Народних депутатів України

Чинний Закон «Про вибори народних депутатів України» від 18 жовт-

ня 2001 року закріплює змішану (мажоритарно-пропорційну) систему

виборів до парламенту. Однак 25 березня 2004 року був прийнятий но-

вий Закон «Про вибори народних депутатів України», який встановив

виключно пропорційну виборчу систему. Цей закон набирає чинності

з 1 жовтня 2005 року, однак саме згідно з його положеннями будуть про-

водитися чергові вибори до Верховної Ради України.

Закон «Про вибори народних депутатів України» від 25 березня 2004

року передбачає, що депутати обираються за виборчими списками кан-

дидатів від політичних партій, виборчих блоків у багатомандатному за-

гальнодержавному виборчому окрузі. Вибори здійснюються на основі

загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голо-

сування.

Законодавством встановлено два види парламентських виборів: чер-

гові та позачергові. Чергові вибори депутатів проводяться у зв’язку із

закінченням конституційного строку повноважень Верховної Ради

України, а позачергові — призначаються Президентом в порядку, вста-

новленому Конституцією України, і проводяться в період шістдесяти

днів з дня опублікування указу глави держави про дострокове припи-

нення повноважень парламенту.

Відповідно до ст. 11 Закону «Про вибори народних депутатів України»

від 25 березня 2004 року, виборчий процес включає такі етапи: 1) скла-

дання списків виборців; 2) утворення територіальних виборчих ок-

ругів; 3) утворення виборчих дільниць; 4) утворення виборчих комісій;

5) висування та реєстрація кандидатів у депутати; 6) проведення пере-

двиборної агітації; 7) голосування; 8) підрахунок голосів виборців та

встановлення підсумків голосування; 9) встановлення результатів ви-

борів депутатів. Завершується виборчий процес офіційним оприлюд-

ненням ЦВК результатів виборів народних депутатів.

Порядок підготовки та проведення виборів народних депутатів

здійснюють державні органи спеціальної компетенції — виборчі комісії.

Законодавством встановлена трьохрівнева система виборчих комісій:

Центральна виборча комісія (ЦВК), територіальні й дільничні виборчі

комісії.

Організація, підготовка та проведення виборів народних депутатів

вимагає досить значних матеріально-фінансових витрат, які здійсню-

ються за рахунок коштів Державного бюджету України та виборчих

фондів партій (блоків). Фінансове забезпечення виборів за рахунок

коштів Державного бюджету здійснюється ЦВК, яка розподіляє не-

обхідні асигнування між територіальними комісіями, а вони розподіля-

ють кошти між дільничними комісіями.

Кандидатів у депутати може висувати партія, яка зареєстрована в

установленому законом порядку не пізніше ніж за рік до виборів, або

виборчий блок партій за умови, що до його складу входять партії, за-

реєстровані не пізніш як за рік до дня виборів. Кандидатом у депутати

може бути висунута особа, яка є членом цієї партії (членом партії, яка

входить до блоку), або позапартійна особа, яка має право бути обраною

депутатом. Депутатом може бути обраний громадянин України, який на

день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає

в Україні протягом останніх п’яти років. При цьому кількість кандидатів

у депутати, що висуваються партією (блоком), не може перевищувати

кількості депутатів, що становить конституційний склад парламенту. Усі

кандидати, висунуті партією (блоком), включаються до єдиного вибор-

чого списку цієї партії чи блоку. Реєстрація кандидатів, включених до

виборчого списку партії (блоку), здійснюється ЦВК.

Голосування проводиться в день виборів з 8.00 до 20.00. Воно

здійснюється у спеціально відведених приміщеннях, де розміщені

кабіни для таємного голосування. Кожен виборець отримує виборчий

бюлетень і голосує особисто.

Центральна виборча комісія на своєму засіданні на підставі прото-

колів територіальних комісій про підсумки голосування в межах тери-

торіальних виборчих округів та протоколів закордонних дільничних

виборчих комісій не пізніш як на п’ятнадцятий день з дня виборів вста-

новлює результати виборів, про що складає протокол.

Право на участь у розподілі депутатських мандатів набувають кан-

дидати в депутати, включені до виборчих списків партій (блоків), що

отримали три і більше відсотків голосів виборців, які взяли участь у го-

лосуванні. Мандати розподіляються між виборчими списками про-

порційно до кількості отриманих голосів виборців. Спочатку визна-

чається кількість голосів виборців, необхідних для отримання одного

мандата (виборча квота), яка обчислюється шляхом ділення сумарної

кількості голосів виборців, поданих за кандидатів у депутати, включе-

них до виборчих списків, що отримали три і більше відсотків голосів

виборців, на кількість депутатських мандатів. Після цього кількість го-

лосів виборців, поданих за кандидатів, включених до виборчих списків,

що набули право на участь у розподілі мандатів, ділиться на виборчу

квоту. Ціла частина отриманого числа становить кількість мандатів, що

отримали кандидати від цієї партії (блоку). Дробові залишки врахову-

ються при розподілі решти депутатських мандатів.

Партії (блоки), кандидати в депутати від яких мають більші порів-

няно з іншими дробові залишки після ділення, отримують по одному

додатковому депутатському мандату, починаючи з виборчого списку

партії (блоку), що має найбільший дробовий залишок. Якщо дробові

залишки у двох чи більше виборчих списках партій (блоків) однакові,

першим додатковий мандат отримує той виборчий список, за канди-

датів у депутати від якого віддано більшу кількість голосів виборців.

Результатом виборів депутатів є визначення в порядку черговості у

виборчих списках партій (блоків) осіб, обраних депутатами відповідно

до кількості депутатських мандатів, отриманих виборчими списками

партій (блоків).