Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Електробезпека.






Велике значення для безпеки людей і тварин на фермах має контроль за електричним опором провідників і питомим опором води в системі автонапування.

Небезпечні випадки бувають внаслідок пробою ізоляції електродвигунів, падіння проводів під напругою на металеві елементи.

Для виключення електротравматизму у тваринницьких приміщеннях – корівниках, телятниках, вівчарнях, конюшнях, свинарниках і т. ін., які відносяться до особливо небезпечних, забороняється працювати на струмоведучих частинах.

Однофазні вимикачі встановлюють у фазному проводі, а не в нульовому.

На тваринницьких фермах і птахофермах електродвигуни, пускові прибори і захисні апарати необхідно встановлювати ззовні приміщень, де знаходяться тварини і птиця. Кнопки управління пускової апаратури встановлюють безпосередньо біля робочих місць. Для цього застосовують кнопки, виконані в пиловодонепроникному виконанні, електродвигуни спеціальні сільськогосподарських типів, волого-морозостійкі, хімічностійкі, пилонепроникні.

Для зменшення пошкодження ізоляції необхідно ретельно спостерігати за відповідністю виконання монтажу електрообладнання умовам середовища. При встановленні електрообладнання в кормоцехах запарники, вимикачі, труби, в яких прокладена електропроводка, необхідно надійно заземлювати. На розподільчому щиті кормоцеху обов’язково передбачають загальний вимикач, що дозволяє зняти струм зі всіх електроустановок одночасно.

Використовувати саморобні електронагрівачі категорично забороняється.

Водонагрівачі повинні застосовуватися тільки в трифазному виконанні. Елементні водонагрівачі проточного типу до 1, 0 кВт, призначені для водорозбірного крану (миття посуду, рук), можуть бути однофазними.

Металеві трубопроводи і конструкції транспортерів для роздачі кормів, видалення гною і т. ін., до яких можуть торкатися тварини, надійно ізолюють від корпусів електрообладнання, електроапаратури і нульового проводу електромережі. Для цього у відгалуженнях від магістральних ліній водопроводів, які йдуть до автопоїлок, до електронагрівачів і інших електроприймачів, безпосередньо з’єднаним з трубами системи автопоїння, а також у вакуум-трубопроводах встановлюють ізолюючі вставки. Довжина кожної з них у водопровідній магістралі повинна бути не менше 1м.

Металеві конструкції електроустановок і трубопроводи занулюють, тобто з’єднують з нульовим проводом мережі, який повинен мати надійний контакт із заземлюючим пристроєм вирівнювання потенціалів. Для вирівнювання потенціалів на підлозі тваринницького приміщення прокладають два довгих провідники, упродовж фронту розміщення тварин, під передніми і задніми ногами корів. Це дає змогу вирівняти потенціали підлоги в приміщенні, і різниця потенціалів між двома різними точками при аваріях буде практично дорівнювати нулю.

Доцільно в якості вирівнюючих пристроїв застосовувати протяжні троси, виконані зі сталевих проводів (катанка) діаметром 610 мм. Глибина закладання їх у бетонну підлогу приміщення може бути різною (до 20 см).

Застосування вирівнювання потенціалів не потребує великих витрат, але забезпечує електробезпеку людей і тварин при однофазному короткому замиканні мережі з одночасним обриванням нульового проводу.

При наявності у тваринницьких приміщеннях пристрою для вирівнювання потенціалів не потрібно застосовувати ізолюючі вставки в трубопроводах.

