Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Принципи організації фінансів підприємства і роль фінансового менеджменту






Фінанси підприємства мають визначену організацію, засновану на прин- ципах (правилах), що вироблені в результаті вікової практики підприємницької діяльності.

Принцип 1. Тверда централізація фінансових ресурсів, що забезпечує фі- рмі швидку маневреність цими ресурсами, їхню концентрацію на основних на- прямках виробничої діяльності.


Принцип 2. Фінансове планування, що визначає на перспективу всі над- ходження коштів підприємства та основні напрямки їх витрат.

Принцип 3. Формування великих фінансових резервів, що забезпечують сабільну роботу підприємства в умовах можливих коливань ринкової кон'юнк- тури.


 

рами.


Принцип 4. Безумовне виконання фінансових зобов'язань перед партне-

 

Ці принципи втілюються у фінансовій стратегії підприємства, що розро-


бляється і реалізується фінансовим менеджментом.

Фінансовий менеджмент – керування грошовими потоками (рухом гро- шових коштів) з метою одержання прибутку в перспективі і забезпечення пото- чної платоспроможності. У сучасних великих фірмах фінансовий менеджмент представлений відносно самостійним структурним підрозділом в управлінні. Типова схема відділу фінансового менеджменту має такий вигляд (рис. 6.1).

 

 

Рисунок 6.1 – Типова схема відділу фінансового менеджменту Фінансовий менеджер, як персоніфікація в діяльності фінансового мене-

джменту повинен мати достатню кваліфікацію, щоб розбиратися не тільки у фі- нансових питаннях, але в мікро- і макроекономіці, орієнтуватися в питаннях за- гальної економічної теорії й економічній політиці держави, крім того, він пови- нен володіти – методами статистичного аналізу, розбиратися в питаннях, зв'я- заних з функціонуванням фінансових інститутів, таких як фондові біржі, бю- джети та ін.

Основними ланками в структурі фінансового менеджменту фірми є сек- тори скарбника і ревізора. Скарбник відповідає за усі види фінансової діяльнос- ті підприємства в області управління касовою готівкою, ринковими цінними


паперами, портфельними інвестиціями, бере участь у фінансовому плануванні, прийнятті стратегічних рішень. Ревізор відповідає за звітність фірми, податкову політику і підготовку статистичних матеріалів. Він також несе відповідальність за ведення бухгалтерського обліку й аудиторську діяльність. Діяльність скарб- ника і ревізора зв'язані відповідно з двома задачами фінансового менеджменту: забезпечення прибутковості підприємства і страхування від ризику.

Як основний метод, що дозволяє знаходити оптимальні варіанти в управ- лінських рішеннях, менеджери використовують граничний аналіз. Спираючись на цей метод, фінансовий менеджер приймає рішення щодо здійснення ділових угод тільки в тому випадку, якщо їхні результати будуть перевищувати витра- ти. Остаточне прийняття рішень в області фінансів часто знаходиться в компе- тенції керівництва фірми, але аналітична робота з підтримки того або іншого рішення здійснюється під керівництвом фінансового менеджера. У сучасних умовах апарат управління фінансами стає найважливішою частиною загального апарату керівництва підприємства.

Визначальна мета управління фінансами, заснованого на системі прин- ципів організації грошових відносин, а також вимогах комерційного розрахун- ку, спрямована на підвищення економічної ефективності вкладеного капіталу. Усе зводиться до прагнення знизити витрати виробництва, підвищити якість продукції, що випускається, забезпечити науково-технічний прогрес. У зв'язку з цим перед фінансовим менеджментом постають конкретні задачі.

Перша задача – забезпечення самооплатності і прибутковості підприємс-

тва.

Самооплатність – це здатність підприємства покривати свої видатки (ви-

трати) за рахунок результатів власного виробництва, забезпечуючи тим самим повторюваність виробництва в незмінних масштабах. Прибутковість означає, що підприємство не тільки покриває свої видатки прибутком, але й одержує надлишок доходів, тобто є рентабельним.

На шляху розв’язання цієї задачі менеджмент повинен вирішити дві най- важливіші проблеми.

