Мех. рота на БТР

Загальний алгоритм роботи командира мех. взводу з отримання бойового завдання.

Командир взводу, одержавши бойове завдання, з'ясовує його, оцінює обстановку, приймає рішення, проводить рекогносцировку, віддає бойовий наказ, організовує взаємодію, бойове забезпечення і управління, підготовку особового складу, озброєння і техніки до бою, потім перевіряє готовність взводу до виконання бойового завдання і в установлений час доповідає про це командиру роти.

Під час з'ясування одержаного завдання командир взводу повинен зрозуміти завдання роти і взводу, які об'єкти (цілі) на напрямку дій взводу уражаються засобами старших командирів, завдання сусідів і порядоквзаємодії з ними, а також час готовності до виконання завдання.

7. Що вказує ком взводу в бойовому наказі.

У бойовому наказі командир взводу указує:

орієнтири;

склад, положення і характер дій противника, місця розташування його вогневих засобів;

завдання роти і взводу;

об'єкти і цілі на напрямках дій взводу, які уража-ються засобами старших командирів, а також завдання сусідів;

бойові завдання відділенням (танкам), приданим підрозділам і вогневим засобам, а командир механізо-ваного взводу, крім того, — завдання безпосередньо під-порядкованому особовому складу (снайперу, стрільцю-санітару та іншим);

час готовності до виконання завдання;

своє місце і заступника.

Бойовий наказ повинен викладатися коротко і гра-нично ясно.

Мех. рота на БМП

склад. з 102 чол.

Командування роти – 9 осіб (командир роти - ПМ, заступник ком-ра роти з вих. роботи - ПМ, старшина роти – АК-74, технік у роти – ПМ, саніструктор – АК, механік-водій – АК, навідник-оператор – АК-74, оператор станціії ближньої розвідки – АК-74), 3 взвода – 93 чол.

Озброєння: БМП-2, РПГ-7В, ПКМ, РПК-74, ПМ, СВД, АК-74, АКСУ, РПГ-7, РЛС-СБР-3

Мех. рота на БТР

склад. з 119 чол.

Управління роти – 9 чол. (ком-р оти, старший технік роти, старшина роти, саніт. інструктор, оператор РС СБР-3, водій БТР, кулеметник БТР), 3 механіз. зводи, протитанковий взвод (17 чол.): упр-ня (2 чол.: ком-р і заступник), 3 протитанк. відд.

Склад відд-ня: ком-р відділення, стар. оператор, оператор, кулеметник БТР, водій.

10. Організація, основне озброєння та бойова техніка механізованого взводу на БМП

. До складу мех.взв входять управління взводу та три механізовані відділення. До управління взводу входить командир взводу, заступник командира взводу, кулеметник ПК. Всього у взводі налічується 28 чоловік. До мотострілецького відділення як до організаційно-штатної одиниці входять: К -- командир відділення. MB -- механік-водій БМП. Основне завдання -- утримувати у технічно справному стані бойову машину і вміло водити її за будь-яких обставин. НО -- навідник-оператор БМП. Озброєний автоматом. Основне завдання -- вести вогонь з бортового озброєння. Км -- кулеметник. Завдання -- вражати групові цілі противника. Гм -- гранатометник. Завдання -- уражати броньовані цілі противника на відстані до 500 м. СГм -- старший гранатометник. ПГм -- помічник гранатометника. Основне завдання -- переносити гранати, допомагати гранатометникові, прикривати його від вогню противника. Сн -- снайпер. Завдання -- знищувати важливі цілі противника (офіцерів-спостерігачів, гранатометників). Ст -- стрільці. Озброєні автоматами, що мають підствольні протипіхотні гранатомети. Основне завдання -- знищувати живу силу противника.. Ст -- старший стрілець. Особовий склад відділення -- від 8 до 10 чоловік, воно має одну бойову машину і засоби радіозв'язку. Механізований взвод на БМП озброєний: БМП-2- 3 шт., 5, 45 РПК-74 - 3 шт., АК-74 - 15шт., АКС-74у - 3 шт., СВД- 1 шт., РПГ-7-1шт., ПМ-1шт. На озброєнні взводу занаходиться БМП-2 - це бойова гусенична плаваюча машина, що має озброєння, броньований захист й високу маневреність

11. В чому полягає управління підрозділами, що воно включає? Система управління підрозділами?

Управління підрозділами полягає в цілеспрямованій роботі командира взводу (відділення, танка) щодо
підтримання бойової готовності взводу (відділення, танка), підготовки його до бою і керівництва ним під час
виконання завдань, які поставлені. Основою управління є рішення командира.

Командир взводу (відділення, танка) несе повну одноособову відповідальність за бойову готовність, підготовку взводу (відділення, танка), озброєння і техніки до бою та успішне виконання бойового завдання в установлені терміни, а також за виховання, військову дисципліну та морально-психологічний стан особового складу. Він завжди повинен знати, де знаходяться, яке завдання виконують, в чому мають потребу підпорядковані йому відділення, екіпажі, обслуга (солдати, сержанти) і який їх морально-психологічний стан.

В бою командир взводу (відділення, танка) зобов'язаний стежити за ходом бою, вести розвідку противника, своєчасно ставити завдання підлеглим, уміло використовувати всі вогневі засоби, а також результати вогневого ураження противника.

Бій командир взводу (відділення, танка), як правило, організовує на місцевості, а якщо це неможливо — по карті (схемі, на макеті місцевості). В цьому випадку бойові завдання відділенням (танкам) і приданим засобам командир взводу уточнює на місцевості в період заняття ними позицій (висування їх до рубежу переходу в атаку). Порядок роботи командира взводу (відділення, танка) залежить від конкретної обстановки, одержаного завдання та наявності часу.

12. Визначення оборони? Позиційна оборона, маневрина оборона?

Оборона має на меті відбити наступ переважаючих сил противника, завдати йому максимальних втрат,
утримати важливі райони (об'єкти) місцевості і тим самим створити сприятливі умови для переходу в наступ.

