Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Серпень 2011 2 страница
|
|
Для чого я пнувся з шкіри, здавав екзамен на витривалість, старався якнайкраще? З моєю спеціальністю і практичними навиками та досвідом за мною плаче рем рота. Що ж…пройшов тиждень і привідкрились очі на службу в БЗ (батальйон забезпечення). Думаю, що може так й краще. Адже тут так не ганяють, ставлення до солдат відмінне (здається без матів і напрягів моральних), офіцерський склад хороший і «людський», з якими можна спілкуватись.
Про інших такого не скажу: там їх «затягують, задрочують», називають. Мені їх не шкода, адже вони знали на що йдуть. І я йшов воювати-убивати…а стикнувся з віником і граблями.
За тиждень побачив службу. Спочатку був відповідно налаштований, а зараз немає бажання гори подвигами здригати. «Не бери тяжке на плечі, а дурне в голову» - це потрібно просто ПЕРЕЖИТИ, відбути, пропустити через себе. Називайте як завгодно. Тепер нікуди з корабля не подітись.
Армія вчить загальноприйнятому закону-порядку, рівняє всіх по шаблону. Одне з головних якостей, на мою думку – це раціональніше сприймати, тобто стримуватись від поспішних висновків і думати, що буде далі якщо так…адже ніколи не знаєш з ким чи чим маєш справу насправді (ось я припустимо кандидат в депутати до міськради 2010 року).
Хмм…згадав вчорашній сон: Кличко старший у моїй казармі.
Їду в Десну на школу сержанта, от і буде мені 4 місяці «Ласкаво просимо у пекло!» Здійснюється мрія: отримаю військове звання заслужено пройшовши стаціонарний, практичний військовий вишкіл, а не на кафедрі. Офіцер повинен почати знизу, з солдата, з казарми, а не «курсант-лейтенант».
Дякую Богу за приємну реалізацію задуманого, трішки не так, як було в ідеалі, та стежки незвідані…
Готуємо бригаду до показухи. Марафет наводиться від 7-го числа і об’єм роботи не зменшується. Буває і по ночам фронт кипить…На цьому дійстві я задіяний у розгортанні польової кухні. Одного дня ми, в якості «йди куди пошлють», обслуговували змагання ДТСААФ: цілий день «шарились», їли досхочу само приготовлену кашу для учасників змагань, пили солодкий чай і грілись у натягнутих, нами, наметах, згадуючи смачний смак ковбаси...Тоді і все стало ясно, що головний принцип армії – подалі від начальства, поближче до кухні.
А зараз, 1: 53, другий раз стою в наряді днювальним. Спати хочеться!!! Пишу, щоб було шо згадати і вам наука, молоді! А вона лишньою не буває.
Служба йде весело, якщо сам стараєшся її наповнювати позитивом: у вісні розмовляє солдат, показує на полі, де в нього росте ріпак, отам свині…Ой! Вже 2: 00, моя черга добігла кінця, йтиму будити наступного. Записався я.
Поки йшов чую хтось рахує: «1, 2, 3, 4, 5, - Хе-хе, посміхаюся, - 6, 7, 8, - ого, це цікаво, шо далі, - 9, 10, - нічого собі (накал цікавості), - 11! СТРИБОК!, - ХА-ХА-ХА-хА, - оце вимочив!». Веселий наряд, цілу ніч говорили.
*****
Четвер
Час пішов…не помічаю як проходять дні. Вже не задумуюсь про службу, а дію як машина. Бездумні виконавці. Не можна здаватись…Потрібно постійно мислити. За рік багато зміниться і вже дещо помінялось ставлення до життя. Розумієш, що й на свободі таких людей безліч: не думаючих, не здатних подбати про себе.
Щоб не отупіти треба постійно мислити, читати і вдосконалюватися, спілкуватись, вчити на пам'ять будь-що, тренувати її.
Забагато розумію, бачу в людях та в ситуаціях, орієнтуюся у новому середовищі – практика чи дано природою?
