Розосереджений 3 страница

Через 1-2 хв., після позначення цілі по виявленим вогневим позиціям і районам де передбачувалося розміщення засобів ППО, завдавала удару група придушення ППО. Атака, як правило‚ виконувалася з ходу з пікірування поодинокими літаками або парами з різноманітних напрямків. Дистанція між літаками (парами) - 2-3 км‚ що дозволяло підтримувати зоровий зв'язок‚ здійснювати взаємне вогневе прикриття. Всі екіпажі вели розвідку на предмет розкриття нових вогневих позицій засобів ППО і передавали дані по радіо командиру ударної групи. В залежності від обставин група придушення ППО виконувала повторну атаку з протилежного напрямку або набирала висоту 4-5 км над ціллю і знаходилась в готовності до придушенню знов виявлених засобів ППО.

Ударна група виходила в район цілі через 1-2 хв., після відходу попередньої групи. Атака цілі виконувалася з ходу зі скиданням бомб на виводі з пікірування. По можливості атака виконувалась з різних напрямків поодинокими літаками або парами. Екіпажі ударної групи завдавали послідовні удари на дистанціях, які виключали можливість потрапляння літака в зону розльоту осколків від бомб‚ ракет та снарядів літаків, що летять попереду (3-6 км в залежності від типу боєприпасів).

Основними параметрами бойового порядку є: інтервал, дистанція, перевищення або приниження.

Інтервал – це відстань між літаками або групами літаків по фронту.

Дистанція – це відстань між літаками або групами літаків в глибину.

Перевищення або приниження-це відстань між літаками по вертикалі (табл.).

Таблиця

Бойовий порядок груп тактичного призначення в залежності від дистанцій‚ інтервалів та перевищень (принижень) між літаками (вертольотами) підрозділами і частинами‚ які в них входять може бути наступних видів:

- зімкнутий;

- розімкнутий;

- розосереджений.

В зімкнутому бойовому порядку літаки (вертольоти) і підрозділи слідують один відносно іншого на мінімальних за умовам безпеки польоту дистанціях‚ інтервалах‚ перевищеннях або приниженнях.

В розімкнутому бойовому порядку літаки (вертольоти) підрозділи та частини слідують один відносно одного на збільшених дистанціях і інтервалах на візуальній або видимості за приладами.

В розосередженому бойовому порядку літаки (вертольоти)‚підрозділи, частини слідують один відносно одного поза візуальною або видимістю за приладами.

При польоті в зімкнутому бойовому порядку досягається висока щільність удару‚ скорочується час атаки цілі, забезпечується управління особистим прикладом командира але ускладнюється маневр та пілотування літака (вертольота) і збільшується небезпека одночасного ураження декількох літаків (груп) однією ракетою зі звичайним зарядом.

При польоті в розімкнутому бойовому порядку полегшується пілотування, маневр, спостереження за повітряним супротивником та пошук цілі‚ забезпечується одночасна атака цілі з індивідуальним прицілюванням кожного льотчика‚ виключається можливість одночасного ураження сусідніх літаків (підрозділів) однією зенітною ракетою.

Формами бойових порядків можуть бути “колона”, ”клин”, ”пеленг”, ”фронт”, ”змійка” та ін.

Вид і форма бойового порядку можуть бути змінені командиром в польоті в залежності від обставин. Можливі зміни бойового порядку повинні передбачатися‚ як правило‚ до вильоту.

Таким чином, правильно вибраний спосіб бойових дій і правильно застосований при цьому способі бойовий порядок дозволяють успішно виконувати поставлені бойові завдання з високою ефективністю і мінімальними втратами.

2.1.4. Поняття про бойову могутність авіаційних підрозділів і частин

При прийняті рішення на бойові дії виникає необхідність порівняти можливості своєї частини з можливостями противника, або визначити їх бойові можливості. Тому треба знати такі поняття, як: бойова могутність та показники бойових можливостей.

Знання бойової могутності та показників бойових можливостей дозволяють прогнозувати можливий результат виконання бойового завдання в часі і просторі, а також допомагає командирам обґрунтовано ставити завдання на кожний виліт і тим самим підвищувати ефективність бойових дії.

Бойова могутність апч – це категорія, що виражає їх стан і потенційну здатність виконувати поставлені перед ними бойові завдання під час ведення бойових дій. Головні складові бойової могутності:

- кількісний і якісний стан особового складу, авіаційної техніки і озброєння;

- морально-психологічний стан особового складу;

- ступінь бойової готовності апч.

