Електропривод кормороздавальних і транспортних установок

Транспортні операції є невід’ємною складовою частиною всіх виробництв. На тваринницьких фермах трудомісткість транспортних операцій становить 30..40 % всіх затрат праці.

Електрифіковані транспортні засоби поділяються на стаціонарні і мобільні.

Стаціонарні транспортери – ковшові, стрічкові, скребкові, тросошайбові шнекові, гідравлічні, пневматичні – застосовуються для переміщення вантажів у тваринницьких приміщеннях, кормоцехах, молочних, зерноочисних пунктах, зерносховищах та інших складах.

Мобільні засоби – електрифіковані візки, кормороздавачі, штабелери, навантажувачі, вагонетки, кран-балки, талі, підйомні крани тощо – застосовуються у тваринницьких приміщеннях, виробничих цехах, на складах, у сховищах, на будівельних майданчиках та ін.

Продуктивність транспортерів зростає пропорційно збільшенню частоти обертання привідного вала до певної межі, після чого через зменшення коефіцієнта заповнення продуктивність залишається постійною або навіть зменшується.

Отже, електропривод повинен забезпечувати стабільність швидкості обертання привідного вала навіть при значних коливаннях навантаження. Таку вимогу повністю забезпечують асинхронні електродвигуни з нормальною механічною характеристикою. Іноді потрібне регулювання швидкості руху транспортуючого органа, наприклад коли транспортер виконує функції дозатора. У таких випадках використовують регульовані електроприводи.

Швидкість руху транспортуючих органів, як правило, невелика, тому в кінематичну схему привода вводять одну або кілька передач: пасову, клинопасову, редуктор, мотор-редуктор та ін. У зв’язку з цим зведений до вала електродвигуна момент інерції механічної системи визначається в основному моментом інерції ротора електродвигуна.

Теоретично момент статичних опорів при холостому ході транспортерів з підвищенням швидкості обертання двигуна залишається постійним. Його величина знаходиться в межах 0, 1..0, 2 від моменту при номінальному навантаженні. Але у норій, шнекових транспортерів момент при збільшенні швидкості обертання дещо зростає. Проте у виробничих умовах можливі зупинки і подальші запуски транспортерів під навантаженням. У цьому випадку момент зрушення може бути значним і перевищувати номінальний момент на 30..35 %. При зростанні швидкості обертання момент зменшується. Таку обставину слід враховувати при перевірці електродвигуна за умовами пуску.

Характер навантажувальних діаграм транспортерів залежить від технологічного процесу, в який вони включені. Відповідно до цього двигуни привода транспортерів можуть працювати у тривалому режимі з постійним або змінним навантаженням, короткочасному або повторно-короткочасному режимах.

Характерними особливостями переважної більшості транспортерів є: наявність частин, що рухаються поступово і мають порівняно великі маси; низька частота обертання їх привідних валів; великі моменти статичних опорів зрушення, особливо при пуску з навантаженням; випадковий характер навантажувальних діаграм, нерівномірність яких залежить від характеру і властивостей транспортованого матеріалу та способу подачі його на транспортер; режим роботи кожного транспортера залежить від його призначення і конструктивних особливостей і може бути тривалим, короткочасним або повторно-короткочасним; експлуатують транспортери у різних за властивостями оточуючого середовища приміщеннях або на відкритому повітрі та ін.

Вибір типу кормороздавача залежить від способу утримання тварин і птиці, приміщень, в яких вони утримуються, виду корму тощо.

Розрахункову продуктивність кормороздавача Q_р, наближено можна визначити за формулою

(60)

де 0, 4 – коефіцієнт, який враховує найбільшу видачу кормів за добу; N – кількість тварин; А – добовий раціон (додаток Ж), т; Т – тривалість годування (для стаціонарних – 0, 33 год., для мобільних – 0, 5 год.).

Продуктивність і споживана потужність для транспортерів з різними робочими органами визначається за різними методиками.

Наближено споживану потужність Р, кВт, стрічкових транспортерів можна визначити за виразом

(61)

де Q – продуктивність транспортера, кг/с; Н – висота підйому матеріалу, м; - довжина транспортера, м; f_c - коефіцієнт опору руху, f_c = 0, 15..0, 2; h_тр – ККД транспортера, приймають 0, 7..0, 8.

Споживана потужність скребковим транспортером Р, кВт, дорівнює

(62)

де a - кут нахилу транспортера до горизонту, град; h_п – ККД передачі.

Таблиця 12 - Значення коефіцієнтів опору руху скребкових транспортерів

Споживана потужність скреперних установок Р, кВт, становить

(63)

де v_c - середня швидкість руху скрепера, м/с; F_c — повний тяговий опір скрепера, Н; h_у — ККД установки.

Опір F_c руху скрепера залежить від маси скрепера і транспортованого матеріалу, коефіцієнтів тертя матеріалу по стінках канавки між матеріалом і скрепером, опору переміщенню тягових канатів і тертя в блоках.

Для скреперної установки, що працює в двох канавках, F_c, Н, дорівнює

F_c = F₁ + F₂, (64)

де F₁ − опір руху скреперів під час роботи, Н; F₂ − опір руху, який виникає від попереднього натягу тягового троса, Н.

Опір руху F₁ та F₂ Н, визначаються відповідно формул

F₁ = 9, 81[2(m_B + m_c)b + q _т l _т f _т], (65)

, (66)

де m_B - маса порції транспортованого матеріалу, кг; m_c — маса скрепера, кг;

b = 1, 8..2, 0 - загальний опір переміщення гною і скрепера; q_т — маса одного метра троса, кг; l _т — довжина троса, м; f _т = 0, 5..0, 6 - коефіцієнт тертя троса по дну канавки; m - коефіцієнт тертя троса по ролику, m = 0, 1..0, 2;

a - кут обхвату ролика тросом, град.

При виборі двигуна для привода скреперної установки враховують характер зміни навантаження протягом циклу та кількість циклів за годину.

Потужність споживана норією у тривалому режимі роботи, Р, кВт, дорівнює

(67)

де Н – висота підйому матеріалу, м; h_н – ККД норії. Для вертикальної h_н = 0, 5..0, 7, для похилої – 0, 3..0, 4.

Потужність споживана шнеком, Р, кВт, визначається за формулою

(68)

де К – коефіцієнт, що враховує кут a нахилу шнека до горизонту;

l – довжина шнека, м; f _c – коефіцієнт опору переміщенню матеріалу по кожуху: для зерна, продуктів помелу, кормів f _c = 1, 2; для гною - 2, 5..4; Н – висота підйому матеріалу, м; h_п – ККД передачі.

Потужність, споживана тросошайбовим транспортером, Р, кВт, визначається за формулою

(69)

де Н – висота підйому продукту, м; l_B,, l_Г – сумарна довжина труб відповідно на ділянках вертикального і горизонтального переміщень, м; f _В, f _Г – коефіцієнти опору рухові тросошайбового робочого органу по вертикалі і горизонталі, які залежать від коефіцієнта тертя корму і шайб по стінках при їх русі вздовж труб; h_п – ККД передачі.

Більшість стаціонарних транспортерів входять до складу потокових ліній, і система керування ними є складовою частиною загальної схеми керування потоковою лінією.