Цей колектив (узагальнююче – малоосвічені і безкультурні, звиклі до низьких цінностей солдати) мені не по душі. Спілкуватись з ними інтелігентно неможливо, культурно неефективно. Грубість, агресія, образи – так до них доходить.
Час іде…45 тижнів, 6 днів. Я в Десні серед лісу, болота, води і пісків. Прибули у вівторок, як тільки зайшли у казарму, то після кілька хвилинного перебування захотілось повернутись назад. Вільний час сержанти не дають. Є хлопці з 251-ки, вчора приїхала 79-ка. Зустріли їх коло їдальні, вони нас побачивши серед масдонів (ми прикомандировані в ремонтний батальйон, першу роту – 9 чоловік) кричали: «Слава ВДВ!», - і гукали нам зі
свистом та оваціями. Душа раділа побачити братство. Хоч десантників там мало, але ми в «тільняшках»:)).
Еліту видно з перших кроків…в нас свої закони, правила, підготовка і приїхавши туди, помітили різницю. Тож ми пишалися собою.
Пошвидше б додому! Тут немає що робити. На тренуваннях більше вимагають ніж в армії.
*****
Стільки сказано страшного про Десну, стільки легенд існує про частину…не такий чорт, як його малюють. За 2 дні ясно, а фіз-ра на рівні легкої пробіжки.
*****
2.12.2011, 12: 51, п’ятниця
Щойно прийшли з уроків в казарму. Тепло і затишно. На вулиці, коло стадіону, ТНМК знімає кліп (що вийде, побачу аж на дембіль). Цікаво! А до святкування 6 грудня приїде Євгенія Власова (нічогеньке забезпечення в Десні). Моральний і бойовий дух піднімати буде:) Не сподівався такого, ще й в цьому місці, про яке казали: «Добро пожаловать в АД!».
*****
16: 06
Захід сонця…сутеніє. Голубе небо знову наповнилось теплими відтінками вечора. Здійнявся вітерець…і на Чернігівщині прекрасні світанки та заходи сонечка. Любого сонечка, яке нас гріє і сповіщає про новий чи закінчення ще одного армійського дня, а за ним наступний, а там дембіль:)
*****
ДЕ ТО ПЕКЛО ПРО ЯКЕ ГОВОРИЛИ?
*****
6.12.2011, 17: 40, вівторок
День ЗСУ! Оце наївся…Годують наповал. В честь свята, крім стандартного комплекту, дали батончик шоколадний, 2 круасани, хліб білий СВІЖИЙ, котлету М’ЯСНУ здоровенну. З такими обідами не проти й служити.
Зараз хто чим займається (святковий день – вихідний): одні грають в шахи, другі в спортзалі, інші дивляться вже третій фільм по ДВД. Нарешті, за весь тиждень потрапили на спортмістечко, де турніки, бруси, смуга перешкод. Змагалися на естафеті. Переможців несли 50 метрів на спині, тож Я трохи покатався.
Стільки не трамбуй, а в шлунок солдата все лізе і лізе. Переконався сам!. Тим паче, що шлунок десантника повинен перетравлювати: каміння, дерево, залізо і навіть те, що готують в солдатській столовій.
Звик до режиму і темпу Десни та зрозумів у чому саме тут «пекло»…в моральному тиску. І гадаю, що це правильно, бо воїн, перш за все, повинен бути психологічно стійким.
Пережив я моменти тієї дурки, коли просто так стоїш по кілька годин на центральному проході втупившись в стінку, то в дошку з написом «Цього б могло не трапитись» і з відповідною інформацією та фотографіями трупів на ній. За кілька днів починає ламати і дах їде. В голові, дійсно, починається дурка і я розумію чому ця частина має погану славу.
Ще пощастить якщо тарган, наш домашній звірок, вилізе з-за дошки і лазитиме по стіні, то хоч буде чим зайнятись – слідкувати. Але вже три дні як не показується. Зате його браття кожен раз мені кажуть «Надобраніч», коли лежу у ліжку. Після відбою сімейка вилазить з нори і шмонає по тумбочкам. Раз відкрив очі, бачу смертного, і чавити його, а він окаянний утіка. Хотів завалити та помилував, нехай будуть як домашні тваринки, в тумбі й так немає чого їсти, тож приноситиму. Їсти дати забуваю, але збоку тумбочки вони тусуються щовечора як вимкнуть світло.