Бойова могутність апч складається з можливостей окремих бойових одиниць. Під бойовою одиницею розуміється авіаційний комплекс: екіпаж–літак–озброєння–обладнання. Кожна бойова одиниця має багато різних можливостей: вогневих, маневрених, десантних і т.п. Тому при плануванні бойових дій та оцінці співвідношення сил по авіації необхідно об’єктивно виразити і порівняти різного роду якісні та кількісні характеристики бойових одиниць через будь-який один показник, зручний для математичних розрахунків і застосування на ПЕОМ. Тоді суб’єктивні поняття “краще” та “гірше” будуть замінені об’єктивною характеристикою, що дозволяє виконувати оперативно – тактичні розрахунки та вибирати на їх підставі оптимальний варіант дій.

Такою універсальною кількісною мірою можливостей будь-яких бойових одиниць є бойовий потенціал кожної одиниці.

Бойовий потенціал авіаційного комплексу характеризує можливості однієї бойової одиниці в ході бойового польоту досягати максимального результату у визначених умовах.

Основні компоненти бойового потенціалу:

- професійні та морально-бойові якості екіпажу;

- ЛТД та вогневі (розвідні, десантні, завадові) характеристики літаків;

- бойовий цикл і норма бойового напруження;

- якість забезпечення бойових дій;

- якість управління.

Під час розрахунків частіше, ніж сам бойовий потенціал, застосовується його вираження у загальному вигляді, тобто коефіцієнт бойового потенціалу.

Коефіцієнт бойового потенціалу – це число, що показує у скільки разів більше(менше) вражається об’єктів, що приходяться на одну нашу втрату, конкретним типом літака в порівнянні з еталоном.

Кбп = БП1 / БПет,

де БП1 – бойовий потенціал досліджуваного авіакомплексу;

Бпет – бойовий потенціал еталонного авіакомплексу.

Якщо за еталон прийняти авіакомплекс МіГ-23 то коефіцієнт бойового потенціалу буде складати:

Варто мати на увазі, що той самий авіакомплекс при виконанні різних завдань має різни коефіцієнти бойового потенціалу. Так Кбп літака F-15А, при діях по повітряним цілям складає - 2.4, а по наземним – 1.4.

Знання коефіцієнту бойового потенціалу (Кбп) дозволяє визначити бойову могутність апч, що мають N бойових одиниць.

БМ апч = N Кбп

2.1.5. Бойові можливості апч та їх основні показники

Бойові можливості – це кількісні показники, що характеризують максимально очікуваний результат дій при виконанні певного бойового завдання апч, наявною бойовою могутністю, за встановлений час в конкретних умовах обстановки.

Бойові можливості характеризуються рядом показників, основними з яких є:

- рівень професійної, морально-психологічної підготовки особового складу;

- тимчасові показники;

- просторові показники;

- імовірнісні показники.

Рівень професійної, морально-психологічної підготовки особового складу є одним з основних факторів, що впливає на боєздатність апч, тому ще в мирних умовах у процесі бойової підготовки закладаються ці якості.

Тимчасові показники характеризують можливості виконання бойового завдання у часі. До них відносяться:

- час вильоту з різних ступенів готовності до польоту;

- час підготовки до повторного вильоту;

- тривалість чергування літаків (груп) в повітрі;

- час виконання бойового завдання і бойова напруженість(кількість вильотів за добу на екіпаж, чи літак).

Час вильоту з різних ступенів готовності до польоту складає від декількох хвилин (10-15) до декількох годин.

Час підготовки до повторного вильоту залежить від організації підготовки, кількості фахівців та варіанту спорядження літака (так для Су-25 він складає від 40 хвилин до 140 хвилин).

Тривалість чергування літаків (груп) в повітрі залежить від варіанту заправки літака пальним, варіанту бойової зарядки та висоти польоту в зоні чергування.

Час виконання бойового завдання залежить від віддалення аеродрому базування від цілі, характеру цілі.

Бойова напруженість залежить від різних факторів і для літаків тактичної авіації складає 4-6 вильотів за добу.

Просторові показники характеризують повітряний простір у якому частина (підрозділ) може виконувати бойові завдання. До них відносяться:

- тактичний радіус – Rтакт (км);

- глибина бойових дій – Dбд (км).

Тактичний радіус Rтакт –це максимальна відстань від аеродрому злету до району бойових дій при умовах повернення на аеродром при заданому варіанті бойової зарядки і профілю польоту з мінімально безпечним залишком пального.

