Проповідь Стефанова перед синедріоном.

1. Тоді сказав першосвященик: Чи так це?

2. Але він сказав: Мужі-браття і батьки! Послухайте! Бог слави постав перед батьком нашим Авраамом у Месопотамії передніше переселення його до Харану,

3. І сказав йому: Вийди із твоєї землі і з роду твого і з дому батька твого, і піди на землю, котру покажу тобі.

4. Тоді він вийшов із землі халдейської і поселився в Харані; а звідти, по смерті батька його, переселив його Бог на цю землю, на котрій ви нині живете;

5. І не дав йому на ній спадщини на жодний ступінь ноги, а обіцяв дати її на володіння йому і нащадкам його по ньому, коли він був ще бездітним.

6. І сказав йому Бог, що нащадки його будуть переселенцями в чужій землі і будуть у рабстві і в утисках чотириста літ.

7. Але Я, сказав Бог, звершу суд над тим народом, у котрого вони будуть у рабстві; і після того вони вийдуть і будуть служити Мені на цьому місці.

8. І дав йому заповіта обрізання. Після цього породив він Ісаака і обрізав його восьмого дня; а Ісаак породив Якова, а Яків – дванадцятеро патріархів.

9. Патріархи із заздрощів продали Йоcипа до Єгипту, але Бог був з ним.

10. І визволив його від усіх скорбот його, і дарував мудрість йому і прихильність царя, єгипетського фараона, котрий настановив його провідником над Єгиптом і над усім домом своїм.

11. І прийшов голод і велика скорбота на всю землю єгипетську і на ханаанську, і батьки наші не знаходили харчу.

12. А Яків, зачувши, що є хліб у Єгипті, послав туди батьків наших уперше;

13. А коли вони прийшли вдруге, Йосип відкрився братам своїм, і відомий став фараонові родовід Йосипів.

14. Йосип послав покликати батька свого Якова і всіх родичів своїх, – сімдесят п‘ять душ.

15. Яків перейшов до Єгипту і помер сам, і батьки наші.

16. І перенесені були до Сихему і покладені до гробу, котрого купив Авраам за ціну срібла у синів Еммора Сихемського.

17. І з плином часу, як наближалася година звершитися обітниці, про котру присягався Бог Авраамові, народ поширився і примножився в Єгипті.

18. До тих пір, доки постав новий цар, котрий не знав Йосипа;

19. Цей, маючи лихі заміри супроти народу нашого, чинив утиски батькам нашим, примушуючи їх кидати дітей своїх, щоб не залишалися живими.

20. У цей час народився Мойсей і був пречудовим перед Богом, три місяці годували його в домі батька його.

21. А коли викинули його, взяла його донька фараонова і виховала його у себе, як сина;

22. І навчений був Мойсей всієї мудрости єгипетської і був міцний у слові і в справах.

23. А коли йому виповнилося сорок літ, спало йому на серце навідати братів своїх, синів Ізраїлевих;

24. І, забачивши одного з них, котрого кривдили, заступився за нього і помстився за скривдженого, уразив єгиптянина.

25. Він гадав, зрозуміють брати його, що Бог рукою його дасть їм порятунок; але вони не зрозуміли.

26. Наступного дня, коли деякі з них зчинили бійку, він прийшов і схиляв їх до миру, кажучи: Ви – брати; нащо завдаєте кривди один одному?

27. Але той, що кривдив ближнього, відштовхнув його; сказав: Хто тебе настановив старшим і суддею над нами?

28. Чи не хочеш ти вбити й мене, як учора убив єгиптянина?

29. Від цих слів Мойсей утік і став зайшлим на землі мадіанській, де вродилися від нього два сини.

30. По закінченні сорока літ з‘явився йому в пустелі Сінайської гори Ангел Господній у полум‘ї тернового куща, який палав.