В Житомирі тарганів немає (поки-що), є пес Зенітка, Десант…а крім них ще багато барбосів. Недавно, коли ще не поїхали, 5-ом цуцикам зробили у двох дуже теплу буду на зиму, тож будуть у теплі.
Майже цілий день читаю і думу гадаю, на здивування у народознавчій світлиці (на кшталт читального залу) є літопис УПА і біблія. Ще два місяці не пройшло від призову, а вже хочеться по швидше лижі нагострити. Написав листа коханій, ще писатиму батькам. Напам’ять! Як колись:) Прийду з армії, а вона і мама мої листи зберегли, потім вкладу їх у дембільський альбом разом з цим зошитом.
*****
23: 04
Люди загнивають, бо не мають чим зайнятись. Ми по своїй природі ліниві до навантажень. Завжди потрібен хтось, хто б заставляв їх рухатись, і він завжди буде поганим, бо змушує пробудитись зі сну, порушує їхній спокій.
Служба відкриває переді мною багато цікавих істин. Вона вже змінила мене.
Ті, що мають чим себе зайняти, що виконують зразу, а не накопичують – рухаються! Немаючи часу на дурниці, вони дозволяють собі розслабитися, коли все заплановане зроблено.
Приклад: контакт, телик, фільми, ігри, гульки і т.д. А мене не тягне до контакту, сексу чи ще чогось. Ненормально? Ні, це звична норма людини, а не тварини.
*****
Люди однаковими були завжди. Вони не змінюються. Епохи змінюються. Мене оточує стадо з-поміж яких проглядаються духовні особи, але в натовпі їх не видно (вони погасають). Ще Діоген з факелом шукав людину, Христос їх побачив, але не багато пробудилось. Який же я ідеаліст!.
Все одно ви всі тварюки…а я біленький.
*****
23: 40
Ми виростаємо, нас навчають, навчаємось, кладуть в голову певну інформацію; ми народились в різних регіонах з різними характерами і ще в утробі формується наша типовість й нариси характеру; ми заангажовуємось інформацією, яку пропускаємо через себе, розповідями і переконаннями досвідченіших переконуємось та за географічною ознакою і масовістю (однополярністю) починаємо думати…як східняки, західники і т.д.
Матеріально-ціннісні та духовно-моральні засади на мислення однозначно впливають. А ще дуже важливо ідентифікуватись за класовою географічною ознакою, себто вплив ідеології у регіоні.
А вправні руки розділяють і владарюють…
*****
Не сплю, бо хочу попрати свій натільник і шкарпетки. Чекаю, щоб пройшла перевірка.
*****
23: 50
Будь-яка влада опирається на авторитет, лідерство на навики.
*****
Середа
Сьогодні зранку, під час ранкової зарядки о 06: 15, виявив на небозводі червону зірку. Цікаво, чи це гра світла чи дійсно видно якусь планету. Напрямок на північний захід.
Помітив дивну обставину: схід і захід (на деснянській широті) сонця розташовані не протилежно, а чомусь зміщені один по відношенню до другого. Або світлові ефекти створюють таку оману або…
Зраненька було прохолодно і земля покрилась інеєм. Гарно…Навколо біленький покрив і морозна свіжість сосново-кедрового повітря. Свіжого, зимового…
*****
Хочу їсти, без енергії. Спав би. На сніданок перловка з рибою (не люблю перловки).
*****
Четвер
Перший сніг…нарешті зима і «тьху на неї».
*****
11.12.2011, неділя
В п’ятницю, 9.12, мене відмітили як одного з кращих солдатів (таких 3 з 132-ох). Триматиму марку десанта!