Глибина бойових дій Dбд – це максимальна відстань від лінії бойового зіткнення з противником до району бойових дій. Ці поняття пов’язані між собою.

Dбд (км)= Rтакт – L, де L – глибина базування. Для Су-24М на малих висотах вона складає 400-500 км, а зі змінним профілем до 850 км.

Ймовірнісні показники (показники результатів бойових дій) кількісно характеризують очікуваний результат виконання бойового завдання в цілому і на окремих етапах.

Показники результатів бойових дій залежать від таких випадкових факторів як:

- стану сил і засобів противника;

- стану своїх сил та ряду інших.

Тому ці показники розглядаються як імовірнісні, це:

- ймовірність виконання бойового завдання;

- математичне очікування числа знищених, чи збережених об’єктів.

Кожний з цих узагальнених показників визначається частковими, такими як:

- потрібний наряд літаків для ураження заданої цілі з заданої імовірністю;

- ймовірність подолання ППО противника;

- ймовірність виходу на ціль;

- ймовірність враження цілі та ін.

Так, наприклад, розрахунки показують, що потрібний наряд вертольотів Мі-24В, який необхідний для знищення групових цілей складає:

Таким чином, знання бойових можливостей апч, їх показників дозволяє оптимізувати процес вироблення рішення на бойові дії та проводити оперативно-тактичні розрахунки по найбільш вигідному розподілу сил і засобів при виконанні бойового завдання.

§ 2.2. Сутність та зміст бойової готовності авіаційних підрозділів та частин

2.2.1. Сутність та зміст бойової готовності авіаційних підрозділів та частин

Поняття бойової готовності входить до складу комплексу окремих компонентів, засобів та умов, від яких залежить здатність апчз вступити у бій та успішно виконати поставлені бойові завдання.

Бойова готовність апчз – такий стан, в якому вони здатні організовано у встановлені терміни перейти з мирного на воєнне положення та успішно виконати бойові завдання в умовах активної протидії противника.

Бойова готовність апчз може бути представлена як єдиний комплекс трьох взаємопов’язаних компонентів:

- бойової здатності (боєздатності) – головний компонент;

- бойової мобільності;

- бойової живучості.

Боєздатність – здатність апчз вести бойові дії, виконувати бойові завдання. Вона є визначальним компонентом бойової готовності та найважнішою умовою, досягнення перемоги. Боєздатність залежить від бойового досвіду екіпажів, та можливостей бойової авіаційної техніки. Критерієм боєздатності може бути кількість уражених об’єктів, або збитих повітряних об’єктів.

Бойова мобільність – здатність апчз приводити себе у готовність до негайних дій в установлені терміни. Критеріями бойової мобільності можуть бути час переходу з однієї ступені бойової готовності до іншої, а також терміни приведення авіаційних підрозділів та частин у готовність до польоту (від моменту отримання сигналу до зльоту).

Бойова живучість – це здатність апчз до тривалого ведення бойових дій в умовах використання усіх видів зброї та засобів РЕБ супротивника (тобто здатність зберігати боєздатність та мобільність в умовах протидії супротивника).

Бойова готовність апчз залежить від ряду факторів, які знаходять різноманітне проявлення у залежності від обставин, характеру намічених бойових дій та умов базування. До таких основних факторів відносяться:

- укомплектованість авіачастин особовим складом та бойовою технікою;

- стан бойової техніки;

- рівень бойового досвіду льотного складу;

- мистецтво командирів з керування військами;

- наявність підготовлених органів та засобів керування;

- забезпеченість матеріальними ресурсами;

- готовність основних та запасних аеродромів;

- знання імовірного противника;

- рівень морального стану та військової дисципліни о/с;

- ступінь відпрацьованості о/с строків приведення у готовність до виконання бойових завдань;

- готовність чергових сил та засобів до негайних бойових дій.

Укомплектованість апчз о/с бойовою технікою має прямий вплив на стан боєздатності військ. В край важливим є фактична наявність в частинах АТ, підготовлених та навчених кадрів різних спеціальностей, від яких залежить виконання бойових завдань, так наприклад, при використанні противником ядерної зброї по аеродромам в залежності від ступені дії цієї зброї боєздатність частини, з’єднання може бути втрачена частково або повністю. При цьому враховується, що частина або з’єднання частково втрачає боєздатність при втратах у о/с та АТ до 50 - 60% та збереженому керуванні; порушення керування та вихід з ладу більш ніж 50 - 60% сил та засобів, приводять до повної втрати боєздатності.