Оборона може підготовлятися завчасно або організовуватися в ході бою, в умовах відсутності зіткнення з противником або безпосереднього зіткнення з ним.

Оборона повинна бути стійкою і активною, здатною протистояти ударам всіх видів зброї, атаці переважаючих груп танків і піхоти противника, діям його повітряних десантів, аеромобільних та диверсійно-розвідувальних груп.

Стійкість та активність оборони досягаються: витримкою, стійкістю та завзяттям підрозділів, що обороняються при відбитті атак противника, їх високим моральним духом; майстерно організованою обороною і системою вогню; безперервною розвідкою противника; ретельним маскуванням опорного пункту (вогневої по-зиції); умілим використанням вигідних умов місцевості, її інженерного обладнання і застосуванням несподіваних для противника способів ведення бойових дій; виконанням заходів щодо захисту від зброї масового ураження і високоточної зброї противника; всебічним забезпеченням і підготовкою особового складу до довготривалого ведення бойових дій, в тому числі і в умовах повного оточення.

Оборона має на меті відбити наступ переважаючих сил противника, завдати йому максимальних втрат, утримати важливі райони (об'єкти) місцевості і тим самим створити сприятливі умови для переходу в наступ. Оборона може підготовлятися завчасно або організовуватися в ході бою, в умовах відсутності зіткнення з противником або безпосереднього зіткнення з ним. Оборона повинна бути стійкою і активною, здатною протистояти ударам всіх видів зброї, атаці переважаючих груп танків і піхоти противника Позиційна оборона — основний вид оборони. Вона ведеться шляхом завдання максимальних втрат противнику в ході наполегливого утримання підготовлених до оборони районів місцевості.
Маневрена оборона застосовується з метою завдання противнику втрат, виграшу часу та збереження своїх сил шляхом послідовних оборонних боїв на завчасно намічених рубежах у поєднанні з короткими контратаками. Вона допускає залишення деякої частини території. У ході маневреної оборони батальйон змушує противника наступати в тому напрямку, де підготовлена стійка позиційна оборона

13. Бойовий порядок мех. взводу в обороні.

Механізований (танковий) взвод, уміло використовуючи свою зброю, місцевість та її інженерне обладнання, а також загородження, здатний завдати противнику, який наступає, великих втрат і утримувати позиції,
що займає. Він обороняється, як правило, у складі роти, може знаходитися у резерві батальйону, призначатися в
бойову охорону, бойовий розвідувальний дозор і вогневу засаду, частиною сил або у повному складі входить у
бронегрупу батальйону (роти). Взвод обороняє опорний пункт до 400 м по фронту і до 300 м в глибину.

Побудова оборони механізованого (танкового) взводу включає: б о й о в и й п о р я д о к в з в о д у,
о п о р н и й пункт в з в о д у і систему вогню.

Основні зусилля взводу в обороні зосереджуються на напрямку наступу противника, що очікується, і утриманні важливої ділянки (об'єкта) місцевості. Побудова оборони повинна забезпечувати відбиття атаки противника і знищення його танків і живої сили перед переднім краєм, на флангах і в глибині оборони.

Бойовий порядок взводу будується залежно від поставленого завдання і умов місцевості. Позиції відділень м е х а н і з о в а н о г о в з в о д у (мал. 3) в обороні розташовуються, як правило, в одній траншеї в лінію. В
опорних пунктах, розташованих на найбільш імовірному напрямку наступу противника, позиція одного із відділень взводу з метою посилення стійкості оборони може обладнуватися в глибині опорного пункту (на другій лінії) в 100—200 м за траншеєю. При загрозі атаки з флангу бойовий порядок може будуватися уступом вправо або вліво, а т а н к о в о г о в з в о д у (мал. 4), крім того, —кутом назад або кутом вперед.

Бойові машини піхоти і танки в опорному пункті взводу розташовуються по фронту і в глибину з інтервалом до 200 м. Вогневі позиції для них вибираються з врахуванням умов місцевості, як на передніх, так і на зворотних схилах висот з-таким розрахунком, щоб забезпечувалось спостереження за противником і ведення вогню на граничну дальність прямою наводкою із гармат, кулеметів і протитанковими керованими ракетами, взаємна вогнева підтримка та можливість вести зосереджений вогонь перед переднім краєм і на флангах опорного пункту, а також кругова оборона, приховане розтшування вогневих засобів і маскування.

Бронетранспортери займають вогневі позиції, як правило, в глибині опорного пункту так, щоб забезпечувалась можливість ведення вогню із " кулеметів переважно в сторони флангів і в проміжки.

Придані механізованому взводу протитанкове і вогнеметне відділення можуть розташовуватися на позиціях механізованих відділень, а гранатометне відділення — в проміжках між ними або на фланзі опорного пункту взводу. Передбачається можливість маневру цих відділень в ході бою на найбільш небезпечний напрямок і для заняття кругової оборони.

В опорному пункті взводу і на його флангах можуть займати вогневі позиції протитанкові засоби і танки, які не підпорядковані командиру взводу. Командир взводу повинен знати завдання цих засобів і підтримувати з ни-ми тісну взаємодію.

14. Система вогню взводу в обороні.

Система вогню взводу в обороні включає: ділянки зосередженого вогню взводу, які підготовлені перед переднім краєм оборони; зони протитанкового вогню бойових машин піхоти (танків) і суцільного багатошарового вогню всіх інших вогневих засобів взводу перед переднім краєм, в проміжках, на флангах і в глибині оборони; підготовлений маневр вогнем бойових машин піхоти (танків) та інших вогневих засобів на напрямки, яким загрожують.

Основу системи вогню взводу складає вогонь танків, бойових машин піхоти, протитанкових гранатометів і кулеметів. Система вогню будується з врахуванням вогневих можливостей усіх видів зброї взводу і приданих йому вогневих засобів, у тісній їх взаємодії і в поєднанні з інженерними загородженнями і природними перешкодами. Вона повинна забезпечувати ураження противника, передусім його танків та інших броньованих машин, на підступах до оборони, перед переднім краєм, між сусідніми опорними пунктами і в глибині оборони, можливість ведення фронтального, флангового та перехресного вогню, а також кругову оборону опорного пункту.

