Пристрої введення та виведення.

Дисплей — це пристрій відображення даних. Більшість дисплеїв можуть відображати на екрані дані в різних фор­мах — числовій, текстовій, графічній. Форма відображення даних залежить від можливостей комп'ютера, наявності відповідної апаратної частини — графічної плати (або графічної карти). Основний пристрій дисплея — електрон­но-променева трубка. В залежності від принципу дії, монітори поділяються на монітори з електронно-променевою трубкою та дисплеї на рідких кристалах. Основні параметри моніторів є розмір по діагоналі, роздільна здатність, частота регенерації (обновлення) та клас захисту.

Клавіатура - це стандартний клавішний пристрій введення, призначений для введення алфавітно-цифрових даних та команд керування. Комбінація монітора та клавіатури забезпечує найпростіший інтерфейс користувача: за допомогою клавіатури керують комп'ютерною системою, а за допомогою монітора отримують результат.

Маніпулятор " миша" - це пристрій керування маніпуляторного типу. До числа параметрів миші, якими може керувати користувач, належать: чутливість (характеризує величину переміщення курсору миші на екрані при заданому переміщенні миші), функції лівої та правої клавіш, а також чутливість до подвійного кліку (визначає максимальний проміжок часу, протягом якого два окремих кліки клавіші розглядаються як один подвійний клік).

Принтери призначені для виведення інформації на тверді носії, здебільшого на папір. За принципом дії розрізняють: матричні, струменеві та лазерні принтери.

Сканери - це пристрій, який дає змогу вводити в комп'ютер чорно-біле або кольорове зображення, прочитувати графічну та текстову інформацію. Сканер використовують у випадкові, коли виникає потреба ввести в комп'ютер із наявного оригіналу текст і/або графічне зображення для його подальшого оброблення (редагування і т.д.).

Основні технічні характеристики сканерів: роздільна здатність, глибина представлення кольорів, динамічний діапазон., метод сканування., область сканування., швидкість сканування.

Модем - це пристрій призначений для під'єднання комп'ютера до звичайної телефонної лінії. Назва походить від скорочення двох слів - МОдуляція та ДЕМодуляція.

Утиліти-це програми допоміжного призначення, програми помічники, призначені для конкретних завдань, таких як оптимізація системи, обслуговування файлової системи або дисків.

Їх можна розділити на кілька основних видів.

Програми контролю – ці програми використовуються для перевірки функціонування пристроїв і виявлення несправностей.

Драйвери – розширюють можливості системи.

Пакувальники – які дозволяють стискати інформацію.

Антивірусні програми розроблені для боротьби з вірусами.

Утиліти для управління пам'яттю, що дозволяють управляти оперативною пам'яттю і багато інших.

Драйвер (англ. driver) — комп'ютерна програма, за допомогою якої операційна система отримує доступ до приладу апаратного забезпечення. У загальному випадку для використання кожного пристрою, підключеного до комп'ютера, необхідний спеціальний драйвер. Зазвичай операційна система вже містить драйвери для ключових компонентів апаратного забезпечення, без яких система не зможе працювати. Однак для більш специфічних пристроїв (таких, як графічна плата абопринтер) можуть знадобитися спеціальні драйвери, які надає виробник пристрою.

Комп'ютерний вірус (англ. computer virus) — комп'ютерна програма, яка має здатність до прихованого саморозмноження. Одночасно зі створенням власних копійвіруси можуть завдавати шкоди: знищувати, пошкоджувати, викрадати дані, знижувати або й зовсім унеможливлювати подальшу працездатність операційної системикомп'ютера. Розрізняють файлові, завантажувальні та макро-віруси.

Прийнято розділяти віруси за:

· об'єктами, які вражаються (файлові віруси, завантажувальні віруси, анти-антивірусні віруси, скриптові віруси, макро-віруси, мережеві черв'яки).

· способом зараження (перезаписуючі віруси, віруси-компаньйони, файлові хробаки, віруси-ланки, паразитичні віруси, віруси, що вражають вихідний код программ)

· операційними системами і платформами, які вражаються (DOS, Microsoft Windows, Unix, Linux, інші)

· активністю (резидентні віруси, нерезидентні віруси)

· технологіями, які використовуються вірусом (нешифровані/шифровані віруси, поліморфні віруси, стелс-віруси (руткіт і буткіт))

· деструктивними можливостями (нешкідливі віруси, безпечні віруси, небезпечні віруси, дуже небезпечні віруси)

· мовою, якою написаний вірус (асемблер, високорівнева мова програмування, скриптова мова, інші).

Антивірусна програма (антивірус) — програма для знаходження і лікування програм, що заражені комп'ютерним вірусом, а також для запобігання зараження файл вірусом.