Стан бойової техніки має важливий вплив на рівень боєздатності частини і визначається:

- станом справності парку літаків;

- наявністю ресурсу літаків та двигунів;

- термінами підготовки літаків до бойового вильоту по тривозі;

Справним вважається літак (вертоліт), який відповідає всім вимогам технічної документації та має запас ресурсу (терміну служби).

На літаку повинні бути виконані встановлені операції технічного обслуговування й усунуті всі пошкодження та відмови. Запас ресурсу справного літака повинний забезпечувати виконання бойового вильоту.

Норми справності літаків у частинах і підрозділах авіації ЗСУ визначаються наказом МО України.

Середній залишок міжремонтного (призначеного) ресурсу всіх штатних літаків та їх двигунів в авіачастині повинен бути не менш 10%. Виробіток ресурсу повинен бути ступінчатим.

Міжремонтний ресурс (термін служби) наробіток (календарна тривалість експлуатації) АТ між двома послідовними ремонтами.

Призначений ресурс (термін служби) – сумарний наробіток (календарна тривалість експлуатації), при досягненні якого (якої) експлуатацію авіаційної техніки належать припинити незалежно від її технічного стану. (НТЗ 99, Книга 2, ІАЗ (Частина 1)

Дуже важливими характеристиками бойової готовності АТ є терміни підготовки по тривозі, як одного літака, так і різноманітних груп літаків до першого польоту, а також час підготовки одного літака і різноманітних груп до повторного польоту при різних варіантах озброєння.

Рівень бойового досвіду льотного складу – є одним з найважливіших факторів, які характеризують стан б.г. апчз, що містить в собі насамперед постійне вдосконалення льотної підготовки екіпажів, постійний пошук тактичних прийомів подолання ПВО противника, пошуку та ураження наземних та повітряних цілей.

Мистецтво командирів по керуванню частинами та підрозділами та наявність підготовлених до цього відповідних органів та засобів керування є обов’язковою умовою досягнення стійкості та гнучкості керування. Чіткі дії командирів та штабів, щодо керування, допомагають збереженню боєздатності частин навіть в умовах раптового нападу противника.

Забезпеченість апчз матеріальними ресурсами та підтримання аеродромів у експлуатаційному стані мають важливе значення для бойової готовності., так як для забезпечення життєдіяльності апчз вимагається значна кількість основних видів матеріальних засобів, а також ускладнюється об’єм та характер робіт з підготовки аеродромів та підтримання їх у експлуатаційному стані.

Вивчення ймовірного противника є обов’язковою умовою високої бойової готовності апчз. льотний, ІТС та фахівці інших різних спеціальностей в частині, яка належить до їх компетенції, повинні вивчати склад, характер дії та ін. імовірного противника. При цьому особливу увагу треба приділити детальному вивченню імовірних об’єктів ураження та розвідки.

Рівень морального стану та військової дисципліни о/с є прямим фактором, який визначає бойову готовність та боєздатність у сучасних умовах. Використання сучасних засобів збройної боротьби та їх вражаюча дія можуть вплинути не тільки на організм пілота, інженера, техніка чи іншого спеціаліста, а також можуть вплинути на його свідомість, волю, почуття.

Ступінь відпрацювання о/с термінів приведення у готовність до виконання бойових завдань та готовність чергових сил і засобів до негайних бойовий дій визначається часом, який витрачається на оповіщення, збір о/с та підготовку АТ.

Загальний час приведення апчз у б.г. у значній мірі залежить від часу підготовки літаків (вертольотів), двигунів, озброєння та обладнання. У середньому на підготовку АТ та озброєння по тривозі витрачається до 60 - 80% загального часу б.г. апчз.

Стан бойової готовності апчз у будь-який час повинен відповідати військово-політичній обстановці.

Характер можливих засобів початку агресій проти України потребує від апчз негайного вступу в бій. Але постійне знаходження апчз в умовах мирного часу в постійному очікуванні агресії, пов’язано з неймовірним напруженням фізичних та моральних сил о/с та великими витратами матеріальних засобів. Крім цього о/с не мав би можливості вести бойове навчання, та був би позбавлений нормальних умов життя та побуту.

У зв’язку з цим постає необхідність встановлення такого режиму роботи частин, який мав би підтримуватись постійно і в той же час дуже скоротив би час підготовки до бойових дій. При цьому повинно бути передбачене проведення одних заходів, ще у мирний час, інших при ускладненні міжнародній обстановці, а частини з них - при загрозі нападу.