Безпосередньо перед переднім краєм підготовляється зона суцільного багатошарового вогню: вся місцевість у смузі до 400 м перед переднім краєм повинна знаходитися під вогнем взводу, а мертві простори, які є, повинні уражатися вогнем артилерії і мінометів із закритих вогневих позицій.

Загородження та підступи до них повинні добре проглядатися і прострілюватися, вогнем всіх видів.

Ефективність вогню в оборонї досягається його влучністю, масованістю і раптовістю застосування, а також умілим управлінням ним. Всі вогневі засоби в обороні повинні бути готовими до ведення вогню і здійснення маневру вночі та в інших умовах обмеженої видимості.

Під час організації системи вогню механізованому (танковому) взводу і відділенню указуються смуга вогню, додатковий сектор обстрілу, а взводу, крім того, — одна—дві ділянки зосередженого вогню.

Гранатометному і протитанковому взводам указуються смуга вогню, додатковий сектор обстрілу, ділянки зосередженого вогню, а гранатометному взводу, крім того, — основний напрямок стрільби і рубежі загороджувального вогню.

Бойовим машинам піхоти (бронетранспортерам), танкам, гарматам, протитанковим керованим ракетним комплексам, гранатометам, вогнеметам і кулеметам призначаються основні і запасні (для чергових вогневих засобів і тимчасові) вогневі позиції, вказуються основний і додатковий сектори обстрілу (вогнеметання) з кожної позиції на дальність їх дійсного вогню. Вогонь ручних протитанкових гранатометів підготовляється у смузі вогню своїх відділень. Смуги вогню визначаються межами справа і зліва. Кожна межа вказується двома точками (орієнтирами). Смуги вогню (сектори обстрілу) сусідніх підрозділів (вогневих засобів) на стиках повинні взаємно перекриватися.

Готовність системи вогню визначається заняттям бойовими машинами піхоти (бронетранспортерами), танками, гарматами та іншими вогневими засобами вогневих позицій, підготовкою даних для стрільби, а також наявністю боєприпасів.

15. Що, як правило вказує командир на схемі взводного опорного пункту.

Командир механізованого (танкового) взводу зо­бов'язаний скласти схему опорного пункту, а командири гранатрметного і протитанкового взводу — схему вогню взводу. Схема опорного пункту подається командиру роти, а схема вогню — командиру батальйону.

На схемах, як правило, указуються: орієнтири, їх номери, найменування і відстань до них; положення про­тивника; смуга вогню взводу та додаткові сектори обст­рілу; позиції відділень, їх смуги вогню і додаткові сек­тори обстрілу; основні і запасні (тимчасові) вогневі по­зиції бойових машин піхоти (бронетранспортерів), тан­ків, а також вогневих засобів, які забезпечують проміж­ки з сусідами, їх основні та додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; ділянки зосередженого вогню взводу та місця в них, по яких повинні вести вогонь відділення (танковому взводу — тільки ділянки зосередженого вог­ню)'; ділянку зосередженого вогню роти та місце в ньо­му, по якому веде вогонь взвод, а на схемі вогню грана-тометного взводу, крім того, —" рубежі загороджуваль­ного вогню та позиція механізованого підрозділу, якому взвод приданий; рубежі відкриття вогню з танків, бойо­вих машин піхоти, протитанкових та інших вогневих засобів; позиції вогневих засобів командира роти (ба­тальйону), розташованих в опорному пункті взводу і на його флангах, та їх сектори обстрілу; загородження і фортифікаційні спорудження; позиції сусідніх підрозді­лів та межі їхніх смуг вогню на флангах взводу; місце командно-спостережиого пункту взводу.

16. Наступ, бойове завдання взводу у наступі.

Наступ проводиться з метою розгрому (знищення) противника і оволодіння важливими районами (рубежами, об'єктами) місцевості. Він полягає в ураженні противника всіма засобами, які є, рішучій атаці, стрімкому просуванні підрозділів в глибину його бойового порядку, знищенні та полоненні живої сили, захопленні
озброєння, техніки та намічених районів (рубежів) місцевості.

Механізований (танковий) взвод наступає у складі роти, а в резерві батальйону, в штурмовій групі та в
бойовому розвідувальному дозорі може діяти і самостійно. Механізований взвод, крім того, може діяти в передовій групі тактичного повітряного десанту.

Взвод наступає на фронті до 300 м, а механізоване відділення в пішому порядку — на фронті до 50 м.

Механізованому (танковому) взводу (відділенню, танку) в наступі вказуються об'єкт атаки і напрямок
продовження наступу (мал. 9). Під час постановки бойового завдання по радіо взводу (відділенню, танку) може
бути вказаний тільки напрямок продовження наступу.

Об'єктом атаки механізованого (танкового) взводу (відділення, танка), як правило, є противник в окопах або в інших фортифікаційних спорудженнях опорного пункту, а також окремо розташовані на напрямку на­ступу танки, гармати, кулемети та інші вогневі засоби противника.

17. Бойовий порядок взводу у наступі (у пішому порядку та на бойових машинах)?

Бойовий порядок механізованого взводу, що на­ступає в пішому.порядку (мал. 10), складається із цепу, бойових машин піхоти (бронетранспортерів) та засобів посилення.

Бойовий порядок механізованого взводу (мал. 11), що наступає на бойових машинах піхоти (бронетран­спортерах), і танкового взводу (мал. 12) складається із бойової лінії бойових машин з інтервалом між ними до 100 м та засобів посилення, які діють у бойовій лінії або поза нею.

. Бойовий порядок при наступі мех. від, в пішому порядку, складається з ланцюга з інтервалом між солдатами 6-8 м (8- 12 кроків) і бойової машини піхоти. Для зручності ведення вогню й кращого застосування до місцевості солдати в ланцюзі можуть висуватися трохи вперед або убік, не порушуючи загального напрямку фронту наступу ланцюга й не заважаючи діям сусідів. Бойова машина піхоти діє за ланцюгом відділення, на її фланзі, а іноді й безпосередньо в ланцюзі. При атаці на бойових машинах піхоти механізований, кулеметний (протитанково - кулеметний) взводи діють у бойовій лінії за танками на віддалі 100-200м.