Приємно коли запитують про мене у рідних. А також ті молодці, що намагалися зі мною зв’язатись: Іра Пятигорець, Воха Стефінка, Міша Джогола, Вова Венгрович, Юлік Андрусяк, Юра Мосійчук. Небагато, але мені вдосталь, щоб зробити висновки.
Нарив таке в неті: «Я пам’ятаю тих, хто мене пам’ятає і забуваю тих, хто мене забуває».
*****
20.12.2011, вівторок
Як набридло чути армійські пісні на одну і ту ж тему, а їх (таких) 90 %: кинула дівчина і загибель солдата або «як все тьмяно». Не розумію скільки разів можна прослуховувати і прокручувати це в себе в голові, ідіоти!? Ні, щоб життю радіти, радісно чекати, сміятись. А ті, довбні, які з кожним днем складають все більше таких пісень, хоч вони життєві, але несуть негатив, якого тут, в армії, повно, а нам (солдатам) психологічний негатив – заборонений. Самонавіювання…і пішло й поїхало.
А у мене весна на душі. Моя кохана без мене і дня й ночі не живе. Чекає, чемно чекає і воркує, муркає до мене у снах і по телефону, мій маленький дзьобик.
«Та девушка, что в дни разлуки
Сумела верность сохранить,
И не ушла в чужие руки,
Достойна чтоб ее любить»
*****
Середа
Щойно, читаючи книгу «Катакомби», згадав як мене проводжали рідні на армійську службу. З яким смутком і материнською любов’ю наставляла мене прабабуся Олена. Многая їй літ! Як я її люблю!
Вона обіймала, цілувала, говорила пестливі слова і настанови, а на кінець благословила. Це для мене було дуже важливо і запам’яталось на все життя. Мій шлях благословенний батьками батьків моїх батьків.
Моя прабабуся воювала в УПА зв’язковою 3 роки (вступила в лави повстанців у 18 років). Її батько був січовим стрільцем на першій світовій війні, звідки повернувся живим і віддав 7 років життя службі.
З якою честю і розумінням мене відпускала прабабуся в дорогу воїна. Я відчував пошану і повагу за цей крок…якби ж вона знала, яка українська армія.
З грудьми наповненими повітрям, надутою рамою, з високо піднятим підборіддям, граціозною, енергійною, впевненою ходьбою, з почуттям арійської вищості, сили, поваги, виконання чоловічого обов’язку, з думками про шлях воїна світла, Я вщент розбитий суворою реальністю і обманутий, перш за все собою.
*****
Четвер
До чого ж дивна і малозрозуміла мода на макіяж у військових жінок. Ще в Житомирі дивувався, а як приїхав сюди…
Бачив близько 60-ти жінок. Є і красиві, молоденькі дівиці, що працюють в штабі дивізії, до них претензій немає, а решта «Чорнобильські барви» (Чорнобиль через Дніпро за 40 км від мене) чи то назва косметики «Камуфляж»: світло-зелені тіні + яскраво-червоні губи (або фіолетові) + манікюр «веселка» + колір волосся варіативний.
*****
23.12.2011, п’ятниця
З дня в день, завдяки милості Божій, я стаю кращий у всіх відношеннях.
- Все, що ми бачимо це результат діяльності нашого розуму. Необхідно тренувати мозок правильно інтерпретувати все те, що знаходиться перед очима. Деякі люди так і йдуть по життю, помічаючи лиш малу частину оточуючого їх прекрасного світу. Поступаюча від очей інформація в значній мірі губиться через неправильно організовану фільтрацію за допомогою психічних процесів в мозку. В результаті ми дивимось на речі і фактично їх не бачимо. Ми отримуємо лиш фізичні образи не ловлячи їх змісту2.
Почуття власної гідності природне, але є велика різниця між нашою цінністю, як творінням Божим і нашим уявленням про власну цінність, породженим гордістю. Тому нам слід частіше згадувати про те, що ми досягли всього виключно з Божої ласки. Тільки тоді ми зможемо зрозуміти наскільки безглуздим є потурання нашим егоїстичним інтересам. Більше того, скромність дасть нам можливість гідно оцінити досягнення інших3.
