Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Необхідність інноваційного підприємництва і його особливості в Україні






Поняття «інновація» походить від англійського слова „innovation”, що в перекладі означає «уведення нововведень, новацій». Необхідно розмежовувати поняття «інновація» і «нововведення», відмінність між якими полягає в кінце- вому результаті. Під нововведенням розуміється новий порядок, новий метод, нова продукція, послуга або технологія, що одержані в результаті дослідження на початковому етапі інноваційного процесу. А «інновація» має на увазі новий або удосконалений продукт або технологію, що створені в результаті викорис- тання нововведення і реалізується на ринку або впроваджується у виробничу, управлінську або іншу діяльність.

Інновації можуть відноситися як до техніки, так і до форм організації ви- робництва й управління, до будь-яких удосконалень, що забезпечують еконо- мію витрат, або що створюють умови для такої економії.

На рис. 4.1 представлена структура інноваційного процесу [7, додат.], що охоплює цикл від виникнення ідеї у процесі дослідження до її практичної реалі- зації.

 

Дослідження   Накопичення нових знань   Дослідження ринку   Винаходи
         
                     

 

 

         
Проведення випробувань   Зміна констру- кції   Виробництво   Формування кана- лів збуту товару
                     

Рисунок 4.1 – Структура інноваційного процесу


В усьому світі інновації сьогодні – це необхідність виживання, збереження конкурентоспроможності і подальшого процвітання фірм. Яскравий приклад тому, події на ринку мотоциклів на початку 1980-х років. Коли компанія Yamaha зробила спробу атакувати компанію Honda, та у відповідь замість тра- диційного зниження цін вибрала інноваційну стратегію і за вісімнадцять міся- ців випустила на ринок 113 нових моделей мотоциклів, не залишивши суперни- ку жодних шансів на успіх [4].

Відомо, що інновації є підґрунтям загального економічного розвитку, тому питання активізації інноваційних процесів в Україні стають сьогодні надзви- чайно актуальними.

Багато вітчизняних вчених дійшли загального висновку, що Україна може посісти належне місце в Європі і світі лише за умови опанування інноваційного шляху розвитку, підгрунтя якого мають бути закладені у процесі структурної перебудови економіки. Тільки таким чином можна забезпечити суттєве підви- щення конкурентоспроможності української економіки, змінити сировинний вектор розвитку економічних процесів, що стихійно формуються сьогодні.

Ступінь технологічного розвитку економіки України характеризують шля- хом аналізу таких показників, як індекс технологічного розвитку, індекс рівня інновацій, індекс застосування інформаційних та комунікаційних технологій, індекс трансферу технологій та ін. У таблиці 4.1 представлені основні складові індексу технологічного розвитку для України і деяких інших країн станом на 2003 рік [15, с. 5]. Індекс технологічного розвитку й індекс трансферу техноло- гій виділяють як складові індексу конкурентоспроможності, за яким Україна займає 70-те місце серед досліджених 102 країн.

Таблиця 4.1 – Індекс технологічного розвитку та його складові для України і та деяких інших країн *

  Країни Індекс техно- логічного роз- витку (ІТР) Індекс рівня інновацій (ІРІ) Індекс застосування інформаційних та комунікаційних технологій (ІІКТ) Індекс трансферу тех- нологій (ІТТ)
  Україна   3, 15   2, 79   3, 00   3, 46
Росія 3, 61 3, 36 3, 66 3, 62
Китай 3, 67 1, 97 3, 42 4, 57
Польща 4, 44 3, 20 4, 36 4, 97
Словаччина 4, 55 2, 58 4, 60 5, 13
Словенія 4, 73 3, 26 5, 28 4, 42
Угорщина 4, 57 2, 76 4, 68 5, 04
Чехія 4, 84 2, 57 5, 04 5, 35
* Джерело: Annual Report 2004, WEF.

 

Серед причин відставання нашої країни за показниками технологічного розвитку, і як наслідок конкурентоспроможності на міжнародній арені, можна виділити, перш за все, проблеми, що були успадковані за часів розпаду Радян- ського союзу. Відсутність конкуренції на внутрішньому ринку або монополізм призвів до того, що до початку 90-х років фізичний знос у промисловості скла-


дав близько 60%, а моральний – близько 90%. Значний занепад зазнала струк- тура науково-дослідних центрів, конструкторських бюро і наукових лаборато- рій системи НДДКР країни, через різке скорочення і повну відсутність центра- лізованого фінансування.

Протягом останніх років в Україні здійснено низку важливих заходів зако- нодавчого забезпечення державної науково-технічної політики, яка нерозривно пов’язана з запровадженням інноваційної моделі розвитку економіки. Верхов- ною Радою України прийнято Закони України «Про пріоритетні напрями роз- витку науки і техніки», «Про інноваційну діяльність», «Про пріоритетні напря- ми інноваційної діяльності в Україні» та Укази Президента України «Про захо- ди щодо охорони інтелектуальної власності в Україні», «Про невідкладні захо- ди щодо виводу з кризового стану науково-технічної сфери України і створення реальних умов для переходу економіки на інноваційну модель розвитку» та ін.