15.1. Електробезпека на підприємствах ВРХ повинна відповідати вимогам ДНАОП 0.00-1.21-98 (z0093-98), державних стандартів " Пожаровзрывобезопасность статического электричества. Общие требования" (ГОСТ 12.1.018-93), " Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видов защиты" із змінами 1986 року (ГОСТ 12.1.019-79, СТ СЭВ 4830-84), " Электробезопасность. Предельно допустимые значения напряжений прикосновения и токов" із змінами 1988 року (ГОСТ 12.1.038-82), " Изделия электротехнические. Общие требования безопасности" із змінами 1978, 1981, 1984, 1988 років (ГОСТ 12.2.007.0-75). 15.2. Виробниче обладнання з електричним приводом повинне мати засоби (пристрої) захисту від ураження електричним струмом (включаючи випадки помилкової дії працівників, які обслуговують обладнання). 15.3. Електродвигуни, пускорегулювальна, контрольно-вимірювальна і захисна апаратура, а також допоміжне електротехнічне обладнання за формою виконання, способом установлення та захисту, за якістю ізоляції повинні відповідати вимогам ПУЭ. 15.4. В електричних схемах машин і обладнання повинен бути передбачений захист від перевантаження та короткого замикання, який забезпечує автоматичне розвантаження або відключення. 15.5. Зовнішні електропроводки в місцях, де можливі їх механічні пошкодження, повинні прокладатися в стальних або пластмасових трубах, металорукавах, коробах, каналах. 15.6. Опромінювальні установки під час їх роботи необхідно заземляти, а якщо такої можливості немає, то слід застосовувати пристрої захисного відключення. 15.7. Корпус автонапувалки з електричним підігрівом води повинен бути з'єднаний з пристроєм вирівнювання потенціалів, з металевими конструкціями та технологічним обладнанням. 15.8. Силові щити, шафи, ящики і пульти керування, розміщені в тваринницьких приміщеннях, а також у приміщеннях для переробки кормів, повинні бути встановлені в окремих приміщеннях або кабінах. 15.9. У тваринницьких приміщеннях повинна застосовуватися освітлювальна арматура закритого виконання на ізольованій основі. 15.10. Забороняється торкатися і наближатися до проводів повітряних ліній електропередач, що пошкоджені, провисають або торкаються землі. 15.11. Електроустановки в сільськогосподарських підприємствах підлягають щорічним лабораторним випробуванням.

 

Практичні питання

1. Розробити вимоги безпеки під час навантаження, транспортування та роздавання кормів.

¾ До роботи на цих машинах допускаються особи, знайомі з їх будовою, правилами експлуатації й безпеки. Не можна допускати до роботи на машинах неповнолітніх, а також присутності сторонніх осіб поблизу машин, які працюють. На машинах не дозволяється працювати в широкому одязі з довгими полами, широкими рукавами, у фартухах. Жінки, які працюють на машинах, повинні прибирати волосся під головний убір, а хустку пов’язувати так, щоб у неї не було вільно звисаючих кінців спереду.

¾ Перед вмиканням двигуна потрібно провернути робочі органи машини руками, щоб переконатися, що всередині закритих кожухів немає сторонніх предметів. Перед пуском машину старанно оглядають. Перевіряють її справність, міцність кріплень, ланцюгових і ремінних передач, щоб не було в кожухах сторонніх предметів. При подачі кормів у бункер стежать, щоб разом з ними не потрапили тверді предмети.

¾ Труби й циклони очищають від кормів, які в них набилися, тільки при зупиненій машині, виключивши можливість її самовільного пуску. Закріплювати і регулювати ножі у різальному апараті потрібно тільки при фіксації робочого органу металевим стрижнем. Для виключення можливості випадкового пуску машини, крім зупинки двигуна, слід відключити вимикач і на нього повісити табличку з написом “ Не вмикати! Техогляд ”.

¾ Робочі місця, розташовані від рівня підлоги на висоті понад 1 м, повинні мати бар’єри висотою не менше 1м. Східці драбин і металеві майданчики виконують з рифленої сталі. Особливо небезпечно працювати на силосорізках, січкарках, коренерізках, картоплем’ялках, молоткових дробилках та інших кормоприготувальних машинах з механічним або електричним приводом.

¾ Подавати в машину корми для подрібнення необхідно рівномірно, спеціальними натискними пристроями (вили, лопата), а не руками. Вигрібати подрібнену масу з-під барабану потрібно вилами, граблями або лопатою.