При атаці в пішому порядку особовий склад цих взводів діє в ланцюзі безпосередньо за бойовою лінією танків на віддалі, що забезпечує його безпеку від розривів снарядів своєї артилерії й підтримку просування танків вогнем стрілецької зброї. Бойові машини піхоти у цьому випадку, використовуючи складності місцевості, стрибками від рубежу до рубежу (від укриття до укриття) просуваються за своїми відділеннями на віддалі, що забезпечує надійну підтримку вогнем своєї зброї атакуючих танків і особового складу, а іноді вони можуть діяти й безпосередньо в ланцюзі своїх відділень.

18. Райони та рубежі що призначаються для організованого висування, розгортання та переходу в атаку.

(прочитать) Під час наступу з ходу механізований (танковий) взвод в період вогневої підготовки атаки висувається до рубежу переходу в атаку в колоні роти. Гранатометний і протитанковий взводи можуть заздалегідь висунутися на вогневу позицію для підтримки атаки механізованих і танкових підрозділів в порядку, вказаному командиром батальйону.

Якщо командиром роти призначений пункт розгортання у взводні колони, то взводи після його проходження самостійно з максимально допустимою швидкістю виходять на свої напрямки. З підходом до рубежу переходу в атаку взводи за командою командира роти розгортаються у бойовий порядок і, знищуючи противника вогнем з ходу, продовжують рух до переднього краю оборони противника. При цьому механізований взвод діє слідом за танками і знищує вогневі засоби противника, в першу чергу протитанкові, не даючи противнику можливості відсікти себе від танків.

Механізований взвод на автомобілях і танки з виходом на рубіж посадки десантом на танки зупиняються, особовий склад висаджується із автомобілів і згідно з проведеним розрахунком, додержуючись заходів безпеки, робить посадку десантом на танки. Танки з десантом продовжують висування до рубежу переходу в атаку, а автомобілі висуваються в установлені місця збору.

Під час атаки в пішому порядку командир механізованого взводу з підходом до встановленого рубежу спішування подає, а командири відділень дублюють команду «Взвод (відділення), приготуватися до спішування». За цією командою бойові машини піхоти (бронетранспортери) доганяють танки, особовий склад ставить зброю на запобіжник, виймає її із бійниць і підготовляється до спішування.

З виходом взводу на рубіж спішування за командою командира взводу «Взвод — до машин» механіки-водії (водії) бойових машин піхоти (бронетранспортерів), а під час висування взводу десантом на танках і механіки-водії танків зменшують швидкість руху машин або, використовуючи укриття, які " є, роблять коротку зупинку. Відділення за командою своїх командирів «До машини» швидко спішуються, а за командою «Відділення, на такий-то предмет — до бою, ВПЕРЕД», розгортаються в цеп та, ведучи інтенсивний вогонь на ходу, прискореним кроком або бігом продовжують рух до переднього краю. Атаку переднього краю оборони противника і розвиток наступу в глибині взвод здійснює в такому ж порядку, як і під час наступу з положення безпосереднього зіткнення з ним.

Наступление роты на обороняющегося противника с ходу обычно осуществляется из исходного района. Исходный район — это район местности, имеющий естественные укрытия и подготовленный в инженер­ном отношении. Он указывается обычно старшим ко­мандиром. Сущность данного способа перехода в на-стугпление состоит в том, что подготовка наступления поводится в исходном районе на значительном уда лении от переднего края обороны противника, а вы­движение, развертывание и переход в атаку рота осу­ществляет под прикрытием ударов авиации, огня ар­тиллерии с ходу и безостановочно.

Для обеспечения своевременного и организованно­го выдвижения, развертывания и одновременного пе­рехода всех подразделений в атаку назначаются мар­шрут выдвижения, исходный рубеж (пункт), пункт развертывания в ротные и взводные колонны, рубеж перехода в атаку и рубеж безопасного удаления (схе­ма 3).

При атаке в пешем порядке мотострелковой роте, кроме того, указывается рубеж спешивания.

Исходный рубеж (пункт) назначается для своевременного начала выдвижения из

занимаемого района и определяется старшим командиром. Его уда­ление должно обеспечивать вытягивание колонны и набор установленной скорости движения.

Пункт развертывания в ротные колоны назначается вне досягаемости установок ПТУР, танков и орудий противника, выделяемых для стрель­бы прямой наводкой.

Пункт развертывания во взводные ко­лонны назначается по возможности за складками местности вне досягаемости огня ПТУР ближнего дей­ствия.

В целях обеспечения безопасности от поражающих факторов своих ядерных взрывов подразделениям ука­зывается рубеж безопасного удаления. Он определяется исходя из мощности применяемого ядер­ного боеприпаса и вероятного отклонения его взрыва от планируемой точки прицеливания. При подходе к этому рубежу рота принимает необходимые меры за­щиты и не переходит его до получения установленно­го сигнала (команды).

Рубеж перехода в атаку выбирается как можно ближе к переднему краю обороны противника за ближайшими укрытиями так, чтобы выдвижение к нему взводов могло совершаться скрытно, а удаление его обеспечивало ведение действительного огня из ос­новных видов оружия и позволяло взводам безостано­вочно за короткий промежуток времени и с максималь­ной скоростью достичь переднего края обороны про­тивника в указанное время («Ч»).

Рубеж спешивания назначается как можно ближе к переднему краю обороны противника, обычно в местах, укрытых от огня его пулеметов и противо­танковых средств ближнего боя. Кроме того, его мини­мальное удаление должно исключать поражение лич­ного состава в момент спешивания разрывами снаря­дов и мин своей артиллерии.