Тому в залежності від міжнародної обстановки, з метою постійного підтримування, а при необхідності підвищення бойової готовності апчз, встановлюються ступені бойової готовності.

Ступінь бойової готовності апчз - це стан апчз, з якого вони можуть підготуватись до виконання бойового завдання у встановлені терміни.

Ступінь бойової готовності апчз у мирний час повинна забезпечувати їх своєчасне розгортання та вступ у війну, та успішне відбиття раптового нападу противника, звідки б він не надходив, та в який би час не здійснювався.

Для реалізацій цих потреб у Збройних Силах України встановлені такі ступені бойової готовності:

- бойова готовність «Постійна»;

- бойова готовність «Підвищена»;

- бойова готовність «Військова загроза»;

- бойова готовність «Повна».

Бойова готовність «Постійна» - це такий стан апчз, при якому вони займаються повсякденною плановою діяльністю та здатні у мінімально скорочений термін перейти у вищу ступінь готовності. При цій ступені бойової готовності можуть проводитися такі заходи:

- апчз виконують польоти та їх забезпечення згідно плану бойової підготовки;

- управління здійснюється з КП скороченим складом бойового розрахунку;

- чергові пари (ланки) ВА знаходяться на бойовому чергуванні у встановлених для них ступенях готовності до бойового польоту (бойове чергування - найвища форма підтримки бойової готовності).

- літаки авіачастин у бойовому стані знаходяться у ЗБУ у районах розташування (боєздатним вважається справний літак, підготовлений до польоту споряджений АЗУ та іншими засобами, згідно поставленого завдання);

- засоби керування та матеріально технічного забезпечення знаходяться у парках та на позиціях.

Бойова готовність «Підвищена» – це такий стан апчз, у якому вони залишаючись на аеродрмах основного базування проводять заходи, у підсумку яких підвищується їх готовність до виконання бойових завдань.

Основні заходи, що підвищують готовність апчз до виконання бойових завдань та які проводяться у частинах можуть бути такими:

- літаки готуються до бойового вильоту з підвіскою І бойового комплекту;

- вводиться (посилюється) бойове чергування екіпажів (частина сил, яка здатна негайно почати виконання бойових завдань);

- на КП встановлюється цілодобове чергування змін повного розрахунку;

- офіцери та прапорщики переводяться на казармене становище, тих, хто знаходяться у відряджені та у відпусках викликають у частину;

- особовому складу видається зброя;

- проводяться заходи з захисту авіачастин від ЗМУ, по маскуванню аеродрому та об’єктів на ньому.

У бойову готовність «Підвищена» частина приводиться таємно, без оголошення тривоги.

Польоти з бойової підготовки проводяться поескадрильно.

Бойова готовність «Військова загроза» - це такий стан апчз, при якому вони підіймаються по «бойовій тривозі» та проводять заходи, що спрямовані на завершення їх підготовки до виконання бойових завдань на основних аеродромах та аеродромах зосередження. При цьому апчз частиною сил здатні негайно приступити до виконання бойових завдань.

Можуть впроваджуватися такі заходи:

- посилюється бойове чергування літаків та засобів;

- о/с та техніка, що не зайнята забезпеченням вильотів виводиться у район розосередження;

- авіаційні частини та частини забезпечення доукомплектовуються до штатів воєнного часу;

- аеродроми розосередження готуються до прийняття авіачастин, їх передові команди виходять на оперативні аеродроми;

- о/с видаються патрони, гранати, захисні шоломи, засоби захисту та дозиметричного контролю;

- вживаються заходи по підготовці до евакуації сімей військовослужбовців.

Польоти по бойовій підготовці проводяться тільки для підтримання натренованості о/с та для введення в стрій поповнення, яке прибуває в частину.

Бойова готовність «Повна » – це такий стан апчз, при якому вони готові негайно приступити до виконання бойових завдань згідно зі своїм оперативним призначенням.

У бойову готовність «Повна» апчз приводяться по сигналу «Бойова тривога».

В цій бойовій ступені готовності сили та засоби апчз можуть займати таке положення:

- о/с на робочих місцях: льотний склад у кабінах літаків, ІТС біля літаків, бойові розрахунки КП біля пультів керування;

- засоби ураження знаходяться на літаках;

- техніка забезпечення польотів - на встановлених місцях.

При цьому частина літаків може розташовуватися на ЗПС, інші в укриттях чи ЗБУ, враховуючи їх вирулювання та зліт у мінімально встановлені терміни.