Книга книг, яка допомогла мені подолати скрутні моменти служби:
- Вдоволення приходить не від надлишку багатства, а від зменшення потреб;
- Послання до римлян 8: 28: «Все, що б не трапилось, відбувається на добре»;
- Через страждання Господь вчить нас, бо іншого шляху немає;
- Тільки страх перед Богом може перемогти страх перед людьми;
- Справжня мудрість починається з серця, наповненого любов’ю, а не з голови, наповненої фактами;
- Ніч найтемніша перед світанком;
- Не звинувачуй закону, якщо не дотримуєшся його;
- Дотримання прийнятих норм поведінки варте чогось лише тоді, коли наша поведінка відбиває зміни у нашому серці і виражає вдячність Богові за його спасіння;
- Випробування і труднощі, які викликають наше обурення, стимулюють наше духовне зростання. Якби Бог забрав усі обмеження, що пов’язані з цими важкими випробуваннями, наше життя стало б хитким і слабким, наче блукаючий повітряний змій;
- Яків каже: «Досвідчення вашої віри дає терпеливість» (Якова 1: 3). Ці випробування є благословеннями;
- Вирішивши питання нашого послуху, ми зможемо зробити другий крок, який має привести нашу поведінку у відповідність з оновленням нашого розуму. Оновлення розуму відбудеться лише тоді, коли ми будемо мислити відповідно до Слова Божого, а не до ідей, що панують у навколишньому світі. Якщо ти намагаєшся спізнати Божу волю щодо свого життя, перш за все ти повинен віддати тіло своє у жертву живу. Бог дає найкраще тим, хто залишає вибір йому;
- «Я зроблю тебе мудрим, і буду навчати тебе у дорозі, якою ти будеш ходити» (Псалом, 32: 8);
- У пустелі нещасть у Бога є оази розради;
- Якщо ми щиро стоїмо у Господі, то встоїмо на шляху до мети. Перешкоди не зупинять нас, якщо ми будем постійно бачити мету;
- Світ нагадує сцену, на якій розгортається драма вічності. Наче велетенська завіса сонце піднімається і опускається на кожній виставі. І ми, актори, постійно граємо ті ж самі ролі. Ми або нетерпляче відповідаємо на вкотре вже повторювані репліки, аби лише відбути свій номер, або використовуємо свою роль як добру нагоду дізнатись, які думки та наміри має Режисер. Справді, обставини цілком буденні і ми часто відчуваємо, що «колись ми вже тут були». Але вдячна участь у діях, що повторюються, формує характер, посилює віру, укріплює надію і розвиває стійкість. Через звичний перебіг подій Бог каже нам: «Постійне коло обов’язків необхідне для вашого земного існування»;
- Якщо життя - крижана вода, загартовуй нею свій характер;
- В кінці життя ми побачимо, що втратили лише те, що намагалися втримати;
- Якщо хочеш відчути себе багатим, порахуй, що з того, що ти маєш, не можна купити за гроші;
- Матвія, 7: 7;
- Успіх це невдача поставлена з ніг на голову;
- Ми накликуємо лихо, коли згадуємо те, що треба забути;
- Наша боротьба – це ознака життя;
- Спасіння доступне, але ми повинні прийняти його;
- Посіявши дію, пожнете звичку; посіявши звичку, пожнете характер; посіявши характер, пожнете долю;
- ЗРОБИ ЦЕ ЗАРАЗ!;
- Нова неперевірена ідея завжди вимагає визначеної хоробрості;
- Людина, яка хоче навчатися, вибирає для себе непростий, але достойний шлях;
- Надія – це бажання, підкріплене очікуванням отримати бажане і вірою в те, що воно можливо. Людина свідомо реагує на те, що йому подобається, у що він вірить і що вважає досяжним. І він також підсвідомо реагує на стимулюючий до дії внутрішній голос в тих випадках, коли сигнал ззовні чи само мотивація звільняють приховану енергію підсвідомості. Кожен результат має під собою визначену основу, причину.
