Притчі 8

1. Чи не премудрість закликає? І чи не розум підносить голос свій?

2. Вона постає на високих місцях, при дорозі, на перехрестях;

3. Вона кличе біля брами, що на вході до міста, а також біля дверей.

4. До вас, люди, озиваюся я, і до синів людських голос мій!

5. Навчіться, неуки, здоровому глуздові, і невігласи – розумові.

6. Слухайте, тому що я буду казати важливе; і мовлене устами моїми – правда;

7. Бо істину мовить язик мій, і нечестя – мерзота для уст моїх.

8. Усі слова уст моїх справедливі; немає в них підступу і лукавства;

9. Усі вони зрозумілі для розумного і справедливі для тих, що шукають знання.

10. Прийміть повчання моє, а не срібло; краще знання, аніж чисте золото;

11. Тому що мудрість ліпша від перлів, і ніщо з бажаного не зрівняється з нею.

12. Я, премудрість, мешкаю з розумом, і шукаю розважливого знання.

13. Страх Господній – ненавидіти зло, пихатість і зарозумілість та лихий шлях і підступні уста я ненавиджу.

14. У мене світло правди; я – розум; у мене – сила.

15. Мною царі царюють і володарі узаконюють правду.

16. Мною урядують старшини і вельможні, і всі судді землі.

17. Тих, що люблять мене, я люблю, а ті, що шукають мене, знайдуть мене;

18. Багатство і слава у мене, скарб тривкий і правда;

19. Плоди мої ліпші від золота, і золота найчистішого, і користі від мене більше, аніж від добірного срібла.

20. Я ходжу шляхами правди, стежками правосуддя,

21. Щоб надати суттєву маєтність тим, що люблять мене, і скарбниці їхні я виповнюю.

22. Господь мав мене за початок шляху Свого, передніше творінь Своїх, од віку.

23. Од віку я помазана, від початку, раніше від буття землі.

24. Я народилася, коли ще не було безодень, коли ще не було джерел, виповнених водою.

25. Я народилася раніше, аніж потверджені були гори, передніше пагорбів,

26. Коли ще Він не утворив ні землі, ні полів, ні початкових порошинок всесвіту.

27. Коли Він учиняв небеса, [я була] там. Коли Він проводив колову рису по обличчю безодні;

28. Коли потверджував угорі хмарини, коли зміцнював джерела безодні.

29. Коли давав морю настанови, щоб вода не переступала берегів його, як закладав підвалини землі;

30. Тоді я була при Ньому художницею і була втіхою щодня, веселилася перед лицем Його повсякчас.

31. Радіючи на земному прузі Його, і радість моя [була] з синами людськими.

32. Отож, дітоньки, послухайте мене; і блаженні ті, котрі пильнують шлях мій!

33. Послухайте повчання, і будете мудрі, і не відступайте [від нього].

34. Блаженна людина, котра мене слухає, пильнуючи щодня біля брами моєї, і стоїть на сторожі біля дверей моїх!

35. Тому що, хто знайшов мене, той знайшов життя і дістане благодать від Господа.

36. А той, що грішить супроти мене, завдає шкоди душі своїй: усі ненависники мої люблять смерть.