В зависимости от условий местности рубеж спеши­вания может совпадать с рубежом перехода в атаку или находиться значительно ближе к противнику. Во всех случаях он должен обеспечивать высокую ско­рость атаки, наименьшее напряжение сил личного состава мотострелковой роты при действия в пешем по­рядке, а также максимально снижать потери от огня противника

19. Визначення маршу? Маршові можливості мех. підрозділів.

Марш — організоване пересування підрозділів в ко­лонах по дорогах та колонних шляхах з метою своєчас­ного виходу в призначений район або на вказаний рубіж. Він може здійснюватися в передбаченні " вступу в бій або поза загрозою зіткнення з противником, як правило, вночі та в інших умовах обмеженої видимості.

В усіх випадках командир повинен забезпечити при­буття взводу (відділення, танка) в призначений район або на вказаний рубіж своєчасно, у повному складі і в готовності до виконання бойойого завдання.

Взвод (відділення, танк) здійснює марш в колоні роти (взводу) з дистанціями між машинами 25—50 м.
Під час руху по курних дорогах, в умовах обмеженої видимості, в ожеледицю, по дорогах, які мають круті
підйоми, спуски та повороти, а також під час руху з підвищеною швидкістю, дистанції між машинами збільшуються.

Для захисту підрозділів від високоточної зброї про­тивника маршрути руху вибираються вздовж ліній електропередач, зв'язку, по просіках в лісі, по ущели­нах в горах та в складках місцевості. Під час руху на відкритій місцевості в умовах загрози застосування про-типником високоточної зброї дистанції між бойовими машинами збільшуються і можуть бути 100—150 м. Маршрути руху, по можливості, не повинні проходи­ти через великі населені пункти, вузли доріг, тіснини, поблизу залізничних станцій (портів, аеропортів).

Механізований взвод (відділення) при необхідності може пересуватися в пішому порядку або на лижах.

Середня швидкість руху взводу без врахування часу на привали може бути: на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах), танках—20—25 км/год; на ав­томобілях під час руху у складі окремої автомобільної колони — 25—ЗО км/год; механізованого взводу в пі­шому порядку — 4—5 км/год, на лижах — 5—7 км/год.

У горах, лісисто-болотистій місцевості, взимку та інших Несприятливих умовах середня швидкість руху колон може зменшуватися до 15—20 км/год.

В усіх випадках марш повинен здійснюватися з мак­симально можливою в даних умовах швидкістю-

Привали та денний (нічний) відпочинок признача­ються для перевірки стану озброєння і техніки, їх тех­нічного обслуговування, приймання їжі та відпочинку особового складу. Привали призначаються через 3—4 години руху тривалістю до 1 години і один привал три­валістю до 2 годин у другій половині добового переходу, а денний (нічний) відпочинок — в кінці кожного добово­го переходу.

20. Дії взводу на марші за сигналом оповіщення про повітряного противника та про РХБ.

За сигналом оповіщення про повітряного противника взвод (віділення, танк) продовжує рух.

Вогневі засоби, що виділені для ведення вогню по низько літаючих літаках, вертольотах та інших повіт­ряних цілях, приготовляються для відкриття вогню; люки бойових машин шхоти (бронетранспортерів), танків, крім люків, з яких буде вестися вогонь, зачиня­ються. Особовий склад переводить протигази в поло­ження «напоготові». Напад повітряного противника від­бивається вогнем за командою командира взводу (відді­лення, танка). Під час руху в пішому порядку механізо­ваний взвод за командою командира займає найближче, укриття і відкриває вогонь із стрілецької зброї по по­вітряних цілях противника.

За сигналами оповіщення про радіоактивне, хі­мічне та біологічне зараження взвод (відділення, танк) продовжує рух. У бойових машинах піхоти (бронетран­спортерах) і танках перед подоланням зон зараження люки, двері, бійниці і жалюзі зачиняються, включаєть­ся система захисту від зброї масового ураження. Осо­бовий склад, який прямує в пішому порядку і на відкри­тих машинах, одягає засоби індивідуального захисту.

Зони з високим рівнем радіації, райони зруйнувань, пожеж і затоплень на маршруті руху взвод (відділення, танк), як правило, обходить, при неможливості обхо­ду — зони зараження долаються з максимальною швид­кістю з використанням системи захисту від зброї масо­вого ураження, яка є на машинах, і засобів індивідуаль­ного захисту.

Часткова спеціальна і санітарна обробка проводиться після виходу із зони радіоактивного зараження за вказівкою командира роти (взводу), а при зараженні особового складу отруйними речовинами — негайно.

Повна спеціальна і санітарна обробка проводиться, як правило, в районі денного (нічного) відпочинку або після прибуття в призначений район.

21. Порядок здійснення маршу взводом у колоні головних сил роти.

Одержавши завдання на марш в колоні роти, командир взводу під час його з'ясування та оцінки обста­новки крім звичайних питань вивчає по карті (схемі) мар­шрут руху, умови здійснення маршу і до яких дій бути готовими, визначає порядок підготовки взводу до мар­шу, призначає склад чергових вогневих засобів та спостерігачів. Бойовий наказ на марш командир взводу віддає, як правило, усьому особовому складу взводу.

У бойовому наказі командир взводу вказує:

відомості про противника; завдання взводу: маршрут руху, район зосередження (відпочинку) або рубіж і час прибуття в призначений район або виходу на вказаний рубіж, шикування колони, дистанцію між машинами, швидкість руху, а під час здійснення маршу в передбаченні вступу в бій з против­ником і порядок дій при зустрічі з ним;

які підрозділи ідуть попереду і позаду взводу, поря­док підтримання взаємодії і зв'язку з ними;

час готовності до маршу;

своє місце і заступника.

Під час організації взаємодії командир взводу вказує: порядок спостереження і зв'язку; порядок дій взводу під час нальоту авіації противника і при застосуванні ним зброї масового ураження, високоточної та запалюваль­ної зброї, а також засобів дистанційного мінування; по­рядок користування приладами нічного бачення додержання маскування та дисципліни маршу; сигнали оповіщення, управління та взаємодії, а під час здійснення маршу в передбаченні вступу в бій і порядок узгодження дій відділень (тан­ків) між собою та сусідами.