*****
За час «учебки» визначив пункти, які мав вдосконалити (виробити) у собі протягом навчання (чесноти Франкліна):
1) Помірність;
2) Мовчання;
3) Порядок;
4) Рішучість;
5) Бережливість;
6) Усердя;
7) Щирість;
8) Справедливість;
9) Стриманість;
10) Чистота;
11) Спокій;
12) Цнотливість;
13) Смирення.
*****
27.12.2011, 5: 50, вівторок
Оце мені сон приснився: в мене закохалася Lady Gaga, але через нерозділене кохання і ревнощі вона мені мстить.
*****
«Одні труднощі виникають від нашої сваволі, інші – тому, що ми дозволили їм виникнути».
*****
13: 25
Тричі відмітили як кращого. Змінився у порівнянні з жовтневим Назаром. Задумав програму саморозвитку і вдосконалення та почав її реалізовувати. Допрацював, дещо, теорію і намагаюся створити, побудувати, реорганізувати, доповнити і зміцнити високими духовними і психічними якостями Л.Н.О.
Як писав у своєму вірші: «…Перетворення триває…», - воно пішло повним ходом. В звичній обстановці, в буденному житті, де рідна хата, близькі люди, звички і повсякденні турботи досягти хоча б мінімального перетворення важко. Чесно, навіть, не важко, а вимагає більшої концентрації дисципліни і самоконтролю. Тебе оточує багато спокус, які відволікають, тому й мудреці усамітнювались подалі від цивілізації і її благ.
Самотність дає можливість зрозуміти те, що в подальшому, через власний вибір, і дасть результат – переосмислення і збагачення. Головне прийняти це в собі!
А якщо перевести все сказане на метафору, то служба викристалізовує сполуки і очищує з єдиною умовою – якщо речовина пройшла необхідну підготовку і обробку перед кристалізацією.
Life…Сreator…Уou! Хтось спізнає в собі божественну силу, а хтось, нахапавшись бруду, не винесе нічого крім нього. Тому й кажуть, що дарма втрачений рік.
Я вдячний Вищим Силам4 за надану мені можливість зустрітись сам на сам із своїм Я і бачу в цьому Божий перст, тобто ПОЗИТИВ!!!:)))
Я вірю в Дух.
І, до речі, книги про те, як «досягнути успіху, чогось добитись, самовдосконалитись, притягувати людей, бути лідером» і т.д. пишуться на основі біблії. Парадокс, в ній давно все ясно написано, потрібно хотіти і з часом «мозаїку» складете, а шифр читатимете, як ці нотатки. Вона побудована на символах – знайдете в книзі, то розпізнаєте в житті.
13: 55
Виховання дуже важливий процес і потрібно бути самому готовим, щоб виховати достойне покоління. Бути зрілим, зрячим, слухати і навчати власним прикладом й дисципліною.
*****
15: 43
Тотальний контроль над собою…
*****
Субота
Ось і скоро новий рік. Святковий стіл накрито: ковбаси, сири, води, соки, салати, картопля, м’ясо, солодке…все, що солдатський шлунок бачить лиш вдома. Приготували концертну програму, де я виконую на гітарі кілька авторських пісень. Буде Дід мороз, снігуркаJ
З колонок звучить «Кіно», а я налаштовуюсь на нову хвилю, задаю мотивацію і ставлю цілі на 2012 рік.
Знову відзначили в кращу сторону, казали, що по фіз-рі, навчанні, дисципліні та в строю найкращий. Рік завершую гідно! І почну ще краще!
Передсвятковий настрій, як такий, відсутній. Звісно, що вдома краще і приємніше. Хотілося б у звільнення…посидіти на дивані, розслабитись. Навколо метушня, за вікном (у селищі) б’ють фейєрверки, хлопці дорізають ковбасу…пару кавалків з’їли тихенькоJ.