Приведення апчз у різні ступені бойової готовності в залежності від обставин може здійснюватися послідовно або відразу в вищі ступені минаючи інші (проміжні).

Приведення апчз у різні ступені готовності проводять командири, які мають на це право, в порядку, встановленому планом, який був раніше розроблений.

Сигнали на приведення апчз у вищі ступені готовності можуть передаватися:

- письмово з доставкою посильним;

- по технічним засобам зв’язку;

- при особистому спілкуванні.

Таким чином бойова готовність апчз – це стан, який визначає їх підготовленість до виконання покладених на них бойових завдань.

2.2.2. Ступені готовності до бойового вильоту

З метою забезпечення своєчасного вильоту апчз на виконання бойових завдань, а також забезпечення чергування екіпажів, КП та засобів керування у мирний час у авіації ЗС встановлені три ступені готовності до бойового польоту.

Під ступенем готовності до бойового польоту розуміється нормований стан АТ, екіпажів, технічних розрахунків, засобів наземного обслуговування та ПУ, що забезпечують виліт на виконання бойового завдання у встановлені терміни.

Ступенями готовності до бойового вильоту є:

- перша готовність (готовність №1);

- друга готовність (готовність №2);

- третя готовність (готовність №3);

- четверта готовність(готовність №4).

При готовності №1 сили та засоби апч займають таке положення:

- літаки: повністю підготовлені до бойового польоту (двигуни випробувані, літаки дозаправлені та завантажені, ракети, бомби, контейнери з розвідувальним обладнанням чи засобами РЄП підвішені, гармати заряджені, обладнання повністю підготовлено)

- засоби запуску двигунів та передстартового контролю: підключені;

- льотний склад: знаходиться у кабінах;

- технічний склад та спеціалісти наземних засобів забезпечення: біля літаків;

- розрахунки КП: на робочих місцях;

- засоби керування: увімкненні та готові до негайного використання;

- бортові та наземні радіостанції: увімкненні на прийом.

У деяких випадках у готовності №1 літаки можуть знаходитись із запущеними двигунами.

Так наприклад, час вильоту екіпажу або пари літаків МіГ-29, Су-27 з готовності №1 складає 6 хв., а для вильоту ескадрильї, які озброєної літаками бомбардувальниками Су-24 - 7-10 хв.

При готовності №2 сили та засоби апч займають таке положення:

- льотний склад: у спорядженні зі знятими шоломами або без нього, знаходиться у літаках або в інших місцях, встановлених командиром;

- особовий склад десанту чи військ, що перевозяться: знаходиться у готовності до посадки;

- озброєння чи техніка, що перевозиться або будуть десантовані: завантажені у літаки;

- технічний склад та спеціалісти наземних засобів забезпечення: біля літаків, або в місцях встановлених командиром;

- розрахунки ПУ: на робочих місцях;

- засоби управління: перевірені та готові до роботи.

Так наприклад, час вильоту екіпажу або пари літаків МіГ-29, Су-27 з готовності №2 складає 10 хв., а для вильоту ескадрильї, яка озброєна літаками бомбардувальниками Су-24 – 15-30 хв.

При готовності №3 сили та засоби апч займають таке положення:

- літаки заправлені, гармати зарядженні, контейнери з розвідувальним обладнанням, або з засобами РЄП ракети та бомби підвішені, або підготовлені до підвішування та зберігаються поблизу літаків;

- льотний, технічний склад та спеціалісти знаходяться на заняттях, працюють або відпочивають у місцях, встановлених командиром, частина технічного складу чергує біля літаків;

- аеродромно-технічні засоби: розташовані поблизу стоянки літаків;

- чергова зміна розрахунку КП: на робочих місцях;

- засоби керування: перевірені та готові до роботи.

Так наприклад, час вильоту екіпажу або пари літаків МіГ-29, Су-27 з готовності №3 складає 10 хв., тобто такий самий, як з готовності №2.

При готовності №4 сили та засоби займають таке положення:

- літаки підготовлені до бойового вильоту та знаходяться на стоянці чергових засобів у сховищах відкритого та закритого типу, з яких забезпечується виліт за сигналом з КП аеродрому в установлені строки. На літаках льотчиками випробуванні двигуни і перевірена працездатність всього обладнання в обсязі вимог керівництва з льотної експлуатації(Інструкції льотчику), заглушки, чохли на ППД і ліхтарях кабіни, а також запобіжні чеки катапультних крісел не зняті;