Часові сітки.

Цi сітки використовуються для реалiстичного вiдображення процесiв та подiй, якi вимагають для свого звершення певного часу.

В часових сітках кожній позиції призначається час затримки маркера, який враховується при виконаннi процедури перевірки умови збудження переходів, тобто якщо маркер надійшов до позиції, то протягом встановленого часу цей маркер не враховується у правилi збудження будь-якого переходу сітки, пов’язаного вхідною дугою з цією позицією.

Часові сітки частіше використовуються у випадках, коли необхідно виконати певні розрахунки часу роботи модельованих об’єктів або виконати кількісний аналіз роботи системи.

Сітки Петрі виду (P, T, F, H, Z, m₀) називаються часовими сітками Петрі, де Z: P ® R ⁺ – час затримки маркерів у позиціях, R ⁺ – множина додатних дійсних чисел.

Функціонування часових сіток підпорядковується наступним правилам:

1) маркери в позиціях можуть перебувати в двох станах: доступному і недоступному;

2) переходи t_j Î T вважаються ініційованими, якщо для них виконані умови збудження " p_i Î ^· t_j: m(p_i) ³ F (p_i, t_j) і у кожній позиції є відповідне цій умові число доступних маркерів;

3) переходи спрацьовують миттєво у той самий момент, коли вони виявляються ініційованими. При спрацьовуванні з кожної позиції видаляються F (p_i, t_j) доступних маркерів, а в позиції додаються H (t_j, p_r) маркерів;

4) кожен маркер, що зробив перехід з p_i у p_r, буде недоступним у позиції p_r протягом часу Z_r починаючи з моменту його появи в p_r, тобто Z_r – час блокування маркера в позиції p_r, по закінченні якого маркер знову стає доступним.