2012 рік – рік фізичної підготовки і спорту та командира-лідера, тож нас вже два тижні тому почали готувати: день у день бігали по 3 рази (зранку, на парі і спортмасовій). Ох і буду я здоровим! Тепер реалізую одну з мрій: на світанку оббіжу Івано-Франківськ (навколо), і зустріну схід сонечка на Вовчинецьких горах. А потім ще до села пробіжкою 22 км.
Я це зроблю!
До зустрічі у році Червоного Дракона!
*****
3.01.2012, вівторок
З підготовки:
- Високий рівень вимогливості, чітке розподілення часу служби може викликати у них на перших порах неправильне внутрішнє ставлення до детальної і жорсткої регламентації їхнього життя. Таке непорозуміння затримує процес формування моральної свідомості воїнів і створює передумови для виникнення конфліктних ситуацій, порушень військової дисципліни та інших негативних явищ.
- В будь-якому воїні треба бачити перш за все особистість, яка формується під впливом оточення товаришів, командирів, начальників, друзів.
- Мораль і право не тільки регламентують поведінку людини, вони також і регулюють суспільні відносини.
- Правовими основами статутних взаємовідносин між військовослужбовцями є формування в них правильних уявлень про закони, їх роль у житті, про юридичні норми права, обов’язки особистості і її готовності до їх дотримання.
- Порушення закону, свідомо чи випадково, негативно позначається на правовому вихованні воїнів, так як цим підривається авторитет керівного складу.
- На засвоєнні та виконанні воїном норм права і моралі значно впливає рівень його освіти, знання звичаїв, традицій, мови, культури народу.
- Висновок: значення права, дотримання норм моралі створюють умови для активної соціальної, політичної правової діяльності людини, що особливо важливо в умовах сучасного державотворення та створення цивілізованого правопорядку в Україні. Правове і моральне виховання відіграє велику роль у зміцненні статутного порядку та взаємовідносин в підрозділах, формуванні морально-правових засад, дисциплінованої поведінки воїнів.
*****
Середа
Є в армії традиція «50: 50», коли солдати (джонні) стають сержантами (дідами), а ті, в свою чергу, солдатами на один день. Після вечері починається «прокачка»:))
Почав вести журнал тренувань, де записую фізичні показники. Дисципліна змінює. Як прийду, то не впізнають. Військова служба додала обов’язковості і вимогливості до себе. А спорт – це мужність, сила, боротьба! Порив до перемоги…Перемоги над собою!
*****
Вчора остаточно переконався, що керуватись гуманістично-колективістським стилем управління людьми не ефективно, та не варто. Потрібно постійно нагадувати їхнє місце і контролювати кожен рух, слово, погляд, думку. Коли людина стає в стрій чи долучається до гурту людей, вона автоматично перетворюється на мало думаючу істоту, а гурт на стадо. Тому й потрібна дисципліна, щоб тримати в порядку їхні і свої дії.
Коли проявляєш до особового складу доброту і розуміння, то це сприймають, як слабкість і починають лізти на голову. Треба застосовувати полярні настрої: поганий-добрий, але залишатись людиною. Як каже моя прабабуся: «Вважай інших і будуть вважати на тебе».
Повинен бути жорсткий контроль, тримати їх у своїх руках постійно, не можна давати волю. І щоб дійшло як себе поводити і щоб розуміли, що за послух і бездоганне виконання буденних завдань їх чекає «полегшення хватки» і заохочення, пояснювати зрозумілою для них мовою. Переконався, що більшість малоосвічених і тому відповідне ставлення. Хто прохаваний, тобто і розумний і ловить на льоту, то до нього застосовується нормальний метод спілкування.
Головне не забути, що «довбодятли» оточують нас і в цивільному житті, а найголовніше, що вони ще й повернуться з армії.
Ще додам, що метод виховання «стояння на ЦП (центральному проході) чи на плацу», принцип якого мені сьогодні відкрився, якраз забезпечує все вище перечислене; і тільки дурень цього не розуміє, що в найменшій дрібниці є сенс і він чомусь нас вчить.