¾ При подрібненні сухих кормів (зерна, соломи, стебел кукурудзи, сіна тощо) потрібно мати протипожежні засоби. У приміщенні, де мелють, забороняється курити і користуватися відкритим вогнем.

¾ Основна вимога безпечної праці при роботах в приміщеннях кормоцехів – наявність у них активнодіючої вентиляції і застосування для приводу машин електродвигунів у пиловибухозахисному виконанні.

¾ Використовуючи машини й установки для теплової обробки кормів, кришки запарювальних чанів перед нагріванням щільно закривають. Відкривають кришки чанів з готовим продуктом і знімають їх, оберігаючись від опіків. При виконанні цих робіт працюють у спецодязі й окулярах. Відкриті частини викидної труби запарника огороджують, а саму трубу відводять у безпечне місце.

¾ Для безпечного обслуговування запарювальних чанів великої висоти і місткості необхідно застосовувати драбини і захисні огородження люків.

¾ На паровому котлі кормозапарника і водонагрівальних котлах повинно бути справне водомірне скло, діючий манометр і запобіжний клапан. Не можна допускати, щоб тиск у котлі кормозапарника і водонагрівального котла перевищував 0, 25–0, 4 атмосфери, а рівень води в котлі повинен бути вище 2/3 його висоти, але не нижче нижньої позначки.

¾ Парові котли з робочим тиском більше 68, 64 кПа (0, 7 кгс/см2) до пуску в експлуатацію реєструють у місцевих органах державного нагляду за охороною праці. Адміністрація господарства повинна забезпечити періодичне технічне переосвідчення парових котлів.

¾ Роздавання кормів тваринам і птиці на фермах, прибирання гною – найбільш трудомісткі операції. Для їх механізації на фермах застосовують у середині приміщення стаціонарні кормороздавачі, транспортери ТВК-80А. Застосовуються також і мобільні тракторні кормороздавачі – КТУ-3, КТУ-10, ПТУ-10К.

¾ Для видалення гною з механічних засобів використовуються транспортери всіх модифікацій ТСН, а для транспортування гною – тракторні візки і пневмоустановки типу УПН-15. При експлуатації внутрішнього фермського транспорту і транспортерів необхідно бути особливо уважними і суворо дотримуватися встановлених правил безпеки праці.

¾ Нормальна і безпечна робота мобільних кормороздавачів може бути забезпечена наявністю відремонтованих під’їзних шляхів і достатньою шириною кормового проходу. Відстань між годівницями повинна бути не менше 2м, а від опорних колон до середини проїзду – не менше 1, 3м. Забороняється робити повороти трактора відносно продовжної вісі роздавача на кут більше 45о. Забороняється при транспортері, який працює, пропихати корм і очищувати бункер, а також перевозити людей в бункері кормороздавача.

¾ Під’їзд пересувного навантажувача до стаціонарного кормороздавача необхідно позначити надписами “ В’їзд ” і “ Виїзд ” з додатковими стрілками, які вказують маршрут руху.

¾ Транспортери великої довжини обладнують приладами для їх зупинки з будь-якої точки робочої зони.

¾ Пуск транспортера здійснюють тільки після подачі умовного сигналу. Відповідно до ОСТ 46.3.2.196-85 прибирання гною в приміщеннях з безприв’язним утриманням тварин необхідно проводити за відсутності тварин. У місцях проходів гноєприбиральні транспортери необхідно закривати щитами. Люки для проходу гною на похилий транспортер загороджують перилами зі стальних труб висотою не менше 1, 2м.

¾ У тваринницьких приміщеннях, де для видалення гною застосовують самосплавний спосіб або гідрозмив, необхідно звертати особливу увагу на цілісність і надійність кріплення решітчатих настилів.

¾ При необхідності проведення робіт в колодязях або гноєнакопичувачах головний інженер повинен видати робочим наряд у письмовій формі і провести цільовий інструктаж.