Командир відділення (танка), одержавши завдання на марш у складі взводу, перевіряє знання особовим складом одержаного завдання, сигналів оповіщення, управління та взаємодії, порядок дій за ними і призна­чає спостерігача за сигналами, які подаються команди­ром взводу.

Машини на марші рухаються лише по правій стороні дороги, додержуючись встановленої швидкості руху, дистанції та заходів безпеки.

22. Завдання похідної охорони? Місце взводу під час дій у похідній охороні.

Взвод на марші може призначатися в головну (бокову, тильну) похідну, а іноді і в нерухому бокову заставу або головний (тильний) дозор із завданням ви­ключити раптовий напад противника на колону, що охороняють, забезпечити їй вигідні умови для вступу в бій і не допустити проникнення до неї наземної розвідки противника. Взводу можуть придаватися засоби поси­лення.

Для безпосередньої охорони, а також для огляду місцевості від головної (бокової) похідної застави (го­ловного дозору) в напрямку руху, а від головних сил батальйону (нерухомої бокової застави) в сторони флангів, яким загрожують (на напрямки, яким загро­жують), може висилатися дозорне відділення (танк) на віддалення, яке забезпечує спостереження за ним і під­тримку його вогнем.

У головній (боковій, тильній) похідній заставі (го­ловному, тильному дозорі) організовується спостережен­ня за наземним і повітряним противником, призначається спостерігач для прийому сигналів від дозорного відді­лення (танка) і підтримується постійна готовність до зустрічі з противником.

23. Порядок виконання завдання взводом, призначеним у головну похідну заставу.

Взвод, призначений в головну похідну заставу (головний дозор), у встановлений час проходить вихідний пункт і рухається за вказаним маршрутом з установленою швидкістю. Командир взводу знаходиться в голові колони похідної застави (головного дозору), слідкує по карті за маршрутом руху, діями дозорного відділення (танка), особисто веде розвідку противника і міяцевості спостереженням і доповідає командиру, який вислав охорону, про зустріч з противником, загородження та заражені ділянки на маршруті.

Тіснини, тунелі, мости та інші вузькі місця головна похідна застава (головний дозор) проходить безупин­но. Зруйновані мости, заміновані або заражені ділянки маршруту головна похідна застава (головний дозор, до­зорне відділення, танк) обходить, позначаючи напрямок обходу покажчиками.

При неможливості обходу замінованих ділянок мар­шруту вони розміновуються приданим взводу підрозді­лом інженерних військ під прикриттям готових до від­криття вогню бойових машин піхоти (бронетраспортерів), танків або самостійно з використанням возимих комплектів розмінування та іншими способами.

Дозорне відділення (танк) просувається в указано­му йому напрямку стрибками від укриття до укриття, ведучи спостереження за прилеглою місцевістю. Закри­ті ділянки місцевості, окремі будови, узлісся, входи в ущелини і тунелі, де можливе приховане розташування противника і раптовий його напад із засад, а також вузькі проходи, мости та інші об'єкти воно оглядає і при необхідності позначає попереджувальними знаками. Про все виявлене на шляху руху і про зустріч з против­ником командир дозорного відділення (танка) негайно доповідає командиру, який його вислав.

Дрібні групи противника головна похідна застава (головний дозор, дозорне відділення, танк), як правило, знищує, а зразки озброєння, топографічні карти та інші документи захоплює і продовжує виконувати завдання. При зустрічі з переважаючим за силою противником вона діє залежно від обстановки: раптовим вогнем з вигідної позиції та рішучою атакою знищує його, а якщо своїми силами головна похідна застава не в змозі зни­щити противника, вона стійко утримує позицію, яку займає, та забезпечує розгортання і вступ у бій колони, яку охороняє.

24. Розташування на місці. Основні вимоги щодо обрання місця розташування підрозділів, та розташування ос складу та бойової техніки.

Взвод на місці, як правило, розташовується уздовж маршруту висування, використовуючи захисні та
маскуючі властивості місцевості, в постійній готовності до відбиття нападу наземного та повітряного противника, знищення його диверсійно-розвідувальних груп.

Бойові машини піхоти (бронетранспортери), танки розташовуються в указаних командиром взводу місцях під кронами дерев, в ярах, в радіолокаційній тіні від місцевих предметів на віддаленні 25—50 м один від одного, а на відкритій місцевості в умовах загрози засто­сування противником високоточної зброї—100—150 м. Особовий склад розміщується поблизу своїх машин. Для нього відриваються щілини, а при наявності часу улаштовуються перекриті щілини або бліндажі. Для бо­йових машин піхоти (бронетранспортерів), танків об­ладнуються окопи та укриття.

Місця розміщення особового складу та розташуван­ня бойової техніки ретельно маскуються. Поблизу бойо­вих машин піхоти (бронетранспортерів), танків облад­нуються фальшиві об'єкти (теплові пастки).

В умовах суворої зими або тривалої негоди взвод може розміщуватися в населеному пункті. В цьому ви­падку взводу для розміщення відводиться по можливості один будинок або споруда.

25. Завдання сторожової охорони? Порядок виконання завдання взводом призначеним у сторожову охорону.

Взвод (відділення, танк) призначається у сторо­жову охорону із завданням не допустити проникнення розвідки противника до підрозділів, які охороняються, своєчасно виявити появу наземного противника, попере­дити про нього війська, які охороняються, і у випадку нападу противника стійко обороняти позицію, яку зай­мають.

Взвод, призначений у сторожову охорону, складав сторожову заставу, якій вказується смуга охорони ши­риною до 2 км. В цій смузі застава займає зручний для оборони рубіж й обладнує на ньому основну, а при на­явності часу і запасну позиції, з яких прикривається вогнем вся смуга охорони.

Для своєчасного виявлення противника в сторожо­вій заставі може розгортатися пост радіолокаційної роз­відки наземних рухомих цілей, а на позиції кожного відділення (танка) організовується спостереження. На найбільш імовірному напрямку дій противника може бути виставлений сторожовий пост.

