Форми безготівкових розрахунків.

Платіжне доручення – це письмовий документ з дорученням клієнта банку на перерахування вказаної суми коштів з його рахунка на рахунок одержувача. За цією формою клієнти можуть розраховуватись за товарними і нетоварними операціями.

Платіжне доручення виписує платник і подає в банк не пізніше, ніж протягом 10 календарних днів після дати виписки доручення. Сума взятого банком доручення списується з рахунку платника (рахунок дебетується) і зараховується на рахунок одержувача (кредитується), якщо він відкритий в даному банку. Якщо рахунок одержувача відкритий в іншому банку, то кошти з рахунку платника будуть зараховані на кореспондентський рахунок банку платника і перераховані на рахунок банку одержувача.

Якщо банк одержав документи клієнта в межах операційного дня, то він зобов’язаний їх обробити і відправитив в банк одержувача в день надходження, якщо після операційного дня, то на слідуючий робочий день.

Ризики платника: нема гарантії виконання умов договору в якості продукції, строках.

Ризики покупця: можливість затримання виписки платіжного доручення, затримка в перерахуванні коштів зі сторони банків, розрахункових палат.

В окремих випадках платіжні доручення попередньо гарантуються банком для забезпечення гарантії оплати. Гарантія доручення полягає в тому, що банк указану в ньому суму коштів списує з рахунку платника і бронює її на окремому рахунку “Розрахунки гарантованими платіжними дорученнями”. На суму гарантованого доручення не може бути накладений арешт та звернено стягнення за претензіями.

Розрахунки платіжними дорученнями використовуються при постійних рівномірних поставках продукції. Така форма розрахунків є досить проста, економічна і швидка.

нижньої - доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок отримувача

Вимогу-доручення виписує продавець і разом з комерційними документами пересилає покупцеві. Покупець перевіряє документи і дає розпорядження своему банку у вимозі- дорученні здійснити оплату. Якщо платник відмовляє в оплаті, то він повинен повідомити одержувача.

Переваги розрахунків платіжними вимогами-дорученнями: досить проста схема документообороту і можливість здійснити платіж проти документів, а не проти товару.

Недоліки полягають у відсутності гарантії платежу і неможливості попередньо перевірити якість товару у разі проведення оплати проти документів.

В основу чекової форми розрахунків покладено розрахунковий чек – платіжний документ, що містить письмове розпорядження власника рахунку банківській установі сплатити прад’явнику чека зазначену в чеку суму.

Техніка розрахунків чеками:

1. покупець подає заяву на одержання чекової книжки і платіжне доручення про депонування коштів у розмірі ліміту;

2. банк депонує кошти на рахунку “Розрахунки чеками” і банк видає клієнту чекову книжку;

3. постачальник відвантажує товар;

4. чекодавець (покупець) виписує чек із чекової книжки на постачальника і виводить залишок ліміту чекової книжки;

5. постачальник (чекодержатель) подає розрахунковий чек до оплати в банк;

6. банк чекоутримувача первіряє чек і інкасує його до банку-емітенту;

7. банк-емітент перевіривши чек списує кошти з рахунку чекодавця;

8. банк чекодержателя зараховує кошти на рахунок чекодержателя.

Переваги чекової форми розрахунків:

- постачальник має гарантію оплати;

- покупець має право і змогу попередньо перевірити якість товару, так як чек виписують після здійснення товарної операції;

- максимально наближені в часі поставка товару і момент платежу;

- її можуть використовувати як юридичні так і фізичні особи.

Недоліки чекової форми розрахунків:

- вилучення коштів з обігу платника у зв’язку з необхідністю їх депонування;

- досить ускладнений документообіг.

Акредитив – це форма розрахунків, при якій банк-емітент за дорученням свого клієнта зобов’язаний здійснити платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари або надати повноваження іншому банку (виконуючому, банку бенефіціара) здійснити цей платіж. Акредитивна форма розрахунків використовується переважно в міжміських і міжнародних розрахунках.