31. Мойсей побачив і здивувався з видіння; а коли підходив роздивитися, був до нього голос Господній:

32. Я Бог батьків твоїх, Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова. Мойсей, виповнений трепетом, не смів дивитися.

33. І сказав йому Господь: Скинь взуття з ніг твоїх, бо місце, на котрому ти стоїш, є земля свята;

34. Я бачу утиски народу Мого в Єгипті і чую стогін його; і зійшов визволити його; отож, піди, Я пошлю тебе до Єгипту.

35. Цього Мойсея, котрого вони відкинули, сказавши: “Хто тебе послав провідником і суддею? ”, цього Бог через Ангела, що з‘явився йому в терновому кущі, послав провідником і визволителем.

36. Цей вивів їх, звершивши дива і ознаки на землі єгипетській, і в Червоному морі, і в пустелі упродовж сорока літ.

37. Це той Мойсей, котрий сказав синам Ізраїля: Пророка настановить вам Господь Бог ваш із-поміж братів ваших, як мене; Його слухайте.

38. Це той, котрий був у зібранні в пустелі з Ангелом, який говорив йому на горі Сінаї, і з батьками нашими і котрий прийняв живі слова, щоб нам передати.

39. Котрому батьки наші не хотіли бути слухняними, але відкинули його і навернулися серцем своїм до Єгипту,

40. Сказавши Ааронові: Вчини нам богів, котрі простували б перед нами, бо з Мойсеєм, який вивів нас із Єгипетської землі, не знаємо, що сталося.

41. І зробили за тих днів теля, і принесли пожертву ідолові, і веселилися перед витвором рук своїх.

42. А Бог відвернувся і залишив їх служити війську небесному, як написано в книзі пророків: Доме Ізраїлів! Чи ви приносили Мені заколоте і пожертви упродовж сорока літ у пустелі?

43. Ви прийняли скинію Молохову і зорю бога вашого Ромфана, зображення, котрі ви вчинили, аби поклонятися їм: і Я переселю вас далі Вавилону.

44. Скинія свідчення була в батьків наших у пустелі, як звелів Той, що говорив Мойсеєві виготовити їх за зразком, що він бачив;

45. Батьки наші з Ісусом взяли її і внесли у володіння народів, вигнаних Богом від лиця батьків наших. Так було до днів Давида;

46. Цей надбав благодаті перед Богом і благав, щоб знайти житло Богові Якова.

47. А Соломон спорудив Йому дім.

48. Але Всевишній не в рукотворних храмах живе, як засвідчує пророк.

49. Небо престол Мій, і земля – підніжжя ніг Моїх; який дім спорудите Мені, говорить Господь, чи яке місце для спочину Мого?

50. Чи не Моя рука витворила все це?

51. Ви, твердошиї! Люди з необрізаним серцем і вухами! Ви завжди чините опір Духові Святому, як батьки ваші, так і ви.

52. Кого з пророків не переслідували батьки ваші? Вони убили провісників пришестя Праведника, Котрого зрадниками і вбивниками вчинилися нині ви,

53. Ви, котрі прийняли закон при служінні Ангелів, і не зберегли.

54. Слухаючи це, вони запалювалися серцем своїм і скреготали на нього зубами.

55. А Стефан, виповнений Духом Святим, глянув на небо, побачив славу Божу й Ісуса, що стояв праворуч Бога,

56. І сказав: Ось, я бачу небеса відкриті і Сина Людського, що стоїть праворуч від Бога.

57. Але вони закричали дужими голосами, затуляли вуха свої, і в одну душу кинулися на нього.

58. А коли вивели за місто, то почали вбивати його камінням. А свідки поклали свою одежу біля ніг юнака, на ймення Савл.

59. І вбивали камінням Стефана, котрий молився і казав: Господе Ісусе! Прийми духа мого.

60. І, опустившися на коліна, крикнув дужим голосом: Господе! Не постав їм цього за гріх! І, сказавши це, помер.