¾ Бригада для роботи в колодязі повинна складатися не менше, ніж із 3-ох чоловік: 1-й – для роботи в колодязі або в гноєнакопичувачі, 2-й – для роботи на поверхні, 3-й – для спостереження і при необхідності надання допомоги. Бригада забезпечується таким інвентарем: запобіжними поясами з наплічними ременями і кільцями на їх перетині, канатом довжиною на 3м більше від глибини колодязя, фільтруючим протигазом з коробкою марки КД або шланговим протигазом ПШ-2, захисним комбінезоном, гумовими рукавицями і гумовим взуттям, акумуляторним ліхтариком напругою не більше 12 В.

 

2. Розробити заходи безпеки при експлуатації стерилізаторів, насосів та апаратури, що працює під тиском.

3. Розробити заходи безпеки при експлуатації центрифуг та сепараторів.

Для видалення з молока молочного жиру використовують явище природного відстоювання. У сепараторах цей процес проходить дуже швидко (долі секунди). Принцип дії сепаратора заснований на здатності механічних сумішей розділятися у полі дії центробіжних сил за рахунок різної щільності складових суміші. Поділ відбувається всередині сепараторного барабану, який обертається з великою швидкістю.

При зниженні температури молока, що сепарується, збільшується його в’язкість і погіршується здатність молока до розділення, що призводить до збільшення жиру в обраті. Допустима жирність обрату повинна бути не більше 0, 03%.

¾ Сепаратори установлюють на бетоновані фундаменти на гумових амортизаторах, закріплюють болтами і вирівнюють горизонтально по рівноміру.

¾ Основною умовою безпечної експлуатації сепараторів є надійне заземлення електрообладнання.

¾ Включати сепаратор мокрими руками забороняється.

¾ Працювати в спец одязі без звисаючих країв.

 

4. Розробити системи засобів і заходів щодо електробезпеки при роботі з електричними установками та електрообладнанням.

5. Розробити протипожежні заходи для профілактики пожеж у тваринницьких приміщеннях.

Суворо дотримуватися правил пожежної безпеки.

З метою забезпечення пожежної безпеки корівника необхідно дотримуватись наступних правил: 1) застосовувати будівельні конструкції ті інженерне устаткування необхідної вогнестійкості і займистості; 2) створити в приміщенні достатню кількість евакуаційних шляхів і виходів для тварин; 4) застосовувати технічні пристрої, що сприяють швидкому звільненню тварин від прив'язі, одночасному відкриванню дверцят боксів; 5) встановити протичадний захист; 6) мати в повному комплекті установки і засоби пожежогасіння.

На тваринницькій фермі повинен бути улаштований протипожежний щит з повним набором інвентарю: лопати, цебра, багор, не менше двох заряджених вогнегасників, пересувна насосна установка (або мотопомпа), дзвін або рейка для подачі пожежної тривоги. Біля кожного приміщення ферми встановлюється пожежний щит, шухляда з піском, бочка з водою місткістю не менше 200 л.

Виникненню і поширенню пожежі сприяє наявність на території залишків кормів, сіна, соломи, сухого гною і сміття. Усі проходи, виходи, коридори, тамбури, сходи, горищні приміщення не можна захаращувати і використовувати під складування соломи, сіна, матеріалів.

Ворота і двері тваринницьких приміщень повинні відкриватися тільки назовні. Застосування замків заборонене, рекомендується закривати на легкі гачки і засуви.

У приміщеннях для тварин забороняється влаштовувати майстерні, склади, стоянки автотранспорту, тракторів, сільгосптехніки, а також виконувати будь-які роботи, не пов'язані з обслуговуванням ферми. В’їзд у ці приміщення тракторів, автомобілів і сільгоспмашин, випускні труби яких не обладнані іскрогасниками, не допускається. У приміщеннях, призначених для утримання тварин, може передбачатися повітряне опалення. В родильних відділеннях для великої рогатої худоби допускаються системи опалення з місцевими нагрівальними приладами.

