ – максимальний усереднений щодо

снарядного об’єму тиск порохових газів, що виникає у каналі ствола під час горіння металь-

ного заряду.

МАРКУВАННЯ БОЄПРИПАСІВ – надписи у вигляді літер, цифр і знаків, що нано-

сять на поверхню снарядів, мін, гільз, картузів та ящиків спеціальними маркувальними фар-

бами і лаками. М.б. служить для визначення призначення і деяких характеристик елементів

артилерійських боєприпасів, необхідних для організації правильного зберігання, транспорту-

вання та бойового застосування.

МАТЕМАТИЧНЕ ОЧІКУВАННЯ – одна із найбільш важливих чисельних характери-

стик розподілу випадкових величин. М.о. чисельно дорівнює сумі добутків можливих зна-

чень випадкової величини та імовірностей цих значень. М.о. використовується як показник

ефективності стрільби артилерії по групових цілях та угрупованнях противника.

МЕТЕОРОЛОГІЧНА ПІДГОТОВКА – складова частина метеорологічного забезпе-

чення. М.п. організується з метою підвищення ефективності ведення вогню артилерії. М.п.

включає визначення відхилень метеорологічних умов від табличних значень, що врахову-

ються під час визначення установок.

МЕТЕОРОЛОГІЧНИЙ БЮЛЕТЕНЬ – зведення відомостей про метеорологічні ве-

личини.

МЕТЕОРОЛОГІЧНИЙ ПОСТ – військовий підрозділ, оснащений залежно від його

призначення та штатної належності різними метеорологічними приладами.

МЕТЕОРОЛОГІЧНІ ВЕЛИЧИНИ – характеристика стану атмосфери: температури і

вологості повітря, швидкості і напрямку вітру, тиску атмосфери, кількості і висоти хмар, ін-

тенсивності опадів, дальності видимості та інше.

МЕТЕОРОЛОГІЧНІ УМОВИ СТРІЛЬБИ АРТИЛЕРІЇ – стан атмосфери, зумовле-

ний фізичними процесами, що відбуваються в атмосфері, і який характеризується сукупніс-

тю метеорологічних величин, що враховуються під час стрільби: наземний тиск атмосфери, віртуальна температура повітря, напрямок вітру та його швидкість у межах траєкторії. Через віртуальну температуру враховується вплив на політ снаряда одночасно температури і вологості повітря. Під час складання Таблиць стрільби враховують нормальні (табличні) значення метеорологічних умов, під час підготовки до стрільби – відхилення реальних величин метеоумов від їх нормальних (табличних) значень.

МЕТОДИЧНИЙ ВОГОНЬ – ведення вогню із однієї або декількох гармат одної бата-

реї з рівними проміжками між пострілами. М.в. застосовується у вогневих нальотах визначе-

ної тривалості для підтримування цілі у подавленому стані. М.в. використовують для визна-

чення коректур кожній гарматі у ході стрільби на зруйнування оборонних споруд, під час пе-

ріодичного і безперервного освітлення місцевості.

МІНОМЕТ – гладкоствольна гармата із жорстким лафетом, призначена для стрільби

опереними снарядами – мінами. Стрільба із М. ведеться, коли кути піднесення більше 450,

тобто ведеться так звана мортирна стрільба.

МІНОМЕТНИЙ ПОСТРІЛ – боєприпас для стрільби із міномета; один комплект еле-

ментів, що складається з міни з визначеним спорядженням (підривник, бойовий заряд, засоби

запалення бойового заряду – хвостовий патрон).

МОРТИРНА СТРІЛЬБА – стрільба з артилерійських гармат, коли кути піднесення бі-

льше 45°. М.с. застосовується під час ураження цілей, розташованих на зворотних схилах ви-

сот, в ярах, а також для зруйнування бойових покриттів оборонних споруд. М.с. застосову-

ється в горах для зменшення мертвих просторів.

НАВІСНА СТРІЛЬБА – стрільба із артилерійських гармат, коли кути піднесення від

20º до 45º. Н.с. використовується для виконання різних вогневих завдань, як правило, засто-

совується під час стрільби із закритих вогневих позицій на дальностях, близьких до гранич-

них.

НАВОДКА ГАРМАТИ – надання стволу гармати положення для стрільби по цілі. Н.г.

поділяється на пряму, напівпряму і непряму. У разі прямої наводки Н.г. за дальністю і на-

прямом здійснюється візування оптичного або панорамного прицілу в ціль. Під час непрямої

наводки кут піднесення ствола гармати надається за допомогою механізмів кутів прицілю-

вання і рівня, а напрям – за розрахованим кутоміром наведенням оптичної осі панорами в то-

чку наводки або у коліматор.

НАДАННЯ ОСНОВНОГО НАПРЯМКУ – наведення основної гармати в основний

напрям. Н.о.н. здійснюють за допомогою візиру командирської машини (бусолі), по заздале-

гідь визначеному кутоміру, по віхах. Решта гармат може наводитися в основний напрямок

побудовою паралельного віяла за допомогою візиру командирської машини (бусолі) відмі-

чанням по основній гарматі, віддаленій точці наводки або небесному світилу.

НАЗЕМНА АРТИЛЕРІЯ – артилерія, призначена для ураження об’єктів (цілей) на ма-

терику та акваторії. Поділяється: за бойовими властивостями – на гарматну, гаубичну, реак-

тивну, протитанкову, гірську і міномети; за способом пересування – на самохідну, причіпну,

саморушну, вожену, стаціонарну.

НАЙВИГІДНІШИЙ СПОСІБ ОБСТРІЛУ ЦІЛІ (ОБ´ ЄКТА) – такий спосіб обстрілу

цілі, під час якого досягається найбільша ефективність ураження заданою витратою снарядів.

Спосіб обстрілу цілі під час стрільби батареєю містить: кількість установок прицілу; величи-

ну стрибка (шкали) прицілу, величину стрибка підривника (шкали трубки); кількість устано-

вок кутоміра; величину інтервалу віяла та доворот праворуч під час стрільби на двох устано-

вках кутоміра; витрату снарядів на гармату-установку. Виконуючи вогневі завдання дивізіо-

ном, застосовують такі способи обстрілу цілі: батареями внакладку; батареями шкалою; із

розподілом ділянок цілі (рубежу) та окремих цілей між батареями.