Проблема 1. Це боротьба зі збитковістю. На практиці поряд з операціями, що приносять прибуток, можуть мати місце операції збиткові для фірми. Якщо підприємство хронічно зазнає збитків, то потрібно здійснити комплекс заходів для його фінансового оздоровлення. До такого комплексу, розроблювального менеджментом, входить:

− відновлення продукції, що випускається;

− реалізація невикористаних матеріалів, неустановленого або невикорис- тову-ваного устаткування;

− модернізація виробництва;

− упровадження прогресивної технології й техніки;

− удосконалення організації праці;

− інтенсифікацію праці робіт і завантаження устаткування.

В крайніх випадках підприємство підлягає розпродажу, ліквідації або злиттю з іншими підприємствами.


Проблема 2 полягає у підвищенні прибутковості. Найбільш важливими і розповсюдженими шляхами для досягнення цієї мети, є:

– коректування стратегії і тактики маркетингу (наприклад, пошук нових ринків для продукції даного підприємства);

– поліпшення якості продукції;

– усунення каналів витоку прибутку та ін.

Другою задачею управління підприємством виступає самофінансування. Самофінансування – це здатність підприємства за рахунок зароблених коштів не тільки відшкодовувати виробничі витрати, але й фінансувати розширення виробництва і вирішувати соціальні задачі колективу.

Самофінансування здійснюється за рахунок прибутку й амортизації. Але з прибутку виплачуються податки і різні інші платежі. На нестатки підприємства залишається нерозподілений прибуток. Ця частина прибутку разом з амортизаці- єю утворює фінансовий фонд, що є основним джерелом самофінансування. Крім того, підприємство може залучати позикові засоби.

Об'єктами фінансового управління є грошові потоки, що опосередкову- ють як зовнішні, так і внутрішні виробничі відносини підприємства.

Як відкрита економічна система, підприємство, насамперед, залежить від зовнішнього середовища. Воно включає зв'язки з фінансовим ринком, товарни- ми ринками (відношення з постачальниками і покупцями), відносини зі страхо- вими компаніями і державою. Розглянемо основні грошові потоки, що підляга- ють управлінню менеджменту підприємства в його зовнішніх зв'язках:

1. Мобілізація засобів на фінансових ринках:

– на фондовому ринку – шляхом випуску і продажу акцій і облігацій;

– на грошовому ринку – шляхом короткострокових позичок;

– на ринку капіталів – шляхом довгострокових позичок.

Одна з задач фінансового менеджера полягає в тому, щоб забезпечити найбільш ефективний потік фінансових ресурсів між підприємством і фінансо- вим ринком, що є основним джерелом зовнішнього фінансування. Рішення про вибір варіанта ґрунтується на розрахунках ефективності витрат за даними опе- раціями. Так, по кредитах необхідно платити витрати у вигляді відсотків; по випущених облігаціях – платити доходи їх власникам протягом терміну обліга- ційної позики; додатковий акціонерний капітал, отриманий у результаті випус- ку акцій, забажає в майбутньому виплати дивідендів. За відсутності досить ефективного використання цих коштів втрати можуть бути значними, аж до ба- нкрутства.

2. Грошові кошти, повернені на фінансовий ринок у виді плати за раніше отримані ресурси. Сюди включаються дивіденди по акціях, відсотки по корот- кострокових і довгострокових позичках і відсотки по облігаціях. Цей грошовий поток вимагає особливої уваги. Так, виплата відсотків по облігаціях повинна бути забезпечена в переважному порядку, тому що терміни заздалегідь обгово- рені. Емісія привілейованих акцій також передбачає виплату дивідендів у за- здалегідь визначеній величині. Виплати по простих акціях залежать від фінан- сових результатів діяльності підприємства і може бути прийняте рішення про перегляд рівня дивідендів по цих акціях. Відсотки по кредитах від підприємства не залежать.


3. Грошові надходження і доходи, тобто грошові потоки, отримані в резуль- таті виробничої і фінансової діяльності.

Основний вид грошових надходжень є результатом реалізації продукції, що визначається цінами й обсягами продаж. У даному потоці підприємство зв'язане з покупцями і замовниками і залежить від їхньої платоспроможності. У свою чергу, підприємство зв'язане з ринками по придбанню виробничих ресурсів. За- дача фінансового менеджменту полягає в тому, щоб забезпечити платоспромо- жність підприємства за обсягами і термінами.