Розрізняють такі типи антивірусних програм:

1. програми-детектори: призначені для знаходження заражених файлів одним із відомих вірусів. Деякі програми-детектори можуть також лікувати файли від вірусів або знищувати заражені файли. Існують спеціалізовані (тобто призначені для боротьби з одним вірусом) детектори та поліфаги (можуть боротися з багатьма вірусами);

2. програми-лікарі: призначені для лікування заражених дисків і програм. Лікування програми полягає у вилученні із зараженої програми тіла вірусу. Також можуть бути як поліфагами, так і спеціалізованими;

3. програми-ревізори: призначені для виявлення зараження вірусом файлів, а також знаходження ушкоджених файлів. Ці програми запам'ятовують дані про стан програми та системних областей дисків у нормальному стані (до зараження) і порівнюють ці дані у процесі роботи комп'ютера. В разі невідповідності даних виводиться повідомлення про можливість зараження;

4. лікарі-ревізори: призначені для виявлення змін у файлах і системних областях дисків й у разі змін повертають їх у початковий стан.

5. програми-фільтри: призначені для перехоплення звернень до операційної системи, що використовуються вірусами для розмноження і повідомляють про це користувача. Останній має можливість дозволити або заборонити виконання відповідної операції. Такі програми є резидентними, тобто вони знаходяться в оперативній пам'яті комп'ютера.

6. програми-вакцини: використовуються для обробки файлів і boot-секторів із метою попередження зараження відомими вірусами (в останній час цей метод використовується все частіше).

Використовуйте спеціалізовані антивіруси - для перевірки «на-льоту» всіх файлів, що приходять по електронній пошті (і по Internet в цілому). На жаль, на сьогоднішній день мені не відомі антивіруси, які досить надійно ловлять віруси в приходять з Internet файлах, але не виключено, що такі антивіруси з'являться в найближчому майбутньому.

Для зменшення ризику заразити файл на сервері адміністраторам мереж слід активно використовувати стандартні можливості захисту мережі: обмеження прав користувачів; установку атрибутів «тільки на читання» або навіть «тільки на запуск» для всіх виконуваних файлів (на жаль, це не завжди виявляється можливим) і т.д.

Намагайтеся не запускати неперевірені файли, в тому числі отримані з комп'ютерної мережі. Бажано використовувати тільки програми, отримані з надійних джерел. Перед запуском нових програм обов'язково перевірте їх одним або декількома антивірусами

6.Все програмне забезпечення персонального комп'ютера можна умовно
поділити на три основні категорії:

системне програмне забезпечення, яке є необхідним для управління роботою комп'ютера;

прикладне програмне забезпечення, за допомогою якого користувач, виконує необхідні роботи — редагує тексти, малює, здійснює розрахун­ки тощо;

інструментальні системи, які допомагають створювати нові прикладні або системні програми для комп'ютера.

До системних програм належать: операційні системи та оболонки, драйвери, сервісні програми (утиліти), програми управління мережами тощо. Більшість системних програм постачається разом з комп'ютером та документацією до нього.

Прикладна програма (або пакет прикладних програм) — де сукупність програм, що забезпечують розв'язання задач певного типу. Найбільш поширеними серед прикладних програм є текстові і графічні редактори, табличні процесори, системи управління базами даних тощо. Текстові редактори та процесори — де програми, призначені для створення та обробки текстів. Відмінність між редакторами та процесорами є умовною, процесори звичайно мають більше засобів для створення склад­них за формою текстів.

7. Операційна система (ОС) — це набір управляючих програм, які забезпечують роботу обчислювальної системи, а саме:

1. Здійснюють управління роботою апаратної і програмної складових обчислювальної системи, координують взаємодію ок­ремих частин цих складових.

2. Дають змогу користувачеві здійснювати загальне управлін­ня обчислювальною системою на рівні заздалегідь занесених до запам'ятовуючих пристроїв машини програм

Інтерфейс — засоби та сукупність команд ОС для здійснення діяльності користувача щодо опрацювання інформації засобами обчислювальної системи.

Терміном об'єкт позначається будь-який елемент інтерфейсу користувача: значок, кнопка, меню, список, межа вікна, а також саме вікно тощо.

8 Комп'ютерна графіка — це створення і обробка зображень (малюнків, креслень і т.д.) за допомогою комп'ютера. Розрізняють два способи створення предметних зображень — растровий і векторний і, відповідно, два види комп'ютерної графіки — растрову і векторну.

.Ра́ строва гра́ фіка (англ. Raster graphics) є частиною комп'ютерної графіки, який має справу зі створенням, обробкою та зберіганням растрових зображень. Растрове зображення є масивом кольорових точок (пікселів). Обробка растрової графіки здійснюється растровими графічними редакторами. Растрові зображення зберігаються у різних графічних форматах

Ве́ кторна гра́ фіка (також геометричне моделювання або об'єктно-орієнтована графіка) — створення зображення вкомп'ютерній графіці з сукупності геометричних примітивів — (точок, ліній, кривих, полігонів), тобто об'єктів, які можна описати математичними виразами

.