Електропривод метало – та деревообробних верстатів привідні характеристики металообробних верстатів. вимоги до електропривода

У господарствах, ремонтних майстернях з метою виконання робіт з ремонту та відновлення різноманітних деталей, приладів та інших виробів використовуються металообробні верстати. Залежно від розмірів господарства або ремонтної майстерні використовують велику кількість металорізальних верстатів, різних за своїм призначенням, технологічними можливостями, розмірами. Найширше застосовують токарно-гвинтові, свердлильні, фрезерні, шліфувальні, стругальні та інші верстати спеціального призначення. Металорізальні верстати використовують для обробки заготовок за розмірами зняттям стружки. Для одержання деталі потрібної форми і розмірів робочим органам потрібно передати ряд узгоджених між собою рухів. Ці рухи умовно поділяють на основні та допоміжні. До основних рухів відносять головний рух різання та рух подачі. Допоміжні рухи потрібні для підготовки процесу різання.

У верстатів токарної групи головним рухом є обертання заготовки; у фрезерних, шліфувальних та свердлильних - обертання інструмента, у довбальних - зворотно-поступальний рух інструмента, у поздовжньо-стругальних - зворотно-поступальний рух заготовки.

Для приведення в дію виконавчих органів верстата застосовують електродвигуни з коробками швидкостей. На верстатах, які використовуються у ремонтних майстернях господарств, встановлюють, як правило, трифазні одношвидкісні асинхронні короткозамкнені електродвигуни і дуже рідко багатошвидкісні електродвигуни та двигуни постійного струму.

Сучасні металорізальні верстати мають індивідуальні або багатодвигунові приводи. Електродвигун може бути розміщений поруч з верстатом, безпосередньо у верстаті, вмонтований у передню бабку. Привід з шестерінчастою коробкою швидкостей є найрозповсюдженішим типом головного руху у металорізальних верстатах. Суттєвим недоліком цього привода є ступінчастість регулювання швидкості і порівняно низький коефіцієнт корисної дії. Спрощену кінематичну схему токарно-гвинторізного верстата наведено на рисунку 10.

Шпиндель 1 одержує обертання від електродвигуна М за допомогою пасової передачі зі шківами d₁ та d₂, зубчастої пари Z₁ та Z₂, пари змінних зубчастих коліс а ', в ' та зубчастих коліс Z₃ та Z₄. Різець, який укріплено на супорті 2, одержує прямолінійний рух уздовж осі заготовки від ходового гвинта, який приводиться до обертання від шпинделя 1 через пару циліндричних зубчастих коліс Z₅, Z₆, Z₇ та змінні зубчасті колеса а, b, c, d.

Обертання шпинделя із заготовкою є головним рухом, а рух різця уздовж осі

заготовки - рухом подачі. Допоміжному та приводу подач притаманне навантаження з постійним моментом тертя.

Приводи основних рухів токарно-гвинторізних верстатів працюють у тривалому режимі із змінним навантаженням.

У свердлильних і шліфувальних верстатах зустрічаються приводи з характерним повторно-короткочасним режимом. Допоміжні приводи працюють, як правило, у короткочасному режимі.

У зв'язку з тим, що під час ремонтних робіт в умовах майстерень обробляють найрізноманітніші деталі, вибір потужності

електродвигуна здійснюється із розрахунку на найбільш енергоємний конкретний технологічний процес.

Потужність різання Р_р, Вт, визначають за виразом

Р_Р=F_P v, (122)

де F_P − сила різання, Н; v_{P −} швидкість різання, м/с.

Потужність електродвигуна Р, кВт, для привода дорівнює

(123)

де h − коефіцієнт корисної дії верстата, h = 0, 75..0, 8.

Зусилля різання F_P, Н, визначається за формулою

F_P = 9, 81C_P tS ^{0, 75}, (124)

де С_р - коефіцієнт, який враховує властивості матеріалу, що обробляється, та умови роботи, С_P = 81..200; t - глибина різання, мм; S - подача; S = 0, 1..2 мм/об.

При зміні умов роботи у формулу для розрахунку сил вводять (з довідників) такі поправочні коефіцієнти: міцності матеріалу, що обробляється, зношування різця по задній поверхні, форми передньої поверхні та ін. За умов затуплення різця сили різання зростають. Використання мастильно-охолоджуючих рідин на 10...15 % зменшує сили різання.

Глибину різання вибирають відповідно до припуску на обробку на цій операції. Якщо припуск не можна зняти за один прохід, кількість проходів має бути якомога меншою. При чистовому точінні глибину різання беруть у межах 0, 1..2 мм.

Після визначення глибини різання вибирають максимально технологічно допустиму подачу (з урахуванням класу шорсткості обробленої поверхні, потужності верстата, шорсткості деталі, що обробляється, і міцнос-

ті різця). При чистовій обробці подача, як правило, обмежується класом шорсткості обробленої деталі.