4. Грошові кошти, спрямовані на фінансові вкладення.

Визначення оптимальної величини коштів, необхідних для забезпечення всіх платежів і розрахунків у кожен даний момент дає можливість виявляти деякі суми, що є «зайвими» з погляду поточної виробничої діяльності. Вони значать- ся на розрахунковому рахунку підприємства і не дають «віддачі». Тому тимча- сово вільні грошові кошти необхідно розміщувати в короткострокові фінансові активи, що швидко можуть бути перетворені в гроші. У західних країнах абсо- лютно надійним, хоча і не дуже доходним, вважається придбання державних цінних паперів – облігацій і казначейських зобов'язань. Надійним і вигідним вкладенням грошей є покупка високоліквідних акцій та облігацій, курсова вар- тість яких як правило зростає.

5. Податки, є одним з важливих напрямів роботи фінансового менеджера. Грошовий потік, зв'язаний зі сплатою податків, може змінюватися в рамках ді- ючого законодавства. У західних країнах цей напрямок діяльності менеджменту засновано на максимальному використанні державної політики податкових пільг, що надаються окремим групам підприємств. Так, існують різні системи погашення вартості основних фондів шляхом рівномірної або прискореної амо- ртизації, що позначається на рівні прибутку. Держава надає суттєві пільги під- приємствам по довгострокових вкладеннях у відновлення техніки і технології, на розвиток виробництва, продукція якого реалізується на зовнішніх ринках та ін. Податкові пільги, також як і законодавство в цій області, не залишаються постійними, що необхідно брати до уваги в управлінні і плануванні.

6. Важливою стороною фінансового менеджера є управління і регулювання фінансовими потоками, що мають місце в межах відтворювального внутріш- нього циклу підприємства. Ця робота має два основних напрями:

1. Фінансове планування і прогнозування.

2. Формування і використання фінансових ресурсів підприємства.

 

6.3. Структура і зміст фінансового бізнес-плану підприємства

Фінансове планування і прогнозування є найважливішим напрямом діяльно- сті фінансового менеджера. Насамперед підприємство повинне мати досить яс- ну перспективу свого розвитку на тривалий період, оскільки підприємство пра- цює в умовах швидкої змінюваної ринкової кон'юнктури, з'ясування цього пи- тання є досить важкою справою. Для його розв’язання розробляється фінансо- вий прогноз, що тісно зв'язаний з прогнозами маркетингу.


У широкому розумінні слова, фінансове прогнозування полягає у вивченні можливого фінансового становища підприємства в майбутньому, у розробці основних напрямів стратегії в області фінансів для забезпечення необхідної стійкості при фінансуванні намічених витрат. Розробка прогнозу в області фі- нансів, по-перше, має значення для самого підприємця, щоб визначитися в мо- жливостях розвитку виробництва, обсягів кредитів і т.п. По-друге, матеріали прогнозу використовуються для складання планів та їх коректування. По-третє, фінансові прогнози мають значення і для ділових партнерів. Так, банки, що за- безпечують грошовими ресурсами підприємство і зацікавлені у своєчасному погашенні кредитів, скрупульозно вивчають матеріали фінансового прогнозу, матеріали плану і звітності для проведення економічного аналізу по даному підприємству.

Фінансове планування на відміну від прогнозу, є більш конкретним інстру- ментом фінансового управління. Фінансовий план відбиває синхронність над- ходжень і витрати грошових ресурсів для фінансування запланованих заходів виробничого плану.

При розробці фінансового плану використовуються дані фінансової звітності за попередній період і проводиться аналіз фінансової діяльності за цей період. Використовуючи дані прогнозів за минулий.період, планів і звітні дані, мене- джер здатний установити причини невідповідності прогнозів з реальним вико- нанням плану. Це особливо важливо, якщо економічне становище підприємства погіршилося. Такий аналіз дозволяє розробити новий план або скорегувати ста- рий з урахуванням отриманих результатів аналізу.

Структура фінансового плану залежить від змісту й обсягів діяльності фірми і виражає більшу або меншу її повноту.

