Ісаїя 14

1. Близько година його, і не зволікатимуть дні його. Тому що помилує Господь Якова, і знову полюбить Ізраїля; і оселить їх на землі їхній, і приєднаються до них чужинці, і приліпляться до Якового дому.

2. І візьмуть їх народи, і приведуть на місце їхнє, і дім Ізраїля візьме їх собі на землі Господній рабами і рабинями, і захопить у полон тих, що полонили його, і буде панувати над гнобителями своїми.

3. І буде того дня, коли Господь звільнить тебе від скорботи твоєї і від страху, і від важкого рабства, в котрому ти пригноблений був,

4. Ти заспіваєш переможну пісню над царем вавилонським і скажеш: Як тільки не стало гнобителя, відразу припинився грабунок!

5. Зламав Господь жезло лиходіїв, жезло володарів,

6. Яке люто завдавало урази народам ударами невідворотними, що у гніві панувало над племенами з невтримним переслідуванням.

7. Уся земля спочиває, у спокої, і вигукує від радощів.

8. І кипариси радіють тобою, і кедри ливанські [говорять]: Від того часу, як ти заснув, ніхто не приходив вирубувати нас.

9. Пекло безодні зрушилося заради тебе, щоб зустріти тебе, як входитимеш; розбудило для тебе рефаїмів, усіх володарів землі; підняв усіх царів поганських з їхніх престолів.

10. Усі вони будуть говорити тобі: І ти вчинився безсилим, як ми! І ти також став схожим на нас!

11. Пожбурена в шеол гординя твоя з усім гамором твоїм; під тобою вистелено червою, і черва – покриття твоє.

12. Як же ти упав з неба, блискучий сину вранішньої зорі? Розбився об землю той, що пригноблював народи.

13. А говорив у серці своєму: Зійду на небо, вище зір Божих піднесу престола мого, і сяду на горі серед багатьох богів, на межах північних.

14. Зійду понад гори хмарин, і буду схожий на Всевишнього.

15. Але тебе запроторено в пекло, в глибини безодні.

16. Ті, що бачили тебе, приглядаються до тебе, і думки їхні – також про тебе. Чи той це муж, що потрясав землею, і трусив царствами?

17. І увесь світ учинив пустелею, і зруйнував міста його, а полонених своїх не відпускав додому?

18. Усі царі народів, усі лежать у почестях, кожний у своїй усипальні;

19. А ти повалений поза гробницею своєю, як мерзенна гілка, як одяг убитих, потятих мечем, котрих опускають у кам'яні рови, – ти, як потоптаний труп,

20. Не з'єднаєшся з ними в могилі; бо ти спустошив свою землю, винищив народ твій. Повік не згадається рід лиходіїв.

21. Готуйте різню синам його за беззаконня батька їхнього, щоб не повстали і не заволоділи землею, і не виповнили світу ворогами.

22. І постану супроти них, – говорить Господь Саваот, і винищу ім'я Вавилону і увесь останок, і сина, і внука, говорить Господь.

23. І вчиню його володінням їжаків і багном, і вимету мітлою винищувальною, говорить Господь Саваот.

24. З присягою говорить Господь Саваот: Як Я задумав, так і буде; як Я визначив, так і звершиться,

25. Щоб завдати поразки Ашшурові на землі Моїй і розтоптати його на горах Моїх; і спаде з них ярмо його, і скинеться тягар з плечей їхніх.

26. Такий присуд, настанови для всієї землі, і ось рука, що простягнута на всі народи.

27. Бо Господь Саваот ухвалив, і хто може скасувати цю ухвалу? Рука Його простягнута – хто відверне її?

28. Того року, коли помер цар Ахаз, було таке пророче слово:

29. Не радій, земле филистимська, що поламане жезло, котре завдавало тобі урази; бо з кореня змії вийде гадюка, і плодом її буде крилатий дракон.

30. Тоді убогі будуть нагодовані, а жебраки будуть спочивати у безпеці; а твій корінь виморю голодом, і він уб'є останок твій.

31. Ридайте, брами! Волай голосом, місто! Розпадешся ти, вся земле филистимська; бо від півночі дим суне, і ніхто не пасе задніх у лавах їхніх.

32. А що скажуть посланці народу? Те, що Господь зміцнив Сіон, і в ньому знайдуть притулок убогі з народу Його.