В залежності від характеру акредитивної операції, що покладена банком-емітентом на виконуючий банк, він може виступати авізуючим (банк, який за дорученням банку-емітента авізує (сповіщає) акредитив бенефіціару без будь-якої відповідальності за його оплату) або виконуючим - банком-платником (коли сума коштів задепонована банком-емітентом перераховується на кореспондентський рахунок виконуючого банку і виконуючий банк отримує повноваження контролю і самостійної оплати акредитива за рахунок коштів банку-емітента).

Банк-кореспондент (виконуючий) за дорученням банку-емітанта може виконувати наступні акредитиви:

- депоновані- шляхом списання коштів з рахунку “Розрахунки акредитивами”, відкритого у виконуючому банку;

- гарантовані – виконуючому банку надається право списувати кошти з кореспондентського рахунку банку-емітента, відкритого при встановленні кореспондентських відносин між банками.

Приклад документообороту при відкритті документарного акредитиву:

1. укладання угоди про купівлю-продаж з акредитивною формою розрахунків між клієнтами, визначення умов акредитиву;

2. покупець направляє своєму банку заяву на відкриття акредитиву із зазначенням умов;

3. банк-емітент відкриває акредитив і просить банк продавця авізувати або підтвердити акредитив;

4. отримавши акредитив від банку-емітенту, виконуючий банк сповіщає продавця про відкриття акредитиву;

5. отримавши акредитив від виконуючого банку і переконавшись, що всі умови виконані, продавець відвантажує товар на адресу покупця;

6. після відвантаження товару продавець отримує від перевізника транспортні документи і передає до виконавчого банку;

7. виконавчий банк перевіряє документи і відсилає банку-емітенту для оплати;

8. банк-емітент перевіряє документи і переводить суму платежу до виконавчого банку – дебетує рахунок покупця проти передачі відповідних документів;

9. банк бенефіціара зараховує виручку бенефіціару (продавцю);

10. покупець отримує товар.

Переваги акредитивної форми розрахунків:

- постачальник має гарантію оплати;

- можна проконтролювати товарну операцію (при відкритті акредитива з акцептом оплати уповноваженою особою);

Недоліки акредитивної форми оплати:

- відвернення коштів у разі відкриття всіх видів акредитивів з господарського обороту покупця;

- ускладнена схема документообороту;

Розрахунки по сальдо взаємної заборгованості використовуються підприємствами, які мають постійні господарські зв’язки з зустрічними поставками товарів і можуть розраховуватися між собою періодично за сальдо внутрішніх вимог. До розрахунків, що здійснюються як залік взаємної заборгованості платників, належать розрахунки, за якими взаємні зобов'язання боржників і кредиторів погашаються в рівнозначних сумах, і лише за їх різницею здійснюється платіж на загальних підставах. Ці розрахунки можуть дійснюватися шляхом зарахування зобов'язань між двома платниками або групою платників.

Такий порядок розрахунків передбачається в їхньому договорі, в якому визначається періодичність розрахунків, день звіряння взаємної заборгованості, порядок оплати сальдо, сторона, що здійснює розрахунки. Після закінчення розрахункового періоду сторони звіряють взаємну заборгованість, визначають її сальдо та його спрямування. Сторона, що здійснює розрахунки, виписує і подає своєму банку платіжне доручення, якщо їй слід сплатити сальдо, або платіжну вимогу-доручення, якщо кошти в розмірі сальдо належить їй одержати.

Платіжна вимога - розрахунковий документ, що містить вимогу
стягувача або в разі договірного списання отримувача до банку, що
обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ
визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача. Такі випадки можуть передбачатися Законами України (за визначенням рішення суду, арбітражного суду, виконавчими написами нотаріусів). Суми недоїмки за податками, штрафами стягуються у беззаперечному порядку за допомогою інкасових доручень. За формою, призначенням та порядком використання вони схожі з платіжними вимогами.

Також кошти з рахунку клієнта можуть списуватись не за його розпорядженням за платіжною вимогою у випадку договірного списання коштів. Договірне писання - це списання банком з рахунку клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком згідно договору, укладеного між ним і клієнтом.

Платник у договорах банківського рахунку або інших договорах про надання банківських послуг може передбачати доручення банку на договірне списання коштів з його рахунків на користь третіх осіб або на свої рахунки, які відкриті в цьому чи іншому банку.