У малих і середніх фірмах фінансовий план є частиною загального бізнес- плану. У великих фірмах фінансовий план розробляється як відособлений план, що виступає результативним документом багатобічної діяльності фірми. Але в будь-якому випадку фінансовий план включає три основних документи:

− плановий розрахунок про прибутки і збитки;

− плановий (прогнозний) бухгалтерський баланс про рух матеріальних ре- сурсів;

− план руху грошових коштів, або план фінансування.

Найбільш розповсюдженим, стандартним типом фінансового плану підпри- ємства виступає зведений фінансовий план, що має кілька розділів. Будучи уза- гальнюючим документом планової роботи, зведений фінансовий план є основ- ним орієнтиром виробничої і фінансової діяльності підприємства. На відміну від подібного плану, що складався в період існування госпрозрахунку на під- приємствах колишнього СРСР, зведений фінансовий план сучасної приватної фірми піддається систематичному коректуванню на основі аналізу її роботи і зміни ринкової кон'юнктури. У структурі цього плану розробляються кілька розділів з відповідними документами:

1. Прогноз обсягів реалізації продукції.

2. Баланс грошових витрат і надходжень.

3. Таблиця доходів і витрат.


4. Зведений баланс активів і пасивів.

5. Графік забезпечення роботи підприємства і запобігання банкрутства. Розглянемо докладніше.

1. Прогноз обсягів реалізації продукції будується на основі матеріалів мар- кетингу і дає уявлення про ту частку ринку, що передбачає завоювати своєю продукцією дана фірма. Як правило, він складається на три майбутніх роки. Для першого року він складається за місяцями; для другого – за кварталами; для третього – за рік. Передбачається, що в початковий період є договори про про- даж, відомий рівень цін. З другого року робляться прикидки, прогнози за двома

– трьома варіантами з урахуванням закупівлі додаткового устаткування, зміни цін, зміни ринків збуту та ін.

2. Баланс грошових доходів і витрат. Для поточного виробництва розробля- ється на три роки, для знов організованого – на запланований період здійснення проекту. Головне призначення цього документа полягає в тому, щоб врахувати синхронність надходжень коштів і витрат у часі та в їх величина про те, щоб не омертвлялись засоби виробництва і не скорочувалися терміни кругообігу грошо- вих ресурсів. При розробці цієї частини фінансового плану передбачається, що його необхідно оцінювати як інвестиційний проект, а його реалізація вимагає чі- ткого мережного графіка доходів і витрат.

3. Таблиця доходів і витрат представляє собою конкретизацію вищевказано- го балансу. Задача цієї таблиці полягає в тому, щоб простежити рух грошових ресурсів і прибутку протягом кожного місяця. Розробляється щомісяця на пер- ший майбутній рік. Має наступні статті:

1. Обсяг продаж у натуральному вираженні.

2. Виторг від реалізації (з урахуванням цін).

3. Витрати на виробництво реалізованої продукції.

4. Результат від іншої реалізації.

5. Доходи і витрати від позареалізаційних операцій.

6. Балансовий прибуток.

7. Платежі в бюджет із прибутку.

8. Чистий прибуток.

4. Зведений баланс активів і пасивів – підсумковий документ розробки зве- деного фінансового плану. Він складається на початок і кінець першого року передбачуваної реалізації проекту. Він включає необхідні суми інвестицій, об- сяг витрат, доходів і річного прибутку підприємства, що передбачається одер- жати в ході реалізації проекту за рік. Цей документ ретельно вивчають фахівці комерційних банків для оцінки обсягів кредитів і можливостей ділових відно- син з даною фірмою в області фінансів.

5. Графік забезпечення роботи підприємства – це графічний аналіз заплано- ваної діяльності (проекту), де показаний вплив на прибуток визначальних фак- торів:

а) обсягу виробництва;

б) ринкових цін; цін пропозиції;

в) собівартості продукції (з розбивкою на постійні і змінні витрати).


За допомогою даного графіка визначається оптимальний обсяг виробництва (точка беззбитковості), обсяг максимального прибутку (зона максимального прибутку). Такий графік дає можливість визначитися в рівні ціни пропозиції при заданих (планових) даних про витрати і прибуток. Може бути вирішена і зворотна задача: при фіксованій ринковій ціні визначається рівень витрат для одержання очікуваного (планового) прибутку§. Рекомендується зробити кілька варіантів графіка з різними рівнями цін і витрат.

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.