Життя за статутом вчить жити за певними законами: моральними, правовими і т.д. Виробляє обов’язковість, звісно, в тих, хто хоче винести з ЗСУ не тільки військовий білет і дембільську форму. Певне поводження щодо повсякденної діяльності та їх виконавців, та дотримання правил техніки безпеки, адже ці правила написані кров’ю. Або як жартують: «Я знаю цей токарний верстат як свої три пальці».
*****
22: 23
Відбій. В очікуванні 00: 00, коли почнеться. Лежу і аналізую, підбиваю підсумки і проводжу порівняння: тепер я вживаю матерщину, але з докорем сумління. Це погано, але й добре, бо оточення швидше «ловить» інформацію, яка лине «чарівною мовою з напружених губ». Не можливо в бруді не заляпатись…Беремо один позитив, Назаре, лише корисне!
Шкода, що немає тієї «дідівщини». Зараз прокуратура і ВСП (Військова Служба Правопорядку) дуже прискіпливо це питання регулюють. Ось і не падають в армії шафи, не б’ють двері, тумбочки…А так хочеться вперіщити в того дзьоба і щоб ще знак на згадку залишився. Ні не можна. По статуту…посадять за 406-ю статтею ККУ.
Проте це вчить до стриманості і збереженні чужого життя. Вчить цінувати живу істоту, адже ніколи не знаєш з ким маєш справу.
Словесна перепалка і битва пояснень – це вже дебати чи, навіть, діалект. А він, у свою чергу, вдосконалює особисту переконливість, швидший підбір спростувань, логіку, ораторські і лідерські здібності, тренує практичну психологію. Це позитив!
Боже, як це круто! Я почав бачити в кожній ситуації користь!
Той, хто бачить, той росте. Тренування – вдосконалення. Життя – тренування. Оввв…Класна метафора: хто тренується, той сильніший, той швидше бігає і вище стрибає. От тільки для чого все життя тренуватись? Ще не розумію.
Сам собі заперечую – щоб дізнатись таємницю буття (хоча і для чого?). Всі ми безцінні і тягнемось до власних висот піднебесся. Мене цікавить досліджувати себе, зміцнювати старе і загартовувати нове, зростати духовно через фізичний розвиток і навпаки. Хоча, інколи, мені здається, що знайшов своє призначення, але відчуваю ще в собі озлобленість до людей. Це спричинено деякими особистими психологічними факторами пов’язаними з дитинством. Тож клопітка праця і молитва викорінюють усе зло, що є в тобі. Є над чим попрацювати. Вперед до любові!
23: 27, ще трішечки…Буга-га-га!!! Їх чекає братська любов:))
*****
Четвер
Січень, а за вікном дощ добрячий.
Під час проведення традиції було весело: качали, ганяли, поводились як вони, а сержанти, парадокс, аналогічно скопіювали нас. Парадокс полягає у тому, що я побачив, як ми (молоді) поводимось коли вони (сержанти) віддають накази. Це була наука! Запам’ятав на все життя5. Тупі відмазки, запитання, розмови, не стройове положення, непослух…Я усвідомив ще одну армійську буденність і модель життєвої поведінки: вихователь – вихованець. Послухавши оці небилиці стаю ще кращим, бо виправлю помічені недоліки.
І в житті такого повно і повсюди: на роботі, на навчанні…треба все контролювати тоталітарно.
Це ж треба (дивуюсь з себе) яка думка? Я зрозумів Сталіна і його «машину».
*****
12: 14
На занятті з технічної підготовки наочно вивчали будову танка Т-64 і роботу його механізмів та агрегатів. Зблизька побачив танк. Цікаво навчатись, хоч нащо мені вивчати ремонт гусеничної бронетанкової техніки якщо в бригаді її немає? Тільки БТРи і автомобілі.
Зате я тепер знаю, що таке трансмісія і засвоєні тут, в Десні, знання командира відділення по ремонту гусеничної бронетанкової техніки спокійно використовуватиму в подальшому, коли здаватиму на права водія і матиму власний автомобіль. Вся техніка, що їздить, працює за однаковими принципами і має однакові основні механізми й агрегати, тож повернуся фахівцем!
|
|