В тваринницьких приміщеннях ферми електропроводку необхідно прокладати відкрито на ізоляторах, тросах, у сталевих трубах або кабелями. Електросвітильники повинні бути пилонепроникними і вологозахищеними.

Розподільні щити, вимикачі, запобіжники варто встановлювати в тамбурах або на зовнішніх стінах тваринницьких приміщень з огородженням їх вогнетривкими шафами.

У нічний час тваринницькі приміщення ферми повинні знаходитися під спостереженням нічних сторожів, скотарів або інших відповідальних осіб.

6. Розробити заходи безпеки при роботі з кріогенним обладнанням.

При використанні кріогенних систем виникає небезпека спалахування кріогенних речовин і вибух кріогенного обладнання використання газів під високим тиском.

При дуже низьких температурах кріогенних систем характер небезпеки може бути різним і змінюватися в часі залежно від складу суміші пальне – окислювач – розбавлювач. Вибухонебезпека систем пальне – окислювач залежить від фазової рівноваги, відносної щільності і відносної летючості компонентів різних фаз.

Існує деяка критична концентрація горючого у рідкому кисні, аналогічна нижній концентраційній межі спалахування. Для добре розчинних речовин ця концентрація є межею спалахування в рідкій фазі, а для малорозчинних речовин небезпечною буде концентрація насиченого розчину.

Отже розчинність має важливе значення. Низька розчинність має більшу небезпеку. Так, ацетилен в рідкому кисні розчиняється у мізерній кількості, а тому при випаровуванні рідкого кисню легко випадає в розчин і спричиняє вибух кріогенної системи.

Отже перевищення ступеню розчинності або нижньої межі спалахування горючого в рідкому кисні створює вибухонебезпечну ситуацію

Небезпеку чинить забруднення газів, що може призвести до горіння. Ініціювати горіння можуть непередбачені хімічні реакції, робота клапанів та інших технічних пристроїв, що створюють теплоту тертя або енергію удару, ерозія поверхонь обладнання та ін..

Потенційно небезпечними є стиснені до високого тиску гази внаслідок накопиченого в них великого запасу енергії стиснення. При високому ступеню стиснення гази нагріваються до високих температур.

Специфічною особливістю кріогенних процесів є те, що багато кріогенних речовин не може існувати у рідкому стані при кімнатній температурі у відкритій апаратурі. При нагріванні закритих посудин з кріогенними рідинами до температури навколишнього середовища, в них виникає дуже високий тиск пари.

Швидкий відбір стиснутого газу створює значну реактивну тягу, під дією якої трубопровід може прийти в рух і зруйнуватися.

Для забезпечення безпеки при протіканні кріогенних процесів велике значення мають конструкційні матеріали, що працюють в умовах низьких температур і високих тисків. При виборі конструкційних матеріалів враховують межу міцності, робоче напруження, межу текучості, ударну в’язкість, втомлювану міцність, хімічну стійкість або інертність і ін. Просочені рідким киснем асфальт або деревина вибухають при ударах.

Кріогенні рідинні гази чинять шкідливу дію на організм людини, особливо на її очі.

При контакті з кріогенними речовинами (киплячим метаном, азотом, киснем і ін.) шкіра стає крихкою (ламкою), руйнується шкіряний покрив, подібно до опіків від високої температури.

Працюючі з кріогенною технікою, повинні мати відповідний костюм, рукавиці і протигаз.

У збагаченій киснем атмосфері одяг просочується киснем і легко спалахує, через те, що жирові виділення людського організму збагачують одяг горючим матеріалом. У кисневій атмосфері фронт полум’я буде рухатися по одежі значно швидше, кількість тепла, що утворюється при цьому, приблизно у 5 разів буде більшою, а температура горіння значно вищою.

При проведенні кріогенних робіт виникають також інші небезпеки і шкідливості, пов’язані з використанням криогенного обладнання, токсичних газів і рідин, інертної атмосфери, зменшення кисню в оточуючому середовищі і ін..