У нічний час та в інших умовах обмеженої види­мості організовується підслуховування та ведеться спо­стереження з використанням приладів нічного бачення. Для огляду місцевості між позиціями відділень (танків) і на відкриті фланги висилаються парні патрульні, а на потайні підступи, в тому числі і вдень, для своєчас­ного виявлення противника виставляються секрети та встановлюються сигнальні міни.

(прочитать) Командир механізованого (танкового) взводу, виділеного у сторожову заставу, одержавши завдання, в
призначений час виводить взвод на вказаний рубіж, організовує спостереження, проводить рекогносцировку,
віддає бойовий наказ, організовує систему вогню, взаємодію, управління та інженерне обладнання позиції.

Командир взводу повинен організувати пильне несення служби, особисто виставляти сторожові пости і секрети, встановити порядок відпочинку особового складу та забезпечити постійну бойову готовність сторожової застави. Якщо застава виставляється вночі, командир взводу зобов'язаний на світанку обійти підрозділи, внести необхідні зміни в їх розташування та уточнити завдання.

Патрульними призначаються два солдати, один з них призначається старшим. Патрульні несуть службу вночі або в установлений період безперервно: одна пара змінює іншу.

Висилаючи патрульних, командир взводу вказує маршрут руху, завдання, порядок несення служби, дій при виявленні противника і пропуск. Патрульні рухаються за вказаним маршрутом і ретельно оглядають місцевість. Одиночних солдатів противника вони захоплюють у полон або знищують. При виявленні групи противника старший патрульний негайно доповідає про це командиру взводу і організовує спостереження за її діями.

Секрет виставляється від сторожової застави на віддаленні до 400 м у складі 2-3 солдатів, один з них призначається старшим.

Під час виставлення секрету командир взводу вказує склад, завдання, місце, порядок несення служби, підтримування зв'язку і пропуск. Секрет потай займає і обладнує вказане місце і веде безперервне спостереження за противником та місцевістю. Старший секрету встановлює порядок спостереження, підтримує постійну бойову готовність секрету і зв'язок з командиром, який його виставив. Секрет несе службу беззмінно протягом дня або ночі, потай, нічим себе не виявляючи. Він нікого не затримує і не опитує. Про появу одиночних солдатів (цивільних осіб) та груп противника старший секрету доповідає командиру, що вислав секрет. Під час нападу противника на секрет він відкриває вогонь і відходить, продовжуючи вести спостереження. Із закінченням часу несення служби або за командою (сигналом) командира, який вислав секрет, особовий склад повертається на сторожову заставу.

26. Види вогню механізованих підрозділів, маневр вогнем.

Маневр огнем применяется для более эффективно­го поражения противника. Различают следующие ви­ды маневра огнем: сосредоточение, перенос и распре­деление (схема 2).

Сосредоточение огня применяется для эф­фективного поражения в короткое время важной или опасной цели, ведется всеми средствами подразделе­ния или большей частью из них по одной важной це­ли или группе целей, находящихся на ограниченном участке.

Перенос огня применяется для последова­тельного поражения целей, поражения важной цели или при сосредоточении огня всех огневых средств для уничтожения наиболее важной цели.

Распределение огня применяется ротой для одновременного поражения нескольких отдельных целей или различных целей одной групповой цели. Для обстрела каждой цели следует назначать те ог­невые средства, огонь которых в наибольшей мере обеспечивает ее поражение.

При маневре огнем необходимо учитывать распо­ложение огневых средств по отношению к цели. Огонь по направлению может быть:

— фронтальным — направленным к фронту цели; он более эффективен при поражении глубоких целей и менее — широких;

— фланговым — направленным во фланг цели; этот вид огня наиболее эффективен при обстреле целей, действующих на широком фронте;

— перекрестным — ведущимся с двух и более на­ правлений по одной цели.

По тактическому назначению следует различать огонь по отдельным и групповым целям, сосредоточен­ный и кинжальный огонь.

Огонь по отдельной цели обычно ведется одним ог­невым средством.

Огонь по групповой цели ведется одним или не­сколькими огневыми средствами по цели, состоящей из нескольких отдельных целей.

Сосредоточенный огонь (СО) ведется несколькими танками, БМП (БТР), пулеметами, автоматами и другими огневыми средствами, а также одним или несколькими подразделениями роты по одной цели ил по части боевого порядка. Сосредоточенный огонь и автоматов и ручных пулеметов по наземным целям ведется на дальностях до 800 м, по воздушным — до 500 м, из ротных пулеметов — до 1000 м; из крупнокалиберных пулеметов, установленных на БТР, — до 2000 м; из орудий БМП — до 2500 м, танков — до 3000 м.

27. Основні правила розробки та ведення бойових графічних документів.

Бойові документи розробляються, як правило, графічно на топографічних картах, папері або кальці. Отримані і віддані бойові накази та розпорядження записуються, як правило, в робочих зошитах або на звороті топографічної карти. При розробці і веденні бойових документів необхідно дотриму­ватися таких правил:

кожний бойовий документ повинен мати службовий заголовок та підпис із зазначенням посади, військового звання та прізвища особи, що підписала документ; у заголовку письмового бойового документа крім найменування документа вказується порядковий номер документа, місце пункту управління, час і дата його скла­дення (підпису), масштаб і рік видання карти, за якою документ розроблений;

населені пункти і місцеві предмети, рубежі, райони зосеред­ження (розташування) або дії своїх підрозділів указуються, по­чинаючи з правого флангу, а противника — з його лівого флангу; рубежі указуються двома, райони (опорні пункти) — трьома пункта­ми; назви населених пунктів, рік та інших місцевих предметів указуються в називному відмінку;

розмежувальні лінії вказуються не менше ніж трьома пункта­ми, один з яких повинен бути на передньому краю: в обороні і а наступі — із тилу в сторону противника, при відході — від против­ника в напрямку відходу. Лінії указуються спочатку справа, потім зліва: в обороні — на граничну досяжність своїх вогневих засобів, в наступі — на глибину бойового завдання; розмежувальні лінії в тил указуються на глибину бойового порядку;