Проблема побудови інноваційної моделі багато разів проголошувалася як першочергова в урядових заявах. Але реальний стан економіки характеризуєть- ся екстенсивним, витратним типом розвитку. Про це зокрема свідчить той факт, що кількісне збільшення об'ємів виробництва не супроводжується зростанням ефективності економіки і підвищенням якості продукції. Для сучасних розви- нених країн характерний інтенсивний тип розвитку, що базується на науково- технічному удосконаленні виробництва, що припускає активізацію інновацій- них процесів. Такий тип розвитку здійснюється на основі змішаної економіки, коли держава бере на себе функцію регулятора економіки, що спирається на довготривалі стратегічні цілі, які відповідають інтересам всіх верств суспільст- ва. Для такої моделі суспільного пристрою пріоритетними напрямами стають наука, освіта і розвиток особистості.

Оновлення виробництва у сучасних умовах забезпечується ринковим сере- довищем і конкурентоспроможністю виробництва. Під конкуренто- спроможністю слід розуміти здатність будь-якого класу об'єктів (товар, підпри- ємство, країна) займати певну ринкову нішу. Необхідною стороною конкурен- тоспроможності є суперництво між підприємцями за досягнення кращих ре- зультатів у виробництві товарів або послуг, за вигідніші умови виробництва до збуту товарів і сфери додатку капіталу. Проекція такого підприємства повинна володіти вищою якістю і низькою ціною; вона повинна володіти принциповою новизною. Рушійним стимулом цього процесу виступають також матеріальні інтереси підприємців.

Оновлення виробництва і його конкурентоспроможність у сучасних умо- вах повинні розглядатися не як одиничний акт, а як системний процес, що від- бувається на всіх рівнях суспільного виробництва. На рівні держави створю- ються найбільш загальні базові умови виробництва конкурентоспроможної продукції. Цій меті повинні слугувати законодавча база і основні вектори еко- номічної політики країни. Оскільки сучасні інновації означають розробку скла- дних технологічних засобів і методів виробничої діяльності, які підвищують ефективність у будь-якій сфері суспільної діяльності, і вимагають крупних ін- вестицій, то від інвестиційної політики держави, об'ємів і структури капіталь- них вкладень країни безпосередньо залежить поведінка господарюючих суб'єк-


тів. Особливо важливий розвиток в країні національної системи НДДКР, а та- кож вибір пріоритетних напрямів прискореного розвитку. Останнє має виріша- льне значення для оптимізації міжнародних економічних відносин, країни, в даний час конкурентоспроможність економіки України в світовій економіці вкрай низька і має тенденцію до зниження.

Без якісної перебудови національної економіки, пов'язаної з удосконален- ням структури країни й якісному нарощуванні вітчизняного науково-технічного потенціалу добитися підвищення конкурентоспроможності товарів і послуг на внутрішньому і зовнішньому ринку не є можливим. Виникає небезпека того, що під дією могутньої глобалізації Україна може опинитися серед країн, які не зда- тні самостійно розробляти і раціонально використовувати досягнення сучасно- го науково-технічного прогресу.

Другий рівень конкурентоспроможності та інновацій визначається станом галузі. Тут набувають значення такі фактори, як структура галузі з погляду нау- комістких технологій, темпи розвитку високих (технологій, рівень зносу) наяв- них основних фондів, інвестиційний клімат галузі, а також ступінь розвитку ринку попиту на товари даної галузі.

На рівні підприємства на перший план виступають такі фактори, як рівень економічної ефективності, що забезпечує можливості оновлення виробництва, кваліфікація персоналу, ринкова кон'юнктура і т.п.

Новизна і конкурентоспроможність відноситься також і до окремих товарів і послуг. Якість товарів, рівень витрат і цін, відповідність структури товарів ри- нковому попиту і тенденціям його розвитку – все це складає комплекс вимог, що забезпечує інноваційний процес.

Активізація науково-інноваційної діяльності в країні з ринково- конкурентною системою відносин органічно пов'язана з підвищенням економі- чної зацікавленості підприємницьких структур в удосконаленні свого виробни- цтва.

Стимулююча роль держави у даному процесі полягає у створенні сприят- ливих соціально-економічних умов для прискореного розвитку підприємництва в країні.

На рівні фірми необхідність оновлення виробництва продиктована конку- ренцією і прагненням одержати найбільший прибуток. Якщо в умовах команд- ної економіки головним орієнтиром був план, то тепер головний орієнтир – ри- нкова кон'юнктура. Підприємство може збільшити прибуток або просто вижи- ти, якщо воно здатне задовольнити постійно змінні ринкові потреби. Сьогодні багато підприємств України прагнуть укріпити своє положення за рахунок зро- стання цін. Але ця політика вельми неперспективна і нестійка. Багатий досвід західних фірм свідчить про те, що конкурентоспроможність і стійкість фірми залежить від постійного оновлення продукції, підвищення її якості, а також від удосконалення техніки й організації праці.

Останнє вимагає вивчення і раціонального використання основоположних економічних принципів інвестування виробництва й аналізу техніки на предмет оцінки її нововведення.







© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.