Особливо небезпечним при експлуатації холодильних установок є витікання фреону, що виявляється галогенною лампою, полум’я якої забарвлюється в зелений колір, а при значному витіканні – у синій чи блакитний. Витікання аміаку визначається спеціальними паровими індикаторами. Відкривати фреонові апарати можна тільки у захисних окулярах, а аміачні – в протигазах і гумових рукавицях, після того як тиск в системі знижений до атмосферного і залишається постійним не менше як 30 хв.

Забороняється відкривати кріогенні апарати, якщо температура стінок їх нижча за -300С або користуватися біля них відкритим вогнем чи палити.

До обслуговування кріогенної техніки допускаються особи, які пройшли спеціальне навчання, інструктаж з техніки безпеки, ознайомилися з правилами пожежної безпеки в повному обсязі, що охоплює як нормальний процес експлуатації та можливі надзвичайні ситуації, склали іспит і отримали посвідчення на право обслуговування цих систем.

 

 

ОП при догляді за тваринами, хворими на заразні хвороби.

1. Догляд за тваринами, хворими на заразні хвороби, доручається постійній тваринницькій бригаді, призначеній власником. До роботи по догляду за тваринами, хворими особливо заразними хворобами, допускаються особи, яким зроблені профілактичні щеплення, які проінструктовані про особисті застережні заходи та правила поводження із зараженим матеріалом, а також про догляд за хворими тваринами. Особи віком до 18 років, вагітні жінки та жінки, що годують груддю, до цієї роботи не допускаються.

2. При виявленні захворювання тварин заразними хворобами власник повинен повідомити про це районну (обласну) ветеринарну службу і вжити заходів щодо ізоляції тварин. У випадку виникнення зооантропонозних захворювань необхідно також повідомити медичну службу району (області).

3. Вхід на територію ізолятора, де утримуються хворі тварини, стороннім особам не дозволяється. Біля входу в кожне приміщення для тварин, а також усередині приміщень між секціями встановлюються дезбар'єри у вигляді ящиків з тирсою, просоченою дезінфекційним розчином. Верх дезбар'єру повинен рівнятися з підлогою або мати плавний перехід до неї.

4. Встановлення дезбар'єрів, регулярна заміна в них підстилки, а також контроль за дезінфекцією взуття під час кожного входу і виходу із приміщення покладаються на керівників тваринницьких бригад, а регулярна заміна дезінфікуючого розчину — на ветеринарних працівників ферм.

5. Персонал, який доглядає за тваринами, що хворіють на заразні хвороби, крім спеціального одягу і спеціального взуття, повинен забезпечуватись санітарним одягом та взуттям. Одягати будь-який одяг поверх санітарного одягу не дозволяється. Санітарний одяг і взуття видаються тільки на період роботи. По її закінченні одяг знімають, знезаражують і зберігають у спеціальних шафах. Носити санітарний одяг і взуття за межами виробничих приміщень або дільниць роботи з тваринами не дозволяється. Спец. одяг і спец. взуття підлягають обов'язковій дезінфекції відповідно до вказівок органів ветеринарного нагляду.

6. Не дозволяється вживати їжу, пити воду та курити під час роботи на фермах, неблагополучних на заразні хвороби. Для забезпечення працівників питною водою за межами виробничих приміщень встановлюються бачки з перевареною водою.

7. Молоко корів, хворих на бруцельоз, туберкульоз, лейкоз, мастит та яких лікували антибіотиками, використовують відповідно до вимог чинних ветеринарних інструкцій і рекомендацій. Доїння овець і кіз у неблагополучних на бруцельоз підприємствах не дозволяється.

8. У разі вимушеного забою тварин питання їх реалізації вирішується лише за узгодженням із органами санітарно-епідеміологічноґо нагляду. Не дозволяється використовувати в харчуванні м'ясо і внутрішні органи тварин і птахів вимушеного забою, обумовленого інтоксикацією пестицидами. Питання про їх утилізацію вирішується ветнаглядом при обов'язковому узгодженні з органами санітарно-епідеміологічноґо нагляду.

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.