напрямок наступу вказується декількома пунктами на всю гли­бину бойового завдання;

маршрут руху вказується назвами місцевих предметів або населених пунктів: перший — на вихідному рубежі (пункті), потім найбільш важливі, через які проходить маршрут, і останній — в районі зосередження або на рубежі переходу в атаку;

дані обстановки наносяться на карту встановленими умовними знаками, тонкими лініями, не забиваючи топографічну основу карти і написи на ній; завдання і положення підрозділів, а також оз­броєння і техніка наносяться, як правило, знаками загального позначення; при відсутності необхідних знаків допускається засто­совувати додаткові знаки з поясненням на карті (схемі);

положення своїх військ, їх завдання і дії позначаються черво­ним кольором, ракетних військ, артилерії, військ ППО і спеціальних військ — чорним кольором;

положення і дії противника позначаються синім кольором;

нумерація, найменування частини (підрозділів) і пояснювальні написи своїх військ наносяться чорним кольором, противника — синім;

для скорочення організаційно-штатних формувань підрозділів і частин використовуються тільки рядкові букви;

при одноколірному виконанні графічних документів всі умовні знаки і написи наносяться чорним кольором, знаки умовних по­значень противника— подвійною лінією;

умовні знаки військ, озброєння і техніки наносяться на карту (схему) відповідно до дійсного положення їх на місцевості і роз­ташовуються по напрямку дій або ведення вогню; всередині або поряд з умовними знаками при необхідності вказуються кількість і тип озброєння і техніки;

для позначення військ противника застосовуються ті ж умовні знаки, що і для своїх військ, з необхідними написами;

джерела одержання відомостей про противника позначаються чорним кольором, при цьому найменування джерел пишуться по­чатковими буквами, наприклад: спостереження — С; показання полонених — П, документи противника — ДП, військова розвідка — ВР, повітряна розвідка —• ПвР, артилерійська розвідка — АР, ін­женерна розвідка — ІР, радіаційна, хімічна, біологічна розвідка — РХБР, час і дата одержання відомостей про противника підпису­ються під позначенням джерела або в рядок; відомості, що потре­бують перевірки, відмічаються знаком питання;

другорядні дані, а також дані, що неможливо відобразити умовними знаками, записуються на полях карти, в пояснювальній записці (легенді) або в робочому зошиті;

розташування і дії військ наносяться умовними знаками су­цільною лінією, а дії, що передбачаються або намічаються, дороги, аеродроми та інші спорудження, які будуються, — переривчастою лінією (пунктиром); запасні райони розташування військ і запасні позиції позначаються переривчастою лінією (пунктиром) з буквою З всередині знака або поряд з ним; фальшиві райони, рубежі, фальшиві спорудження і об'єкти позначаються зеленим кольором і доповнюються буквою Ф всередині знака або поряд з ним;

під час нанесення на карту (схему) положення підрозділів до різного часу умовні знаки доповнюються штрихами, пунктирними лініями, крапками, іншими значками або підтушовуються різними кольорами; час, до якого відноситься те або інше положення військ указується під найменуванням підрозділу (частини) або в рядок;

всі написи розташовуються паралельно нижньому (верхньому) обрізу карти (схеми); букви і цифри пишуться без зв'язок, при­стосовуючи їх розміри з масштабом карти і військовою інстанцією; написи можуть бути зроблені на вільному місці карти (схеми) із стрілкою до умовного знака;

графічний документ, виконаний на прозорій основі з карти, повинен мати не менше трьох пунктів (для наступного сполучення), розташованих, як правило, по кутах верхньої рамки листка карти або в пересіченні координатної сітки, масштаб, номенклатуру і рік видання карти, за якою він виготовлений, а виконаний у довіль­ному масштабі і, якщо немає координатної сітки, — стрілку для позначення напрямку північ—південь.

(!)28. Зміст з’ясування бойового завдання.

Під час з'ясування одержаного завдання командир взводу повинен зрозуміти завдання роти і взводу, які об'єкти (цілі) на напрямку дій взводу уражаються засобами старших командирів, завдання сусідів і порядок взаємодії з ними, а також час готовності до виконання завдання.

Командир взводу, одержавши бойове завдання,

з'ясовує його, оцінює обстановку, приймає рішення, проводить рекогносцировку, віддає бойовий наказ, організовує взаємодію, бойове забезпечення і управління, підготовку особового складу, озброєння і техніки до бою, потім перевіряє готовність взводу до виконання бойового завдання і в установлений час доповідає про це командиру роти.

Під час з'ясування одержаного завдання командир

взводу повинен зрозуміти завдання роти і взводу, які

об'єкти (цілі) на напрямку дій взводу уражаються засобами старших командирів, завдання сусідів і порядок взаємодії з ними, а також час готовності до виконання завдання.

29. Зміст оцінки обстановки.

Оцінюючи обстановку, командир взводу повинен вив-чити: склад, положення та можливий характер дій про-тивника, місця розташування його вогневих засобів; стан, забезпеченість і можливість взводу та приданих підрозділів; склад, положення, характер дій сусідів і умови взаємодії з ними; характер місцевості, її захисні та маскуючі властивості, вигідні підступи, загородження та перешкоди, умови спостереження і ведення вогню. Крім того, командир взводу враховує стан погоди, пору року, час доби та їхній вплив на підготовку і ведення бою.

30. Порядок призначення, нумерації і нанесення орієнтирів на бойовий графічний документ?

Умови орієнтування — це властивості місцевості, що сприяють визначенню свого місця розташування і потрібного напрямку руху щодо сторін обрію, що оточують об'єкти місцевості, а також щодо розташування своїх військ і військ супротивника. Вони визначаються наявністю на місцевості характерних елементів рельєфу і місцевих предметів, що чітко виділяються серед інших об'єктів по своєму зовнішньому вигляду чи положенню і зручних для використання як орієнтири.