Швидкість різання визначають після того, як виберуть глибину різання і подачу. Швидкість різання v, м/хв, розраховують за формулою

(125)

де C_v - коефіцієнт, який характеризує оброблюваний матеріал, матеріал різця та вид токарної обробки, С _v = 18..262; Т - стійкість різця (тривалість його роботи між двома заточуваннями), хв; т, х, у - показники степеня, що залежать відповідно від оброблюваного матеріалу, матеріалу різця та виду обробки.

Потужність подачі Р_П, Вт, при різанні визначають за виразом

(126)

де F_П - зусилля подачі при різанні, Н; v_П — швидкість подачі, мм/хв.

Зусилля подачі при різанні F_П, мм/хв., знаходять за формулою

F_П = kF_х +(9, 81 т + F_P) f, (127)

де k - коефіцієнт запасу, який враховує перекоси; f - коефіцієнт тертя при пересуванні супорта; т - маса супорта, кг; F_х - складова сили різання в напрямку подачі, Н, F_х @ 0, 001 F_P.

Швидкість подачі V_П дорівнює

V_П = S n, (128)

де S - подача, мм/об; n - частота обертання шпинделя, хв.^-1.

Потужність електродвигуна для привода свердлильного верстата Р_СВ, кВт, визначається за потужністю, яка витрачається на свердління

Р_СВ = М_СВ w (129)

Кутова швидкість свердла w, с^-1, дорівнює

(130)

де v_СВ - швидкість різання при свердлінні, мм/с; d - діаметр свердла, мм.

Крутний момент М_СВ, Н∙ м, на свердлі визначається за емпіричною формулою

М_СВ = 9, 81 С_тd^ХтS^Ут (131)

де С_т - коефіцієнт, який характеризує оброблюваний матеріал; S - подача свердла, мм/об; х_т, у_т - показники степеня, які залежать відповідно від властивостей оброблюваного матеріалу і розміру свердла.

Експериментально доведено, що швидкість різання при свердлінні можна визначити за виразом

(132)

де С_v - коефіцієнт, який залежить від оброблюваного матеріалу і матеріалу свердла; Т - стійкість свердла, хв, Т = 6...210; m, q_v, у_v - показники степеня, які залежать відповідно від оброблюваного матеріалу і матеріалу свердла.

Вказані величини визначаються на підставі експериментальних даних за відповідними таблицями.

Подачу свердла визначають за формулою

S = C_S d^Хs, (133)

де С_s - коефіцієнт, який залежить від якості оброблюваного матеріалу і характеру обробки; х_s - показник степеня.

Крутний момент різання долається крутним моментом на шпинделі верстата. Потужність, яка витрачається на різання, складається з потужностей, які витрачаються на обертання та осьове пересування свердла. Потужність подачі є досить малою і становить 0, 5..1, 5 % від потужності, яка витрачається на обертання свердла.

Потужність електродвигуна для привода шпинделя верстата Р_ДВ, кВт, може бути визначеною за виразом

(134)

де h_В - коефіцієнт корисної дії верстата.

На величину осьової сили й крутного моменту впливають такі основні фактори: фізико-механічні властивості оброблюваного матеріалу, діаметр свердла та величина подачі, геометричні параметри свердла, швидкість різання, мастильно-охолоджуюча рідина тощо.

При шліфуванні потужність Р_к, Вт, яка витрачається на обертання шліфувального круга, визначається за виразом

, (135)

де F_РІЗ - зусилля різання, Н; v_K - колова швидкість круга, м/с.

Зусилля різання F_РІЗ, Н, визначається за емпіричною формулою

F_РІЗ = 9, 81 С_РІЗ (136)

де С_РІЗ - постійний коефіцієнт, С_РІЗ = 2...2, 2; v_ДЕТ - колова швидкість деталі, м/хв, v_ДЕТ = 20..60; S - подача, мм/об, S = 0, 2..0, 7; t - глибина шліфування, мм, t = 0, 005..0, 08.

Потужність P_ДЕТ, Вт, яка витрачається на обертання деталі, визначається за виразом

Р_ДЕТ = F_РІЗ v_ДЕТ (137)

Потужність на обертання деталі приблизно в 60..100 разів менша за потужність різання внаслідок повільного обертання деталі.

Потужність електродвигуна для шліфувального верстата Р_ДВ, кВт, дорівнює

(138)

де h — коефіцієнт корисної дії верстата.

Потужність електродвигуна Р_ДВ, Вт, для привода стругального верстата визначають за формулою

, (139)

де F_РІЗ - головна складова сили різання, Н; v - середня швидкість робочого ходу, м/с; h - ККД передачі.

Зусилля різання визначають як для токарного верстата.

Глибину різання за умов чорнового та напівчорнового стругання визначають залежно від припуску на обробку. Подачу вибирають максимально допустиму згідно з технологічними вимогами.

Швидкість різання v, м/хв, визначають за виразом

(140)

До цієї формули вводять додатковий поправочний коефіцієнт на тип верстата (1 - для поздовжньо-стругальних; 0, 8 - для поперечно-стругальних; 0, 6 - для довбальних). Відповідно до швидкості різання визначають кількість подвійних ходів різання. Згідно з паспортом верстата вибирають найближче менше значення подвійних ходів за хвилину і потім визначають фактичну середню швидкість різання.