Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Дослідження заломлюючих середовищ ока.






Дослідження кришталика проводиться за допомогою фокусного освітлення або офтальмоскопа через зіницю. Тому з метою її розши­рення за ЗО хв до дослідження в кон'юнктивальний мішок вводять 3-4 краплі 1%-ного розчину атропіну сульфату. Звертають увагу на по­ложення кришталика, наявність, розміри, інтенсивність і локалізацію помутніння.

Зміщення кришталика супроводжується його помутнінням, яке легко виявляється під час огляду. Дно ока при відсутності криштали­ка за зіницею добре видно неозброєним оком.

Помутніння кришталика можуть бути дифузними і обмеженими. У першому випадку вся зіниця набуває білого кольору, а в другому - видно лиш окремі цятки і плями. Слід пам'ятати, що помутніння кришталика стаціонарні і зміщуються при повороті голови тварини, тоді як такі ж у камерах ока і склоподібному тілі не зміщуються у бік повороту голови.

Іншим (додатковим) методом дослідження кришталика вважаєть­ся Пуркіньє-Сансонівське зображення, яке базується на відбиванні світла від дзеркальних кривих поверхонь. Для цього, бажано в темній кімнаті, після атропінізації ока до нього збоку підносять запалену сві­чку. При огляді з іншого боку в оці здорових тварин видно три її ві­дображення: перше (пряме) - на рогівці, друге (теж пряме) - на пе­редній поверхні кришталика і третє - від задньої поверхні криштали­ка, слабке і зворотне.

При переміщенні свічки два перші її зображення рухаються прямо в одному ж напрямі, а третє - у протилежному. У разі помутніння ро­гівки відбитого зображення ніде не буде, передньої поверхні кришта лика - видно лиш зображення на рогівці, задньої - два прямих зобра­ження. Тобто, цей метод дозволяє диференціювати справжню і не­справжню катаракти.

Дослідження склопо­дібного тіла проводиться за допомогою офтальмо­скопа після атропінізації ока. При появі в склоподібному тілі ексудату (запа­лення судинного тракту) знаходять дифузне його помутніння і втрату прозорості, а при крово­виливах - червоно-бурі згустки крові, що вільно плавають. Крім того, у склоподібному тілі іноді знаходять паразитів (цистицерки).

Дослідження рогівки. Спочатку визначають чутливість, дотор­куючись до її поверхні смужкою змоченого фільтрувального паперу чи скручених тоненьких джгутиків вати. При порушенні чутливості на подразнення тварина не реагує або реагує слабо. Такі явища спо­стерігаються при паралічі трійчастого нерва, глаукомі, наявності ста­рих рубців на рогівці, виразок чи інфільтратів.

Незначні дефекти рогівки (ерозії) виявляють після введення в кон'юнктивальний мішок 3-4 крапель 2%-ого розчину метиленового синього; епітеліальні клітини барвника не сприймають, однак у міс­цях злущування тканини забарвлюються в синій колір.

Особливу увагу звертають на колір рогівки. У нормі вона прозора, гладенька, дзеркально блискуча, запалення ж викликає зміну її кольору від білого при асептичному до жовтого - при гнійному. Матовий колір свідчить про наявність ерозій. Звертають також увагу на наявність чи відсутність кровоносних судин у рогівці. У нормі вона не васкуляризована. А при запаленні судини ніби вростають з боку кон'юнктиви, скле­ри (при запаленні у поверхневих шарах рогівки) або з глибоких гілок циліарних судин (при ураженні паренхіми і десцеметової оболонки).

Але вказані методи не дозволяють виявити ранні зміни рогівки. Для цього використовують методи інструментальні. Зокрема, за до­помогою кератоскопа вдається виявити викривлення рогів­ки. Це прилад, на металевій чи картонній поверхні якого чергуються темні і світлі концентричні кола. Якщо поставити його перед оком на відстані 20-30 см, то че­рез отвір у центрі приладу при нормальній кривизні рогівки можна побачити від­биті на ній такі ж кола. За наявності дефектів (виразки, ерозії) у місцях їх розташу­вання порушується зобра­ження контурів кола (розри­вання ліній), а при порушен­ні її конічності - кола стають не концентричними, а еліпсоподібними і набирають форму вертикального (кератоконус) чи горизонтального (кератоглобус) овала.

Дослідження рогівки можна проводити і за допомогою бокового (або фокусного) освітлення, бажано в темному чи затемненому при­міщенні, при штучному освітленні, яке розміщують збоку від дослі­джуваного ока на відстані 40—50 см. Перед оком ставиться сильна двоопукла лінза (10-15Д) на такій відстані, щоб промені, які прохо­дять через неї, збирались у фокусі на досліджуваній ділянці рогівки. Якщо фокус переміщувати по рогівці в різних напрямах, то можна оглянути всю поверхню і виявити помутніння на різній глибині.

Фокусне освітлення використовують не тільки для дослідження ро­гівки. Переміщуючи точку більш глибоко, можна освітити передню ка­меру ока, передню поверхню райдужки і край зіниці, а також кришталик.

Дослідження передньої камери ока прово­дять за допомогою фокус­ного освітлення, звертаю­чи увагу на її глибину (зменшення, збільшення, нерівномірність), вміст і наявність різних вклю­чень. Зменшення глибини передньої камери виявля­ють при запаленні судин­ного тракту, наявності пе­редніх спайок (сінехій), а також у разі вивиху кришталика в камеру ока; поглиблення - при водянці ока, задній сінехії, вивиху криштали­ка в бік склоподібного тіла.

Волога камер ока здорових тварин прозора. Але при деяких пато­логічних процесах у ній можна виявити кров, ексудат, паразити (мікрофілярії). При виділенні фібринозного ексудату знаходять біло-жовті плівки, що вільно плавають у передній камері або лежать на її дні. При крововиливах - червоні згустки, а з появою гнійного ексуда­ту колір камерної вологи стає зеленувато-жовтим.

Варто уточнити місце локалізації помутніння. Вільно плаваючі, як правило, містяться в рідких середовищах (камерна волога або скло­подібне тіло) і не зміщуються при повороті голови. Стаціонарні по­мутніння завжди локалізуються в щільних середовищах (рогівка, кришталик) і зміщуються з поворотом голови.

 

Питання для закріплення та самоконтролю:

1. Як визначають зорову здатність тварин?

2. Якими приладами користуються для дослідження рогівки?

3. З якою метою застосовують кератоскоп?

4. З якою метою застосовують офтальмоскоп?

5. Для чого потрібна атропінізація ока?

6. Що таке Пуркіньє-Сансонівське зображення?

Рекомендована література

 

  1. Ветеринарно-медична офтальмологія: Навч.посібник / За ред.В.Б. Борисовича. – К.: Аристей, 2006. – 212 с.
  2. 2. Авроров В.Н. Лебедев А.В. Ветеринарная офтальмология. – М.: Агропромиздат, 1985. – 270 с.
  3. Борисович В.Б. К патогенезу коньюнктивитов домашних животных // Ветеринария. – 1979. – №9. – С.58-60.
  4. Русинов А.Ф. Діагностика, лечение и профілактика болезней глаз животных при массовом их поражении в промышленных комплексах. – Харьков, 1988. – 87 с.

 

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.